ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-51/12730-2012 19.11.12
За позовом Державного підприємства «Південна залізниця»в особі Полтавського будівельно-монтажного експлуатаційного управління
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Армспецбуд»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Комунальне підприємство Полтавської обласної ради «Полтававодоканал»
про стягнення 18 361,33 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Янушкевич В.В.
від відповідача: не з'явились
від третьої особи: не з'явились
Державне підприємство «Південна залізниця» в особі Полтавського будівельно-монтажного експлуатаційного управління звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Армспецбуд» про стягнення заборгованості за договором поставки № П/БМЕУ-1122 від 01 квітня 2011 року у розмірі 18 361, 33 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 року порушено провадження у даній справі, залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Комунальне підприємство Полтавської обласної ради «Полтававодоканал», справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.10.2012 р. за участю представників сторін та третьої особи, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Також, звертаючись до суду з позовом, позивач просив з метою забезпечення позову накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачу.
Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з нез'явленням у судове засідання повноважного представника сторін та неналежним виконанням ними вимог суду.
Розглянувши у даному судовому засіданні заяву позивача про накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу, суд відмовляє у її задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Положеннями ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Про забезпечення позову виноситься ухвала.
В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 сформульована позиція Вищого господарського суду України та зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Разом з тим, позивачем не обґрунтовано необхідність вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі, не зазначено які докази свідчать про ускладнення та/або неможливість виконання рішення суду та не доведено спроможність обраного позивачем заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а також не надано жодного доказу, який би свідчив про ймовірність ускладнення чи неможливість виконання судового рішення, а відтак -суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві.
Щодо іншої частини заяви, суд відзначає, що предметом спору у даній справі не є певне майно. Крім того, позивачем не конкретизовано майно (найменування, кількість), на яке суд має накласти арешт, а також відсутні докази про приналежність майна відповідачеві. Тож, суд визнає подану заяву в цій частині необґрунтованою.
Таким чином, суд повністю відмовляє у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі.
Між тим, суд відзначає, що відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»у разі якщо позовну заяву подано після подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову, розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову.
У пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.07.2012 № 01-06/869/2012 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" зазначається, що відповідно до абзацу третього частини другої статті 6 Закону у разі якщо позовну заяву подано після подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову, розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову. Відповідне зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до господарського суду таких заяв.
За таких обставин, судовий збір за розгляд заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає стягненню.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представники відповідача та третьої особи на виклик суду не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги, що учасники процесу були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача та третьої особи не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінал яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 19.11.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
01.04.2011 р. між Державним підприємством «Південна залізниця»в особі Полтавського будівельно-монтажного експлуатаційного управління та Товариством з обмеженою відповідальністю «Армспецбуд»укладено договір поставки № П/БМЕУ-1122, за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати, а відповідач -прийти у власність та своєчасно оплатити товар -щебінь фракції 5-20 у кількості 1 100 куб.м. за ціною, вказаною в рахунку-фактурі.
Відповідно до п. 5.2. договору відповідач оплачує позивачу кожну поставлену партію товару протягом 5-ти банківських днів з дати поставки, при умові своєчасного надання акту здачі-приймання товару, пред'явленні позивачем рахунку-фактури, податкової накладної.
На виконання умов договору позивач здійснив поставку Товариству з обмеженою відповідальністю «Армспецбуд» щебінь фракції 5-20 на загальну суму 150 163, 15 грн., що підтверджується накладними № 419 від 29.04.2011 р. та № 547 від 10.05.2011 р., а також довіреностями № 1204 від 12.04.2011 р. та № 100511 від 10.05.2011 р.
12.05.2011 р. між Державним підприємством «Південна залізниця»в особі Полтавського будівельно-монтажного експлуатаційного управління, Товариством з обмеженою відповідальністю «Армспецбуд»та Комунальним підприємством Полтавської обласної ради «Полтававодоканал»укладено фінансову угоду № 17, відповідно до якої третя особа зменшила заборгованість позивача за послуги водопостачання та водовідведення, на суму 131 801, 82 грн., відповідач зменшив заборгованість третьої особи за виконані роботи на суму 131 801, 82 грн., позивач зменшив заборгованість відповідача за поставлені товари на суму 131 801, 82 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач заборгував перед Державним підприємством «Південна залізниця»в особі Полтавського будівельно-монтажного експлуатаційного управління 18 361, 33 грн., що становить вартість поставленого за договором № П/БМЕУ-1122 від 01.04.2011 р. товару.
Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Проаналізувавши зміст фінансової угоди № 17 від 12.05.2011 р., укладеної між учасниками процесу у даній справі, суд відзначає, що остання за своїм змістом є зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 131 801, 82 грн.
При цьому, відповідач прийняв від позивача товар на загальну суму 150 163, 15 грн.
За таких обставин, неоплаченим залишився поставлений за договором № П/БМЕУ-1122 від 01.04.2011 р. товар на суму 18 361, 33 грн.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не надано суду доказів здійснення оплати у розмірі 18 361, 33 грн., або припинення будь-яким іншим чином зобов'язань за договором № П/БМЕУ-1122 від 01.04.2011 р.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог Державного підприємства «Південна залізниця»в особі Полтавського будівельно-монтажного експлуатаційного управління та вважає за необхідне їх задовольнити.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволення позову покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Державного підприємства «Південна залізниця»в особі Полтавського будівельно-монтажного експлуатаційного управління задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Армспецбуд»з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства «Південна залізниця»в особі Полтавського будівельно-монтажного експлуатаційного управління заборгованість у розмірі 18 361, 33 (вісімнадцять тисяч триста шістдесят одна грн. 33 коп.) грн. та 1609, 50 (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) грн. -судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.11.2012 р.
Суддя Пригунова А.Б.