"29" листопада 2012 р.Справа № 5017/1934/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.,
суддів Будішевської Л.О., Бєляновського В.В.
(склад судової колегії змінений на підставі розпоряджень в.о. голови суду №650 від 04.09.2012р., голови суду №767 від 08.10.12р., №850 від 24.10.2012р.)
при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.
за участю представників сторін:
від КП „МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" - Ковальчук Р.М. -по довіреності;
від ТОВ „ФЛОРА-ЕКСПОРТ" - Перебендюк К.О. -по довіреності;
від ТОВ „ЕКСІМФУД" - Перебендюк К.О. -по довіреності
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства „МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ"на рішення господарського суду Одеської області від 03 вересня 2012 року
по справі № 5017/1934/2012
за позовом Комунального підприємства „МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ"
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю „ФЛОРА-ЕКСПОРТ";
2. Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКСІМФУД"
про визнання недійсним договору
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
У судових засіданнях 09.10.2012р., 25.10.2012р, 13.11.2012р. оголошувались перерви згідно до ст.77 ГПК України.
В судовому засіданні 29.11.12р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
встановив:
02.07.2012р. Комунальне підприємство „МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ" (надалі за текстом -позивач, КП „Міськзелентрест") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА-ЕКСПОРТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМФУД" (надалі за текстом -відповідачі, ТОВ „Флора-Експорт", ТОВ „Ексімфуд") про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.03.2012р. між відповідачами був укладений договір №230312, відповідно до п.1.1 якого ТОВ „Флора-Експорт" передало ТОВ „Ексімфуд" право вимоги за договором №1/тен/б від 13.02.2009р., укладеним між ТОВ „Флора-Експорт" та КП „Міськзелентрест". Ціна договору-177928грн., що складає вартість відступленого права вимоги по основному зобов'язанню. Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України відступлення права вимоги є правочином, за правилами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актом цивільного законодавства, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, а невиконання цих вимог згідно з ч.1ст.215 ЦК України є підставою визнання договору недійсним. Позивач вважає, що оспорюваний договір підпадає під ознаки договору факторингу, оскільки ТОВ „Ексімфуд" зобов'язано передати ТОВ „Флора-Експорт" грошову суму, а відповідно до ч.3 ст.1079 ЦК України, 350 ГК України фактором може бути лише банк або фінансова установа. Оскільки у ТОВ „Ексімфуд" відсутнє право здійснювати факторингові операції, то спірний договір є недійсним з моменту його укладення відповідно до положень ст.ст.203,215,227,236 ЦК України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 03.09.2012р. (суддя Гуляк Г.І.) у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Рішення суду вмотивовано тим, що договір №230312 від 23.03.2012р. між відповідачами про відступлення права вимоги укладено у межах прав первісного кредитора, у простій письмовій формі у відповідності до ст.ст.513,514, ч.2 ст.207 ЦК України. Позивачем не наведено заперечень, які він мав проти первісного кредитора та висуває до нового кредитора за договором у порушення ст.518 ЦК України, у разі їх наявності. Крім того, позивачем не наведено належних доказів того, що оскаржуваний договір відповідає поняттю договору факторингу, наведеному у ст.1077 ЦК України, оскільки умови договору від 23.03.2012р. між відповідачами не містять зобов'язань з боку ТОВ „Ексімфуд" передати грошові суми на користь ТОВ „Флора-Експорт" за відступлення права вимоги, ніякої оплати не здійснювалось, що підтверджується також наданими відповідачами бухгалтерськими документами.
Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції КП „Міськзелентрест" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду від 03.09.2012р. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, оскільки судом було порушене право позивача ознайомитись з наданими представниками відповідачів документами у судовому засіданні 03.09.2012р. -відхилене клопотання представника КП „Міськзелентрест" про ознайомлення з вищезазначеними документами, що викликає сумнів в об'єктивності розгляду справи. Скаржник не погоджується з висновками суду стосовно того, що умови договору не містять зобов'язань з боку ТОВ „Ексімфуд" передати грошові кошти ТОВ „Флора-Еспорт", так як відповідно до п.5 ст.626 ЦК України договір є відплатним, якщо інше не встановлене договором, в оскаржуваному договорі ціна зазначена 177928грн. та не зазначено, що він є безоплатним, а тому він є відплатним. Крім того, ТОВ „Флора-Експорт" діє на підставі статуту, в п.4.1 якого вказано, що Товариство створюється з метою отримання прибутку. Суд першої інстанції зробив висновок про те, що оспорюваний договір не є відплатним, що суперечить меті створення ТОВ „Флора-Експорт".
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2012р. апеляційну скаргу КП „Міськзелентрест" прийнято до провадження та призначено її до розгляду.
В засіданні суду апеляційної інстанції представник КП „Міськзелентрест" підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник ТОВ „Ексімфуд" та ТОВ „Флора-Експорт" заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог скаржника з огляду наступного.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 13 лютого 2009р. між ТОВ „Флора-Експорт" та КП „Міськзелентрест" було укладено договір купівлі продажу №1/тен/б .
