Справа № 118/5681/12
27.11.2012 року м. Сімферополь
Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кулішова А.С., при секретарі судового засідання Синельщікові О.А., за участі прокурора Домбровського О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища міського типу Гвардійське Сімферопольського району, громадянина України, середньої технічної освіти, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:
27.06.2001 року Верховним Судом АР Крим за частиною другою статті 17, п. п. «а», «з» статті 93, частиною третьою статті 142 КК України 1960 року, призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років особливого режиму з додатковою мірою: конфіскація майна, з них 10 років тюремного ув'язнення; вирок переглянутий 15.07.2008 року Рівненським районним судом згідно з постановою якого покарання ОСОБА_1 було знижено, остаточно визначено термін позбавлення волі у вигляді 12 років з конфіскацією майна; постановою місцевого суду Вільнянського району Запорізької області ОСОБА_1 замінено не відбуту частину строку позбавлення волі на обмеження волі; 28.10.2011 року зник з місць відбування покарання на території населеного пункту Кам'яний Вільнянського району Запорізької області; не відбута частина покарання 1 рік, 3 місяці і 21 день;
у скоєнні злочинів, передбачених частинами 2 і 3 статті 185, частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 390 Кримінального кодексу України, -
Будучи засудженим до обмеження волі, ОСОБА_1, 22 серпня 2011 року, приблизно о 07 годині 30 хвилин, маючи умисел на самовільне залишення місця обмеження волі, виїхав на контрагентський об'єкт ТОВ «НИВА-2003», розташований за адресою: АДРЕСА_2, звідки автостопом дістався залізничного вокзалу «Запоріжжя-1», де сів на поїзд в напрямку м. Сімферополь, після чого приїхав до вказаного міста і на тролейбусі направився до м. Алушта.
25.03.2012 року близько 10 години 30 хвилин ОСОБА_1, маючи не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став і знову скоїв злочин за наступних обставин. Так, він, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, проник на територію ділянки АДРЕСА_3, звідки таємно викрав будівельні інструменти, загальною вартістю 121,25 грн., заподіявши таким чином потерпілому ОСОБА_2 матеріальний збиток на вищевказану суму. З викраденим з місця скоєння злочину втік і розпорядився ним на свій розсуд.
Крім того, в березні 2012 року, в точно невстановлений день, ОСОБА_1, перебуваючи на території мисливських угідь в с. Живописне Сімферопольського району, шляхом привласнення знайденого, придбав полімерну пляшку з порохом, і, маючи умисел, спрямований на незаконне носіння та зберігання вибухових речовин, переніс до місця свого проживання, де зберігав без передбаченого законом дозволу. 13.07.2012 року приблизно о 14 годині 30 хвилин, в ході огляду місця проживання громадянина ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 співробітниками міліції в установленому законом порядку, в присутності двох понятих, було виявлено та вилучено полімерну пляшку з порохом. Згідно висновку експерта № 4/104 від 27.07.2012 року вилучена речовина є вибуховою речовиною метальної дії - бездимним порохом вагою 204 грами.
Крім того, він, в середині липня 2012 року в точно невстановлений досудовим слідством день, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в гостях у знайомого ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, реалізуючи свій злочинний умисел, що раптово виник, спрямований на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав кутову шліфувальну машину марки «Фіолент» вартістю 765 грн., яка належить ОСОБА_3, заподіявши таким чином потерпілому матеріальну шкоду на вищевказану суму. З викраденим з місця скоєння злочину втік і розпорядився ним на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у скоєних злочинах визнав частково: повністю визнав вину у самовільному залишенні місця обмеження волі; не визнав вину по епізодам крадіжки майна у ОСОБА_2 та носінні, зберіганні і придбанні вибухової речовини - пороху. Вину по епізоду крадіжки у ОСОБА_3 визнав частково. Заявлені цивільні позови на суму 800,00 грн. і на суму 9087,00 грн. не визнав.
Зокрема, підсудний пояснив, що 22 серпня 2011 року, приблизно о 07 годині 30 хвилин, він виїхав на контрагентський об'єкт ТОВ «НИВА-2003». Приїхавши туди, вийшов на дорогу, автостопом дістався залізничного вокзалу «Запоріжжя-1», де сів на поїзд в напрямку м. Сімферополь. У м. Сімферополь він на тролейбусі направився до м. Алушта, де почав жити на квартирах за наймом і працювати на будівництвах. У наслідку він був затриманий співробітниками Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АР Крим.
