04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"03" грудня 2012 р. Справа№ 5011-69/8799-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Дикунської С.Я.
Сітайло Л.Г.
при секретарі Шмиговській А.М.
за участю представників:
від позивача - Дегтярьов Ю.В. (довіреність №2 від 10.01.2012 р.)
від відповідача - Цибізова О.О. (довіреність №103/10 від 26.12.2011 р.)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС»
на рішення
господарського суду міста Києва
від 28.09.2012 р.
у справі № 5011-69/8799-2012 (суддя Стасюк С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС»
до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної
компанії «Нафтогаз України»
про зобов'язання вчинити дії
Товариство з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про зобов'язання вчинити дії, а саме: здійснити дії по списанню з відповідним відображенням у своєму бухгалтерському обліку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» перед Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за природний газ та з фінансових санкцій у загальній сумі 3921221,44 грн. згідно протоколу засідання комісії з питань списання заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» від 14.09.2011 р. №11; здійснити дії по списанню з відповідним відображенням у своєму бухгалтерському обліку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» перед Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з пені та фінансових санкцій у загальній сумі 993087,55 грн. згідно протоколу засідання комісії з питань списання заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» від 14.09.2011 р. № 10.
02.08.2012 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач змінює предмет позову шляхом викладення своїх позовних вимог у наступній редакції:
- визнати заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» перед Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за природний газ та з фінансових санкцій у загальній сумі 3921221,44 грн., що виникла на підставі договорів купівлі-продажу природного газу № 211-06/05-181 від 18.02.2005 р., № 212-06/05-182 від 18.02.2005 р., № 213-06/05-183 від 18.05.2005 р. та договору про відступлення права вимоги № 01/05-210-14/05-1556 від 01.08.2005 р. як таку, що підлягає списанню відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» та згідно протоколу засідання комісії з питань списання заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» від 14.09.2011 року № 11;
- визнати заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» перед Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з пені та фінансових санкцій у загальній сумі 993087,55 грн., що виникла на підставі договору поставки природного газу №06/09-1537 ТЕ-40 від 23.09.2009 р. як таку, що підлягає списанню відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» та згідно протоколу засідання комісії з питань списання заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» від 14.09.2011 р. № 10;
- зобов'язати Дочірню компанію «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» здійснити дії по списанню з відповідним відображенням у своєму бухгалтерському обліку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» перед Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за природний газ та з фінансових санкцій у загальній сумі 3921221,44 грн., що виникла на підставі договорів купівлі - продажу природного газу № 211-06/05-181 від 18.02.2005 р., №212-06/05-182 від 18.02.2005 р., № 213-06/05-183 від 18.05.2005 р. та договору про відступлення права вимоги № 01/05-210-14/05-1556 від 01.08.2005 р., як таку, що підлягає списанню відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» та згідно протоколу засідання комісії з питань списання заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» від 14.09.2011 р. № 11;
- зобов'язати Дочірню компанію «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» здійснити дії по списанню з відповідним відображенням у своєму бухгалтерському обліку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» перед Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з пені та фінансових санкцій у загальній сумі 993087,55 грн., що виникла на підставі договору поставки природного газу № 06/09-1537 ТЕ-40 від 23.09.2009 р., як таку, що підлягає списанню відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» та згідно протоколу засідання комісії з питань списання заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» від 14.09.2011 р. № 10.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2012 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції винесено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
12.07.2011 р. господарським судом міста Севастополя прийнято рішення у справі № 5020-540/2011, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 5881786,90 грн., з яких 4888699,35 грн. основного боргу, 189782,23 грн. пені, 3% річних у розмірі 218038,19 грн. та 585267,13 грн. інфляційних втрат за прострочення заборгованості за договором № 06/09-1537 ТЕ-40 від 23.09.2009 р. на поставку природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» та Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 р. у справі № 5020-540/2011 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» від апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Севастополя від 12.07.2011 р. у справі №5020-540/2011.
