вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
16 листопада 2012 р. Справа №2а-12284/12/0170/25
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., за участю секретаря судового засідання - Зайцевої М.О., представника позивача - Меньшикова А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Благоустрій-Пріват» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ТОВ «Благоустрій-Пріват» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі № 0000912206 від 23.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 135795,75 гривень, з яких 122727 гривень - основний платіж та 13068,75 гривень - штрафні санкції та № 0000902206 від 23.10.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 117991,50 гривень, з яких 103082 гривень - основний платіж та 14909,50 гривень - штрафні санкції.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка з питань взаємовідносин позивача з ПП «Севелітстрой», ТОВ БВП «Строітель - Плюс», ПП «Сіті Буд», ТОВ «ВТК «Окнополь» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 рік за серпень 2011 року, якою встановлено завищення валових витрат на суму 515409,29 гривень та неправомірне включення до податкового кредиту з ПДВ за рахунок цих контрагентів суми у розмірі 103081,86 гривень, внаслідок нікчемності укладених з цими підприємствами угод. Вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції відбувались реально, отримання та оплата товарів та послуг підтверджено всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, а отже валові витрати та податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин були сформовані правомірно.
Представник відповідача в судові засідання 13.11.2012 року та 16.11.2012 року не з'явився, був повідомлений про місце та час розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд вважає можливим, відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, розглянути справу у відсутність представника відповідача, на підставі наявних у ній доказів.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ТОВ «Благоустрій-Пріват» є юридичною особою, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, перебуває на обліку платників податків в Державній податковій інспекції у місті Сімферополі та є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 00964533 (т. 1, а.с. 140,142).
Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видом діяльності позивача в тому числі є надання послуг у рослинництві (а.с. 141).
З 24 по 28.09.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Благоустрій-Пріват» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой», ТОВ «БВП «Строітель Плюс», ПП «Сіті Буд», ТОВ «ВТК «Окнополь» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 рік, за результатами якої було складено акт № 7121/22-6/30909627 від 09.10.2012 року (т. 1, а.с. 10-35).
В ході проведення цієї перевірки було встановлено, що за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 рік ТОВ «Благоустрій-Пріват» мало взаємовідносини з наступними підприємствами - постачальниками, а саме: з ПП «Севелітстрой», ТОВ БВП «Строітель-Плюс», ПП «Сіті Буд», ТОВ ВТК «Окнополь».
За рахунок цих взаємовідносин, підприємством до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування віднесено вартість товарів, робіт, послуг на загальну суму 515410 гривень, у тому числі по періодах: 2010 рік - 209099 гривень; 2 квартал 2011 року - 217242 гривень; 2-3 квартал 2011 року - 264551 гривень; 2-4 квартали 2011 року - 306311 гривень.
Також, по взаємовідносинах з цими контрагентами позивачем було задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 рік на загальну суму 103081,86 гривень, в тому числі за грудень 2010 року - 41819,76 гривень, квітень 2011 року - 4833,33 гривень; травень 2011 року - 7333,33 гривень; червень 2011 року - 31281,79 гривень; серпень 2011 року - 6123,09 гривень; вересень 2011 року - 3338,67 гривень, листопад 2011 року - 8351,89 гривень.
Разом з тим, ДПІ у м. Сімферополі було отримано матеріали зустрічних перевірок контрагентів позивача, з яких було встановлено, що діяльність постачальників ТОВ «Благоустрій-Пріват» має ознаки фіктивності та спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.
Такими матеріалами є акт від 06.04.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Севелітстрой»; акт від 11.04.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Фірми «Капітель Плюс», яка в свою чергу в перевіряємому періоді декларувала результати господарської діяльності в тому числі з підприємствами ПП «Севелітстрой», ПП «Сіті Буд», ТОВ «ВТК «Окнополь»; акт від 06.04.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Сіті Буд»; акт від 11.04.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БВП «Строітель - плюс».
На підставі цих матеріалів, ДПІ у м. Сімферополі встановила відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його постачальниками товарів та послуг ПП «Севелітстрой», ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Сіті Буд», ТОВ ВТК «Окнополь», відсутність факту поставки товарів та послуг позивачу, а отже укладення ним фіктивних угод, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.
