"27" листопада 2012 р. Справа № 5023/4213/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Плужник О.В.
при секретарі Безлепкіній І.П.
за участю представників сторін:
позивача -Мазняк О.Я. (дов. № 25/01-12 від 25.01.2012 р.)
відповідача - Павліша П.В. (дов. б/н від 22.08.2012р.)
3-ї особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вішва-Ананда", с. Новокиївка Каланчацького району Херсонської області (вх. № 3560 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 24.10.12 р. у справі № 5023/4213/12
за позовом овариства з обмеженою відповідальністю "Вішва-Ананда", с. Новокиївка Каланчацького району Херсонської області
до Українсько-американського спільного підприємства у формі ТОВ "КАІС", м. Харків
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство «Агрофірма Земледар», м. Харків
про розірвання договору поставки
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Вішва-Ананда" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Українсько-американського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" про розірвання договору поставки № 0103ВА від 01.03.2012 р., укладеного між сторонами по справі.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.10.2012 р. у справі № 5023/4213/12 (суддя Задорожна І.М.) в задоволенні позову відмовлено.
Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 24.10.2012 р. у справі № 5023/4213/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким розірвати договір поставки № 0103ВА від 01.03.2012 р., укладений між ТОВ "Вішва-Ананда" та УАСП ТОВ "КАІС". Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем істотних умов договору № 0103А від 01.03.2012 року поставки ріпаку продовольчого, врожаю 2012 року в кількості 1345,0 т., укладеного між позивачем та відповідачем, в зв'язку з односторонньою відмовою УАСП ТОВ "КАІС" від договору поставки, у зв'язку з чим, як вважає позивач, достроково припинивши зобов'язання в односторонньому порядку, відповідач фактично позбавив його можливості виконати умови зазначеного договору ще до початку терміну його виконання. Як стверджує позивач, укладений між сторонами договір поставки не передбачає скорочення строку поставки товару через невиконання сторонами будь-яких інших договорів, у тому числі і договору застави. Крім того, позивач зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги та не надав оцінки висновку спеціаліста про проведення лінгвістичного аналізу договору застави, який, на думку позивача, є підтвердженням тому, що договір застави не містить умов щодо права заставодержателя вимагати дострокового виконання умов договору поставки.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення -без змін. При цьому зазначає, що позивач порушив зобов'язання, передбачені п. 6.1 договору поставки та п. 4.1.2 договору застави, оскільки не надав в заміну майно замість загиблого предмету застави, в зв'язку з чим у відповідності до п. 3.1.4 договору застави відповідач, як заставодержатель, має право вимагати від позивача (заставодавця) дострокового виконання зобов'язань, що випливають із договору поставки, про що відповідачу було направлено письмову вимогу № 354 від 24.05.2012 р. з зазначенням строку - до 01.06.12р. Також вважає безпідставними посилання позивача на ч. 2 ст. 651 ЦК України, оскільки позивачем не доведено факту порушення відповідачем умов договору поставки, а обставини справи свідчать про те, що УАСП ТОВ "КАІС" повністю виконані зобов'язання за вказаним договором. В підтвердження викладених доводів відповідач посилається на рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2012 року у справі № 5023/3486/12 про стягнення з ТОВ "Вішва Ананда" заборгованості перед УАСП ТОВ "КАІС" за договором поставки №0103ВА від 01.03.2012 року в розмірі 5 735 080,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи першого відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін, виходячи з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, 01.03.2012 року між УАСП ТОВ "КАІС" (покупець) та ТОВ "Вішва Ананда" (постачальник) укладено договір поставки №0103ВА.
Відповідно до умов зазначеного договору поставки №0103ВА від 01.03.2012 р., позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах цього договору, а саме, ріпак продовольчий врожаю 2012 року (надалі - товар) у кількості 1345,0 т +/-5% у строк до 01.08.2012р.
Згідно п. 4.1. договору поставки №0103ВА від 01.03.2012р., ціна однієї тони товару за договором визначається як середньоринкова ціна на ріпак продовольчий у попередньому сільськогосподарському сезоні, що складає 4000,00 грн. (в т.ч. ПДВ) за одну тону, з дисконтом 18%.
