Справа № 0306/6619/2012
Провадження № 2/0306/1556/2012
м. Ковель 05.12.2012
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Бойчука П.Ю.,
за участю: секретарів Спасюк К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 30 липня 2004 року. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: дочку -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що спільне життя не склалось, понад півтора роки між сторонами існують напружені відносини, в зв'язку з чим вони припинили подружні стосунки, перестали вести спільний сімейний бюджет та з 16 лютого 2011 року проживають окремо. Позивач стверджує, що за період, як вони проживають окремо, намірів примиритись ні у неї, ні у відповідача не було. Вважає, що збереження шлюбу є неможливим, в зв'язку з чим змушена звертатись до суду з позовом про розірвання шлюбу .
Враховуючи наведене, позивач просив суд розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 30 липня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Ковельського міського управління юстиції Волинської області, актовий запис № 246.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, однак подала суду заяву про розгляд справи в її відсутності, в якій просить шлюб розірвати.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, проте попередньо подав суду заяву, в якій дає свою згоду на розірвання шлюбу з ОСОБА_1, позов визнає повністю та просить справу слухати без його участі.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Як вбачається з свідоцтва про шлюб, виданого 30 липня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Ковельського міського управління юстиції Волинської області, сторони зареєстрували шлюб 30 липня 2004 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 246.
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: дочку -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.
Відповідно до п. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до п. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до вимог ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Згідно ч. 3 ч. 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
З огляду на викладені правові норми, обставини по справі та позицію сторін щодо неможливості збереження сімейних стосунків, суд вважає, що збереження сім'ї в даному випадку буде нічим іншим, як примушуванням сторін до збереження шлюбних відносин.
Як встановлено у судовому засіданні, сторони тривалий час не підтримують подружніх стосунків, спільне господарство не ведеться, в сім'ї втрачена взаємоповага та розуміння, шлюб існує лише формально й зберегти сім'ю не можливо. Зважаючи на дійсні причини розірвання шлюбу, зазначені позивачем, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін та інтересам неповнолітніх дітей.
Судом надавався сторонам строк для можливого примирення, однак дані заходи суду щодо збереження сім'ї не принесли очікуваного результату, позиція позивача залишилась незмінною
Таким чином суд повно, всесторонньо та об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому слід розірвати шлюб між сторонами.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 174, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 24, 55, 56, 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 30 липня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Ковельського міського управління юстиції Волинської області, актовий запис № 246.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні при її оголошенні -протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий П.Ю.Бойчук