Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" листопада 2012 р.Справа № 5023/4076/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Бураковой А.М.
при секретарі судового засідання Шилов С.Ю.
розглянувши справу
за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора м. Харків в інтересах держави в особі Державного підприємства "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство", смт. Кочеток
до 1. Печенізької районної державної адміністрації с. Печеніги , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Український стандарт", м. Чугуїв 3-я особа, Відділ Держкомзему у Печенізькому районі, м.Печеніги.
проскасувати розпорядження від 10.09.2003 року за №30
за участю представників сторін:
прокурора - Коваленко Ю.В. службове посвідчення №001195 від 22.08.2012 року, наказ №2072к від 01.10.2012 року,
позивача не з'явився,
1-го відповідача - не з'явився,
2-го відповідача - Руський М.М. за довіреністю від 01.08.2012 року,
3-ї особи - не з'явився,
Харківська міжрайонна прокуратура з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Харків в інтересах держави в особі Державного підприємства "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство", смт. Кочеток звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів: 1. Печенізької районної державної адміністрації с. Печеніги, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Український стандарт", м. Чугуїв відповідно до якого просить суд скасувати розпорядження Печенізької районної державної адміністрації від 10.09.2003 року за №309 "Про затвердження проекту відведення земельних ділянок із земель лісового фонду та земель запасу Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ТОВ "Український стандарт", також визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,2426 на території Печенізької селищної ради Печенізького району, укладений між Печенізькою райдержадміністрацією та ТОВ "Український стандарт" 04.11.2003 року, скасувавши запис про його державну реєстрацію за № 24 від 10.11.2003 року. Крім того, просить поновити строк на звернення з позовом до суду.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.09.2012 року було прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 01.10.2012 року о 11:00 годині. Крім того, зазначеною ухвалою було залучено до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділ Держкомзему у Печенізькому районі, м.Печеніги.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.10.2012 року розгляд справи було відкладено на 29.10.2012 року о 10:30 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.10.2012 року розгляд справи було відкладено на 05.11.2012 року о 12:30 годині. Крім того, зазначеною ухвалою господарського суду було клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи - задоволено та продовжено строк розгляду справи за межі встановлені ч.1. ст. 69 ГПК України на 15 днів, до 25.11.2012 року.
Прокурор в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.
Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6102210444202.
Представник 1-го відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6102210444180.
Представник 2-го відповідача в призначене судове засідання з'явився, проти позову заперечує у повному обсязі та просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник 3-ої особи в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6102210444199.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації від 20.08.2003 року за № 286 ТОВ «Український стандарт» надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки із земель лісового фонду та земель запасу на території Печенізької районної державної адміністрації з метою створення зони відпочинку та розміщення спортивного комплексу загальною площею 1, 2426 га.
Приписами ст. 20 Земельного кодексу України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі.
Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього кодексу.
Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.
ТОВ «Український стандарт» (2-й відповідач) виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2426 га із земель для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку, у подальшому цей проект був затверджений Розпорядженням Печенізькою районною державною адміністрацією від 10.09.2003 року № 309.
Зазначеним розпорядженням затверджено проект землеустрою та передано в оренду вказаному товариству на 49 років земельну ділянку з метою створення зони відпочинку та розміщення спортивного комплексу площею 1, 2426 га. на території Печенізької селищної ради.
На підставі вищевказаного розпорядження 04.11.2003 р. між Печенізькою райдержадміністрацією та ТОВ «Український стандарт» укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,2426 га, який 10.11.2003 р. зареєстрований у Печенізькій районній філії ХРЦ ДЗК шляхом внесення запису до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі відповідно за № 24.
Відповідно до ст. 50 Земельного Кодексу України, до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
Згідно ст. 51 Земельного Кодексу України, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
Згідно ст. ст. 50, 51 Земельного кодексу України, до земель рекреаційного призначення віднесені землі, які використовуються для організації відпочинку населення, у тому числі для розміщення будинків відпочинку, суд вважає, що в результаті укладення спірного договору не було вилучено зазначену ділянку з земель лісового фонду.
В матеріалах справи наявний лист (том.1., а.с. 90) ДП "Чугуєво- Бабчанське лісове господарство" №01-11/357 від 16.07.2012 року, відповідно до якого позивач повідомляє, що погодження на вилучення земельних ділянок лісового фонду на території Печенізького району ТОВ «МФ Український стандарт» не надавались. Лісгосп на цей час не має інформації, щодо вилучення цих земель лісового фонду, на користь вказаних вище організацій.
ТОВ «Український стандарт»(2-й відповідач) не був отриманий державний акт на право постійного користування і таке право у системі Державного земельного кадастру за цим підприємством не було зареєстроване, відповідно до цього спірна земельна ділянка із постійного користування ДП "Чугуєво- Бабчанське лісове господарство" не вилучалась.
Тобто, посилання прокурора на те, що ТОВ «Український стандарт» незаконно передано у користування земельну ділянку, вилучивши їх з лісогосподарського обігу, чим порушені інтереси держави, спростовуються матеріалами справи.