Відповідно до п. 5.1. договору поставки №0103ВА від 01.03.2012р., сторонами був визначений наступний порядок оплати товару: попередня оплата у розмірі 4411600,00 грн. (чотири мільйони чотириста одинадцять тисяч шістсот гривень 00 коп.) протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту укладення договору застави згідно п. 6.1. договору.
Згідно з п. 6.1. договору поставки №0103ВА від 01.03.2012р., на забезпечення виконання зобов'язань перед покупцем (відповідачем), що випливають з цього договору, позивач передає відповідачу в заставу майбутній врожай ріпаку 2012 року, який буде зібрано в середній кількості 15,0 центнерів з гектару із земель площею 1344,32 га, що розташовані на території Строганівської сільської ради та Павлівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області та орендуються позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (заставодавець) та відповідачем (застоводержатель) 02.03.2012 р. було укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горішнім Є.В. та зареєстрований у реєстрі за №321.
Згідно з п.1.1. договору застави від 02.03.2012 р. №321 даний договір забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають із договору поставки №0103ВА від 01.03.2012 р.
Відповідно до п.1.2. договору застави, в забезпечення виконання зобов'язань вказаних у п.п 1.1 цього договору, позивач передав відповідачу у заставу належне йому майно: майбутній врожай 2012 року посівів ріпаку, із земель площею 1344,32 га, що розташовані в межах території Строганівської сільської ради та Павлівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області та орендуються постачальником (позивачем).
Згідно з платіжними дорученнями № 392 від 03.03.2012 року та № 399 від 03.03.2012 року на виконання вимог договору поставки відповідач УАСП ТОВ "КАІС" перерахував на користь позивача ТОВ "Вішва Ананда" попередню оплату за товар у розмірі 4 411 600,00 грн.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Вішва Ананда" (позивач) листом №172 від 23.04.2012 р. повідомив УАСП ТОВ "КАІС" про загибель переданих у заставу посівів ріпаку, внаслідок несприятливих погодних умов та зобов'язався протягом 30 днів надати заміну застави.
Згідно з Актом обстеження сільськогосподарських культур складеного членами комісії ТОВ "Вішва Ананда" від 25.04.2012 р. до договору застави від 02.03.2012р. за договором поставки №0103ВА від 01.03.2012р., зазначені посіви ріпаку, належні позивачу, що передані у заставу, загинули. Відповідно до актів на списання посівів озимого ріпаку від 10.04.2012р., затверджених начальником управління агропромислового розвитку Чаплинської райдержадміністрації, вищезазначені посіви озимого ріпаку списано.
Відповідно до п. 4.1.2. договору застави, у випадку загибелі, втрати або пошкодження майна з будь-якої причини заставодавець зобов'язаний протягом 48 годин з моменту настання цього випадку письмово повідомити про це заставодержателя і протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надіслання повідомлення замінити майно іншим, належним заставодавцю на праві власності майном. Заміна майна у цьому випадку відбувається за письмовою згодою заставодержателя.
У встановлений договором застави строк ТОВ "Вішва Ананда" (позивач) заміну загиблого заставленого майна іншим, належним йому на праві власності майном, не здійснив.
26.04.2012 р. УАСП ТОВ "КАІС" звернулася до ТОВ "Вішва Ананда" з письмовою вимогою (вих. №296) здійснити заміну предмету застави іншим належним позивачеві на праві власності майном, яка була залишена ТОВ " Вішва Ананда" без розгляду та задоволення.
Згідно з п.3.1.4. договору застави від 02.03.2012р. № 321, за умови загибелі, втрати чи пошкодження майна і невиконанні при цьому заставодавцем умов щодо заміни предмету застави іншим майном заставодержатель має право вимагати від заставодавця дострокового виконання зобов'язань, що випливають із договору поставки.
25.05.2012 року УАСП ТОВ "КАІС" на адресу ТОВ "Вішва Ананда" було направлено письмову вимогу вих. №354 від 24.05.2012р. про дострокове виконання зобов'язань за договором поставки №0103ВА від 01.03.2012р.