Відповідно до п.1.1. вищевказаного договору ТОВ „Флора-Експорт" як продавець зобов'язується передати у власність КП „Міськзелентрест" покупця Товар -01.12.2- продукція розсадників та квітництва, в асортименті, кількості та за цінами у відповідності до Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язується сплатити його вартість та прийняти у власність згідно умов цього договору. Відповідно п.5.2. Договору та Специфікації загальна сума договору затвердженого фінансування складає 197928грн.
Факт виконання своїх зобов'язання по передачі товару ТОВ „Флора-Експорт" у власність КП „Міськзелентрест" та отримання товару КП „Міськзелентрест" підтверджується накладною №РН-0000003 від 10.03.09р. скріпленою підписом уповноваженої особи КП "Міськзелентрест".
Згідно умов п.3.3. Договору № 1/тен/б від 13.02.2009р., КП „Міськзелентрест" повинно було провести оплату наданого Товару на протязі 30 календарних днів з дати постачання товару.
09.12.2009р. сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до Договору №1/тен/б від 13.02.2009р. Відповідно до даної угоди КП „Міськзелентрест" брало на себе зобов'язання сплатити за рахунок власних коштів на користь ТОВ „Флора -Експорт" 177928грн., за рахунок бюджетних -20000грн.
Пізніше, 23.03.12р. між ТОВ „Флора-Експорт" та ТОВ "Ексімфуд" було укладено Договір №230312 про відступлення права вимоги, згідно якого ТОВ „Флора-Експорт" відступило, а ТОВ „Ексімфуд" набуло право вимоги виконання зобов'язань за Договором №1/тен/б від 13.02.2009р.
27.03.12р. КП "Міськзелентрест" було письмово повідомлено про заміну кредитора по Договору купівлі продажу №1/тен/б.
Позивач оспорює договір відступлення права вимоги, наголошуючи, що ТОВ „Ексімфуд" не має права здійснювати факторингові операції (надавати фінансові послуги), а тому цей договір є недійсним в силу положень ч.1 ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України як такий, що суперечить ст.ст.1077-1086 ЦК України, ст.ст.339,350 ГК України.
Згідно ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу.
Відповідно до вимог ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Правовідносини, пов'язані з укладанням договорів відступлення права вимоги, регулюються ст.ст.512-519 ЦК України.
Відповідно до вимог ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.
Частиною 2 ст.207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Судом першої інстанції цілком вірно встановлено, що у відповідності до зазначених статей договір №230312 від 23.03.2012р. про відступлення права вимоги укладено у межах прав первісного кредитора, у простій письмовій формі та підписано уповноваженими особами (директорами) підприємств -ТОВ „Флора-Експорт" та ТОВ „Ексімфуд".
Статтею 516 ЦК України передбачено право здійснити заміну кредитора у зобов'язанні без згоди боржника, а боржник згідно до ст.518ЦК України має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
КП „Міськзелентрест" вважає, що укладений між ТОВ „Флора-Експорт" та ТОВ „Ексімфуд" договір №230312 від 23.03.2012р. має ознаки договору факторингу.
Проте з таким твердженням скаржника колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Однак договір №230312 від 23.03.2012р. відступлення права вимоги не містить зобов'язань з боку ТОВ „Ексімфуд" передати грошові суми в розпорядження ТОВ "Флора-Експорт" за плату.
У пункті 1.2 зазначеного договору зазначено - ціна договору складає 177928грн., що складає вартість відступленого права вимоги за основним зобов'язанням. ТОВ „Флора-Експорт" передало ТОВ „Ексімфуд" лише право вимоги виконання зобов'язань в обсязі, встановленому договором №1/тен/б від 13.02.2009р. (з додатковою угодою, укладеною 09.12.2009р.).
Матеріалами справи не підтверджуються посилання скаржника на те, що ТОВ „Ексімфуд" сплатило ТОВ „Флора-Експорт" будь-які кошти за відступлене право вимоги. Також не вбачається, що ТОВ „Флора-Експорт", в свою чергу, перерахувало плату за передачу в своє розпорядження грошових коштів.
Відплатність договору, навіть якщо б вона була передбачена його умовами, не є тотожною змісту зобов'язань за договором факторингу.
Колегія суддів зазначає, що оспорюваний договір є звичайним договором відступлення права вимоги без жодних ознак договору факторингу, при цьому, наявність вказівки на вартість права вимоги, що відступається, не спричиняє зворотніх висновків.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не містять ґрунтовних заперечень проти правильності висновків місцевого господарського суду та фактично відтворюють мотиви позовної заяви.
Колегія суддів відхилила клопотання скаржника про витребування додаткових доказів, оскільки не вважає за необхідне досліджувати фінансові питання діяльності відповідача, що виходить за межі предмету спору.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції позбавив позивача права ознайомитись з документами, наданими відповідачами на виконання ухвали суду, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки відповідно до протоколу судового засідання 03.09.2012р. під час судового розгляду у позивача по справі були відсутні будь-які клопотання; КП „Міськзелентрест" не зверталося до господарського суду Одеської області з зауваженнями на протокол у відповідності до ст.81-1 ГПК України у разі наявності таких зауважень.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції від 03.09.2012р. є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги зводяться до мотивів, з яких заявлено позов, та не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 03 вересня 2012р. залишити без змін.
Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 04.12.2012р.
Головуючий суддя Мишкіна М.А.
Суддя Будішевська Л.О.
Суддя Бєляновський В.В.