23.11.2012 Справа № 5008/1834/2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Дукат-Ужгород", м. Ужгород
до відповідача Ужгородської міської ради, м. Ужгород
треті особи, які не заявляють
самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача: Головне управління Держкомзему України у Закарпатській області, м. Ужгород
Управління освіти Ужгородської міської ради, м. Ужгород
державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, м. Ужгород
за участю прокурора міста Ужгорода
про визнання нечинним та скасування п. 10 Рішення Ужгородської міської ради VI сесії VI скликання від 03.06.11 №179 „Про регулювання земельних відносин"
Суддя О.В. Васьковський
Представники:
від позивача -Субота М.І. -адвокат (дов. від 27.12.11)
від відповідача -Мінєєва І.І. (дов. від 25.06.12 №02-11/287)
від третіх осіб (Головного управління Держкомзему України у Закарпатській області та Управління освіти Ужгородської міської ради) -не з'явилися
від третьої особи (державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області) -Головнич Ю.Ю. (дов. від 01.10.12)
прокурор -Кочеткова О.О. -помічник прокурора міста Ужгорода
СУТЬ СПОРУ: про визнання нечинним та скасування п.10 Рішення Ужгородської міської ради 4 сесії 6 скликання від 03.06.2011 р. №179 „Про регулювання земельних відносин" в частині скасування пункт 2.11 рішення XXXV сесії ІІІ скликання Ужгородської міської ради від 27.12.2001 р.
Позивач просить позов задоволити та стверджує, що прийняте відповідачем рішення є незаконним, мотивуючи наступним: чинним законодавством не передбачено право органу місцевого самоврядування скасовувати власні рішення; рішення про виділення позивачу в постійне користування земельної ділянки скасовано на підставі п.1 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, однак даний пункт не являється матеріальною нормою і не припиняє будь-які права користувачів чи власників земельних ділянок. Дане правило врегульовує процес оформлення та видачі правопідтверджувальних документів, і не регулює правовідносини наділення прав у сфері земельних відносин; ст.92 Земельного кодексу України не може слугувати правовою підставою припинення вже існуючого права позивача не користування земельною ділянкою; єдиною підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою передбаченою нововведеним Земельним кодексом є добровільна відмова землекористувача; серед повноважень Держкомзему немає повноважень щодо відміни своїх попередніх рішень органами місцевого самоврядування, а тільки щодо приведення їх у відповідність з чинним законодавством.
Відповідач заперечує позов, стверджуючи наступне: позивач не звертався до Ужгородської міської ради щодо виготовлення та реєстрації державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,4 га для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по Слов'янській набережній; позивач немає жодного правовстановлювального документа на спірну земельну ділянку, тому право не неї відсутнє; позивач не реалізував свого права користування земельною ділянкою відповідно до рішення Ужгородської міської ради XXXV сесії III скликання від 27.06.2001 року „Про попереднє погодження розміщення спортивно-оздоровчого комплексу по Слав'янській набережній; відповідно до акту перевірки від 03.06.2011 року, проведеної Головним управленням Держкомзему у Закарпатській області, спірна земельна ділянка не використовується, будівництво спортивно-оздоровчого комплексу не розпочато, право постійного користування земельною ділянкою не посвідчено, у зв'язку з чим Головне управлення Держкомзему у Закарпатській області, просить Ужгородського міського голову вжити заходів щодо відміни п.2.11. рішення Ужгородської міської ради XXXV сесії III скликання від 27.06.2001 року; законом України „Про державний контроль за використання та охороною земель" (абзац другий пункту „б" статті 6).
Треті особи - Головне управління Держкомзему України у Закарпатській області, м. Ужгород та Управління освіти Ужгородської міської ради, м. Ужгород явку своїх представників в жодне судове засідання не забезпечили.
Третя особа -державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області письмових пояснень не надала, а представник підтримав позицію відповідача.