У встановлений строк (до 01.06.2012 р.) ТОВ "Вішва Ананда" свої зобов'язання за договором не виконав, дострокову поставку товару за договором поставки №0103ВА від 01.03.2012р. не здійснив, у зв'язку чим порушив свої зобов'язання за договором поставки №0103ВА від 01.03.2012р.
Згідно з п. 6.7. договору поставки №0103ВА від 01.03.2012р., у випадку прострочення поставки постачальником всієї кількості або частини товару за цим договором понад п'ять календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від цього договору у повному обсязі або частково - відносно непоставленої частини товару. При цьому постачальник зобов'язується повернути покупцеві суму попередньої оплати, сплаченої за непоставлений товар, і сплатити штраф у розмірі 30% від суми попередньої оплати, сплаченої за непоставлений товар, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту односторонньої відмови покупця від цього договору. Моментом односторонньої відмови покупця від цього договору сторони встановили дату поштового відправлення повідомлення про таку відмову від цього договору на адресу постачальника, зазначену у цьому договорі.
У зв'язку із тим, що товар за договором поставки від 01.03.2012 року №0103ВА позивачем не був поставлений, відповідачем 11.06.2012р. на адресу позивача було направлено повідомлення (вих. №384) про відмову в односторонньому порядку від договору поставки №0103ВА від 01.03.2012р. у повному обсязі та вимогою повернути на користь відповідача вартість оплаченого, але не поставленого товару, що складає 4411600,00грн., а також сплатити штраф у розмірі 30% від вартості не поставленого Товару, що складає 1323480,00грн., а всього 5735080,00 грн. протягом трьох банківських днів з моменту відправлення зазначеного повідомлення, тобто строком до 15.06.2012р. включно.
Звертаючись до господарського суду, позивач УАСП ТОВ "КАІС", послався на порушення відповідачем істотних умов договору поставки № 0103А від 01.03.2012 року, в зв'язку з односторонньою відмовою УАСП ТОВ "КАІС" від договору поставки, та як наслідок, як вважає позивач, достроково припинивши зобов'язання в односторонньому порядку, відповідач фактично позбавив його можливості виконати умови зазначеного договору ще до початку терміну його виконання. На підставі зазначеного та керуючись ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України позивач просив суд розірвати договір поставки № 0103А від 01.03.2012 року, укладений між сторонами по справі.
Проаналізувавши матеріали справи та норми діючого законодавства України, які регулюють спірні правовідносини (ст.ст. 526, 611, 615, 651, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України), умови договору поставки та застави, дослідивши в сукупності надані сторонами докази по справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відмовляючись в односторонньому порядку від договору поставки, відповідач скористався своїм правом встановленим у договорі та діяв у повній відповідності із нормами чинного законодавства та умов укладених між сторонами спірного договору поставки №0103ВА від 01.03.2012 року та договору застави №321 від 02.03.20122 року, тобто на час звернення позивача з даним позовом до суду про розірвання спірного договору поставки - договір поставки №0103ВА від 01.03.2012 року є розірваним, а правовідносини, що виникли з даного договору поставки -припиненими.
Враховуючи вищевикладені обставини та те, що позивачем не доведено порушення відповідачем істотних умов договору поставки №0103ВА від 01.03.2012 року, прав чи законних інтересів позивача, а нормами чинного цивільного та господарського законодавства не передбачено підстав щодо розірвання договору, правовідносини (зобов'язання) за яким є припиненими, в зв'язку з чим, позовні вимоги визнані судом першої інстанції необґрунтованими, документально не доведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правомірними, такими, що узгоджуються з приписами чинного законодавства та підтверджуються матеріалами справи.
Так, як встановлено вище та не заперечується позивачем (заявником скарги), матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та відповідачем були укладені два договори: договір поставки № 0103ВА від 01.03.2012 р. (строком поставки до 01.08.2012 р.), на виконання умов якого відповідач перерахував позивачу попередню оплату за ріпак у загальній сумі 4411600,00 грн., а також договір застави № 321 від 02.03.2011 р.
В забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки позивачем передано у заставу відповідачу майбутній врожай 2012 року посівів ріпаку, що є предметом договору поставки.
