ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-72/14929-2012 29.11.12
За позовом Підприємства теплових мереж "Ковельтепло"
до Державного підприємства "Українська геологічна компанія"
про стягнення 21 071,39 грн.
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Зеленська Т.В.
Підприємство теплових мереж "Ковельтепло" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Українська геологічна компанія" (далі-відповідач) про стягнення 10 468,08 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 10 468,08 грн. пені, 18,72 грн. інфляційної складової боргу, 3 % річних сумою 116,51 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за договорами на постачання теплової енергії №535 від 01.09.2010 р., №535 від 03.02.2012р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.11.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
06.11.2012 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив в якому він зазначає, що сума основного боргу заявлена позивачем, повинна бути зменшена у зв'язку зі сплатою відповідачем 19.10.2012 р. 1180,20 грн. за вересень 2012 р. згідно договору №535 від 03.02.2012р., що підтверджується платіжним дорученням №1379 від 19.10.2012р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2012 р. припинено провадження в частині стягнення 1180,20 грн. боргу за відсутністю предмету спору.
19.11.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав доповнення до відзиву, в якому зазначив, що 07.11.2012 р. відповідачем було оплачено 1 386,00 грн. в рахунок боргу перед ПТМ «Ковельтепло»за договором №535 від 03.02.2012 р.
27.11.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав додаткові пояснення, в яких просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача основний борг в сумі 9 287,88 грн., 10 468,08 грн. пені, 18,72 грн. інфляційних нарахувань, 116,51 грн. 3 % річних.
Розглянувши подане позивачем клопотання про зменшення розміру позовних вимог на суму 1180,20 грн., суд відзначає наступне.
Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи наведене, подане позивачем клопотання про зменшення розміру позовних вимог судом залишено без задоволення, оскільки ухвалою суду від 06.11.2012р. в частині позовних вимог у розмірі 1180,20 грн. припинено провадження на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.
У даному судовому засіданні представник відповідача частково визнав позовні вимоги.
Представники позивача у дане судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 29.11.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
01.09.2010 року між Підприємством теплових мереж "Ковельтепло" (постачальник) та Північним державним регіональним геологічним підприємством «Північгеологія»- Ковельська ГРЕ було укладено договір № 535 на відпуск теплової енергії для гуртожитку по вул. Шевченка, 115 у м. Ковелі, відповідно до умов якого позивач зобов'язується відпускати відповідачу теплову енергію для гуртожитку по вул. Шевченка, 115 в м. Ковелі, а відповідач зобов'язується оплачувати вартість теплової енергії в строк та на умовах, визначених в даному договорі.
Відповідно до п. 3.2. договору всі розрахунки проводяться згідно рахунків, оплата яких проводиться до 15 числа наступного місяця.
Згідно п. 4.1. договору у випадку несвоєчасної оплати за послуги відповідачу нараховується пеня в розмірі 1 % за кожен день прострочення платежу, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р.
На виконання розпорядження КМУ від 12.10.2011 р. №1100-р Ковельська геологорозвідувальна експедиція ПДРГП «Північгеологія»у результаті реорганізації ввійшла з 03.02.2012 р. до складу новоутвореного Державного підприємства «Українська геологічна компанія»як підрозділ прямого підпорядкування. На підставі листа ПДРГП «Північгеологія»
03.02.2012 р. між Підприємством теплових мереж "Ковельтепло" (постачальник) та Державним підприємством «Українська геологічна компанія»укладено договір №535 на відпуск теплової енергії, який має положення попереднього договору № 535 на відпуск теплової енергії для гуртожитку по вул. Шевченка, 115 у м. Ковелі від 01.09.2010 р.
Відповідно до п. 4.1. договору № 535 від 03.02.2012р. у випадку несвоєчасної оплати за послуги відповідачу нараховується пеня в розмірі 1 % за кожен день прострочення платежу, відповідно до Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»від 01.07.1999 р.