Стосовно епізоду крадіжки у громадянина ОСОБА_2 підсудний пояснив, що крадіжку не скоював, на досудовому слідстві визнав свою вину у скоєному злочині внаслідок погроз застосування фізичної сили з боку співробітників міліції. Так само і вину у придбанні, носінні і зберіганні пороху підсудний, з його слів, на досудовому слідстві визнав внаслідок погроз з боку співробітників відділу кримінального розшуку Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АР Крим. Підсудний припускає, що пластикову пляшку з порохом за місцем його проживання підкинули сторонні особи. Стосовно епізоду крадіжки у ОСОБА_3 підсудний пояснив, що в ході спільного розпивання спиртних напоїв він домовився із потерпілим про те, що візьме шліфувальну машину («болгарку»), однак через деякий час ОСОБА_3 заснув, ОСОБА_1 взяв «болгарку» і виніс її, однак був затриманий ОСОБА_2, який викликав міліцію.
З урахуванням приписів статті 299 КПК України 1960 року суд визнав недоцільним дослідження доказів відносно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються і знаходить можливим обмежити обсяг доказів, що підлягають дослідженню за епізодом скоєння злочину, передбаченого частиною 1 статті 390 КК України допитом підсудного, оглядом і дослідженням письмових доказів у справі та документів, що характеризують особу підсудного. Стосовно інших епізодів суд встановив загальний порядок дослідження доказів.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що не вважає підсудного винним у викраденні бензопили, у крадіжці якої ОСОБА_1 обвинувачується органами досудового слідства. Потерпілий пояснив, що він підозрював підсудного у цьому злочині, тож зустрівши його став вимагати повернути бензопилу. ОСОБА_1 попросив у ОСОБА_2 не повідомляти про крадіжку в міліцію і через деякий час приніс бензопилу. Однак та бензопила, яку приніс підсудний, не належала ОСОБА_2, оскільки потерпілий зберігав нову бензопилу, а та, яку приніс ОСОБА_1 була іншої марки, розібрана і в плямах мастила. Стосовно викрадених у нього інструментів (ручна пила лобзикова, ножівка, лом будівельний, ключ гайковий розсувний, дві пари плоскогубців, кусачки бокові, пасатижі з зівом, що регулюється, два гайкових ключа) ОСОБА_2 пояснив, що вони зберігались на території садової ділянки, в незакритому ящику біля вагончика.
Також потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що він в середині липня 2012 року зустрів підсудного, який ніс певні речі, як виявилось - «болгарку». Підсудний почав убігати, але ОСОБА_2 наздогнав його, схопив і викликав співробітників міліції.
В судовому засіданні в порядку статті 306 КПК України 1960 року оголошено показання потерпілого ОСОБА_3, який будучи допитаним на досудовому слідстві пояснив, що «болгарку» «Фіолент Професіонал» він придбав на центральному ринку в м. Сімферополь в 2010 році за 800 грн. і користувався нею до останнього часу. На початку липня 2012 року під час розпивання спиртних напоїв в с. Живописне біля магазину він познайомився із чоловіком, який назвався ОСОБА_1. 10.07.2012 року приблизно о 10 годині ОСОБА_1 прийшов в гості до потерпілого ОСОБА_3 і вони стали спільно розпивати спиртні напої. Коли спиртне скінчилось, потерпілий сказав ОСОБА_1 зачекати вдома, а сам пішов до сусідів щоб позичити гроші. Після того, як ОСОБА_3 повернувся, вони продовжили розпивати спиртні напої і через деякий час потерпілий заснув. Прокинувшись приблизно о 16 годині ОСОБА_3 побачив, що ОСОБА_1 не було вдома, а 12.07.2012 року, збираючись на роботу. Потерпілий виявив пропажу «болгарки».
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5 пояснили, що вони є сусідами за місцем проживання підсудного: АДРЕСА_1: вони проживають на першому поверсі, а підсудний проживав в підвальному приміщенні.