Зважаючи на те, що вказані посіви загинули та позивач, в порушення приписів договору застави, не здійснив заміну предмету застави, відповідач звернувся до позивача з вимогою про дострокове виконання договорів, а, зважаючи на те, що відповідна вимога не була задоволена (товар не переданий у встановлені у вимозі строки), відповідач в односторонньому порядку відмовився від договору та вимагав повернення сплачених грошових коштів (авансу) та оплати передбачених договором штрафних санкцій.
Колегія суддів зазначає, що всі дії відповідача ґрунтуються на умовах вказаних договорів та положеннях чинного законодавства.
Так, укладання договорів поставки та застави здійснено сторонами відповідно до приписів ст. ст. 6, 627 ЦК України. Умови щодо надання в заставу певного виду товару, щодо свого обов'язку у певний строк замінити предмет застави, права покупця вимагати дострокового виконання договорів поставки та односторонньої відмови від договору за певних обставин підписані скаржником за своїм вільним волевиявленням (протилежного матеріали справи не містять та скаржник протилежного і не стверджував). Станом на час розгляду даної справи у судах першої та апеляційної інстанцій вказані договори не були визнані недійсними у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим умови цих договорів були обов'язковими для сторін у період їх дії.
У договорах застави сторони передбачили обов'язок позивача у випадку загибелі, втрати або пошкодження майна з будь-якої причини протягом 48 годин з моменту настання цього випадку письмово повідомити про це заставодержателя і протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надіслання повідомлення замінити майно іншим, належним йому на праві власності майном (п.4.1.2. договорів застави).
Вказане положення договору узгоджується з нормами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заставу», згідно якої у разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов'язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це не можливо, відновити знищений чи пошкоджений предмет застави.
Як встановлено під час апеляційного провадження у справі, позивач повідомив відповідача про загибель внаслідок несприятливих погодних умов переданих у заставу посівів та зобов'язався надати заміну застави (а.с. 52, т. 1). Разом з тим, своїх зобов'язань за договорами не здійснив, причину відповідного не пояснив.
Зважаючи на невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором застави та з урахуванням п.3.1.4. цих договорів, відповідач правомірно направив йому вимогу про дострокове виконання договорів поставки, в яких вказала конкретні строки.
У зв'язку з невиконанням дострокової поставки та з урахуванням приписів п. 6.7 договорів поставки, відповідач в односторонньому порядку відмовився від договору поставки та вимагав повернення попередньої оплати і передбачених договором штрафних санкцій.
Право на односторонню відмову від договору у разі порушення іншою стороною своїх зобов'язань передбачено ст. 615 ЦК України, згідно якої у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитись від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Відповідне право визначено договором поставки.
Судом першої інстанції було досліджено, що умовами договору застави передбачено обов'язок замінити предмет застави у разі його загибелі протягом трьох робочих днів з моменту надіслання повідомлення заставодержателю про такий факт. Повідомлення направлено відповідачем 27.04.2012 р., отримано позивачем 04.05.2012 р. (а.с. 57, 58, т. 1).
Однак, така заміна не відбулася, у вимозі № 354 від 24.05.2012 р. про дострокове виконання зобов'язань за договором поставки встановлено строк такого виконання -протягом семи днів з моменту пред'явлення вимог. Вказана вимога надіслана позивачу 25.05.2012 р. та отримана останнім 05.06.2012 р. (а.с. 59, 60, т. 1).
З матеріалів справи вбачається, що лише через сім днів (11.06.2012 р. -т. 1 а.с. 61,62) відповідач відмовився від договору поставки і вимагав повернення грошей разом зі штрафними санкціями.
При цьому колегія суддів зазначає, що у даному разі мова йде про порушення строків дострокової поставки, які настали через невиконання позивачем своїх договірних зобов'язань по заміні предмету застави, а не про порушення встановлених договорами реальних строків поставки (до 01.08.2012р.).
Посилання ж заявника скарги на неможливість дострокової поставки товару з тих підстав, що передбачений договорами поставки товар - ріпак врожаю 2012 р. ще не встиг дозріти та на час звернення зібрати такий врожай було неможливо, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки: по-перше, відповідне право передбачено умовами чинного договору застави, по-друге: через загибель врожаю та не заміну його на інший, позивач у будь-якому випадку не зміг би виконати умови договору поставки.
