копія
29 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/9818/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
20 серпня 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області в якій, з урахуванням уточнень до позову від 10 жовтня 2012 року, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2012 року № 0000081742 з податку на додану вартість штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 850 грн., винесене Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2012 року № 0000121742 з податку на додану вартість у розмірі 108 677 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 6 916 грн., винесене Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2012 року № 0000111742 з податку на додану вартість штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 170 грн., винесене Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що Дніпропетровською МДПІ в період з 17.04.2012 р. по 24.05.2012 р. була проведена документальна перевірка її фінансово-господарської діяльності з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р. За результатами перевірки оформлено акт № 159/172/НОМЕР_4. Перевіркою встановлено що позивачем в порушення пункту 180.1 статті 180, пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183 і підпункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість за лютий-липень 2011 року на суму 108 676,92 грн. та в порушення пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України не подано податкову звітність до органу ДПС з податку на додану вартість за лютий-червень 2011 року.
За результатами перевірки та адміністративного оскарження відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Позивач зазначає що вищенаведені податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню, так як при перевірці податковий орган не розмежував нормативні акти за дією в часі та посилався на нормативні акти, які втратили силу. В акті перевірки вказано, що позивач одночасно порушила порядок обов'язкової реєстрації та добровільної реєстрації платником ПДВ, що не відповідає дійсності. Службові особи податкового органу проводили перевірку більше 15 робочих днів - з 17 квітня по 24 травня 2012 року. Акт перевірки містить суттєві протиріччя. При винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем не було враховано, що п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
В письмових запереченнях представник відповідача просив в задоволенні адміністративного позову відмовити та зазначив, що при переході на загальну систему оподаткування позивач не зареєструвалась платником ПДВ. На підставі наданих до перевірки документів встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 протягом січня-липня 2011 року отримала доход у сумі 543 384,62 грн., з урахуванням доходу в сумі 60 301,88 грн., який отримано після 14.07.2011 року, але не віднесла до складу податкових зобов'язань декларації з ПДВ за серпень 2011 року.
Оскільки позивач перейшла на загальну систему оподаткування, то вона повинна була зареєструватися платником ПДВ. Отже, отримані протягом січня-липня 2011 року кошти в сумі 543 384,62 грн. є об'єктом оподаткування ПДВ. Крім того, позивач повинна була подавати до органу ДПС звітність по ПДВ за січень-липень 2011 року.
Позивач та представник відповідача звернулись до суду із заявами про розгляд справи у письмовому провадженні.
Частиною 4 ст. 122 КАС України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Дніпропетровською МДПІ в період з 17.04.2012 р. по 24.05.2012 р. була проведена документальна перевірка фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р.
Документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення п.180.1, п. 180.2 ст. 180, п.181.1 ст.181, п.183.2 ст.183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий-липень 2011 року на суму 108 676,92 грн.; та п.49.1 ст. 49, п. 203.1 ст.203 Податкового кодексу України, а саме: неподання декларацій з ПДВ за період з лютого 2011 року по червень 2011 року (5 періодів). За результатами перевірки складено акт від 31.05.2012р. №159/172/НОМЕР_4.
На підставі зазначеного акту 18 червня 2012 року Дніпропетровською МДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000071742 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 108 677 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 918 грн.; № 0000081742 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 850 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС у Дніпропетровській області від 08.08.2012 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.06.2012 року № 0000081742; збільшено на 170,0 грн. суму штрафу, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 18.06.2012 року №0000081742; скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.06.2012 року №0000071742 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в частині 2,0 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції.
У зв'язку з цим відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення 23 серпня 2012 року № 0000121742 з податку на додану вартість у розмірі 108 677 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 916 грн. та № 0000111742 у розмірі 170,0 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Протягом 2010 року позивач здійснювала діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування і обсяг виручки за 2010 рік склав 596 298,0 грн. З 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування. Платником податку на додану вартість позивач зареєстрована 14.07.2012 року.