13.07.2012 року вони брали участь у проведенні огляду місця події за місцем проживання підсудного у якості понятих. Слідчий, поняті і співробітники міліції потрапили у приміщення, де проживав ОСОБА_1 після того, як останній сам відчинив двері. До того ніхто доступу до приміщення не мав. Під час огляду на підвіконні було знайдено пластикову пляшку із речовиною сірого кольору, як пояснив підсудний це був порох, який він використовував для розпалювання печі. Причин обмовляти підсудного у свідків не має.
Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що він працює на посаді начальника відділу кримінального розшуку Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АР Крим; в середині липня 2012 року його заступник ОСОБА_7 проводив оперативні заходи щодо встановлення осіб, причетних до скоєння злочинів на території с. Живописне. Йому зателефонували і повідомили про те, що ОСОБА_1 усно надав дозвіл на огляд місця свого проживання. Начальник слідчого підрозділу виділив слідчого (ОСОБА_8.), разом із якою вони направились на особистому автомобілі ОСОБА_6 до місця проживання ОСОБА_1 у с. Живописне. До початку проведення огляду приміщення було зачинено, в ході проведення огляду було знайдено і вилучено порох. Недозволених методів досудового слідства стосовно ОСОБА_1 свідок не застосовував, ніякою інформацією стосовно вчинення фізичного або психічного тиску його підлеглими на підсудного не володіє.
Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 пояснив, що працює на посаді заступника начальника відділу кримінального розшуку Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АР Крим. При здійсненні оперативних заходів в с. Живописне він разом із оперуповноваженим ОСОБА_9 опитав ОСОБА_1, який підозрювався у скоєнні низки крадіжок. ОСОБА_1 дозволив проведення огляду місця події за місцем його проживання, у зв'язку із чим він зателефонував керівнику відділу кримінального розшуку, який приїхав разом із слідчим. Під час обшуку на підвіконні було знайдено пляшку із порохом, який, зі слів ОСОБА_1, він використовував для розпалювання пічки. Фізичного тиску або погроз застосування такого тиску до ОСОБА_1 він не вчиняв, про факти застосування такого тиску іншими співробітниками міліції йому не відомо.
Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_9, пояснив, що влітку 2012 року ОСОБА_1 затримували за підозрою у вчиненні крадіжок, зобов'язували з'явитись до органу міліції на наступний день, однак наступного дня він не з'являвся, тому він із ОСОБА_7 поїхали до с. Живописне шукати ОСОБА_1. Коли вони його знайшли вони опитали його з приводу знаходження речей, які можуть бути використані у якості речових доказів по епізодам крадіжок в с. Живописне і ОСОБА_1 надав дозвіл на огляд його місця проживання. Вони викликали начальника відділу кримінального розшуку, який привіз слідчого. В ході огляді потенційних речових доказів не знайшли, однак виявили на підвіконні пляшку із речовиною сірого кольору. ОСОБА_1 пояснив, що це порох і він використовував його для розпалювання печі. Двері в приміщення відчиняв ОСОБА_1. Фізичного тиску або погроз застосування такого тиску до ОСОБА_1 він не вчиняв.
Слідчий Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_8, допитана у якості свідка, пояснила, що приймала участь при проведенні низки слідчих дій за участі ОСОБА_1, в тому числі в огляді місця події, в ході якого знайдено і вилучено пляшку із порохом; відтворенні обстановки і обставин події злочину, в ході якого підсудний показав місця, де знайшов пляшку із порохом.
13.07.2012 року вона із ОСОБА_6 приїхала на місце проживання ОСОБА_1, де вже знаходились ОСОБА_7, ОСОБА_9 і ОСОБА_1. До початку огляду приміщення, в якому проживав підсудний було зачинено, ОСОБА_1 сам відчинив його за допомогою ключа. На підвіконні було знайдено пляшку з порохом. Про факти застосування фізичного або психічного тиску або погроз застосування такого тиску до ОСОБА_1 свідку не відомо.
Суд зазначає, що показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 не суперечать сукупності інших доказів, досліджених під час судового слідства, доводи підсудного щодо дачі цими свідками завідомо неправдивих показань нічим об'єктивно не підтверджені.