Відповідно ст. 5 та ч.3 ст. 18 Лісового Кодексу України, право на орендне користування земельними ділянками лісового фонду для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт надається юридичним і фізичним особам відповідними місцевими радами за погодженням з постійними лісокористувачами.
В матеріалах справи наявне погодження від 02.09.2003 року Чугуєво-Бабчанського держлісгоспу про погодження місця розташування об'єкта рекреаційного призначення з метою створення зони відпочинку для працівників ТОВ "Український стандарт' та для розміщення спортивного комплексу товариства, відповідно до якого були погоджені місця розташування об'єкта рекреаційного призначення з метою створення зони відпочинку для працівників ТОВ "Український стандарт" та для розміщення спортивного комплексу, що розташований на березі Печенізького водосховища на земельній ділянці загальною площею-1,2426 га, з них земель запасу - 0.1896га та земель лісового фонду -1.0530га на території Печенізької селищної ради за рахунок земель лісового фонду Печенізького лісництва кв.-150, виділ 23 , при дотриманні відповідних умов. (том. 1, а.с. 39)
Відповідно ч.1 ст. 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно вимог ст. 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки надані у користування із земель державної чи комунальної власності можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, прокурором не надано в підтвердження своєї позиції рішення органів місцевого самоврядування про вилучення земельної ділянки 1,2426 га, яка знаходиться на території Печенізької селищної ради Печенізького району з земель лісового фонду.
Крім того, суд зазначає, що у відповідності до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови від 06.11.2009 р. N9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків.
Отже, у даній справі необхідною умовою для визнання спірного договору оренди недійсним є встановлення норми права, котрій суперечить спірний договорі і доведення факту невідповідності змісту договору цій нормі.
Прокурор у позовній заяві не зазначив жодної підстави, які могли б бути підставою недійсності спірного правочину (ст.203 ЦК України). В силу принципу змагальності сторін суд не вправі виходити за межі своєї компетенції та за прокурора наводити правове обґрунтування позовних вимог, а потім давати їм правову оцінку як суд. Відтак, в даному разі позовні вимоги не містять під собою правових підстав, що в свою чергу є додатковою підставою для відмови від позову.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": п. 2.1. згідно з частиною другою статті 43 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки земельна ділянка площею 1,2426 га, яка знаходиться на території Печенізької селищної ради Печенізького району передана 2-му відповідачу на підставі розпорядження №286 від 20.08.2003 р. Печенізької райдержадміністрації, згідно якого укладено договір оренди земельної ділянки від 04.11.2003 р., а прокурором не доведено суду та не надано доказів в підтвердження факту незаконної передачі у оренду земельної ділянки лісогосподарського призначення ТОВ "Український стандарт" з фактичною зміною цільового призначення для забудови ставка, відповідно до цього позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про застосування строків позовної давності та клопотання прокурора, викладене у резолютивній частині позовної заяви стосовно поновлення строку на звернення з позовом до суду, виходить з наступного.
Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України, встановлено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тривалістю у три роки.
Згідно з вимогами статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
П. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Прокурора у своїй позовній заяві, зазначає, що факт незаконної передачі у оренду земельної ділянки лісогосподарського призначення ТОВ «Український стандарт» з фактичною зміною цільового призначення для забудови став відомий лише в ході проведення міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері перевірки у серпні 2012 року, у зв'язку з чим вважає прокурор причину пропуску звернення до суду поважною.
Стосовно зазначених посилань прокурора суд зазначає, що це є лише доводами прокурора, оскільки 2-им відповідачем було отримано у користування спірну земельну ділянку у відповідності до вимог чинного законодавства, стосовно забудови, то в матеріалах справи не містяться відомості, будь-якого будівництва. Суд зазначає, що прокурором не надано доказів того, що прокурору не був відомий зазначений факт раніше.
Проте, в даному випадку матеріали справи свідчать про те, що прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі ДП "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство", тобто з захистом порушеного права позивача, яке в свою чергу погодило місця розташування об'єкта рекреаційного призначення з метою створення зони відпочинку для працівників ТОВ "Український стандарт' та для розміщення спортивного комплексу товариства, про що свідчить погодження від 02.09.2003 року, яке міститься в матеріалах справи, тому строк позовної давності сплив ще в 2006 році.
Тому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання прокурора, яке викладене у резолютивній частині позовної заяви, про поновлення пропущеного строку позовної давності, адже, позивач в інтересах якого звернувся прокурор, на протязі тривалого часу маючи можливість звернутись з позовом до суду з захистом свого порушеного права, це право не реалізував, тому відмовляє в його задоволенні.
Згідно до положень ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи, що відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, тому це є також підставою для відмови в позові.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на прокурора, але враховуючи звільнення прокурора від сплати судового збору пунктом 11 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" судовий збір в даному разі не стягується.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 50, 51, 57, 149 Земельного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 30.11.2012 р.
Суддя Буракова А.М.
5023/4076/12