вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
17 жовтня 2012 р. (14 год. 37 хв.) Справа №2а-9588/12/0170/19
Окружний адміністративний суд Автономної республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Устінової І.В., за участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Відділу Держкомзему в Білогірському районі АР Крим
про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій
Обставини справи: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом (з урахуванням уточнень від 17.10.2102р.) до Відділу Держкомзему в Білогірському районі АР Крим про визнання протиправними дій щодо ненадання позивачу Умов відведення в оренду земельної ділянки площею 0,50 га для розширення та реконструкції автомобільного комплексу в АДРЕСА_1, про зобов'язання відповідача видати позивачу Умови відведення в оренду земельної ділянки площею 0,50 га для розширення та реконструкції автомобільного комплексу в АДРЕСА_1; та визначення і присудження позивачу грошового розміру здійснених судових витрат, виходячи із суми судового збору - 33,06 і суми витрат на правову допомогу - 3500,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, за підсумками розгляду заяви позивача від 27.06.2012р. про видачу Умов відведення земельної ділянки площею 0,05 га для розширення та реконструкції автомобільного комплексу в АДРЕСА_1, у порушення чинного законодавства безпідставно відмовив позивачу в видачі наведених вище умов.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові, та просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, письмових заперечень та будь-яких клопотань до суду не скерував, про поважність причин неявки суд не повідомив.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у справі матеріалами за відсутності позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
15.09.2004р. між Білогірською міською радою (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендатор) був укладений договір оренди земельної ділянки № 90, згідно із п. 1.1, п. 1.2 якого Орендодавець на підставі рішення № 119 Білогірської міської ради від 08.09.2004р. надає, а орендатор приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування станції технічного обслуговування та магазина автозапчастин, яка розташована: Україна, Автономна Республіка Крим, АДРЕСА_1 (а.с.7-9).
Позивач оформив право власності на нежитлові будівлі з господарськими спорудами і будівлями загальною площею 702,0 кв.м., за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, АДРЕСА_1, про що свідчіть свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 69 від 20.04.2011р. (а.с.11).
26.10.2011р. Білогірська міська рада прийняла рішення № 223/2 про розгляд заяви ФО-п ОСОБА_2, яким дала дозвіл ФО-п ОСОБА_2 протягом 2-х років з моменту прийняття даного рішення виготовити проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтованою площею 0,50 га для розширення та реконструкції автомобільного комплексу в АДРЕСА_1, в тому числі - 0,20 га за рахунок земель, які знаходяться в оренді - договір № 90 від 15.09.2004р. (державна реєстрація № 91 від 15.09.2004р.) 0,30 га - за рахунок земель не переданих у власність, не наданих у користування в межах населеного пункту м. Білогірська, категорія земель - землі житлової та громадської забудови (а.с. 6).
На виконання наведеного рішення позивач через ПП «Лясон» звернувся до Відділу Держкомзему в Білогірському районі АР Крим з проханням видати умови відведення земельної ділянки, що оформлено листом від 27.06.2012р. за вих. № 96, який був отриманий відповідачем 03.07.2012р. за вх. № 1413/01-10 (а.с. 30).
10.07.2012р. Відділ Держкомзему в Білогірському районі АР Крим листом за № 1083/01-4, на лист про видачу умов на відведення земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,50 га в оренду для розширення та реконструкції автомобільного комплексу в АДРЕСА_1, повідомив, що рішення міської ради № 340/15 від 25.04.2012р. прийнято в порушення п. 3 ст. 134 Земельного кодексу України (а.с.5).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить поміж іншого розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу
Частинами 2, 3 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Згідно із ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки є одним із видів документації з землеустрою. Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою (ст. 25 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003р. № 858-IV)
Абзацом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003р. № 858-IV термін "документація з землеустрою" визначено як затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за використанням проектів тощо.
У ст.ст. 26-28 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003р. № 858-IV визначенні поняття замовника та розробника документації із землеустрою, їх права та обов'язки. Зокрема, замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі. Розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону. Замовники документації із землеустрою мають право поміж іншого доручати розробникам виконання робіт із землеустрою, а розробники документації із землеустрою мають право - виконувати роботи із складання документації із землеустрою. Розробники документації із землеустрою зобов'язані зокрема дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою.
У ст. 50 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003р. № 858-IV наведено, що порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Статтею 194 Земельного кодексу Кодексу визначено, що призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Відповідно до статті 204 Земельного кодексу України державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Згідно із п. 1, п.п. 4.6 п.4 Положення про Управління (Відділ) Держземагентства у районі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012р. № 258, Управління (Відділ) Держземагентства у районі (далі - Управління (Відділ)) є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України. Управління (Відділ) до покладених на нього завдань надає адміністративні послуги відповідно до законодавства.
Як свідчать матеріали справи, Білогірська міська рада 22.10.2011р. прийняла рішення № 223/2, яким дала дозвіл ФО-п ОСОБА_2 протягом 2-х років з моменту прийняття даного рішення виготовити проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтованою площею 0,50 га для розширення та реконструкції автомобільного комплексу в АДРЕСА_1.
ПП «Лясон» в особі генерального директора Ейдельберга М.М. як розробник документації із землеустрою за дорученням замовника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, на виконання своїх прав та обов'язків звернувся до Відділу Держкомзему в Білогірському районі АР Крим з проханням видати умови відведення земельної ділянки, що оформлено листом від 27.06.2012р. за вих. № 96.