Позивач стверджує, що на бухгалтерському обліку Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» обліковується заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» у розмірі 3921221,44 грн., що виникла на підставі договорів купівлі-продажу природного газу № 211-06/05-181 від 18.02.2005 р., № 212-06/05-182 від 18.02.2005 р., № 213-06/05-183 від 18.05.2005 р. та договору про відступлення права вимоги № 01/05-210-14/05-1556 від 01.08.2005 р.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий при родний газ та електричну енергію» на умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню: заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та її дочірніх підприємств ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз», що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом; заборгованість (у тому числі встановлена судовим рішенням) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і несплачена станом на дату набрання чинності цим законом.
Пунктом 2.5 ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий при родний газ та електричну енергію» передбачено, що списання заборгованості відповідно до цього закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 р. затверджено «Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію» (далі - Порядок списання заборгованості).
Враховуючи вищенаведені норми законодавства України, Протоколом засідання комісії з питань списання заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» від 14.09.2011 р. № 10 вирішено списати заборгованість у розмірі 993087,55 грн., що виникла на підставі договору поставки природного газу № 06/09-1537 ТЕ-40 від 23.09.2009 р.
Листом від 22.09.2011 р. за № 5128 позивач повідомив відповідача про списання вищезазначеної заборгованості.
Протоколом засідання комісії з питань списання заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» від 14.09.2011 р. № 11 вирішено списати заборгованість у розмірі 3921221,44 грн., що виникла на підставі договорів купівлі-продажу природного газу № 211-06/05-181 від 18.02.2005 р., № 212-06/05-182 від 18.02.2005 р., № 213-06/05-183 від 18.05.2005 р. та договору про відступлення права вимоги № 01/05-210-14/05-1556 від 01.08.2005 р.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, між ним та відповідачем був складений акт звіряння розрахунків станом на 31.12.2011 р., за яким позивачем проведено списання, а відповідачем, в порушень вимог Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий при родний газ та електричну енергію», не здійснено списання заборгованості за природний газ та заборгованості з пені, фінансових санкцій у розмірі 993087,55 грн. згідно Протоколу засідання комісії з питань списання заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» від 14.09.2011 р. № 10 та у розмірі 3921221,44 грн. згідно Протокола засідання комісії з питань списання заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» від 14.09.2011 р. № 11.
Відповідач у судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, такими, що суперечать нормам матеріального та процесуального права, оскільки вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» є прямим втручанням в господарську діяльність Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
Правовідносини, що виникли в даному випадку між Товариством з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» та Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», регулюються Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», який набрав чинності 04.06.2011 р.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» та її дочірні підприємства, ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ДП «Енергоринок».
Механізм списання заборгованості за природний газ та електричну енергію визначено Порядком списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, зокрема із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію».
Згідно п. 6 Порядку, списання заборгованості проводиться на підставі протоколів Комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.
Пунктом 8 Порядку встановлено, що учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 року кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.
З вищенаведених положень Закону та Порядку вбачається, що для списання заборгованості потрібна наявність наступних умов: учасник процедури списання повинен здійснювати постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляти, транспортувати і постачати теплову енергію; сума заборгованості повинна обліковуватися в бухгалтерському обліку учасника списання; сума заборгованості не була сплачена учасником списання станом на дату набрання чинності Законом 04.06.2011 р.; учасник списання повинен підписати протокол про списання заборгованості та повідомити кредитору інформацію про суми списаної заборгованості у розрізі договорів щодо постачання природного газу.
Датою списання заборгованості, згідно п. 6 Порядку, є дата затвердження протоколу учасником процедури списання, в даному випадку позивачем. При цьому, відповідно до п. 8 Порядку, позивач, як учасник процедури списання, повинен був лише повідомити кредитора (відповідача) протягом 10 днів, але не пізніше 31.12.2011 р. про таке списання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем наказом від 30.08.2011 р. № 204 було утворено комісію з питань списання заборгованості.
Протоколом засідання комісії з питань списання заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» від 14.09.2011 р. №10 вирішено списати заборгованість у розмірі 993087,55 грн., що виникла на підставі договору поставки природного газу № 06/09-1537 ТЕ-40 від 23.09.2009 р.