Встановивши ці обставини, ДПІ у м. Сімферополі дійшла висновку про порушення ТОВ «Благоустрій - Пріват»:
- П.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.3.9 п.п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 122727 гривень, у тому числі по періодах: за 2010 рік в сумі 52275 гривень, за 2-й квартал 2011 року в сумі 49966 гривень, за другий - третій квартал 2011 року в сумі 60847 гривень, за другий - четвертий квартал 2011 року в сумі 70452 гривень;
- П.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п.7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано ПДВ в періоді, що перевірявся на загальну суму 103082 гривень, у тому числі по періодам: грудень 2010 року - 41820 гривень; квітень 2011 року - 4833 гривень; травень 2011 року - 7333 гривень; червень 2011 року - 31282 гривень; серпень 2011 року - 6123 гривень, вересень 2011 року - 3339 гривень; листопад 2011 року - 8352 гривень.
На підставі цих висновків акту, Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим були винесені податкові повідомлення - рішення:
- № 0000902206 від 23.10.2012 року, яким ТОВ «Благоустрій-Пріват» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 117991,50 гривень, в тому числі 103082 гривень - за основним платежем та 14909,50 гривень штрафні санкції (т. 1, а.с. 37);
- № 0000912206 від 23.10.2012 року, яким ТОВ «Благоустрій-Пріват» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 135795,75 гривень, в тому числі 122727 гривень - за основним платежем та 13068,75 гривень - штрафні санкції (т. 1, а.с. 38).
Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту та заниження податку на прибуток приватних підприємств є його формування за рахунок угод з контрагентами, господарська діяльність яких на думку податкового органу має ознаки нікчемності.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що 01.08.2011 року між ТОВ БВП «Строітель - плюс» (Виконавець) та ТОВ «Благоустрій-Пріват» було укладено договір № 1010 на надання транспортних послуг, предметом якого є надання виконавцем власними силами та транспортом транспортних послуг по перевезенню вантажу Замовника в обсязі, кількості та за адресою, згідно заявок Замовника протягом дії цього договору, строк якого визначено з моменту підписання до 01.08.2012 року. Пунктом 2.1 Договору було передбачено, що оплата здійснюється в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця в розмірі, згідно актів виконаних робіт (т. 1, а.с. 71).
17.08.2011 року між сторонами було підписано акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0003015 на загальну суму 23658 гривень, в тому числі ПДВ 3943 гривень. 17.08.2011 року БВП «Строітель-плюс» було виписано позивачеві податкову накладну № 224 на всю суму наданих послуг (а.с. 72-74).
26.08.2011 року між сторонами було підписано акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0003094 на загальну суму 13080,54 гривень, в тому числі ПДВ 2180,09 гривень. 26.08.2011 року БВП «Строітель-плюс» було виписано позивачеві податкову накладну № 344 на всю суму наданих послуг (т. 1, а.с. 75-77).
Податкові накладні № 224 та № 344 були отримані позивачем, згідно з Реєстром виданих та отриманих податкових накладних та включені до складу податкового кредиту серпня 2011 року (т. 1, а.с. 121-126).
16.09.2011 року між сторонами було підписано акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № ОУ-00016 на загальну суму 20032 гривень, в тому числі ПДВ 3338,67 гривень. 16.09.2011 року БВП «Строітель-плюс» було виписано позивачеві податкову накладну № 204 на всю суму наданих послуг (т. 1, а.с. 78-80).
13.10.2011 року позивачем було подано до ДПІ у м. Сімферополі Декларацію з ПДВ з додатками, відповідно до якої зазначена сума була включена до податкового кредиту вересня 2011 року (т. 1, а.с.127-131).
Згідно з даними копії банківської виписки, отримані від БВП «Строітель-плюс» послуги були позивачем повністю оплачені, а саме: 17.08.2011 року на суму 23658 гривень, 26.08.2011 року на суму 13080,54 гривень, 16.09.2011 року на суму 20032 гривень (т. 2, а.с. 8-10).
Будівельно - виробниче підприємство «Строітель - плюс» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та його свідоцтво платника ПДВ було анульоване за ініціативою податкової інспекції лише 15.05.2012 року (т. 1, а.с. 184-185, 172).
Також судом встановлено, що між позивачем ТОВ «Благоустрій-Пріват» та ТОВ «ВТК «Окнополь» були укладені наступні договори:
- Договір поставки № 40/78 від 27.04.2011 року, відповідно до якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом трьох банківських днів з моменту постачання або іншим чином, не забороненим законодавством України в кількості та за асортиментом згідно накладним, що є невід'ємною частиною даного Договору.
На виконання умов цього Договору, 27.04.2011 року ТОВ «ВТК «Окнополь» було поставлено позивачеві товар (рослинна земля та камінь декоративний) на загальну суму 29000 гривень, в тому числі ПДВ - 4833,33 гривень, що підтверджується витратною накладною № РН-308 (т. 1, а.с. 51).
