Справа № 2510/2008/2012
Номер провадження 2/2510/406/2012
29 листопада 2012 року
Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого -судді Корха О.І.,
при секретарі -Александровій Н. Л., з участю представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2, представника третьої особи КРП»РАМПА»- Кривда Т.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Корюківка у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Сядринської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями, -
Представник позивача звернувся до суду з цим позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 з 26 березня 1960 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Зазначена обставина підтверджується свідоцтвом про одруження І-УР НОМЕР_1 від 26.03.1960 року, виданим Сядринським УС Холминського району Чернігівської області. При цьому, після реєстрації одруження позивачці присвоєно прізвище -ОСОБА_1.
За час перебування у шлюбі, подружжям ОСОБА_1 було придбано житловий будинок в с. Сядрине, право особистої власності на який оформлено за ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 08 серпня 1972 року, посвідченого посадовими особами виконкому Сядринської сільської ради депутатів трудящих Корюківського району Чернігівської області.
Зазначений договір відповідає вимогам цивільного законодавства, що діяло на дату його укладення, оскільки до повноважень виконавчих комітетів міських, районних, селищних і сільських Рад депутатів трудящих у населених пунктах, де нема нотаріальних контор, відносилося учинення для осіб, які проживають на підпорядкованій даній Раді території, зокрема таких нотаріальних дій як посвідчення договорів купівлі-продажу, дарування, обміну і застави будинків на суму не більше 1000 карбованців.
У відповідності до положень ст. 128 ЦК України, що діяв на дату укладання зазначеного договору, право особистої власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями виникло з моменту передачі цього будинку (08.08.1972 року), оскільки інше не передбачено договором. В подальшому, спірному житловому будинку присвоєна адреса: АДРЕСА_1.
Згідно ст. 22 КпШС України в редакції, яка діяла на момент виниклих правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Указаною нормою права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.
В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
За життя ОСОБА_4, договору про поділ спільного майна укладено не було, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя позивачу не видавалося.
Таким чином представник позивача ОСОБА_2 вважає ту обставину, що позивачу належить на праві приватної власності Ѕ частина житлового будинку з господарськими будівлями під АДРЕСА_1, Корюківського району, Чернігівської області, як одному з подружжя. Водночас ОСОБА_4 належала на праві приватної власності інша Ѕ частина спірного житлового будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4. Спадщина відкрита ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а саме: АДРЕСА_1. До спадкового майна ОСОБА_4 належить Ѕ частина житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, Чернігівської області. За життя ОСОБА_4 заповіту не склав.
При цьому, у порядку зазначеному ст.553 ЦК України, ОСОБА_1 прийняла спадщину. Про зазначену обставину свідчать фактичні дії ОСОБА_1, завдяки яким вона вступила у володіння спадковим майном, оскільки проживала разом з спадкодавцем. Свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 не отримала.
Держава Україна в особі уповноважених державних органів управління не прийняла спадщину ОСОБА_4. Про не прийняття спадщини державою можна зробити висновок із наступного:
- відсутні дії державних органів, які б свідчили про те, що вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном;
- державні органи не зверталися до державної нотаріальної контори у порядку визначеному ст. 560 ЦК України, з метою отримання свідоцтва про право на спадщину.
Водночас, слід зазначити, що відповідач у відповідності до вимог ст.1277 ЦК України не подав до суду заяву про визнання спадщини відумерлою, судом спадщина відумерлою не визнана.
Таким чином, спадкоємцем ОСОБА_4 за законом являється його дружина -ОСОБА_1. Про інших спадкоємців, які прийняли спадщину, позивачу не відомо.
Таким чином позивач вважає, що позивачу у порядку спадкування за законом належить на праві приватної власності Ѕ частина житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, Чернігівської області, яка на праві приватної власності належала ОСОБА_4
Однак, відповідно до п.п. 4.18. п. 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595: «Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає крім правовстановлюючого документа витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку».
Крім того, відповідно до п.п. 3.3. п. 3 Глави 11 зазначеного Порядку: «При видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя на житловий будинок, квартиру та інше нерухоме майно, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності2.
Таким чином у нотаріуса немає підстав для видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначене нерухоме майно та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя на житловий будинок, оскільки відсутній витяг з Реєстру прав власності.
Відповідно до ст.325 ЦК України, фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Згідно положень ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Статтею 382 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, який засвідчує його право власності.
З огляду на зазначене та керуючись положеннями ст.1261 ЦК України та ст.60 Сімейного кодексу України позивач вважає, що йому належить цілий житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, Чернігівської області. Вартість житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, Чернігівської області -позивач оцінює в сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень.
У судовому засідання представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, просить суд їх задовольнити. Просить суд залишити судові витрати сплачені позивачем при подачі позову до суду за позивачем.
Представник відповідача Сядринської сільської ради в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без їх участі, не заперечує проти задоволення вимог позивача. Просить суд залишити судові витрати сплачені позивачем при подачі позову до суду за позивачем.
Третя особа, представник Корюківської державної нотаріальної контори, в судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи є її заява, в якій вона просить справу розглянути без її участі, у вирішенні позову покладається на розсуд суду. Також повідомлено, що спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 нотаріальною конторою не заводилась.