Прокурор вважає позов незаконним та просить суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та прокурора, розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Відповідно до рішення Ужгородської міської ради XXXV сесії III скликання від 27.06.2001 року „Про попереднє погодження розміщення спортивно-оздоровчого комплексу по Словянській набережній", вирішено: 1. Погодити колективному виробничо-торговельному підприємству „Дукат" вибір земельної ділянки площею 1,4 га для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по Слов'янській набережній. 2. Зобов'язати колективне виробничо-торговельне підприємство „Дукат" до 01.06.2002 року замовити у управленні архітектури та містобудування АПЗ на розробку проектної документації; розробити проектну документацію на будівництва спортивно-оздоровчого комплексу.
27.12.2001 р. Ужгородська міська рада прийняла рішення XXXV сесії III скликання „Про надання та приватизацію земельних ділянок", яким керуючись ст.ст.10, 19 Земельного кодексу України, надала колективному виробничо-торговельному підприємству „Дукат" в постійне користування за правом викупу земельну ділянку площею 1,4 га для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по Слов'янській набережній.
28.04.2005 р. Ужгородська міська рада прийняла рішення, у зв'язку із зверненням колективного виробничо-торговельного підприємства „Дукат" та подання постійної комісії з питань будівництва, землекористування, житлово-комунального господарства, благоустрою та екології, яким позивача зобов'язано в строк до 29.04.06 замовити в управленні архітектури та містобудування АПЗ на розробку проектної документації; розробити проектну документацію на будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по Слов'янській набережній.
У результаті реорганізації шляхом перетворення, згідно п.п. 1.1, 1.2 статуту товариства з обмеженою відповідальністю „ДУКАТ-УЖГОРОД" (нова редакція) від 26.06.2006 року, позивач є правонаступником колективного виробничо-торговельного підприємства „ДУКАТ".
Як свідчать матеріали справи позивач звертався за видачею державного акту на постійне користування земельною ділянкою по Слов'янській набережній. Листом від 01.10.2008 року №363/01-14 відділ земельних ресурсів у м. Ужгород повідомив, що на даний час немає можливості виготовити державний акт на вказану земельну ділянку.
Позивачем понесені витрати по спортивно-оздоровчого комплексу по Слов'янській набережній у сумі 789350,6 грн., зокрема сплата податку за землю, прокладка кабеля та придбання КТП, буріння розвідувально-експлуатаційної свердловини, виготовлення проектів тощо. У підтвердження вказаних витрат позивачем надані відповідні письмові докази у вигляді засвідчених копій (Т. 2 а.с.33-87).
03.06.11 державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему в Закарпатській області Сагарда В.В. складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства. В акті встановлено, що рішенням Ужгородської міської ради XXXV сесії III скликання від 27.06.2001 року „Про надання та приватизацію земельних ділянок" колективному виробничо-торговельному підприємству „Дукат" надано земельну ділянку площею 1,4 га у постійне користування для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по Слав'янській набережній в м. Ужгород. При проведені перевірки з виїздом встановлено, що дана земельна ділянка не використовується.
03.06.11 заступник начальника Головного управління Держкомзему в Закарпатській області Токар В.С. направив відповідачу клопотання (супровідним листом зареєстрованим 10.06.11), де мотивуючи фактом невикористання за вказаною адресою КВТП „Дукат" земельної ділянки, відсутністю розпочатого будівництва, право постійного користування не посвідчено, просить вжити заходи щодо відміни рішення XXXV сесії III скликання від 27.06.2001 року „Про надання та приватизацію земельних ділянок", яким колективному виробничо-торговельному підприємству „ДУКАТ" надано земельну ділянку площею 1,4 га у постійне користування для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по Слав'янській набережній в м. Ужгород.