27.04.2011 року ТОВ «ВТК «Окнополь» була виписано позивачеві податкова накладна № 55 на загальну суму 29000 гривень, в тому числі ПДВ - 4833,33 гривень та в той же день одержаний товар було оплачено ТОВ «Благоустрій-Пріват», що підтверджується банківською випискою (т. 1, а.с. 48-50).
17.05.2011 року ТОВ «Благоустрій-Пріват» була подана до ДПІ у м. Сімферополі податкова декларація з ПДВ за квітень 2011 року, згідно додатків до якої позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 4833,33 гривень, сформованого на підставі його взаємовідносин з ТОВ «ВТК «Окнополь»; реєстр виданий та отриманих податкових накладних т. 1, (а.с. 103-106).
- Договір поставки № 386/79 від 24.05.2011 року (т. 1, а.с. 57).
На виконання цього договору, ТОВ «ВТК «Окнополь» було поставлено 24.05.2011 року позивачу товар (земля рослинна з доставкою) на загальну суму 26000 гривень, в тому числі ПДВ 4333,33 гривень, що підтверджується витратною накладною № 370 та в той же день виписано податкову накладну № 68 на суму поставленого товару (т. 1, а.с. 59, 60).
- Договір транспортування вантажу № 385/83 від 24.05.2011 року, згідно з яким ТОВ «ВТК «Окнополь» (Перевізник) зобов'язався доставити автомобільним транспортом ввірений йому ТОВ «Благоустрій-Пріват» (Одержувач) вантаж до пункту призначення, де видати вантаж Одержувачу, який зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу плату (т. 1, а.с. 61-62).
24.05.2011 року між сторонами був підписаний акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000385, а саме: транспортування щібня навалом загальною вартістю 18000 гривень, в тому числі ПДВ - 3000 гривень (т. 1, а.с. 65).
24.05.2011 року ТОВ «ВТК «Окнополь» була виписана позивачеві податкова накладна № 69 на суму виконаних робіт та виставлений рахунок для оплати в строк до 26.05.2011 року (т. 1, а.с. 63, 64).
Оплата за отримані товар та роботи була повністю здійснена позивачем 24.05.2011 року, що підтверджується банківською випискою (т. 2, а.с. 4).
Згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних, податкові накладні № 68 та 69 були отримані позивачем та включені до складу податкового кредиту травня 2011 року (т. 1, а.с. 107-111).
- Договір поставки № 469/81 від 02.06.2011 року, відповідно до якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар в кількості та за асортиментом згідно накладним, що є невід'ємною частиною даного Договору (т. 1, а.с. 52).
Відповідно до виставленого рахунку - фактури № 469, 02.06.2011 року ТОВ «Благоустрій-Пріват» було перераховано ТОВ «ВТК «Окнополь» грошові кошти в сумі 21500 гривень (т. 1, а.с. 53,56).
За фактом оплати грошових коштів, 02.06.2012 року ТОВ «ВТК «Окнополь» було виписано позивачу податкову накладну № 31 на загальну суму 21500 гривень, в тому числі ПДВ - 3583,33 гривень (т. 1, а.с. 55).
08.06.2011 року ТОВ «ВТК «Окнополь» було поставлено ТОВ «Благоустрій-Пріват» товар (рослинна земля з доставкою) на загальну суму 21500 гривень, в тому числі ПДВ - 3583,33 гривень, що підтверджується витратною накладною № 421 (т. 1, а.с. 54).
- Договір постачання товару № 500/82 від 25.06.2011 року (т. 1, а.с. 66).
Відповідно до виставленого рахунку - фактури № 500, 25.06.2011 року ТОВ «Благоустрій-Пріват» було перераховано ТОВ «ВТК «Окнополь» грошові кошти в сумі 13169,18 гривень, в тому числі ПДВ - 2194,87 гривень та за фактом оплати позивачу було виписано податкову накладну № 78 на вказану суму (т. 1, а.с. 67,69, 68).
29.06.2011 року, на виконання Договору, ТОВ «ВТК «Окнополь» було поставлено позивачу товар (земля рослинна з доставкою) на загальну суму 13169,18 гривень, в тому числі ПДВ - 2194,87 гривень, що підтверджується витратною накладною № 444 від 29.06.2011 року (т. 1, а.с. 70).
