Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/11071/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Циганенко А.І.
при секретарі Зикун Ю.В.
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Циганенка А.І., за участі секретаря судового засідання Зикун Ю.В., представника позивача Чебаненка Є.О., представника відповідача Кунянської І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каменеобробний завод «Омфал» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2011 році,
27 серпня 2012 року позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернулося до суду із адміністративним позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Каменеобробний завод «Омфал», про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені за порушення термінів сплати цих санкцій. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 136 осіб. Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємстві мали бути працевлаштовані 5 інвалідів, але фактично за даними звіту на підприємстві працювали 3 інваліди, тобто не виконано норматив по створенню 2 робочим місць. Згідно розрахунку, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році склала 67811,76 гривень. Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та пункту 4 «Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення. У зв'язку з цим станом на 15 серпня 2012 року сума нарахованої пені складає 1654,32 гривень. На підставі викладеного просили стягнути з відповідача на користь Донецького обласного відділення Фонду 69466,08 гривень.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Вказував на те, що місця для працевлаштування інвалідів відповідачем не створені, оскільки надані представником відповідачем письмові докази не є належними та допустимими. Відповідач безпідставно відмовив у працевлаштуванні інваліду ОСОБА_3 На його думку, відповідач у разі недостатньої кваліфікації ОСОБА_3, відповідач мав провести навчання професійне останньої.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі. Вказувала на те, що відповідач вжив усіх передбачених законодавством заходів для працевлаштування інвалідів, а саме створив для інвалідів робочі місця вантажника, різноробочого, двірника та прибиральника території, надавав протягом 2011 року Звіт про наявність вакансій форми №3-ПН. Пояснила, що відповідач повідомив службу зайнятості населення про наявність вакансії бухгалтера, але інвалід ОСОБА_3 працювала бухгалтером в банківській сфері і не мала досвіду роботи на підприємствах, тому їх було відмовлено у працевлаштування. Вважала, що ця відмова була обґрунтованою, не зважаючи на те, що ОСОБА_3 є інвалідом, остання мала мати відповідний та достатній рівень кваліфікації та знань для виконання роботи на яку вона претендувала. Відповідач не повинен проводити професійне навчання та перекваліфікацію інваліда, який претендує на зайняття вакансії, ці дії має виконувати Фонд соціального захисту інвалідів та державна служба зайнятості. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Каменеобробний завод «Омфал» згідно поданої державної звітності «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» (форма №10-ПІ поштова річна) за 2011 рік» повинно було створити у 2011 році 5 робочих місць для працевлаштування інваліда (відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу 136 осіб), але фактично на підприємстві не були працевлаштовані 2 інваліди (а.с. 10).
При прийнятті постанови суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ, в редакції Закону України №4213-VI від 22.12.2011, (далі - Закон № 875-ХІІ) законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
За змістом статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Згідно з частиною 3 статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону №875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Статтею 19 Закону №875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Разом з тим, у постанові судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 22 грудня 2009 року у справі № 21-2151во09 викладено висновок проте, що нарахування адміністративно господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку із скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, тобто, коли у його діях відсутній склад правопорушення.
Аналогічні обставини викладені в Постанові Верховного Суду України від 8 червня 2010 року за винятковими обставинами за скаргою Відкритого акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» справу за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Згідно зі статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
На протязі 2011 року відповідач, як того вимагає частина 3 статті 18 Закону №875-ХІІ, виділяв робочі місця для працевлаштування інвалідів про що інформував Шахтарський міський центр зайнятості шляхом надання звітів про наявність робочого місця та потребу у працівниках за формою №3-ПН (а.с. 23-43).
14 вересня 2011 року Шахтарський міський центр зайнятості направив для працевлаштування відповідачу громадянина ОСОБА_3, але останній було відмовлено у працевлаштуванні у зв'язку із відсутністю досвіду роботи у виробничій сфері (а.с. 51).
Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що письмові докази створення місць для працевлаштування інвалідів, які надані позивачем, не є належними та допустимими, оскільки згідно з частиною 3 статті 18 Закону №875-ХІІ відповідач виділяв місця для працевлаштування інвалідів і повідомляв про це службу зайнятості.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що відповідач мав провести професійне навчання та перекваліфікацію інваліда ОСОБА_3., оскільки відповідно до приписів статті 18-1 Закону №875-ХІІ Державна служба зайнятості за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надає дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводить професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Каменеобробний завод «Омфал» у 2011 році було вжито всіх залежних від них заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Питання розподілу судових витрат вирішити в порядку статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засідання 29 листопада 2012 року.
Повний текст постанови складений 4 грудня 2012 року.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Циганенко А.І.