номер провадження справи 19/11/12
Запорізької області
31.07.12 Справа № 5009/2497/12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі»(72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, 61)
до Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 210)
про стягнення 245486,21 грн.
Суддя Давиденко І.В.
Представники сторін:
від позивача: Тьо-Левіна Г.В. -представник за довіреністю № 149 від 30.01.12.
від відповідача: не з'явився
До господарського суду Запорізької області 02.07.12. звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі»з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор»про стягнення 245486,21 грн. заборгованості за Договором про надання послуг з централізованого опалення № 170 від 22.07.09., з яких: 234307,71 грн. -основного боргу, 11000,47 грн. -пені, 178,03 грн. -інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства України не виконав свої зобов'язання перед позивачем по сплаті теплової енергії за період з серпня 2011 р. по квітень 2012 р., внаслідок чого у Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор»виникла заборгованість.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.07.12. порушено провадження у справі № 5009/2497/12, справі присвоєно номер провадження 19/11/12, судове засідання призначено на 19.07.12. о 10-20.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.07.12. розгляд справи, відповідно до ст. 77 ГПК України, було відкладено на 31.07.12. о 10-45.
Представник позивача в судовому засіданні 31.07.12. надав суду витребувані документи, підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судове засідання 31.07.12. не з'явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Через канцелярію господарського суду Запорізької області 27.07.12. від відповідача надійшов письмовий відзив, в якому вказано, що відповідач визнає позов в частині стягнення 234307,71 грн. -основного боргу, а в частині стягнення штрафних санкцій відповідач зазначив, що борг не визнає, оскільки: при розрахунку збитків від інфляції позивач повинен був застосувати індекс інфляції за червень 2012 р., який становить 99,7 %, при цьому інфляційне зменшення суми боргу складе 672,34 грн., таким чином, сума боргу з урахуванням індексу інфляції менша ніж сума основного боргу, тобто позивач у даному випадку не повинен був застосовувати індекс інфляції; що стосується нарахування пені, відповідач зазначає, що розрахунок позивача є невірним та неналежним.
Крім того, відповідач у своєму відзиві просить суд розглянути справу у відсутності представника відповідача.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідач має право визнати позов повністю або частково…
Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відповідно до пунктів 3.9.1 та 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідач є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи і його неявка не перешкоджала вирішенню даного спору.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5009/2497/12.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
22.07.09. між Мелітопольським орендним підприємством теплових мереж (в подальшому перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі») (Виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Мелітопольський компресор»(Споживач) укладено Договір № 170 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води (далі -Договір).
За вказаним вище Договором, Виконавець зобов'язується надавати вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та гарячого постачання, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором (п. 1.1 Договору).
Пунктами 2.1, 2.2 Договору встановлено, що для нарахування плати за опалення встановлено двоставковий тариф, який містить дві складові: тариф за одиницю фактично спожитої теплової енергії - 152,64 грн., 444,08 Гкал; абонентської плати 100 грн. за одиницю приєднаного теплового навантаження в місяць протягом року в розрахунку на 1 кв.м для населення, та 4,68 грн. за 100 ккал/год приєднаного теплового навантаження в місяць протягом опалювального сезону для інших споживачів. Тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються органами місцевого самоврядування і в разі їх зміни, у встановленому законом порядку, застосовуються сторонами в обов'язковому порядку без узгодження сторонами договору з моменту прийняття такого рішення.
Згідно з п. 3.1 Договору вбачається, що розрахунок виконується щомісяця. Розрахунковий період оплати послуг -один календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим згідно наданого Виконавцем рахунку.
Відповідно до п. 3.2 Договору зазначено, що облік відпущеної теплової енергії проводиться за приладами обліку, встановленим на тепловому вводі Споживача. Прилади обліку пломбуються в установленому порядку. Щомісячно, не пізніше 28 числа Споживач надає показання приладів Виконавцю. При відсутності або знятті приладів обліку на ремонт кількість відпущеної теплової енергії Споживачу нараховується Виконавцем розрахунковим способом. У разі встановлення приладів обліку теплової енергії не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показниками приладів обліку, додаються втрати на дільницях тепломережі, що перебувають на балансі Споживача, від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку.
Пунктом 3.3 Договору встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем на підставі платіжного документа на розрахунковий рахунок Виконавця через банки, які приймають комунальні платежі та касу підприємства теплових мереж.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач заборгованість за отримані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з серпня 2011 р. по квітень 2012 р. не оплатив, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний вище період станом на день звернення позивача до суду з даним позовом склала 234307,71 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).
Згідно із п. 9.1 Договору, цей Договір укладається на 1 рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.
Таким чином, у зв'язку із тим, що у матеріалах справи відсутні звернення сторін чи заяви про розірвання Договору, судом встановлено, що цей Договір був автоматично пролонгований на той саме строк і на тих самих умовах.
Судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивачем виконано у повному обсязі, а саме, відповідачу за період з серпня 2011 р. по квітень 2012 р. надавалися послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Відповідачу направлялись рахунки-акти наданих послуг щодо оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання на загальну суму 234307,71 грн.: № 4471 за серпень 2011 р. на суму 7344,15 грн.; № 4575 за вересень 2011 р. на суму 7354,77 грн.; № 5392 за жовтень 2011 р. на суму 18091,57 грн.; № 6285 за листопад 2011 р. на суму 34741,19 грн.; № 7225 за грудень 2011 р. на суму 35453,46 грн.; № 794 за січень 2012 р. на суму 40712,85 грн.; № 1701 за лютий 2012 р. на суму 45995,04 грн., № 2549 за березень 2012 р. на суму 35095,53 грн.; № 2640 за квітень 2012 р. на суму 9519,15 грн.
Вказані рахунки-акти виконаних робіт підписані з боку обох сторін, а тому є погодженими із Споживачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписами ч. 2 п. 3.1 Договору встановлено, що платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим згідно наданого Виконавцем рахунку.
Однак відповідач, в порушення умов Договору, оплату за отримані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у встановлений строк, у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про надання послуг з централізованого опалення № 170 від 22.07.09., за період з серпня 2011 р. по квітень 2012 р. становить 234307,71 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, судом встановлено, що заборгованість Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі»за Договором становить 234307,71 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.
В зв'язку з тим, що заборгованість по сплаті отриманих послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання відповідачем не погашена, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 234307,71 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 178,03 грн. -інфляційних витрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 178,03 грн. -інфляційних витрат.
Також, позивач на підставі п. 3.4 Договору, просить суд стягнути з відповідача 11000,47 грн. -пені.
Пунктом 3.4 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом, 1 % від суми боргу за кожен день прос рочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 11000,47 грн.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо нарахування йому штрафних санкцій, оскільки суд визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції та пені обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, після перерахування сум втрат від інфляції та пені, судом отримані суми навіть більші, ніж заявлено позивачем, тому суд вважає їх вірними та задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача сум втрат від інфляції та пені в розмірі, заявленому позивачем.
За таких обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі»підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор»(72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 210, код ЄДРПОУ 00217840) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі»(72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, 61, код ЄДРПОУ 05541114) 234307 (двісті тридцять чотири тисячі триста сім) грн. 71 коп. -основного боргу, 178 (сто сімдесят вісім) грн. 03 коп. -інфляційних втрат, 11000 (одинадцять тисяч) грн. 47 коп. -пені, 4909 (чотири тисячі дев'ятсот дев'ять) грн. 72 коп. - судового збору.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 03.08.12.
Суддя І.В. Давиденко