вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
29 листопада 2012 р. (11:04) Справа №2а-12875/12/0170/11
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участю секретаря Магері М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим
до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Джанкой АРК
про стягнення,
Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Джанкой АРК (надалі - Відділення) про стягнення суми не відшкодованих витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_1 в розмірі 1591, 65 гривень.
Відповідно до автоматизованої системи розподілу справ між суддями головуючим у справі призначено суддю Маргарітова М.В., а справі наданий номер - 2а-1737/10/7/0170.
Постановою суду від 27.04.10р. у задоволенні позову відмовлено.
Зазначене рішення суду, а також ухвала суду апеляційної інстанції у цій справі про залишення скарги без задоволення, а постанови суду без змін, були скасовані ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.10.12р., а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до автоматичного розподілу головуючим у справі призначено суддю Окружного адміністративного суду АРК Москаленко С.А., а справі наданий новий - 2а-12875/12/0170/11.
Ухвалою від 14.11.12р. справу прийнято до провадження суддею Москаленко С.А. та призначено судове засідання.
У судове засідання від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, будь-яких клопотань суду не надав.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Судом встановлено, що з жовтня до грудня 2009 року між позивачем та відповідачем підписувались акти щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до Акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих за жовтень 2009 року позивачем здійснено виплати основного розміру пенсії та державної допомоги 22 особам на загальну суму витрат 36903,65 гривень, з яких до відшкодування відповідачем прийнято суму в розмірі - 6151,01 гривень.
Відповідно до Акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих за листопад 2009р. позивачем здійснено виплати основного розміру пенсії та державної допомоги 23 особам на загальну суму витрат 38142,34 гривень, з яких до відшкодування відповідачем прийнято суму в розмірі - 6059,39 гривень.
Відповідно до Акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих за грудень 2009р. позивачем здійснено виплати основного розміру пенсії та державної допомоги 23 особам на загальну суму витрат 37266,02 гривень, з яких до відшкодування відповідачем прийнято суму в розмірі - 6002,42 гривень.
Сума витрат, понесених Управлінням Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим на виплату пенсії та адресної допомоги ОСОБА_1 за жовтень-грудень 2010р., що не прийняті до заліку відповідачем складає в 1591, 65 гривень: з виплати основного розміру пенсії - 195,18 гривень та витрат на її доставку - 3,06 грн.; з виплати державної адресної допомоги та витрат на її доставку 1 306, 89 грн.; з виплати підвищення від 11.03.2009р. № 198 - в розмірі 85,20 грн., доставка - 1,32 грн.
Зазначене підтверджується довідкою суми витрат на виплату пенсії з 01.10.2009р. до 31.12.2009р. та списками осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Перевіряючи наявність підстав для стягнення суми не відшкодованих витрат на виплату та доставку основного розміру пенсій по інвалідності ОСОБА_1 за жовтень-грудень 2009р. в сумі 198,24 грн. (з них 3,06 грн. - поштовий збір), судом встановлено наступне.
Відповідно до розпоряджень на перерахунок пенсій УПФУ в Джанкойському районі АРК ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим і отримує пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва в сумі 65,06 гривень з 01.04.2009р.
Згідно з Актом № 1 від 06.01.1976 р. про нещасний випадок на виробництві сільськогосподарського заводу «Чонгарський», Джанкойського району та виписки до акту огляду у ВТЕК до довідки сер. К-73 № 032649 ОСОБА_1 зазнав каліцтва на виробництві, у зв'язку із чим йому визначено першу групу інвалідності безстроково.
Перевіряючи законність та обґрунтованість дій відповідача щодо відмови прийняти до відшкодування витрати позивача по виплаті та доставці основного розміру пенсій ОСОБА_1 за жовтень-грудень 2009 року в розмірі 198,24 гривень, суд враховує наступне.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
- пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
- пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;
- медичні профілактично-реабілітаційні заходи;
- допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
- профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;
- відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;
- допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;
- пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзацом третім пункту 3 розділу XI встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.
У зв'язку з зазначеним, всі витрати пов'язані з виплатою та доставкою основного розміру пенсії підлягають відшкодуванню відповідачем.
