вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
27 листопада 2012 р. (14:30) Справа №2а-8369/12/0170/11
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Магері М.В., представників
позивача - Дрібного Ю.В., довіреність №1-2012 від 01.01.2012р.,
відповідача - Белущенко К.С., довіреність №21/10-0 від 06.09.2012р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправними дій інспекторів СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим по визнанню угод, укладених між ТОВ «КримТЕЦ» та ПП «А-Ліра» нікчемними; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ ВПП в м. Сімферополі №0000174300 від 11.07.2012 року, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4259733,99грн., в тому числі за основним платежем 2839822,66грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1419911,33грн.
Позовні вимоги вмотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених позивачем ПП «А-Ліра», у зв'язку із встановленням під час проведення перевірки, що угода з таким постачальником є нікчемною.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.07.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
Заявою від 22.11.2012р. позивач відкликав позовні вимоги в частині визнання протиправними дій інспекторів СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим по визнанню угод, укладених між ТОВ «КримТЕЦ» та ПП «А-Ліра» нікчемними.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.11.2012 року залишено без розгляду позов ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» в частині позовних вимог про визнання протиправними дій інспекторів СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим по визнанню угод, укладених між ТОВ «КримТЕЦ» та ПП «А-Ліра» нікчемними.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надані пояснення по суті справи.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, дослідивши висновок судово-економічної експертизи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» є юридичною особою (ідентифікаційний код 32417960), перебуває на податковому обліку, є платником податку на додану вартість.
Посадовою особою СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» з питань дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «А-Ліра» за періоди з 01.02.2012р. до 29.02.2012р. та з 01.04.2012р. до 30.04.2012р.
За результатами перевірки складено акт №34/41-20/32417960 від 19.06.2012 р. (а.с.12-32), у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» вимог п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинах з ПП «А-Ліра» за лютий 2012 на 726 126,46грн., за квітень 2012р. на 2 113 696,20грн.
В акті зазначено, що угода між ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» з ПП «А-Ліра» є нікчемною внаслідок того, що така угода не спрямована на реальне настання правових наслідків, неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій, у ПП «А-Ліра» відсутні достатні трудові та матеріальні ресурси, виробнича база, що унеможливлює здійснення господарської діяльності платником по операціях з поставки ТМЦ. Крім того, в ході перевірки була встановлена відсутність ПП «А-Ліра» за юридичною адресою, про що складено відповідний акт.
За результатами перевірки, на підставі акту №34/41-20/32417960 від 19.06.2012 р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.07.2012 року №0000174300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4 259 733,99 грн., в тому числі за основним платежем на 2 839 822,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 1 419 911,33 грн. (а.с.10).
Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням відповідача позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним і скасування.
Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі ПК України), що набрав чинності з 01.01.2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Відповідно до зазначеного пункту платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору.
Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.
Як вбачається з матеріалів справи завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за лютий та квітень 2012 року в сумі 2839822,66грн. складається з наступних сум:
- 726126,46грн. за лютий 2012 року за податковою накладною №35 від 28.02.2012 р. (з урахуванням розрахунку коригування №3 від 28.02.2012 року),
- 2113696,20грн. за квітень 2012 року за податковою накладною №2 від 26.04.2012 р.
Суд зазначає, що загальний обсяг поставки за податковою накладною №35 від 28.02.2012 року складає 8 610 551,28грн., в т.ч. ПДВ 1 435 091,88грн.
28.02.2012 року у зв'язку із помилкою, допущеною при складанні вказаної податкової накладної, постачальник склав розрахунок-коригування №3 на суму (-568,80грн.), в т.ч. ПДВ (-94,80грн.).
Відповідачем в акті перевірки №34/41-20/32417960 від 19.06.2012 встановлено завищення податкового кредиту по операціях з поставки товарів за вказаною податковою накладною тільки на суму 726126,46грн.
Судом залучені до матеріалів справи вищезазначені податкові накладні, а саме №35 від 28.02.2012 року на суму 8610551,28 грн., у т.ч. ПДВ 1435091,88грн. (а.с.96), №2 від 26.04.2012 року на суму 12682177,20 грн., в т.ч. ПДВ 2113696,20 грн. (а.с.99).
Суд зазначає, що вищевказані податкові накладні відповідають вимогам ст.201 ПК України та були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до п.201.10 ст.201 та п.11 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України, що підтверджено витягом із Єдиного реєстру податкових накладних(а.с.191).
Виявлені порушення відповідач обґрунтовує відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та ПП «А-Ліра» оскільки останнє не має необхідних умов для ведення господарської діяльності.
Висновки відповідача про нікчемність угод між ТОВ «КримТЕЦ» та ПП «А-Ліра» суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.
Під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.
01.12.2011 року між ТОВ «КримТЕЦ» (Покупець) та ПП «А-Ліра» (Постачальник) було укладено договір поставки №01/12-11, за умовами якого Постачальник продає, а Покупець купляє макуху (жмих) соняшника українського походження врожаю 2011 року. (а.с.45-46).
Відповідно до вищезазначеного договору у лютому 2012 року позивач отримав від ПП «А-Ліра» макуху (жмих) соняшника у кількості 3027,42 тонн на загальну суму 8 609 982,48грн., в тому числі ПДВ 1 434 997,08грн., що підтверджено прибутковою накладною №РН-0000045 від 28.02.2012 (а.с.100) та актом приймання-передачі №1 від 28.02.2012 року (а.с.101,102). В квітні 2012 року позивачем частково повернуто ПП «А-Ліра» жмих соняшника у кількості 26,72 тони на суму 75 991,68грн., в т.ч. ПДВ 12 655,28грн. (а.с.109-111).