Прийнявши передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, суд приходить висновку про доведеність вини підсудного в самовільному залишенні місця обмеження волі особою, засудженою до обмеження волі, двох епізодах таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчинених повторно та в носінні, зберіганні і придбанні вибухової речовини без передбаченого законом дозволу.
Крім зізнавальних свідчень підсудного його вина в самовільному залишенні місця обмеження волі особою, засудженою до обмеження волі, підтверджується письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме: протоколом огляду місця події, в ході якого оглянуто територію ТОВ «НИВА-2003» (а.с. 10, т. 3). Суд кваліфікує дії за вказаним епізодом злочинної діяльності підсудного за частиною 1 статті 390 КК України.
За епізодом викрадення майна у ОСОБА_2, незважаючи на невизнання підсудним своєї вини, його вина у скоєнні злочину, що інкримінується органом досудового слідства, частково підтверджується свідченнями потерпілого та сукупністю досліджених судом письмових доказів, а саме: протоколом огляду місця події від 25.05.2012 року, в ході якого оглянуто ділянку АДРЕСА_5 - тимчасове місце проживання ОСОБА_1, в ході якого знайдено і вилучено інструменти, які належали ОСОБА_2 (ручна пила лобзикова, ножівка, лом будівельний, ключ гайковий розсувний, дві пари плоскогубців, кусачки бокові, пасатижі з зівом, що регулюється, два гайкових ключа) (а.с. 35-36, т. 1); протоколами пред'явлення предметів для впізнання ОСОБА_2 від 13.07.2012 року (а.с. 48-51, т. 1) та від 16.08.2012 року (а.с. 55-60, т. 1), в ході яких останній впізнав інструменти, вилучені при огляді місця події (ручна пила лобзикова, ножівка, лом будівельний, ключ гайковий розсувний, дві пари плоскогубців, кусачки бокові, пасатижі з зівом, що регулюється, два гайкових ключа); протоколом відтворення обстановки і обставин події від 10.08.2012 року, в ході якого ОСОБА_1 показав і пояснив, як відбувались події щодо викрадення майна у ОСОБА_2 (а.с. 65-67, т. 1); висновком товарознавчої експертизи від 16.07.2012 року, згідно із яким вартість викрадених предметів (ручна пила лобзикова, ножівка, лом будівельний, ключ гайковий розсувний, дві пари плоскогубців, кусачки бокові, пасатижі з зівом, що регулюється, два гайкових ключа) могла складати 121,5 грн. (а.с. 72-75, т. 1).
Доводи підсудного щодо його непричетності до вчинення злочину суд відкидає як такі, що спростовуються матеріалами справи і дослідженими в судовому засіданні доказами.
Посилання підсудного на те, що співробітники міліції вчиняли на нього тиск для надання зізнавальних свідчень не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, у зв'язку із чим суд вважає їх способом захисту підсудного від обвинувачення з метою уникнути передбаченого законом покарання.
Доводи ОСОБА_1 про вчинення злочину іншою особою нічим не підтверджені, підсудний під час судового розгляду не зміг назвати імені, місця проживання такої особи та підстав, з яких він вважає цю особу причетною до крадіжки.
Разом із тим суд вважає недоведеним належним чином вчинення підсудним крадіжки у ОСОБА_2 бензопили.
Під час судового розгляду як підсудний, так і ОСОБА_2 заперечували причетність ОСОБА_1 до крадіжки цієї речі. Саму бензопилу (яку б впізнав потерпілий) органами досудового слідства не було знайдено. Враховуючи положення статей 73, 74 КК України, суд не може покласти в основу звинувачення показання ОСОБА_1, дані ним у якості підозрюваного і обвинуваченого, оскільки визнання ним своєї вини у цих стадіях не підтверджується сукупністю інших доказів у справі.
Приймаючи до уваги показання потерпілого, за якими ручна пила лобзикова, ножівка, лом будівельний, ключ гайковий розсувний, дві пари плоскогубців, кусачки бокові, пасатижі з зівом, що регулюється, два гайкових ключа, які було знайдено у підсудного, знаходились на території садової ділянки, в ящику біля вагончика, суд виключає із звинувачення таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення крадіжки, поєднаної із проникненням до сховища.
Враховуючи викладене, суд вважає помилковою кваліфікацію злочину за цим епізодом, надану органами досудового слідства, за частиною 3 статті 185 КК України.