Третя особа, представник КРП»РАМПА»- Кривда Т.Ф. в судовому засіданні пояснила, що вона не заперечує в задоволенні позову позивача.
Суд, вислухавши представника позивача, представника КРП»РАМПА»вивчивши матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити за наступних підстав. По справі встановлено, що ОСОБА_1 з 26 березня 1960 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Зазначена обставина підтверджується свідоцтвом про одруження І-УР НОМЕР_1 від 26.03.1960 року, виданим Сядринським УС Холминського району Чернігівської області. При цьому, після реєстрації одруження позивачці присвоєно прізвище -ОСОБА_1.
За час перебування у шлюбі, подружжям ОСОБА_1 було придбано житловий будинок в с. Сядрине, право особистої власності на який оформлено за ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 08 серпня 1972 року, посвідченого посадовими особами виконкому Сядринської сільської ради депутатів трудящих Корюківського району Чернігівської області.
Зазначений договір відповідає вимогам цивільного законодавства, що діяло на дату його укладення, оскільки до повноважень виконавчих комітетів міських, районних, селищних і сільських Рад депутатів трудящих у населених пунктах, де нема нотаріальних контор, відносилося учинення для осіб, які проживають на підпорядкованій даній Раді території, зокрема таких нотаріальних дій як посвідчення договорів купівлі-продажу, дарування, обміну і застави будинків на суму не більше 1000 карбованців.
У відповідності до положень ст. 128 ЦК України, що діяв на дату укладання зазначеного договору, право особистої власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями виникло з моменту передачі цього будинку (08.08.1972 року), оскільки інше не передбачено договором. В подальшому, спірному житловому будинку присвоєна адреса: АДРЕСА_1.
Згідно ст. 22 КпШС України в редакції, яка діяла на момент виниклих правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Указаною нормою права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.
В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
За життя ОСОБА_4, договору про поділ спільного майна укладено не було, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя позивачу не видавалося.
Таким чином суд вважає , що позивачу належить на праві приватної власності Ѕ частина житлового будинку з господарськими будівлями під АДРЕСА_1, Корюківського району, Чернігівської області, як одному з подружжя. ОСОБА_4 належала на праві приватної власності інша Ѕ частина спірного житлового будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4. Спадщина відкрита ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а саме: АДРЕСА_1. До спадкового майна ОСОБА_4 належить Ѕ частина житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, Чернігівської області. За життя ОСОБА_4 заповіту не склав.
При цьому, у порядку зазначеному ст.553 ЦК України, ОСОБА_1 прийняла спадщину. Про зазначену обставину свідчать фактичні дії ОСОБА_1, завдяки яким вона вступила у володіння спадковим майном, оскільки проживала разом з спадкодавцем. Свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 не отримала.
Держава Україна в особі уповноважених державних органів управління не прийняла спадщину ОСОБА_4. Про не прийняття спадщини державою можна зробити висновок із наступного:
- відсутні дії державних органів, які б свідчили про те, що вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном;
- державні органи не зверталися до державної нотаріальної контори у порядку визначеному ст. 560 ЦК України, з метою отримання свідоцтва про право на спадщину.
Відповідач у відповідності до вимог ст.1277 ЦК України не подав до суду заяву про визнання спадщини відумерлою, судом спадщина відумерлою не визнана.
Таким чином, спадкоємцем ОСОБА_4 за законом являється його дружина -ОСОБА_1. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину не має.
Суд вважає, що позивачу у порядку спадкування за законом належить на праві приватної власності Ѕ частина житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, Чернігівської області, яка на праві приватної власності належала ОСОБА_4.
Відповідно до п.п. 4.18. п. 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595: «Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає крім правовстановлюючого документа витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку».
Відповідно до п.п. 3.3. п. 3 Глави 11 зазначеного Порядку: «При видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя на житловий будинок, квартиру та інше нерухоме майно, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності2.
Таким чином у нотаріуса немає підстав для видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначене нерухоме майно та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя на житловий будинок, оскільки відсутній витяг з Реєстру прав власності.
Відповідно до ст.325 ЦК України, фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Згідно положень ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, який засвідчує його право власності.
З огляду на зазначене та керуючись положеннями ст.1261 ЦК України та ст.60 Сімейного кодексу України суд вважає, що позивачу належить житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, Чернігівської області, який складається згідно технічних даних з веранди , комори , кухні площею , житлової кімнати , а також господарських будівель заначених в журналі зовнішніх обмірів від 2.11.2012 р. Вартість житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, Чернігівської області позивач оцінює в сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень.
Відповідач та треті особи не заперечують в задоволенні позову, визнання ними позову є законним та не порушує прав інших осіб.
Вислухавши представника позивача, представника третьої особи КРП»РАМПА», дослідивши матеріали справи суд вважає, що за даних обставин справи, вимоги позивача про визнання власником нерухомого майна - житлового будинку та господарських будівель в АДРЕСА_1 Чернігівської області не суперечать вимогам діючого законодавства, є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню.
Судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 325, 328, 331, 386, 392, 1216-1223, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 60, 208-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Сядринської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1.
Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп. залишити за позивачем ОСОБА_1
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення апеляційної скарги до Корюківського районного суду.
Суддя О. І. Корх
Рішення складено в повному обсязі та підписано 4.12.12 р.