10.04.2012 року між ТОВ «КримТЕЦ» (Покупець) та ПП «А-Ліра» (Постачальник) було укладено договір поставки №10/04, за умовами якого Постачальник продає, а Покупець придбаває макуху (жмих) соняшника українського походження врожаю 2011 р. (а.с.43-44).
Відповідно до вищезазначеного договору у квітні 2012 року позивач отримав від ПП «А-Ліра» макуху (жмих) соняшника у кількості 5 032,61 тонн на загальну суму 12682177,20грн., в тому числі ПДВ 2113696,20грн., що підтверджено прибутковою накладною №РН-0000105 від 26.04.2012 (а.с.103) та актом приймання-передачі №1 від 26.04.2012 року (а.с.104,105).
Отриманий товар був частково позивачем оплачений, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 194,195).
Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Щодо використання отриманого позивачем товару у господарській діяльності позивача суд зазначає наступне.
08.11.2011 року ТОВ «КримТЕЦ» укладено з ПрАТ «Дніпровський термінал» договір №08/11-ДТ-КТЕЦ/541 зберігання зернових вантажів та надання послуг, предметом якого є зберігання зернових та олійних культур врожаю 2011 року на складах ПрАТ «Дніпровський термінал» (а.с.47-55).
Передача жмиху соняшника у кількості 3027,42тон та 5032,61 тон на зберігання підтверджена тристоронніми актами приймання - передачі.
01.12.2011 року між ТОВ «КримТЕЦ» (Комітент) та ДП «ТД «Херсон» КОВ «Інтертрейд груп Ел. Ел. Сі.» (Комісіонер) було укладено договір комісії №01/12-11К, за умовами якого Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок Комітента наступні юридично значимі дії:
1) здійснювати реалізацію на експорт з України товару, що належить Комітенту. Найменування, асортимент, ціна та кількість товару визначаються в додатках до Договору;
2) укладати експортні договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати інші необхідні для здійснення продажу документи в інтересах Комітента, а також діяти в інтересах Комітента в рамках вже укладених зовнішньоекономічних експортних контрактів. (а.с.57-62).
Відповідно до зазначеного договору комісії позивачем на комісію передано ДП «ТД «Херсон» КОВ «Інтертрейд груп Ел. Ел. Сі.» макуху (жмих) соняшника у лютому 2012 року у кількості 3027,42 тон, у квітні 2012 року у кількості 5032,61 тон, що підтверджено актами приймання-передачі (а.с.64-70).
Оскільки отримані ТОВ «КримТЕЦ» від ПП «А-Ліра» товари (макуха (жмих) соняшника), реалізовані ТОВ «КримТЕЦ», то суд дійшов висновку, що такі товари були використані у господарської діяльності ТОВ «КримТЕЦ».
Суд зауважує, що зіставляючи ціну придбання товару з ціною реалізації цього товару можна зробити висновок про те, що ціна реалізації вище ціни придбання, що свідчить про ділову мету (спрямованість на отримання доходу) у здійснені цієї операції ТОВ «КримТЕЦ».
При цьому слід зазначити, що, по-перше, відсутність у підприємства управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів не може бути беззаперечним доказом неможливості здійснити ним операції з поставки продукції за договором поставки, оскільки господарську діяльність можливо здійснювати, як виключно власними ресурсами (господарський спосіб), так і виключно сторонніми ресурсами (підрядний спосіб), а також поєднанням першого та другого (змішаний спосіб).
Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.
Судом враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Закону №168, Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.
При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від свого контрагента товарів.
Нікчемність угод, укладених позивачем із своїм контрагентом податковий орган мотивує тим, що згідно акту перевірки неможливо встановити місцезнаходження останнього.
Проте, суд зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.
Зокрема, акт перевірки, який є носієм доказової інформації та на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містить посилання виключно на акт перевірки, який складений у травні 2012 році, тоді як спірні господарські операції відбувалися у лютому-квітні 2012 року.
За даними Реєстру анульованих свідоцтв платника ПДВ, що знаходиться в мереже Інтернет за адресою http://sta.gov.ua (адміністратор Державна податкова служба України) свідоцтва платника ПП «А-Ліра» не було анульовано на час здійснення операцій з поставки товарів позивачу (а.с.193).
Слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Слід звернути увагу на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 ст.204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Вказані в акті перевірки порушення платником податків діючого законодавства не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.
Щодо посилання відповідача на ту обставину, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини є нікчемними в силу вимог ст.228 ЦК України, як такими що порушують публічний порядок, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 228 ЦК України (в редакції на момент вчинення правочинів) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Із наведеної норми слідує, що правочин може бути визнаний таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави. За даних обставин, такий правочин може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.
Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності наміру у сторін на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.
Відповідачем не зазначено, а судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочину, за яким позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.
Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.
Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.
Судом досліджено документи на підставі яких сформовано спірний податковий кредит позивача, встановлено, що такий кредит сформовано обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на момент формування законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення №0000174300 від 11.07.2012 року є протиправним та підлягає скасуванню.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2146грн., які сплачені до бюджету згідно платіжного доручення від 18.07.2012р. №34119 та витрати зі сплати судово-економічної експертизи у розмірі 20000грн., які сплачено згідно платіжних доручень №36845 від 30.10.2012 року та № 36286 від 08.10.2012 року, підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.
Під час судового засідання, яке відбулось 27.11.2012 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 03.12.2012 року.
Керуючись ст. ст. 94, 122, 160-163,167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000174300 від 11.07.2012 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання з розрахункових рахунків Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, 95053, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, б.1/9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» судові витрати у розмірі 22146 (двадцять дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Москаленко С.А.