При цьому колегією суддів у судовому засіданні було з'ясовано, що позивач ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надав будь-яких доказів, які б могли свідчити про неможливість заміни предмету застави з тих чи інших обставин. Матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про те, що позивач намагався врегулювати з відповідачем спірні питання (пропонував у заставу інший товар, майбутній врожай, рухоме чи нерухоме майно, ін.).
Що ж стосується посилання скаржника на відсутність в договорі поставки умови про дострокову поставку (скорочені строки поставки), - колегія суддів зазначає, що як встановлено вище, відповідні умови передбачені договором застави, який укладений саме з метою забезпечення зобов'язань за договорами поставки.
Щодо наданого позивачем до матеріалів справи висновку про проведення лінгвістичного аналізу договору застави, проведеного невідомою особою -С.В. Литвиновою (а.с. 131, 132, т. 1), колегія суддів зазначає, що відповідний висновок взагалі не може бути належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки, він зроблений невідомою особою (не зазначено, хто така С.В. Литвинова, де вона працює, хто вона за фахом та на якій підставі нею зроблено відповідний висновок). До того ж, заявником скарги взагалі не надано правового обґрунтування щодо можливості віднесення вказаного висновку до належних та допустимих доказів, а колегія суддів такого не вбачає.
Слід зазначити, що позивач, в якості правових підстав для задоволення позову посилається на положення ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, оскільки вважає, що відповідач достроково відмовляючись від договору поставки, істотно порушив його умови.
Колегія суддів визнає необґрунтованість наведених позивачем доводів, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як вбачається з умов договору поставки № 0103ВА від 01.03.2012 р., ТОВ "Вішва-Ананда", як постачальник, розраховувало на отримання грошових коштів за товар, що мав бути поставлений за договором. Позивачем було отримано від відповідача попередню оплату за ріпак у розмірі 4411600,00 грн., а отже відсутні підстави вважати позивача позбавленим того, на що він розраховував при укладенні договору поставки, як і відсутні підстави для висновків про порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача.
Колегія суддів звертає увагу, що однією з основ забезпечення стабільності майнового обороту є сумлінне виконання його учасників як вимог закону, так і прийнятих на себе договірних зобов'язань, що прямо виражено у принципі належного виконання зобов'язань. Укладені договори повинні виконуватись на тих умовах, на яких було досягнуто згоди сторін.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач виконав свої зобов'язання за договором поставки належним чином без порушень його умов. В свою чергу позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення відповідачем договору поставки. Навпаки, матеріали справи свідчать про те, що саме позивач є таким, що порушив свої зобов'язання за договором поставки № 0103ВА від 01.03.2012 р. Вказаний факт встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 18.09.2012 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 р. у справі № 5023/3486/12, про стягнення з ТОВ "Вішва-Ананда" заборгованості за договором поставки № 0103ВА від 01.03.2012 р. у розмірі 5735080,00 грн., у тому числі 4411600,00 грн. попередньої оплати за не поставлений товар та 1323480,00 грн. штрафу за не поставку товару. Отже, рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2012 р. у справі № 5023/3486/12 набрало законної сили та у відповідності до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, дії відповідача із дострокової відмови від договору поставки в зв'язку з порушенням позивачем своїх зобов'язань є правомірними, повністю відповідають умовам цього договору та вимогам чинного законодавства. Тобто, оскільки, і законом, і договором передбачена можливість розірвання договору шляхом односторонньої відмови від нього, то вказане не є порушенням господарського зобов'язання.
Зважаючи на такі встановлені судами обставини, слід вважати недоведеним позивачем факт порушення відповідачем істотних умови договору поставки № 0103ВА від 01.03.2012 р., тому колегія суддів зазначає про необґрунтованість позовних вимог та відсутність у позивача підстав вимагати розірвання договору поставки № 0103ВА від 01.03.2012 р. в судовому порядку.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у даній справі, через що таке рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 32-34, 43, 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда", с. Новокиївка Каланчацького району Херсонської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 24.10.12 у справі № 5023/4213/12 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови складено та підписано 29.11.2012 р.
Головуючий суддя Барбашова С.В.
Суддя Білецька А.М.
Суддя Плужник О.В.