ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-12/11973-2012 25.09.12
За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"
ДоУкраїнського державного науково-дослідного інституту "Ресурс"
Простягнення 116 897,23 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Цурка Н.О. -представник (дов. № 93/2012/02/13-29 від 13.02.2012)
Від відповідача Котюжанська М.В. -представник (дов. № 894/14 від 31.08.2012)
Кучер С.М. -представник (дов. № 1112/23 від 24.09.2012)
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Українського державного науково-дослідного інституту "Ресурс" про стягнення 116 897,23 грн.
Ухвалою суду від 29.08.2012 порушено провадження та призначено розгляд справи на 25.09.2012.
В судовому засіданні 25.09.2012 представник позивача з'явився, надав суду додаткові документи по справі та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні 25.09.2012 представник відповідача надав відзив на позовну заяву відповідно до якого просив позовні вимоги задовольнити частково та клопотання про зменшення розміру санкцій.
В судовому засіданні 25.09.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
01.08.1999 між Публічним акціонерним товариством „Київенерго" (далі - Позивач) та Українським науково- дослідним інститутом механічної обробки деревини було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530075 (далі - Договір).
Додатковою угодою № 1 від 17.12.2004 до договору № 530075 від 01.08.1999 сторонами було внесено зміни в існуючий договір, шляхом заміни сторони Відповідача на - Український державний науково-дослідний інститут «Ресурс»(далі - Відповідач).
Відповідно до пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору і відповідно до законодавства України Позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з Відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку Відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Пунктом 2.3.1 договору № 530075 від 01.08.1999 передбачено, що споживач зобов'язується додержуватися кількості спожитої теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Згідно з додатку 3 до договору № 530075 від 01.08.1999 розрахунки за відпущену теплову енергію здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватися в період дії договору.
Згідно з п 5.1. договору № 530075 від 01.08.1999 визначення кількості спожитої енергії проводиться по приладах обліку.
В додатку 4 до договору № 530075 від 01.08.1999 визначено порядок розрахунків за теплову енергію.
Пунктом 2 зазначеного додатку передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період,та платіжну вимогу-доручення.
Відповідно до п.3 додатку № 4 до договору, відповідач виконує розрахунок не пізніше 25 числа поточного місяця.
Позивачем належним чином виконувалися зобов'язання за договором № 530075 від 01.08.1999, тоді як відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 110 189,27 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу.
Враховуючи наведене, позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 110 189,27 грн. основного боргу, 1 150,19 грн. трьох відсотків річних та 5 557,77 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 530075 від 01.08.1999 про постачання теплової енергії у гарячій воді.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на наступне.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем доказів погашення заборгованості перед позивачем суду не надано.
Таким чином, вимоги позивача по стягненню суми основного боргу у розмірі 110189,27 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В п.7 Додатка 4 до Договору зазначено, що за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення до моменту його повного погашення.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно розрахунку позивача сума пені складає 5 557,77 грн., (розрахунок в матеріалах справи).
У відповідності до частини 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Виходячи із зазначеного вище, суд дійшов висновку про можливість зменшення пені, оскільки відповідач є державною організацією.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 555,77 грн. (10 % від заявленої позивачем суми пені).
У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 1 150,19 грн., що відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 1 150,19 грн. підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Українського державного науково-дослідного інститут "Ресурс" (03150, м. Київ, вул. Боженка, 84, код ЄДРПОУ 00276044) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл.. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 110 189 ( сто десять тисяч сто вісімдесят дев'ять ) грн.27 коп.- основного боргу, 555 (п'ятсот п'ятдесят п'ять ) грн. 77 коп. пені, 3% річних, 1150 (одну тисячу сто п'ятдесят) грн.19 коп. та 2 337 (дві тисячі триста тридцять сім) грн. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.
Суддя Л.В. Прокопенко
Повне рішення складено 08.10.2012