Листом від 22.09.2011 р. за № 5128 позивач повідомив відповідача про списання вищезазначеної заборгованості.
Протоколом засідання комісії з питань списання заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» від 14.09.2011 р. №11 вирішено списати заборгованість у розмірі 3921221,44 грн., що виникла на підставі договорів купівлі-продажу природного газу № 211-06/05-181 від 18.02.2005 р., № 212-06/05-182 від 18.02.2005 р., № 213-06/05-183 від 18.05.2005 р. та договору про відступлення права вимоги № 01/05-210-14/05-1556 від 01.08.2005 р.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що сторони не дотримались норм Закону України «Про деякі питання списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» та постанови Кабінету Міністрів України № 894 «Про затвердження Порядку списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію».
Рішення господарського суду міста Севастополя у справі № 5020-540/2011 від 12.07.2011 р. набрало законної сили 25.08.2011 р., тобто, на день набрання чинності Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» судового рішення зі спору про стягнення із боржника основного боргу та штрафних санкцій, яке набрало чинності, не існувало.
Позивач стверджує, що на бухгалтерському обліку Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» обліковується заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» у розмірі 3921221,44 грн., що виникла на підставі договорів купівлі-продажу природного газу № 211-06/05-181 від 18.02.2005 р., № 212-06/05-182 від 18.02.2005 р., № 213-06/05-183 від 18.05.2005 р. та договору про відступлення права вимоги № 01/05-210-14/05-1556 від 01.08.2005 р.
За змістом ст.ст. 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», будь-які штрафні санкції в бухгалтерському обліку відображаються виключно на підставі прийнятих судових рішень (ухвал, постанов), як документів, що достовірно визначають зобов'язання боржника сплатити такі санкції.
Отже, оскільки рішення про стягнення з відповідача штрафних санкцій на дату набрання чинності Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» було відсутнє, то й штрафних санкцій, нарахованих по спірному договору, на цю дату також не існувало.
Відповідно до п. 7 Порядку, списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 % річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.
Таким чином, для списання заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій по якій відсутнє судове рішення, що набрало законної сили, передбачена спеціальна процедура - підписання відповідних договорів між учасниками процедури списання.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем договори щодо списання заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій не укладались, а отже, заборгованість позивача перед відповідачем зі штрафних та фінансових санкцій у визначеному Законом України «Про деякі питання списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» порядку списана не була.
В обгрунтування своїх позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» зазначає, що порушення його прав у спірних правовідносинах полягає у невідображені відповідачем у його бухгалтерському обліку факту списання вищезазначених сум заборгованості, внаслідок чого останній продовжує вимагати сплату цих сум.
З аналізу приписів Порядку, списання заборгованості за природний газ та електричну енергію Законом України «Про деякі питання списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» вбачається , що вказаними нормами згоди на таке списання від кредитора (відповідача) не вимагається.
Питання невідображення у бухгалтерському обліку кредитора (відповідача) такого списання жодним чином не впливає на права та обов'язки позивача, пов'язанні з виконанням Закону «Про деякі питання списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію».
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, особа має право звертатись до суду за захистом саме порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Особи, що звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами порушення своїх прав та необхідність їх захисту.
Зважаючи на положення ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси господарюючих суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання визначається цим кодексом, іншими законами.
Статтею 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Таким чином, серед переліку наведених норм чинного законодавства України відсутній такий спосіб захисту права як зобов'язання виконати вимоги Закону.
З приписів наведенного законодавства вбачається, що обраний позивачем спосіб захисту повинен відповідати вимогам наведених статей Кодексів або вимогам законодавства, тобто законом має бути чітко передбачений захист порушенного права в судовому порядку та визначений шлях такого захисту.
Предметом даного позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, а отже ця вимога повинна спиратись на підставу позову.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає вимогам законодавства, що є підставою для відмови у позові.
З урахуванням наведеного господарський суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.
З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2012 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2012 р. у справі №5011-69/8799-2012 залишити без змін.
Справу №5011-69/8799-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Алданова С.О.
Судді Дикунська С.Я.
Сітайло Л.Г.