"27" листопада 2012 р.Справа № 5017/1841/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Будішевської Л.О.,
Суддів: Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.,
при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.,
за участю представників сторін:
від Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері -Чалий М.Г. -за довіреністю,
від Міністерства екології та природних ресурсів України -не з'явився,
від Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області - не з'явився,
від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері
на рішення господарського суду Одеської області від 06 вересня 2012 року
у справі № 5017/1841/2012
за позовом Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області
до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси
про зобов'язання отримати дозволи
встановив:
У червні 2012 року військовий прокурор Одеського гарнізону (далі-прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України (далі-позивач-1) та державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області (далі-позивач-2) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до квартирно -експлуатаційного відділу (КЕВ) м. Одеси (далі-відповідач) про зобов'язання отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення щодо котелень, розташованих на території військових частин А 2571 (м. Одеса-98, с. Великий Дальник Біляївського району Одеської області), А 2666 (с. Жовтень Біляївського району Одеської області), А 1357 (м. Роздільна Одеської області), А 3438 (с. Красносілка Комінтернівського району Одеської області) та А 1785 (м. Одеса, вул. Спартаківська, 2).
Позовні вимоги прокурор обґрунтував тим, що відповідачу, як уповноваженому органу по забезпеченню ефективного використання військового майна, необхідне отримання спеціальних дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
Відповідач заперечував проти задоволення позовної заяви, зазначивши, що обов'язок отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення щодо спірних котелень покладається саме на вказані військові частини. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси також зазначив, що його кошторисом бюджетних видатків не передбачено коштів для оплати дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що унеможливлює їх отримання.
Рішенням господарського суду Одеської області від 06 вересня 2012 року (суддя Желєзна С.П.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване наступним.
Матеріали справи свідчать про відсутність у квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси обов'язку отримання спеціальних дозволів, що унеможливлює задоволення позовних вимог прокурора, оскільки вони пред'явлені до неналежного відповідача.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким зобов'язати КЕВ міста Одеси отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, на котельні, розташовані на території військових частин А 2571, А 1357, А 3438, А 1785.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги вимоги ст.ст. 1, 5, 8, 10, 11, 13, 22 Закону України „Про охорону атмосферного повітря", ст.ст. 3, 40, 51, 58 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", згідно яких КЕВ міста Одеси має право здійснювати експлуатацію та утримання котельних установок військових частин лише тільки за наявності дозволів на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення.
КЕВ міста Одеси в порушення вимог вказаних норм природоохоронного законодавства не отримало відповідних дозволів та продовжує експлуатувати котельні установи, що знаходяться на балансі та у володінні відповідача, і які заподіюють суттєву шкоду навколишньому природному середовищу.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги ту обставину, що спірні котельні установи знаходяться на балансі КЕВ м.Одеси.
В апеляційній скарзі прокурор зазначив, що відповідно до наказу Генерального прокурора України №100ш від 11.06.2012р. військова прокуратура Одеського гарнізону реорганізована у Одеську прокуратуру з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері.
В засіданні суду апеляційної інстанції представник Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
Позивачі та відповідач не скористалися своїм правом надання відзивів на апеляційну скаргу та не направили своїх представників в засідання апеляційного господарського суду, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника прокуратури, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, військовою прокуратурою Одеського гарнізону було проведено перевірку додержання квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Згідно акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 13.12.2011р., виявлено факт відсутності у квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для діючих котелень, які знаходяться на балансі відповідача, що є порушенням ст.ст.10, 11 Закону України „Про охорону атмосферного повітря".
Із копії довідки КЕВ міста Одеси від 13.12.2011р., яка міститься в матеріалах справи, вбачається наявність діючих котелень, розташованих зокрема на території військових частин А 2571 (м. Одеса-98, с. Великий Дальник Біляївського району Одеської області), А 2666 (с. Жовтень Біляївського району Одеської області), А 1357 (м. Роздільна Одеської області), А 3438 (с. Красносілка Комінтернівського району Одеської області) та А 1785 (м. Одеса, вул. Спартаківська, 2).
В матеріалах справи міститься копія листа КЕВ міста Одеси, в якому останній повідомляв військового прокурора Одеського гарнізону про неодноразове звернення до Територіального Південно-Східного квартирно-експлуатаційного управління з приводу виділення грошових коштів на природоохоронні заходи, зокрема, оформлення дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на стаціонарні джерела забруднення (котельні), закріплені за військовими частинами, але відповідні кошти надані не були, у зв'язку з чим дозволи не були отримані.
