79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.11.12 Справа№ 5015/4136/12
Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.
При секретарі О.В. Старостенко
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства «Готель Україна», м.Луцьк
до відповідача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівська міська рада, м. Львів
про: тлумачення умов договору
Представники :
Від позивача: Талалаєва О.Ю. -представник (Довіреність б/н від 21.06.2012р.)
Від відповідача: Гнатковській М.І. -головний спеціаліст (Довіреність №2302-вих-3613 від 15.10.2012р.)
Від третьої особи: Серватяк Л.З. -начальник відділу (Довіреність №17вих-82 від 22.06.2012р.)
Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання від 19.07.2012 р. технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Готель Україна», м. Луцьк до відповідача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівська міська рада, м. Львів про тлумачення умов договору.
Ухвалою суду від 03.10.2012 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 25.10.2012 р. З підстав, викладених в Ухвалі суду від 25.10.2012 р. розгляд справи відкладався. Для надання сторонам можливості подати додаткові докази в судовому засіданні 08.11.2012 р. оголошувалася перерва.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.
В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:
12.07.2007 р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Відкритим акціонерним товариством «Готель Україна»(правонаступником якого являється Приватне акціонерне товариство «Готель Україна») укладено Договір оренди № Л-5391-7 нерухомого майна (будівель, споруд), відповідно до умов якого відповідач на підставі протоколу № 1 аукціону з визначення переможця для укладення оренди будівлі готелю «Київ»від 11 липня 2007 року передає, а позивач приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що заходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 15, загальною площею 2021.6 кв.м.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що настання обов'язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі. Згідно пункту 5.2. Договору орендар сплачує орендну плату з дати введення об'єкта оренди в експлуатацію у встановленому порядку.
28.09.2007 р. до Договору оренди було внесено зміни, відповідно до яких пункт 4.2. розділу 4 «Термін оренди, умови зміни та припинення договору»договору оренди було викладено в наступній редакції: «4.2. У відповідності до п. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України настання обов'язку орендаря щодо внесення орендної плати починається після реконструкції з дати затвердження акту державної приймальної комісії рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради».
Як вказано у позовній заяві, внаслідок існування у період з 12.07.2007р. по 28.09.2007р двох суперечливих положень Договору оренди щодо дати, з якої починається сплата орендної плати орендарем, сторони Договору не дійшли згоди по цьому питанню.
У зв'язку з цим. в позивача виникла необхідність тлумачення умов цього договору, оскільки відповідач виставляє претензію щодо сплати орендної плати, нарахованої за час дії договору оренди.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Згідно приписів ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 213 ЦК України законодавець виходить з принципу свободи договору і волевиявлення сторін, зазначаючи, що зміст правочину може бути витлумачений стороною чи сторонами. Але, у разі, якщо відносно тлумачення змісту між сторонами виникають протиріччя, які приводять до спору, то на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. У такому разі спір про тлумачення є підвідомчим господарському суду як самостійний предмет позову.
Предметом доказування у господарській справі є комплекс обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Для встановлення зазначених обставин у судовому засіданні судом вивчаються як окремі умови правочину так і усі умови в комплексі, надається їм юридична оцінка та відповідність умов правочину законодавству та волевиявленню сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
У випадку, якщо за правилами, встановленими ч.3 ст. 213 ЦК України немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, підставою для застосування такого правового інституту як тлумачення змісту угоди має бути наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тобто потребує встановлення справжньої волі, вираженої при вчиненні правочину, та відповідності волі та волевиявлення.
Зі змісту позову вбачається, що необхідність в тлумаченні спірного договору, позивач, зокрема, вбачає в існуванні двох взаємосуперечливих пунктів Договору оренди № Л-5391-7 нерухомого майна (будівель, споруд) від 12.07.2007 р., які визначають момент настання обов'язку орендаря щодо внесення орендної плати.
Так, п. 4.2. Договору визначено, що орендну плату орендар зобов'язаний сплачувати починаючи з дати підписання сторонами акту приймання-передачі, в той час як п. 5.2. Договору визначає, що обов'язок орендаря щодо сплати орендної плати виникає з дати введення об'єкта оренди в експлуатацію у встановленому порядку.