Отже, вимоги позивача про стягнення з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Джанкой АРК понесених витрат на виплату та доставку основного розміру пенсії за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві, виплачених за жовтень-грудень 2009 року ОСОБА_1 в розмірі 198,24 гривень, у тому числі витрати на доставку - в розмірі 3,06 грн, по суті є обґрунтованими та відповідають діючому законодавству, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Перевіряючи наявність підстав для стягнення на користь Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим державної адресної допомоги, підвищення до пенсії, встановленого постановою КМ України від 11.03.09 р. N 198, та витрат на їх доставку в розмірі в сумі 1306,89 гривень (з них поштовий збір - 20,07 грн.) 86,52 грн. (з них поштовий збір - 1,32 грн.)та поштового збору на її виплату та доставку в сумі 22,04 гривень судом встановлено наступне.
Страховими виплатами, відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із:
1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;
4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;
5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Суд зазначає, що відповідно до статті 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.
Таким чином, зазначеним Законом визначені як об'єкти, які підлягають виплаті застрахованим особам Фондом, так і об'єкти, які підлягають відшкодуванню Фондом у разі виплати таких сум іншими страховиками. До зазначених витрат не належать будь-які додаткові види соціальної допомоги, які не включені до статей 21,22, 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Стосовно діяльності органів Пенсійного фонду то їх повноваження стосуються призначення та виплати пенсій, які є гарантією з боку Держави на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
В доповнення зазначеної статті Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року Кабінетом Міністрів України приймаються постанови № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" та № 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якими регулюються питання надання додаткових державних гарантій певному колу осіб у вигляді щомісячної державної адресної допомоги у сумі, що не вистачає до прожиткового мінімуму, та у вигляді підвищення пенсій у зв'язку із зростанням заробітної плати.
Постановою КМ України від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" у п. 1 установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Згідно з п. 1 постанови КМ України від 11.03.09 р. N 198 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) з метою здійснення заходів щодо соціального захисту громадян та підтримання їх купівельної спроможності з урахуванням зростання цін Кабінетом Міністрів України встановлено у 2009 році з 1 квітня підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі - підвищення), у розмірі 7,5 грн., з 1 липня його збільшено до 14,2 грн., а з 1 жовтня - до 28,4 грн.
Але відповідно до ч. 3 статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV від 09.07.2003 року пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
При цьому до страхових виплат, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" адресна допомога, визначена Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 та підвищення до пенсії, встановлене Постановою КМУ від 11.03.2009 р. N 198 не включається.
Отже суд дійшов висновку, що дія Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 та Постанови КМУ від 11.03.2009 р. N 198 не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги та підвищення до пенсії, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду України.
За таких обставин, суд зазначає, що правовідносини між органами Пенсійного фонду та органами фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України мають різну природу. Законодавцем недарма розрізняються основи та принципи діяльності цих органів, які перетинаються лише в частині відшкодування Фондом витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання виключно за рахунок сум, що одержані ним від страхувальників.
За пунктом 3 Порядку відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року N 1094.
Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом -суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення" "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:
сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Даний перелік є вичерпним, державна адресна допомога до пенсії та підвищення до пенсії, встановлене Постановою КМУ від 11.03.2009 р. N 198 до нього не входять.
Тобто, щомісячна державна адресна допомога та підвищення до пенсії, встановлене Постановою КМУ від 11.03.2009 р. N 198 є самостійними видами пенсійних виплат та виплачуються пенсіонеру окрім інших видів виплат.
Отже, за змістом наведеного суд дійшов висновку про відсутність обов'язку у Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Джанкой АРК відшкодувати Управлінню Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим витрати, що понесені ним у зв'язку з виплатою щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії, встановленого Постановою КМУ від 11.03.2009 р. N 198, у тому числі витрати на доставку зазначених сум (поштовий збір) на загальну суму - 1393,41 гривень, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Отже, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення витрат на виплату до доставку основного розміру пенсії на суму 198,24 гривень.
Вступна та резолютивна частини постанови були оголошені у судовому засіданні 29.11.2012 року, постанова у повному обсязі складена та підписана 04.12.2012 року. Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Джанкой АРК на користь Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим суми не відшкодованих витрат на виплату та доставку основного розміру пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_1 за жовтень-грудень 2009 року в розмірі 198, 24 гривень.
3. У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Москаленко С.А.