13.07.2011 року ТОВ «Благоустрій-Пріват» була подана до ДПІ у м. Сімферополі податкова декларація з ПДВ за червень 2011 року, згідно додатків до якої позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 5778,20 гривень, сформованого на підставі його взаємовідносин з ТОВ «ВТК «Окнополь»; реєстр виданий та отриманих податкових накладних (т. 1, а.с. 114-116).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича торгівельна компанія «Окнополь» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та його свідоцтво платника ПДВ було анульоване за ініціативою податкової інспекції лише 08.05.2012 року (т. 1, а.с. 182-183, 170).
Також, ТОВ «Благоустрій-Пріват» було укладено 30.12.2010 року договір підряду з ПП «Севелітстрой», відповідно до якого Підрядник зобов'язався на власний ризик за завданням Замовника виконати роботи відповідно до проектно - смітної документації, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити роботи у вигляді озеленення проспекту Перемоги від вул.. Титова до вул.. Кечкеметської в м. Сімферополі. Ціна договору була визначена сторонами в сумі 250918, 54 гривень. Строк дії договору - до 31.12.2010 року (т. 1, а.с. 41).
31.12.2010 року ПП «Севелітстрой» була виписана ТОВ «Благоустрій-Пріват» податкова накладна № 2034 на загальну суму 250918,54 гривень, в тому числі ПДВ - 41819,76 гривень (т. 1, а.с. 42).
31.12.2010 року між сторонами було підписано акт прийняття виконаних робіт за грудень 2012 року на загальну суму 250918,54 гривень (т. 2, а.с. 25-29).
Оплата виконаних робіт була здійснена позивачем відповідно до виставлених рахунків 29.12.2010 року; 05.04.2011 року; 21.04.2011 року; 24.02.2011 року (т. 2, а.с. 30-36).
Приватне підприємство «Севелітстрой» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та його свідоцтво платника ПДВ було анульоване за ініціативою податкової інспекції лише 11.04.2012 року (т. 1, а.с. 180-181, 173).
17.01.2011 року ТОВ «Благоустрій-Пріват» була подана до ДПІ у м. Сімферополі податкова декларація з ПДВ за грудень 2010 року, згідно додатків до якої позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 41819,76 гривень, сформованого на підставі його взаємовідносин з ПП «Севелітстрой» (т. 1 а.с. 97-100).
02.06.2011 року між ТОВ «Благоустрій-Пріват» (Замовник) та ПП «Сіті Буд» було укладено договір підряду № 169, згідно з яким Підрядник зобов'язався виконати роботи згідно затвердженим проектам, а Замовник доручив та зобов'язався оплатити роботи на об'єкті, розташованому за адресою: Бахчисарайський р-н, с. Н.Ульянівка, вул.. Підлісна, 1, у вигляді дорожнього покриття та полів очного водопроводу, озеленення території. Смітна вартість виконуваних робіт була визначена сторонами в сумі 153021,55 гривень. Строк дії договору - до 30 червня 2011 року (т. 1, а.с. 81-82).
25.06.2011 року замовник сплатив виконання робіт та ПП «Сіті Буд» було виписано позивачу податкову накладну № 62 на загальну суму 153021,55 гривень, в тому числі ПДВ - 25503,59 гривень (т. 1, а.с. 83, т. 2, а.с. 11-14).
Зазначена податкова накладна була включена позивачем до складу податкового кредиту червня 2011 року (т. 1, а.с. 114-116).
Крім того, 17.10.2011 року між ТОВ «Благоустрій-Пріват» та ПП «Сіті Буд» було укладено договір підряду № 553 від 17.10.2011 року, згідно з яким Підрядник взяв на себе зобов'язання виконати роботи згідно з затвердженим проектом, а Замовник доручив та зобов'язався оплатити роботи по устрою полів очного водопроводу. Ціна робіт сторонами була визначена в сумі 50111,33 гривень. Строк дії договору - до 30.11.2011 року (т. 1, а.с. 86-87).
03.11.2011 року виконання робіт було повністю оплачено позивачем та ПП «Сіті Буд» було виписано позивачу податкову накладну № 13 на суму 50111,33 гривень, в тому числі ПДВ - 8351,89 гривень (т. 1, а.с. 89, т. 2, а.с. 23).
20.12.2011 року ТОВ «Благоустрій-Пріват» була подана до ДПІ у м. Сімферополі податкова декларація з ПДВ за листопад 2011 року, згідно додатків до якої позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 8351,89 гривень, сформованого на підставі його взаємовідносин з ПП «Сіті Буд»»; реєстр виданий та отриманих податкових накладних (т. 1, а.с. 132-137).
