Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "29" листопада 2012 р. Справа № 11/5007/1060/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Маріщенко Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Телічко Ю.А. ( довіреність від 03.10.12р.)
від відповідача: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівська автостанція" (м. Житомир)
до Андрушівської міської ради (м.Андрушівка)
про визнання право на оренду земельної ділянки площею 0,3123 га в м.Андрушівка
Позивачем пред'явлено позов про визнання за товариством з обмеженою відповідальністю "Андрушівська автостанція" право на оренду земельної ділянки площею 0,3123 га в м. Андрушівка по вул. Зозулінського, 20-А для обслуговування автостанції.
04.10.12р. відповідач надав суду відзив на позов , в якому зазначив, що до особи, яка набула право власності на будівлі або споруди право користування земельною , на якій воно розміщено автоматично не переходить (Постанова Верховною суду України у від 10.02.2009 року по справі № 3-6021к08)
Між Андрушівською міською радою та ВАТ "Андрушівське автотранспортне підприємство 11838" 28.01.2005 року був укладений на 45 років договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,1917 га, у томі числі: ділянка № 1- 0.3123 га по вул. Зозулінського, 16-територія автостанції; ділянка № 2 - 2.8794 і а по вул. Зозулінського, 38-територія бази підприємства.
25.05.2009 року ВАТ «Андрушівське автотранспортне підприємство 11838» відчужило за договором купівлі-продажу будівлю автостанції ТОВ "АТП 11838", яке 09.11.09р. реалізувало за договором купівлі-продажу дану будівлю ТОВ "Андрушівська автостанція".
Відповідно до статті 377 ЦК 0України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить, право власності на земельну ділянку на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Статтею 120 ЗК України встановлено, що в разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Позивач вважає, що в силу приписів статті 377 ЦК України та 120 3К України при відчуженні будівлі або споруди до нього автоматично переходить і право користування земельною ділянкою, на якій воно розміщено.
Про те, як зазначив Верховний суд України у Постанові від 10.02.09р. по справі № 3-6021к08 земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Зі змісту ст. 12 ЗК України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідношень вбачається, що розпорядження землями територіальної громади міста, у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень міської ради та здійснюються відповідно до вимог цього Кодексу.
За частиною 1 ст. 124 Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.
Пунктом 34 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.
Отже, згідно радам надано право самостійно вирішувати питання щодо надання в користування земельної ділянки.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЗУ "Про оренду землі" сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.
Позивач не погоджується з істотною умовою щодо розміру земельної ділянки.
Однак, відповідно до ст. 12 ЗК України розмір орендованої ділянки самостійно визначається її власником, тобто Андрушівською міською радою.
Крім того, спірна земельна ділянка площею 0,3123 га не надавалась у користування колишньому власнику будівлі АС, площею 348,9 кв.м.
Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
29.10.12р. відповідач надав суду доповнення до відзиву, в якому зазначив, що позивач має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише у випадку укладання договору оренди та його державної реєстрації.
Відмітка про реєстрацію права на земельну ділянку ТОВ "Андрушівська автостанція" відповідно до договору купівлі-продажу від 09.11.09р. не проводилась.
За ч. 1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.
У п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Таким чином, законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі державної та комунальної власності, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можливе лише за наявності відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Позивач не набув права користування на спірну земельну ділянку на день звернення до суду, а тому відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
15.11.12р. позивач надав суду заперечення на відзив відповідача.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.
Також, представник позивача надав суду клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Відділ Держкомзему у Андрушівському районі Житомирської області та клопотання про витребування у вказаного відділу технічної документації на земельну ділянку площею 0,3123 га в м. Андрушівка, по вул. Зозулінського, 20-А, яка надавалась в оренду згідно договору оренди землі від 28.01.05р.
Однак, суд відмовляє в задоволенні заявлених клопотань, оскільки вказаний договір оренди землі від 28.01.05р. укладався Андрушівською міською радою не з відчужувачем будівлі відповідно договору купівлі-продажу від 09.11.09р. ТОВ "АТП 11838" , а з ВАТ "Андрушівське автопідприємство 11838", тому ця технічна документація не має відношення до предмету спору.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника у відпустці.
Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача, та вважає за необхідне розглянути справу в установлені ст. 69 ГПК процесуальні строки.
За клопотанням сторін спір розглянутий у більш тривалий строк ніж передбачено ст. 69ГПК України.
Заслухавши представника позивача, розглянув матеріали справи, господарський суд
З позовної заяви вбачається, що 09 листопада 2009 року між ВАТ «Андрушівське автопідприємство 11838» /продавець/ та ТОВ «Андрушівська автостанція» /покупець/ було укладено договір купівлі-продажу приміщення, на підставі якого ТОВ «АТП 11838» передало, а ТОВ «Андрушівська автостанція» прийняла у власність будівлю АС, літ. «А», площею 348, 9 м2, яка знаходиться за адресою: м. Андрушівка, вул. Зозулінського, 20-А.
Земельна ділянка, загальною площею 0,3123 га, на якій розташований відповідний об'єкт нерухомого майна, що був предметом договору купівлі-продажу, станом на день укладення правочину знаходилась в користуванні ВАТ «Андрушівське АТП 11838» згідно договору оренди землі від 28.01.2005 року, укладеного між вказаним товариством та Андрушівською міської радою.
Відповідно до частини 1 статті 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Особа, яка придбала будівлю чи споруду, де-факто стає власником /користувачем/ земельної ділянки.
