ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-74/14745-2012 28.11.12
Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Козаковій І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Компанії «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»
до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» визнання договору міни укладеним та дійсним, визнання права власності
Представники сторін:
від Позивача: Пустовіт А.І. (представник за довіреністю)
від Відповідача: не з'явились
Компанія «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»(надалі також -«Позивач») звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит»(надалі також - «Відповідач», «ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит») про визнання укладеним та дійсним Договору міни, за яким Компанії «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД» надійшла у власність квартира № 1 в будинку № 43 на проспекті Перемоги в місті Києві, а Товариству з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит»надійшла у власність квартира № 20 в будинку № 8а по вулиці Велика Житомирська в місті Києві, з дати набрання чинності відповідним рішенням суду; визнання за Компанією «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД» права власності на квартиру № 1 в будинку № 43 на проспекті Перемоги в місті Києві з дати набрання чинності відповідним рішенням суду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 травня 2012 року між Компанією «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»та ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит»укладено Попередній договір щодо укладення договору міни. У Попередньому договорі були погоджені всі істотні умови договору міни, і внаслідок виконаних Компанією «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»та ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит»дій, Компанії «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»перейшла у власність квартира. Однак, через порушення своїх зобов'язань ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит», Компанія «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»позбавлена можливості безперешкодно здійснювати своє право власності на квартиру.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року порушено провадження у справі № 5011-74/14745-2012, розгляд справи призначено на 07 листопада 2012 року.
В судовому засіданні 07 листопада 2012 року представник Компанії «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»підтримав вимоги та доводи позовної заяви та, на виконання вимог Ухвали суду про порушення провадження у справі, надав Суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит». Представник ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит»в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги Ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 01 листопада 2012 року.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника щодо ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит»та невиконанням вимог Ухвали суду про порушення провадження у справі, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07 листопада 2012 року відкладено розгляд справи на 28 листопада 2012 року.
В судовому засіданні представник Компанії «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит»в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 07 листопада 2012 року у справі № 5011-74/14745-2012.
Приймаючи до уваги, що ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» було належним чином повідомлено про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит»не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами
Враховуючи не подання ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит»Відзиву на позовну заяву Компанії «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД», справу, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянуто за наявними ній матеріалами.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 28 листопада 2012 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані матеріали та заслухавши пояснення представника Компанії «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД», всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
17 травня 2012 року між Компанією «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»(«Сторона один») та ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит»(«Сторона два») укладено Попередній договір щодо укладення договору міни, зареєстрований в Реєстрі за № 2535, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. (надалі - Попередній договір).
Пунктом 1.1. Попереднього договору визначено, що за Попереднім договором кожна Сторона зобов'язується у строк до 25 травня 2012 року передати другій Стороні у власність одну квартиру в обмін на іншу квартиру та укласти Договір міни на умовах, передбачених даним Попереднім договором. Міна проводиться без грошової доплати.
У власність Сторони один надходить квартира № 1 в будинку № 43 на проспекті Перемоги в місті Києві. На момент укладення Попереднього договору зазначена квартира належить Стороні два на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09 серпня 2011 року, зареєстрованим в Реєстрі за № 3491, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрованим в Реєстрі права власності на нерухоме майно, витяг № 33107074.
У власність Сторони два надходить квартира № 20 в будинку № 8а по вулиці Велика Житомирська в місті Києві. На момент укладення Попереднього договору зазначена квартира належить Стороні один на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13 квітня 2011 року, зареєстрованим в Реєстрі за № 1228, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрованим в Реєстрі права власності на нерухоме майно, витяг № 31087257 (пункти 1.2 та 1.3 Попереднього договору).
Відповідно до пункту 2.1. Попереднього договору Сторони домовились, що передання квартир здійснюється протягом семи календарних днів від дні нотаріального посвідчення Попереднього договору.
Передання та отримання документів по кожній з квартир у порядку зазначеному в підпунктах 2.2.1 та 2.2.2. пункту 2.2 Попереднього договору засвідчується складанням Акта приймання-передання шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін. Зазначений Акт приймання-передання є додатком та невід'ємною частиною Договору міни, який сторони зобов'язуються укласти у відповідності з пунктом 1.1 Попереднього договору (пункт 2.3. Попереднього договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Попереднього договору від 17 травня 2012 року, 21 травня 2012 року між Компанією «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»(«Сторона один») та ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит»(«Сторона два») складено Акти приймання-передання.
Відповідно до Акту приймання-передання від 21 травня 2012 року (Додаток № 1 до Договору міни) Сторона один передали Стороні два, а Сторона два прийняла від Сторони 1 правовстановлювальні документи та технічну документацію на квартиру № 20 в будинку № 8а по вулиці Велика Житомирська в місті Києві.