Приватне підприємство «Сіті Буд» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та його свідоцтво платника ПДВ було анульоване за ініціативою податкової інспекції лише 11.04.2012 року (т. 1, а.с. 178-179, 171).
Згідно з даними оборотно - сальдових відомостей та картці рахунку 631 «Розрахунки з відчизняними постачальниками», при оприбуткуванні товарів та послуг, отриманих від ПП «Севелітстрой», ТОВ БВП «Строітель-плюс», ПП «Сіті Буд», ТОВ «ВТК «Окнополь», в бухгалтерському обліку ТОВ «Благоустрій-Пріват» зроблені належні бухгалтерські проведення (т. 1, а.с. 186-195).
Відповідач вважає всі зазначені господарські відносини між підприємствами нікчемними, оскільки перевіркою було встановлено, що діяльність контрагентів позивача спрямована на отримання податкової вигоди, їх свідоцтва платників ПДВ були анульовані, а тому ці відносини мали безтоварний характер.
Станом на 2010 рік вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат були встановлені ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.
Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.
Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
01.01.2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, яким встановлено наступне.
Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/
У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.
Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з придбання у ПП «Севелітстрой», ТОВ «БВП «Строітель-плюс», ПП «Сіті Буд», ТОВ «ВТК «Окнополь» товарів та послуг, оприбуткування цих товарів в бухгалтерському обліку, їх використання в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів та послуг до валових.
Суду також надані акти прийомки виконаних робіт, які свідчать про те, що одержані від контрагентів товари були в подальшому використані позивачем в його господарській діяльності шляхом виконання робіт щодо озеленення іншим особам (т. 1, а.с. 196-261).
Стосовно неправомірного формування, на думку податкової інспекції податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з ПП «Севелітстрой», ТОВ «БВП «Строітель-плюс», ПП «Сіті Буд», ТОВ «ВТК «Окнополь» суд зазначає наступне.
В 2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.
Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України «Про податок на додану вартість не передбачено.
При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).
Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), яки при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, який набув чинності з 01.01.2011 року, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Порядок формування податкового кредиту визначено ст.. 198 Податкового Кодексу України.
Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).
Проте, відповідачем не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагентами та доказів повідомлення позивача платника податків про виявлення таких розбіжностей, у випадку їх наявності.
Згідно п. 201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).
Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів \ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Виходячи з викладеного, щодо формування позивачем податкового кредиту в спірному періоді суд зазначає наступне.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та \ або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.
Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій.
Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими податкове законодавство пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.
Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст.. 201 ПК України та видана після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім випадків, передбачених п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, які не передбачають такої реєстрації.
В судовому засіданні були досліджені всі документи ТОВ «Благоустрій-Пріват», які підтверджують фактичне здійснення ним операцій з придбання товарів та послуг від його контрагентів - ПП «Севелітстрой», ТОВ «БВП «Строитель-плюс», ПП «Сіті Буд», ТОВ «ВТК «Окнополь» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентом позивача накладних вимогам, встановленим ст.. 201 ПК України, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.
Наведені в податкових накладних дані повністю відповідають даним, що зазначені в інших первинних документах, що підтверджують факт постачання товарів та надання послуг. Відповідачем також не надано доказів та доводів щодо підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами. Контрагенти позивача на момент укладення та виконання договорів були зареєстрованими в реєстрі платників ПДВ, ніякої інформації, яка б могла свідчити про порушення ними податкової дисципліни на час вчинення правочинів з позивачем судом не встановлено.
Відповідачем також не було надано ніяких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.
Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного формування валових витрат на загальну суму 515410 гривень та неправомірного внесення ним до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 103081,86 гривень, що призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є протиправними.
Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Благоустрій-Пріват» є обґрунтованими та винесені на підставі акту перевірки від 09.10.2012 року податкові повідомлення - рішення від 23.10.2012 року є протиправними та мають бути скасовані судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати, понесені позивачем під час розгляду справи у вигляді судового збору в сумі 2146 гривень із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
В судовому засіданні 16.11.12 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У повному обсязі постанову складено 21.11.2012 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Благоустрій-Пріват» - задовольнити.
Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені 23.10.2012 року ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС:
- № 0000912206, яким ТОВ «Благоустрій-Пріват» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 135795,75 гривень, з яких 122727 гривень - основний платіж та 13068,75 гривень - штрафні санкції.
- № 000902206, яким ТОВ «Благоустрій-Пріват» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 117991,50 гривень, з яких 103082 гривень - основний платіж та 14909,50 гривень - штрафні санкції.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Благоустрій-Пріват» судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя підпис Ю.С. Кононова