04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" листопада 2012 р. Справа№ 25/095-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Скрипка І.М.
Коршун Н.М.
при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Мелашенко О.П. - довіреність № 858 від 16.03.2012 року,
від відповідача: не з'явилися,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Литвинського Петра Івановича на рішення господарського суду Київської області від 13.09.2012 року
у справі № 25/095-12 (суддя Саванчук С.О.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Литвинського Петра Івановича,
до Державного підприємства Міністерства оборони України
„Білоцерківський військовий торг",
про стягнення 647 550,32 грн. -
У серпні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Київської області із позовом про стягнення на свою користь з відповідача 647 550,32 грн. заборгованості за неналежне виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар за договором № 724 від 01.10.2010 року, з яких: 584 950,36 грн. - основний борг, 20 499,11 грн. - інфляційні втрати, 18 974,84 грн. - 3% річних, 43 625,12 грн. - пеня.
Рішенням господарського суду Київської області від 13.09.2012 року (повний текст рішення підписано 14.09.2012 року) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ФОП Литвинський Петро Іванович, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 13.09.2012 року та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року для розгляду справи № 25/095-12 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Коршун Н.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
Представник відповідача в судове засідання, яке відбулося 22.11.2012 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні 22.11.2012 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу ФОП Литвинського Петра Івановича задовольнити з підстав викладених вище.
У судовому засіданні, яке відбулось 22.11.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ФОП Литвинського Петра Івановича слід відмовити, а рішення господарського суду Київської області від 13.09.2012 року - залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки ковбасних виробів №724 від 01.10.2010 року (далі -Договір), відповідно до п. 1.1 якого, продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця ковбасні вироби (продукція), а покупець зобов'язується приймати і оплачувати у порядку і на умовах, передбачених Договором, продукцію в асортименті, кількості і по цінам, вказаним в накладних.
Згідно п. 3.1 Договору продукція поставляється автотранспортом постачальника покупцю на склад згідно заявки, або відпускається покупцю зі складу постачальника.
У відповідності до п.п. 3.5., 3.6., 3.7. Договору продукція вважається переданою постачальником і прийнятою покупцем за кількістю і якістю згідно накладних, оформлених у встановленому порядку. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару. У разі виникнення заборгованості за раніше відпущену продукцію постачальник має право припинити відпуск продукції до повної ліквідації покупцем заборгованості.
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010 року. Якщо за 10 днів до закінчення терміну дії Договору ні одна із сторін не заявить про намір його розірвати, він вважається продовженим на 1 рік (пункт 6.1, 6.2. Договору).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Договору в період з 05.10.2010 року по 18.01.2011 року, ним поставлено відповідачу продукцію за наявними в матеріалах справи видатковими накладними на загальну суму 564 451,25 грн., а відповідачем, всупереч умов Договору, взяті на себе зобов'язання з оплати отриманої продукції виконано не було.
Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не доведено факту отримання відповідачем продукції за вказаними накладними на суму 564 451,25 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні належним чином оформлені довіреності на отримання уповноваженою особою відповідача матеріальних цінностей відповідно до норм чинного законодавства.
Порядок отримання товарно-матеріальних цінностей регламентовано Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 16.05.1996 року № 99 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за № 293/1318 (надалі - Інструкція).
Відповідно до пункту 2 Інструкції, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Як встановлено пунктом 4 Інструкції, довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства.
Згідно п. 13 Інструкції, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт здачі-приймання або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.
Відповідно до пункту 15 Інструкції, відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей. Відповідальність за своєчасне та повне оприбуткування одержаних за виданими довіреностями цінностей покладається на посадових осіб, яким надано право підписувати довіреності, а також на особу, яку призначено для виписування і реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду належним чином оформлені довіреності одержувача, які були б належними доказами одержання стороною матеріальних цінностей відповідно до норм чинного законодавства.
Крім того, як вірно встановлено місцевим господарським судом, у видаткових накладних, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, відсутнє посилання на Договір, що унеможливлює взяття їх судом до уваги в якості доказів виконання позивачем своїх зобов'язань саме за спірним Договором.
За таких обставин, надані позивачем накладні не можуть вважатися належними доказами виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки продукції саме за спірним Договором.
Також на деяких накладних, а саме: від 29.12.2010 року № 500, від 30.12.2010 року № 503, від 04.01.2011 року № 1, від 05.01.2011 року № 6, від 10.01.2011 року № 9, від 12.01.2011 року № 14, від 14.01.2011 року № 18, від 18.01.2011 року № 25 взагалі відсутній відбиток печатки відповідача та на жодній з накладних не зазначено прізвища особи, що отримувала товар, що не дає суду змогу встановити зв'язок цієї особи з відповідачем.
Посилання позивача на підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків з 01.10.2010 року по 16.05.2011 року з якого вбачається, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем станом на 16.05.2011 року в розмірі 56 444,41 грн. не може бути прийнятий судом до уваги, у зв'язку з наступним.
Акт звірки є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо. Отже, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності та не може бути єдиним доказом на підтвердження наявності чи відсутності будь-яких зобов'язань, в тому числі, розміру заборгованості.
Так, наданий позивачем акт звірки підтверджує наявність у відповідача станом на 16.05.2011 року заборгованості перед позивачем, однак в даному акті відсутнє посилання на Договір, яким позивач обґрунтовує позовні вимоги, отже, він не може бути доказом утворення заборгованості за зазначеним Договором.
Крім того, слід зазначити, що у відповідності до п.3.1 договору поставка продукції провидиться позивачем на підставі заявки, проте позивачем не надано суду таких заявок узгоджених сторонами.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що враховуючи те що відповідачем заперечується факт отримання товару його уповноваженими представниками, відсутність оригіналів документів первинної бухгалтерської звітності та їх оформлення, які б відповідали вимогам діючого законодавства, то позивачем не доведена належними доказами правомірність заявленої до стягнення суми, а відтак позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 584 950,36 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.
З огляду на те, що в задоволені стягнення основного боргу відмовлено, то в задоволені позовних вимог в частині стягнення 20 499,11 грн. інфляційних втрат, 18 974,84 грн. 3% річних та 43 625,12 грн. пені слід також відмовити.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи позивача не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 13.09.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Литвинського Петра Івановича на рішення господарського суду Київської області від 13.09.2012 року у справі № 25/095-12 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 13.09.2012 року у справі № 25/095-12 залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.
4. Справу № 25/095-12 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 27.11.2012 року.
Головуючий суддя Остапенко О.М.
Судді Скрипка І.М.
Коршун Н.М.