Дії ОСОБА_1, у вчиненні яких вина підсудного беззаперечно встановлена під час судового розгляду справи, належить кваліфікувати за частиною 2 статті 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно. Ознаку повторності суд встановлює на підставі положень статей 32, 89, примітки 1 до статті 185 КК України та пункту 17 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» КК України, приймаючи до уваги вчинення підсудним злочину, передбаченого частиною третьою статті 142 КК України 1960 року (розбій, поєднаний з спричиненням тяжких тілесних ушкоджень) за який його засуджено вироком Верховного Суду АР Крим від 27.06.2001 року.
Вина підсудного у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, не зважаючи на невизнання її підсудним, повністю підтверджується показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, а також сукупністю письмових доказів у справі, а саме: протоколом огляду місця події від 13.07.2012 року (а.с. 84-86, т. 1), в ході якого оглянуто місце проживання ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), знайдено полімерну пляшку із речовиною, схожою на порох; висновком хімічної експертизи №2/201 від 19.07.2012 року (а.с. 112, 113, т. 1), згідно із яким вилучена у ОСОБА_1 речовина є вибуховою речовиною метальної дії - бездимним порохом вагою 204 грами; висновком вибухово-технічної експертизи №4/104 від 27.07.2012 року (а.с. 121-124, т. 1), згідно із яким вилучена у ОСОБА_1 вибухова речовина придатна для здійснення вибухів за наявності певних умов: при механічному, електричному впливі або впливі енергії хімічного перетворення іншого заряду вибухової речовини; протоколом відтворення обстановки і обставин події від 10.08.2012 року (а.с. 129, т. 1), в ході якого ОСОБА_1 показав і розказав як відбувались події, пов'язані із незаконним придбанням, зберіганням і носінням вибухової речовини.
Доводи підсудного щодо вчинення стосовно нього незаконних методів досудового слідства суд вважає такими, що не заслуговують на увагу і свідчать про намагання підсудного уникнути відповідальності за скоєний злочин. Вказані доводи нічим об'єктивно не підтверджені і не можуть враховуватись при винесенні вироку.
За вказаним епізодом суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за частиною 1 статті 263 КК України, як носіння, зберігання, придбання вибухової речовини без передбаченого законом дозволу.
Вина підсудного у вчиненні крадіжки «болгарки» у ОСОБА_3 повністю підтверджується сукупністю доказів у справі, а саме: оголошеними в порядку статті 306 КК України 1960 року показаннями потерпілого, з яких слідує, що він підозрює ОСОБА_1 у крадіжці «болгарки» «Фіолент Професіонал» під час спільного розпивання спиртних напоїв 10.07.2012 року; протоколом заяви про явку з повинною ОСОБА_1 від 26.07.2012 року (а.с. 146, т. 1), в якій ОСОБА_1 пояснив, що здійснив крадіжку «болгарки» синього кольору у ОСОБА_3; висновком товарознавчої експертизи від 27.07.2012 року №11/394 , згідно із якою вартість викраденої у ОСОБА_3 «болгарки» могла становити 765,00 грн.; протоколом пред'явлення предметів для впізнання від 30.07.2012 року (а.с. 162, т. 1), в ході якого ОСОБА_3 впізнав «болгарку», яка йому належить; протоколом огляду місця події від 10.08.2012 року (а.с. 166-169, т. 1), в ході якого ОСОБА_1 описав обставини, пов'язані із епізодом крадіжки у ОСОБА_3
За даним епізодом суд кваліфікує дії підсудного за частиною 2 статті 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
При призначенні виду і розміру покарання підсудному, суд, відповідно до статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а, крім цього, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, його обставини. Злочини, передбачені частиною 2 статті 185 КК України, частиною 1 статті 263 КК України (у редакції, чинній на час вчинення злочину), частиною 1 статті 390 КК України віднесено до злочинів середньої тяжкості. Підсудний за останнім місцем відбуття покарання (Дружелюбівський виправний центр Запорізької області) зарекомендував себе негативно, як такий, що порушує встановлений порядок відбування покарання та правила внутрішнього трудового розпорядку, проявляє грубість до працівників адміністрації, до праці ставиться негативно, потребує постійного контролю; у відносинах із засудженими конфліктний, за характером скритний; раніше підсудний неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння корисливих (у тому числі особливо тяжких) злочинів. На обліку у психіатра та нарколога не перебуває.