03.06.2011 року Ужгородська міська рада прийняла рішення №179 „Про регулювання земельних відносин", де у п.10 зазначила: на підставі пункту 1 розділу Х „Перехідних положень" Земельного кодексу України, ст.92 Земельного кодексу України, вважати таким, що втратив чинність пункт 2.11 рішення XXXV сесії міської ради ІІІ скликання від 27.12.2001 року „Про надання та приватизацію земельних ділянок".
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Доводи відповідача, що позивач не реалізував свого права користування земельною ділянкою, не має жодного правовстановлювального документа, а відтак Ужгородська міська рада мала право на скасування власного рішення у частині пункту 2.11 рішення XXXV сесії міської ради ІІІ скликання від 27.12.2001 року „Про надання та приватизацію земельних ділянок" суд вважає безпідставним. Ні відповідач, ні спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель повно та об'єктивно не з'ясували причини відсутності правовстановлювальних документів на земельну ділянку у позивача та вжиття ним заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
Стаття 19 Земельного кодексу України (втратив чинність з 01.01.2002 року), яка є матеріально-правовою нормою прийняття рішення відповідачем про надання позивачу у користування земельною ділянкою, встановлює, що сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до абз. 2 п. а) ч.1 ст.6 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" (у редакції чинній на 03.06.11) до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.
Отже, як свідчить наведена норма законодавства серед повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, немає такого повноваження, як звернення до органу місцевого самоврядування про скасування прийнятого ним раніше рішення. Посилання відповідача у прийнятому ним спірному рішенні від 2011 року в цілому на ст.ст. 26, 33 Закону України „Про місцеве самоврядування", як на підставу скасування свого раніше прийнятого рішення від 2001 році теж є безпідставним: по-перше, названі норми Закону містять конкретизований перелік повноважень міської ради, у тому числі у сфері земельних відносин і відповідач не вказав, яке конкретно положення має застосовуватися у цьому випадку; по-друге, аналіз вказаних статей в цілому дає підстави для висновку, що вони не містять саме такої форми реалізації своїх повноважень.
Не надає повноважень відповідачу на вчинення оскаржуваних дій і посилання у п.10 рішення №179 від 03.06.2011 року на п.1 розділу Х „Перехідних положень" Земельного кодексу України та ст.92 Земельного кодексу України, оскільки це суперечать ст.22 Конституції України, якою встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У відповідності до абз.5 п.5 рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року Конституційний Суд України зазначає, що: „органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення".
Як вбачається з матеріалів справи, після прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у користування, у даній справі мова йде про рішення Ужгородської міської ради XXXV сесії III скликання „Про надання та приватизацію земельних ділянок" від 27.12.2001 р., позивач набув право на одержання земельної ділянки у користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою.
Також очевидна наявність у позивача, у зв'язку з прийняттям відповідачем рішення від 2001 року, охоронюваного законом інтересу, під яким, як визначено в рішенні Конституційного суду України треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Отже, слід констатувати, що за даних спірних обставин, відповідач не мав повноважень на скасування свого попереднього рішення, яке на момент його прийняття відповідало нормам земельного законодавства.
Позовні вимоги у цій частині позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог, а відтак вимога позивача про визнання нечинним та скасування п. 10 Рішення Ужгородської міської ради VI сесії VI скликання від 03.06.2011р. №179 „Про регулювання земельних відносин" підлягає задоволенню у повному обсязі.
Доводи відповідача, беручи до уваги предмет заявленого позову, не спростовують вищенаведених висновків суду, а тому судом відхиляються.
Згідно з ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 941,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 1, 15, 27, 29, 32, 33, 34, 35, 43, 49, 82-85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити повністю.
Визнати нечинним та скасувати п. 10 Рішення Ужгородської міської ради VI сесії VI скликання від 03.06.2011р. №179 „Про регулювання земельних відносин".
Стягнути з Ужгородської міської ради (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код 33868924) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Дукат-Ужгород" (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. П. Комуни, 2А, код 22101641) суму 941,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 04.12.12.
Суддя О.В. Васьковський