Відповідно до Акту приймання-передання від 21 травня 2012 року (Додаток № 2 до Договору міни) Сторона два передали Стороні один, а Сторона один прийняла від Сторони два правовстановлювальні документи та технічну документацію на квартиру № 1 в будинку № 43 на проспекті Перемоги в місті Києві.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, представник Компанії «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»зазначає, що ухилення ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит»від нотаріального посвідчення Договору міни є незаконним та призводить до позбавлення Компанії «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»необхідних право встановлювальних документів і, як наслідок, можливості здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру, яке фактично перейшло до Компанії «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД».
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Компанії «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»про визнання укладеним та дійсним Договору міни, за яким Компанії «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»надійшла у власність квартира № 1 в будинку № 43 на проспекті Перемоги в місті Києві, а Товариству з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит»надійшла у власність квартира № 20 в будинку № 8а по вулиці Велика Житомирська в місті Києві та визнання за Компанією «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»права власності на квартиру № 1 в будинку № 43 на проспекті Перемоги в місті Києві не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.
Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.
Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 715 Цивільного кодексу України визначено, що за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.
Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.
Частиною 4 статті 715 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.
До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання (стаття 716 Цивільного кодексу України).
Проаналізувавши положення Попереднього договору щодо укладення договору міни від 17 травня 2012 року, Суд зазначає, що Договір міни, який є предметом даного спору, за своє правовою природою є договором купівлі-продажу.
Статтею655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положень статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Суд зазначає, що частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України визначено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (частина 3 статті 640 Цивільного кодексу України).
Отже, Суд зазначає, що правила статті 220 Цивільного кодексу України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Суд звертає увагу, що пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.
Крім того, Суд зазначає, що при зверненні до суду з розглядуваним позовом Компанією «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»до матеріалів справи не представлено належних та допустимих доказів, в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про ухилення Відповідача від нотаріального посвідчення Договору міни.
Таким чином, з урахуванням наведених положень норм чинного законодавства України та досліджених в ході судового розгляду обставин справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Компанії «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит»в частині визнання укладеним та дійсним Договору міни, за яким Компанії «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»надійшла у власність квартира № 1 в будинку № 43 на проспекті Перемоги в місті Києві, а Товариству з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит»надійшла у власність квартира № 20 в будинку № 8а по вулиці Велика Житомирська в місті Києві є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог Компанії «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит»про визнання за Компанією «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»права власності на квартиру № 1 в будинку № 43 на проспекті Перемоги в місті Києві, Суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання права. Аналогічні положення містить стаття 20 Господарського кодексу України.
Суд зазначає, що чинним законодавством передбачено визнання права власності як спосіб судового захисту існуючих власників, які вже набули права власності та, відповідно, підставою звернення до суду є порушення або оспорення прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Однак, враховуючи встановлені Судом фактичні обставини справи, на теперішній час відсутні правові підстави для визнання права власності на спірне майно.
Також, Суд звертає увагу на те, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно -це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 1.2. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно (пункт 1.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5).
Відповідно до пункту 1.4. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Пунктом 1.5. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, визначено, що державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, зокрема, квартири.
Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що право власності на квартири виникає лише після державної реєстрації у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Між тим, Компанією «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД» не надано Суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності права власності на квартиру № 1 в будинку № 43 на проспекті Перемоги в місті Києві.
Також, Суд наголошує на тому, що при зверненні до суду з розглядуваним позовом Компанією «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»до матеріалів справи не представлено належних та допустимих доказів, в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про порушення або невизнання ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит»прав Компанії «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»на майно, стосовно якого заявлено позовні вимоги.
З урахуванням наведених положень норм чинного законодавства України та досліджених в ході судового розгляду обставин справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Компанії «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»до ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит»про визнання права власності на квартиру № 1 в будинку № 43 на проспекті Перемоги в місті Києві не підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Компанії «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за Компанією «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД».
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У позові Компанії «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит»про визнання укладеним та дійсним Договору міни, за яким Компанії «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»надійшла у власність квартира № 1 в будинку № 43 на проспекті Перемоги в місті Києві, а Товариству з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит»надійшла у власність квартира № 20 в будинку № 8а по вулиці Велика Житомирська в місті Києві, з дати набрання чинності відповідним рішенням суду; визнання за Компанією «КРЕСТОН ЕСОУШИІТС ЛТД»права власності на квартиру № 1 в будинку № 43 на проспекті Перемоги в місті Києві з дати набрання чинності відповідним рішенням суду відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 30 листопада 2012 року.
Суддя О.В. Чинчин