10.07.2012р. Відділ Держкомзему в Білогірському районі АР Крим листом за № 1083/01-4, на лист про видачу умов на відведення земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,50 га в оренду для розширення та реконструкції автомобільного комплексу в АДРЕСА_1, повідомив, що рішення міської ради № 340/15 від 25.04.2012р. прийнято в порушення п. 3 ст. 134 Земельного кодексу України.
Рішенням Білогірської міської ради АР Крим № 340/15 від 25.04.2012р. про розгляд заяви гр. ОСОБА_5, наданий дозвіл ОСОБА_5 строком на 1 рік на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки строком на 49 років земельної ділянки орієнтованою площею 0,1490 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_2, із земель категорії житлової та громадської забудови (а.с. 12).
Отже, рішення міської ради № 340/15 від 25.04.2012р., на яке посилається відповідач у своїй відповіді, не стосується прав позивача, оскільки питання щодо надання йому згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтованою площею 0,50 га для розширення та реконструкції автомобільного комплексу в АДРЕСА_1 вирішено рішенням Білогірської міської ради АР Крим від 22.10.2011р. № 223/2.
Разом з цим, у покладених на відповідача завдань, передбачених Положенням про Управління (Відділ) Держземагентства у районі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012р. № 258, відсутнє - надання оцінки рішенням місцевого самоврядування щодо дотримання ними положень ст. 134 Земельного кодексу України.
З наведеного вище впливає, що відповідачем не були прийняті передбачені законодавством заходи для розгляду листа від 27.06.2012р. № 96 про видачу умов на відведення земельної ділянки ОСОБА_2 по суті.
Частиною 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
В порядку передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів того, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок, про протиправність дій відповідача щодо не розгляду заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, поданої через ПП «Лясон» в особі генерального директора Ейдельберга М.М. як розробника документації із землеустрою від 27.06.2012р. за вих. № 96 про видачу умов на відведення земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,50 га в оренду для розширення та реконструкції автомобільного комплексу в АДРЕСА_1.
Позовні вимоги про зобов'язання відповідача видати позивачу Умови відведення в оренду земельної ділянки площею 0,50 га для розширення та реконструкції автомобільного комплексу в АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 124 Конституції України суди здійснюють правосуддя, отже вони не вправі перебирати на себе не притаманні суду функції органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним зобов'язати Відділ Держкомзему в Білогірському районі АР Крим повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, подану через ПП «Лясон» в особі генерального директора Ейдельберга М.М. як розробника документації із землеустрою від 27.06.2012р. за вих. № 96 про видачу умов відведення в оренду земельної ділянки площею 0,50 га для розширення та реконструкції автомобільного комплексу в АДРЕСА_1.
Згідно ч. 1, 2 п.1, 2 ч. З ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу та витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Згідно до ч. 3 ст. 90 КАС України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20 грудня 2011 року N 4191-VІ встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Компенсація витрат на правову допомогу виплачується за рахунок державного бюджету в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22 грудня 2011 року N 4282-УІ, а саме ст. 13 встановлено мінімальну заробітну плату на 2012 рік у місячному розмірі з 1 липня - 1102 гривні, з 1жовтня -1118гривень.
Судом встановлено, що правомірність витрат відповідача на правову допомогу в сумі 3500,00 грн. підтверджується: квитанцією до прибуткового касового ордеру № 184 від 16.08.2012р. на суму 3500,00грн.
Представник позивача зазначив, що позивачем понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3500,00грн. за аналіз документів з метою подальшого звернення до суду, їх збір, складання позовної заяви, представництво інтересів у суді. Зазначені витрати підтверджуються відповідною квитанцією, яку долучено до вказаної заяви.
Так, на підготовку документів (у додатку до пояснень їх 9), а також на складання позовної заяви (п'ять сторінок), при представництві інтересів у суді було витрачено більше ніж вісім годин, отже сума у розмірі 3500грн. не є надмірною.
Судом з'ясовано, 40% від 1118,00грн. (мінімальна заробітна плата) = 447,20 грн. Якщо позивачем з урахуванням підготовки документів та представництва інтересів в суді витрачено вісім годин, то сума гранична яку можливо стягнути складає 6 х 447,20грн. = 3526,4 грн., тоді як позивач просить стягнути 3500,00грн.
Враховуючи викладене суд вважає, що сума витрат на правову допомогу в розмірі 3500грн. не є надмірною.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено у судовому засіданні 17.10.2012р. Постанову складено у повному обсязі та підписано 22.10.2012р.
Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дій Відділу Держкомзему в Білогірському районі АР Крим щодо не розгляду заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, подану через ПП «Лясон» в особі генерального директора Ейдельберга М.М. як розробника документації із землеустрою від 27.06.2012р. за вих. № 96 про надання умов відведення в оренду земельної ділянки площею 0,50 га для розширення та реконструкції автомобільного комплексу в АДРЕСА_1.
3. Зобов'язати Відділ Держкомзему в Білогірському районі АР Крим повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, подану через ПП «Лясон» в особі генерального директора Ейдельберга М.М. як розробника документації із землеустрою від 27.06.2012р. за вих. № 96 про видачу Умов відведення в оренду земельної ділянки площею 0,50 га для розширення та реконструкції автомобільного комплексу в АДРЕСА_1.
4. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 32,19 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Відділу Держкомзему в Білогірському районі АР Крим.
5. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 3500,00 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кузнякова С.Ю.