Користуючись своїм правом закріпленим ЦКУ, ЗКУ так і Законом України «Про оренду землі», ТОВ «Андрушівська автостанція» неодноразово зверталась з клопотанням до Андрушівської міської ради про укладення договору оренди відповідної земельної ділянки площею 0,3123 га, що попередньо перебувала у володінні та користуванні ВАТ «Андрушівське АТП 11838» та на якій розташована будівля автостанції.
В результаті, Андрушівською міською радою 21.05.2012 року прийнято рішення про надання дозволу ТОВ «Андрушівська автостанція» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею лише 0,15 га з метою передачі її в оренду для обслуговування автостанції.
Однак, позивач зазначає, що Андрушівська міська рада, прийняла оскаржуване рішення без врахування відповідних положень законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Крім того, позивач вказує на те, що міська рада фактично позбавляє можливості товариство здійснювати свою діяльність по наданню послуг суб'єктам автомобільного та міського транспорту щодо обслуговування пасажирів, оскільки земельної ділянки площею 0,15 га, як зазначено в оскаржуваному рішенні, є недостатньо для продовження нормального функціонування автостанції, про що наголошувалось у зверненнях до Андрушівської міської ради.
Враховуючи викладене, позивач просить визнати за ТОВ "Андрушівська автостанція" право на оренду земельної ділянки площею 0,3123 га в м. Андрушівка по вул. Зозулінського, 20А для обслуговування автостанції.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09 листопада 2009 року був укладений договір купівлі-продажу приміщення будівлі АС, літ. «А», площею 348, 9 м2, яка знаходиться за адресою: м. Андрушівка, вул. Зозулінського, 20-А між позивачем та ТОВ "АТП 11838" , а не ВАТ "Андрушівське автопідприємство 11838" як зазначив позивач в позовній заяві.
Позивач звернувся з клопотанням до Андрушівської міської ради Житомирської області про надання в оренду земельної ділянки загальною площею 0,3123 га., в м. Андрушівка по вул. Зозулінського, 20А посилаючись на укладений договір купівлі - продажу від 09.11.09р. та договір оренди землі від 28.01.05р., укладений між Андрушівською міською радою та ВАТ "Андрушівське автопідприємство 11838".
Рішенням Андрушівської міської ради Житомирської області від 21.05.12р. позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га в м. Андрушівка по вул. Зозулінського, 20А, з метою передачі її в оренду для обслуговування автостанції, із земель, що перебувають в запасі Андрушівської міської ради.
Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, посилаючись на ч. 1 ст. 120 ЗК України, в якій зазначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи , яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без змін її цільового призначення.
В ч. 2 ст. 120 ЗК України, вказано, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Таким чином, посилаючись на договір оренди земельної ділянки від 28.01.05р. укладений між Андрушівською міською радою та ВАТ "Андрушівське автопідприємство 11838" позивач просить суд визнати його право оренду на земельну ділянку площею 0,3123 га в м. Андрушівка, по вул. Зозулінського, 20А.
Однак, договір купівлі-продажу будівлі був укладений між позивачем та ТОВ "АТП 11838", а договір оренди земельної ділянки укладений між Андрушівською міською радою та ВАТ "Андрушівське автопідприємство 11838" ( власником будівлі АС, який згідно договору купівлі-продажу від 25.09.09р. відчужив її ТОВ "АТП 11838") .
Рішенням Андрушівської міської ради від 12.07.11р. припинено дію договору оренди земельної ділянки ВАТ "Андрушівське автопідприємство 11838" від 28.01.05р. загальною площею 3,1917 га у т.ч.: ділянка № 10,3123 га по вул. Зозулінського, 20А - територія автостанції та ділянка № 2 по вул. Зозулінського, 38 - територія бази підприємства, у зв'язку з продажем нерухомого майна.
Тобто, спірна земельна ділянка не перебувала у користуванні у ТОВ "АТП 11838".
Відповідно до листа Верховного суду України від 01.08.12р. у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна переходить право на відповідну земельну ділянку на умовах, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування.
З матеріалів справи вбачається, що відчужувачу ( ТОВ "АТП 11838") спірна земельна ділянка ні на праві власності , ні на праві користування не належала.
Згідно Висновків Верховного суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд рішення з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за 2010-2011р.р., виникнення права власності на об'єкти нерухомого майна не є безумовною підставою для укладання договору щодо земельної ділянки відповідно до положень ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України.
Згідно з вимогами ст. 116 ЗК та п. 34 ст. 26 Закону від 21.05.97р. № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування" обов'язковою умовою передачі у власність земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, є наявність позитивного рішення сесії відповідної ради про передачу земельної ділянки у власність ( постанова Верховного Суду України від 14.11.11р. у справі № 3-119 гс11).
Згідно ч. 1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки .
Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях міської ради.
Отже, радам надано право самостійно вирішувати питання щодо надання в користування земельної ділянки.
Рішенням Андрушівської міської ради від 21.05.12р "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її в оренду", позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га в м. Андрушівка по вул. Зозулінського, 20А, з метою передачі її в оренду для обслуговування автостанції, із земель, що перебувають в запасі Андрушівської міської ради.
Відповідно до ст. 12 ЗК України, розмір орендованої ділянки самостійно визначається її власником, тобто Андрушівською міською радою.
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
В даному випадку позивачем не доведено суду, що спірна земельна ділянка належала ТОВ "АТП 11838" на праві користування.
Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 04.12.12
Суддя Маріщенко Л.О.
Віддрукувати:
1- в справу
2- позивачу
3- відповідачу ( рек. з повід.)