Як вбачається з матеріалів справи за період з 01.01.2012 р. по 01.09.2012 р. позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на загальну суму 10 468,08 грн.
Як стверджує позивач, відповідач у свою чергу, за спожиту енергію розраховувався частково у сумі 1 180,20 грн., у зв'язку з чим у відповідача станом на момент вирішення спору перед позивачем рахується заборгованість в розмірі 9 287,88 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10 468,08 грн. пені, 18,72 грн. інфляційних нарахувань, 116,51 грн. 3 % річних.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проаналізувавши положення договору № 535 на відпуск теплової енергії для гуртожитку по вул. Шевченка, 115 у м. Ковелі від 01.09.2010 р. та договору №535 на відпуск теплової енергії від 03.02.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначені договори є договорами поставки.
Поданим позивачем розрахунком підтверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду з 01.01.2012 р. по 01.09.2012 р. за договором теплової енергії на загальну суму 10 468,08 грн., а також факт користування відповідачем цією тепловою енергією.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач з позивачем розрахувався частково, в сумі 1 180,20 грн. (платіжне доручення №1379 від 19.10.2012р.) та в сумі 1386,00 грн. (платіжне доручення №1433 від 07.11.2012р.), в результаті чого заборгував перед позивачем 7901,88 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Тож, з огляду на те, що умовами договору № 535 на відпуск теплової енергії для гуртожитку по вул. Шевченка, 115 у м. Ковелі від 01.09.2010 р. та договором №535 на відпуск теплової енергії від 03.02.2012 р. встановлено обов'язок відповідача проводити оплату рахунків до 15 числа наступного місяця, а також враховуючи, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за спожиту в період з 01.01.2012 р. по 01.09.2012 р. теплову енергію, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 535 на відпуск теплової енергії для гуртожитку по вул. Шевченка, 115 у м. Ковелі від 01.09.2010 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за теплову енергію за період з 01.01.2012 р. по 01.09.2012 р. у розмірі 7901,88 грн. та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача 10 468,08 грн. пені за період з 16.02.2012 р. по 16.10.2012 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
З розрахунку позивача вбачається, що останній проведений згідно положень Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Однак, з укладеного між сторонами договору №535 на відпуск теплової енергії від 03.02.2012 р. вбачається, що відпуск теплової енергії проводився для гуртожитку в м. Ковелі по вул. Шевченка, 115, а не для нежилих будинків і приміщень для провадження підприємницької діяльності, як це передбачено Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».
Таким чином, суд приходить до висновку, про неможливість застосування положень Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»до спірних правовідносин, та нарахування пені обмежується розмірами встановленими Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
За розрахунком суду, обґрунтованою є розмір пені у сумі 758,25 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за період з 16.02.2012 р. по 16.10.2012 р.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 18,72 грн. інфляційних нарахувань, 116,51 грн. 3 % річних за період з 16.02.2012 р. по 16.10.2012 р.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку інфляційних та 3 % річних, останній відповідає вимогам чинного законодавства.
Тому підлягають стягненню 18,72 грн. інфляційних нарахувань та 116,51 грн. 3 % річних.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Підприємства теплових мереж "Ковельтепло" задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Українська геологічна компанія" (02088, м. Київ, пров. Геофізиків, буд. 10, код ЄДРПОУ 38078094), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Підприємства теплових мереж "Ковельтепло" (45000, Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 97-А, код ЄДРПОУ 30514446) 7901,88 (сім тисяч дев'ятсот одна) грн. 88 коп. основного боргу, 758 (сімсот п'ятдесят вісім) грн. 25 коп. пені, 18 (вісімнадцять) грн. 72 коп. - інфляційних нарахувань, 116 (сто шістнадцять) грн. 51 коп. - 3% річних та 671 (шістсот сімдесят одна) грн. 82 коп. - судового збору.
3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 03.12.2012 р.
Суддя Бондарчук В.В.