Статтею 3 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року №1264-XII (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що основними принципами охорони навколишнього природного середовища є зокрема пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності; гарантування екологічно-безпечного середовища для життя і здоров'я людей.
Положеннями статей 34, 35 зазначеного Закону завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони республіки, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.
До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать зокрема видача дозволів на захоронення (складування) відходів, викиди шкідливих речовин у навколишнє природне середовище, на спеціальне використання природних ресурсів відповідно до законодавства України (ст.20 Закону).
Нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища відповідно до вимог ст.37 ЗУ „Про охорону навколишнього природного середовища" здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури.
Прокурором було пред'явлено позов з метою захисту екологічних інтересів держави та забезпечення державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища у зв'язку із необхідністю унормування викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин із використання стаціонарних джерел забруднення -котелень, закріплених за вказаними вище військовими частинами.
Згідно зі статтею 51 ЗУ „Про охорону навколишнього природного середовища" вимоги екологічної безпеки, встановлені для розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації об'єктів щодо обмеження негативного впливу на навколишнє природне середовище хімічних, фізичних і біологічних факторів, а також інші вимоги, передбачені цим Законом та іншим законодавством України, повною мірою поширюються на військові та оборонні об'єкти, а також об'єкти органів внутрішніх справ та державної безпеки.
Суб'єкт господарювання, який є власником (уповноваженою особою власника) стаціонарного джерела забруднення атмосферного повітря, зобов'язаний отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Вказаний порядок повною мірою розповсюджується на об'єкти державної власності, закріплені за структурними підрозділами Збройних Сил України.
Як вбачається із матеріалів справи, спірні котельні установи військових частин Одеського гарнізону знаходяться на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, який зобов'язаний відповідно до вищезазначених вимог законів вживати відповідні заходи для забезпечення екологічної безпеки довкілля і недопущення забруднення навколишнього природного середовища та отримання відповідних дозволів на викиди забруднюючих речовин.
Однак, суд апеляційної інстанції оцінивши в сукупності всі докази, надані сторонами у справі, встановив, що вимоги, викладені прокурором в позовній заяві, не можуть бути предметом позову.
Під предметом позову розуміється матеріально-правова вимога, яка подається в суд до відповідача відносно усунення допущеного відповідачем порушення суб'єктивного права позивача. Підставу ж позову складають вказані позивачем обставини, з якими позивач пов'язує свою матеріально-правову вимогу або правовідношення, яке в цілому складає предмет позову.
Статтею 16 ЦК України, визначений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України також визначені способи захисту прав і законних інтересів кожного суб'єкта господарювання та споживачів.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення його прав і законних інтересів.
Відтак, визначаючи у позовній заяві предмет позову, а, по іншому спосіб захисту порушеного цивільного права або інтересу, прокурор зобов'язаний використовувати ті способи захисту, які передбачені законом. Невірно вибраний спосіб захисту порушеного права тягне за собою відмову у позові.
Відповідно до ст.37 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" при здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності.
Крім того, отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря не залежить лише від волі відповідача у справі, а передбачає процедуру, в якій задіяні інші учасники. Тому рішення про задоволення таких позовних вимог не може бути виконане примусово.
Прокурор, звертаючись з позовом про зобов'язання відповідача отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення щодо котелень, розташованих на території військових частин: А 2571 (м. Одеса-98, с. Великий Дальник Біляївського району Одеської області), А 2666 (с. Жовтень Біляївського району Одеської області), А 1357 (м. Роздільна Одеської області), А 3438 (с. Красносілка Комінтернівського району Одеської області) та А 1785 (м. Одеса, вул. Спартаківська, 2) обрав невірний спосіб захисту порушеного права, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з інших мотивів, які судова колегія вважає помилковими. Однак це не призвело до прийняття неправильного рішення.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків оскарженого рішення, викладених в його резолютивній частині.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд,
постановив:
Рішення господарського суду Одеської області від 06 вересня 2012 року у справі №5017/1841/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя: Будішевська Л.О.
Судді: Бєляновський В.В.
Мишкіна М.А.