Обставин, що пом'якшують покарання підсудному, суд не встановив. Обставиною, що обтяжує покарання підсудному суд вважає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння (за епізодом крадіжки у ОСОБА_3.).
Заявлений у справі цивільний позов ОСОБА_2 на суму 9087 грн. не підлягає задоволенню, оскільки як слідує з пояснень ОСОБА_2 сума позову складається з вартості викрадених у нього речей, до крадіжки яких ОСОБА_1 не причетний. Вартість речей, у викраденні яких вина ОСОБА_1 підтверджена під час судового розгляду (ручна пила лобзикова, ножівка, лом будівельний, ключ гайковий розсувний, дві пари плоскогубців, кусачки бокові, пасатижі з зівом, що регулюється, два гайкових ключа) не враховувалась ОСОБА_2 при зверненні із цивільним позовом.
Цивільний позов ОСОБА_3 на суму 800,00 грн. також задоволенню не підлягає, оскільки він заявлений на вартість «болгарки», яку потерпілому повернуто.
Питання про речові докази та судові витрати суд вирішує відповідно до статей 81, 93 КПК України 1960 року.
Що стосується витрат, пов'язаних з проведенням первинних досліджень (а.с. 93, т. 1, а.с. 97, т. 1), то вони стягненню не підлягають, оскільки дані дослідження не відносяться до слідчих дій, що підлягають відшкодуванню. Процесуальна діяльність, виконаних дій проведена не за постановою слідчого, тому витрати, пов'язані з виробництвом даних досліджень в силу статті 91 КПК України не відносяться до судових витрат. Крім того, фахівцем, який проводив таке дослідження не надано доказів того, що виконання дорученої йому роботи не входить в його обов'язки по службі.
У зв'язку з чим, суд вважає, що підстав для стягнення таких коштів, на підставі частини 3 статті 92 КПК України не має.
Постановою слідчого від 10.08.2012 року (а.с. 144, т. 1) з метою забезпечення цивільного позову накладено арешт на перфоратор синього кольору фірми «ТЕК», який належить ОСОБА_1 Суд вважає доцільним збереження арешту, накладеного на це майно з метою забезпечення виконання вироку в частині стягнення судових витрат.
Керуючись статтями 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 390 КК України та призначити йому покарання:
за частиною 2 статті 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк ТРИ роки;
за частиною 1 статті 263 КК України у вигляді позбавлення волі на строк ТРИ роки ШІСТЬ місяців;
за частиною 1 статті 390 КК України у вигляді позбавлення волі на строк ТРИ роки.
Відповідно до частини 1 статті 70 КК України визначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі на строк ТРИ роки і ШІСТЬ місяців.
Відповідно до частини 1 статті 71 КК України частково приєднати не відбуту частину покарання, призначеного постановою місцевого суду Вільнянського району Запорізької області від 19.08.2010 року, із розрахунку 1 день позбавлення волі за два дні обмеження волі, і остаточно визначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк ЧЬОТИРИ роки.
Строк покарання обчислювати з 13.07.2012 року, зарахувавши строк попереднього ув'язнення.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 відмовити повністю
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 відмовити повністю.
Речові докази:
господарські інструменти, передані під схоронну розписку ОСОБА_2 - після набрання вироком законної сили повернути за належністю ОСОБА_2;
кутову шліфувальну машину «Фіолент Професіонал», передану під схоронну розписку ОСОБА_3 - після набрання вироком законної сили повернути за належністю ОСОБА_3;
первісну упаковку від вилученої вибухової речовини, упаковану в полімерний пакет, поміщений в камеру схову Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АР Крим - після набрання вироком законної сили знищити.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати у сумі 1765,92 грн.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - тримання під вартою.
Залишити під арештом, який накладено постановою слідчого СВ Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АР Крим від 10.08.2012 року, перфоратор синього кольору фірми «ТЕК», який належить ОСОБА_1
Апеляцію може бути подано до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим протягом п'ятнадцяти днів з моменту проголошення вироку, а засудженим, що перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку, через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим.
Суддя