За переконанням позивача із спірних договірних умов має застосовуватись п. 5.2. Договору, оскільки з дати підписання сторонами акту приймання-передачі використання об'єкту оренди за цільовим призначенням було неможливе.
Відповідач переконаний, що орендну плату позивач зобов'язаний сплачувати у відповідності до п. 4.2. Договору, та виставив претензію щодо сплати орендної плати за час дії Договору.
Таким чином, в даному випадку між сторонами Договору оренди № Л-5391-7 нерухомого майна (будівель, споруд) від 12.07.2007 р. існує спір, зумовлений суперечністю договірних умов, а тому необхідним є встановлення справжніх намірів та волі сторін, виражених при вчиненні правочину.
Вивчивши зміст спірного Договору оренди, суд встановив, що орендоване нерухоме майно мало використовуватись позивачем для розміщення готелю (п. 2 Договору).
Об'єкт оренди потребував реконструкції, яку позивач зобов'язувався завершити у дворічний термін з моменту отримання дозволу на будівництво, але не пізніше, ніж через 3 роки з моменту укладення Договору (п. 7.18. Договору).
Отже, як вбачається із змісту Договору, на момент укладення Договору сторони погоджували, що фактичне використання об'єкта оренди за цільовим призначенням можливе лише після проведення реконструкції. Вказані наміри сторін в подальшому було закріплено Змінами та доповненнями від 21.07.2008 р. № 782 до Договору оренди, де передбачалося, що об'єкт оренди буде використовуватися позивачем для готелю після проведення реконструкції та затвердження акту державної приймальної комісії рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради.
Про неможливість використання об'єкта оренди за цільовим призначенням свідчить висновки технічної експертизи визначення технічного стану будівлі бувшого готелю «Київ»на вул. Городоцькій, 15 у місті Львові, надані Львівською філією Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІ Проектреконструкція», якими встановлено, що для приведення конструкцій та елементів в межах приміщень у нормальний, допустимий для подальшої експлуатації стан, необхідно виконати ремонт з метою приведення у відповідність до вимог будівельних норм, правил та усунення причин прогресування пошкоджень і руйнувань.
Окрім того, актом технічного стану пам'ятки архітектури початку XX ст. адміністративного будинку на вул. Городоцькій, 15 у місті Львові встановлено, що елементи будівлі, зокрема дахове покриття; ліпний декор над вікнами; підлога підвалу, у кімнатах, в брамі, на сходовій клітці та на сходових майданчиках; стіни і стеля будівлі перебувають у незадовільному стані.
Частина 1 ст. 762 ЦК України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частина 6 вищевказаної статті передбачає, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Із врахуванням положень вищенаведених правових норм та змісту всіх умов Договору оренди № Л-5391-7 нерухомого майна (будівель, споруд) від 12.07.2007 р., суд вважає, що обов'язок позивача щодо сплати орендної плати виникає з дати введення об'єкта оренди в експлуатацію у встановленому порядку. Таким чином, претензії відповідача про сплату позивачем орендної плати з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди є безпідставними.
Окрім того, слід зазначити, що подальшими Змінами та доповненнями від 21.07.2008 р. № 782 до Договору оренди, сторони змінили суперечливий пункту 5.2. Договору пункт 4.2. виклавши його в наступній редакції «у відповідності до п. 6 ст. 762 ЦК України настання обов'язку орендаря щодо внесення орендної плати починається після реконструкції з дати затвердження акту приймальної комісії рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради».
З огляду на вищевикладене позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 213, 637, 762 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Витлумачити, що відповідно до укладеного між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 25558625 (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15) та Відкритим акціонерним товариством «Готель Україна», (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Готель Україна»), код ЄДРПОУ 20123093 (4300, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Словацького, 2) Договору оренди № Л-5391-7 нерухомого майна (будівель, споруд), посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 12.07.2007 р. та зареєстрованого за № 787, обов'язок орендаря щодо внесення орендної плати настає з дати введення об'єкта оренди в експлуатацію у встановленому законом порядку.
3. Стягнути з Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15. Код ЄДРПОУ 25558625) на користь Приватного акціонерного товариства «Готель Україна»(4300, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Словацького, 2. Код ЄДРПОУ 20123093) 1 073,00 грн. судового збору.
4. Наказ на стягнення видати згідно ст.116 ГПК України.
Суддя Ділай У.І.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.12.2012 р.