Перевіркою встановлено, що при переході на загальну систему оподаткування ОСОБА_2 не зареєструвалась платником ПДВ. На підставі наданих до перевірки документів встановлено, що позивач протягом січня - липня 2011 року отримала доход у сумі 543 384,62 грн., з урахуванням доходу в сумі 60 301,88 грн., який отримано після 14.07.2011 року, але не віднесено до складу податкових зобов'язань декларації з ПДВ за серпень 2011 року.
В акті перевірки зроблено висновок, що оскільки позивач перейшла на загальну систему оподаткування, то вона повинна була зареєструватися платником ПДВ. Отже, отримані протягом січня - липня 2011 року кошти в сумі 543 384,62 грн. є об'єктом оподаткування ПДВ. Крім того, позивач повинна була подавати до органу ДПС податкову звітність по ПДВ.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу від 28.06.1999 року № 746), спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
У разі порушення вимог, встановлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (стаття 5 зазначеного Указу).
Згідно з вимогами пункту 183.1 статті 183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.
Відповідно до пункту 183.4 статті 183 ПК України, у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 181.1 статті 181 ПК України визначено що, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Відповідно до пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України, у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
Пунктом 183.9 статті 183 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше наступного робочого дня після бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві, або протягом 10 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника податку органом державної податкової служби. Якщо бажаний (запланований) день реєстрації, зазначений у заяві особи, настає після завершення 10 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві.
Відповідно до вимог пункту 183.10 статті 183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).
Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За визначенням пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Підпунктом "а" пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України, передбачено, що якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 23 серпня 2012 року № 0000121742 з податку на додану вартість у розмірі 108 677 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 916 грн., № 0000111742 з штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170 грн. винесені відповідачем правомірно та в межах наданих йому повноважень.
Щодо посилань позивача про порушення Дніпропетровською МДПІ порядку проведення перевірки і складання акту перевірки, суд вважає, що недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок проведення перевірки, оформлення акта та прийняття податкових повідомлень-рішень, може бути підставою для визнання такого акту недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склались, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури проведення перевірки, складання акта і прийняття податкових повідомлень-рішень не можуть бути підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Суд також не приймає посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на факт відмови з боку відповідача у реєстрації її платником податку на додану вартість, так як відповідно до листа заступника начальника Дніпропетровської МДПІ за № 189/7/17-044 позивача було повідомлено, що Солонянське відділення Дніпропетровської МДПІ, розглянувши реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою №1-ПДВ від 10.01.2011 року, відмовляє в такій реєстрації, керуючись п. 10 розділу 3 Наказу ДПА України від 22 грудня 2010 року № 978 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за №1400/18965, оскільки в поданій заяві надані неповні дані та не зазначені обов'язкові реквізити. На цій підставі позивачу було запропоновано надати нову реєстраційну заяву платника податку на додану вартість.
Однак, не дивлячись на вищевказані роз'яснення податкового органу, позивач повторно звернулась із заявою про реєстрацію платником податку на додану вартість тільки в липні 2011 року.
В той же час суд погоджується з доводами позивача про неправомірне нарахування штрафних (фінансових) санкцій за неподання декларацій з податку на додану вартість за період з лютого по червень 2011 року, за 5 періодів, у розмірі 850 грн., які визначені податковим повідомленням-рішенням № 0000081742 від 18 червня 2012 року, так як відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу Х1Х Прикінцевих положень ПК України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Враховуючи неподання позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за 5 періодів 2011 року, суд вважає, що податковою інспекцією за вказані порушення мала бути застосована штрафна санкція у розмірі 5 гривень.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Дніпропетровської МДПІ № 0000081742 від 18 червня 2012 року в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 845 гривень.
Відповідно до частин 1-3 ст. 94 КАС, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 8 грн. 45 коп.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 18 червня 2012 року № 0000081742 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 845 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 8 грн. 45 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Суддя Постанова не набрала законної сили 29 жовтня 2012 року. СуддяВ.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник