29 листопада 2012 року Справа № 5002-24/2443-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дмитрієва В.Є.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Волкова К.В.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився (Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕТІНКОРМ")
відповідача: не з'явився (Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим");
третьої особи: Коверко І.С., довіреність від 20.08.2012 №16/9/10-0 (Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим);
розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 13.09.2012 у справі №5002-24/2443-2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТІНКОРМ" (вул. Складська, 6, Запоріжжя, 69050)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" (вул. Теплична, б.4, Гвардійське, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97513)
3-тя особа Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим (вул. Бєлова, 2,Мирне,97503)
про стягнення 290559,68 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Ветінкорм", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Велес-Крим" про стягнення суми заборгованості у розмірі 290559,68 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не повністю розрахувався за поставлену продукцію, право вимоги оплати якої на підставі договору про відступлення права вимоги №02/06/11 від 16 травня 2011 року на сьогодні належить позивачу.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2012 року у справі №5002-24/2443-2012 (суддя Колосова Г.Г.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю „Ветінкорм" до товариства з обмеженою відповідальністю „Велес-Крим", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, про стягнення заборгованості у розмірі 290559,68 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В апеляційній скарзі заявник вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що сплата відповідачем суми заборгованості навіть по першому платежу була несвоєчасною; наступні періоди сплати взагалі були проігноровані. Тільки після проведення перевірки податковим органом, позивачем та відповідачем по справі були розпочати якісь заходи відносно заборгованості яка вже існувала. Наведені обставини, на думку скаржника, свідчать про те, що поставка товару фактично на відбувалася, що є підставою для визнання правочину нікчемним. Також, заявник зазначає, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги той факт, що на підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання у загальній сумі 2884306,74 грн., яке оскаржується ТОВ „Велес-Крим" в адміністративному порядку.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Дмитрієв В.Є., судді: Гоголь Ю.М., Волков К.В.
До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю уповноваженого представника позивача. В матеріалах справи міститься письмовий відзив на скаргу, в якій позивач вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим.
У судове засідання 29.11.2012 представник відповідача не з'явився, про дату і місце розгляду скарги повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності представників сторін.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
16.05.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвек" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ветінкорм" (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги №02/06/11.
Відповідно до пункту 1.1 Договору, Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором поставки №04/12/09/Р від 01.12.2009 (Основний договір), укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвек" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Велес-Крим" (Боржник, Відповідач).
Відповідно до пункту 1.2. Договору, Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати готівкових коштів в розмірі, визначеному в пункту 2.1. цього Договору.
Згідно пункту 2.1. Договору право вимоги, що відступається, складає - 348559,68 грн.
01.02.2012 року з метою виконання Договору між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ветінкорм" (Кредитор, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Велес-Крим" (Боржник, Відповідач) було укладено угоду про строки погашення заборгованості до Договору поставки №04/12/09/Р від 01.12.2009 року (далі - Угода) на загальну суму 348559,68 грн.
Угодою передбачений графік погашення усієї заборгованості в розмірі 348559,68 грн. у наступних розмірах та у такі строки: 58000,00 грн. - до 29.02.2012 року; 58000,00 грн. - до 31.03.2012 року; 58000,00 грн. - до 30.04.2012 року; 58000,00 грн. - до 31.05.2012 року; 58000,00 грн. - до 30.06.2012 року; 58559,68 грн. - до 31.07.2012 року.
На виконання умов Угоди, Товариством з обмеженою відповідальністю „Велес-Крим" було перераховано на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Ветінкорм" 25000,00 грн. (24.02.2012 року), 10000,00 грн. (29.02.2012 року) та 23000,00 грн. (13.03.2012 року), що разом становить 58000,00 грн. Тобто, незважаючи на затримку у перерахуванні коштів по першій транзакції графіку, Відповідачем сплачено в повному розмірі лише перший платіж (58000,00 грн.).
Після цього, оплат від Товариства з обмеженою відповідальністю „Велес-Крим" на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Ветінкорм", в строки передбачені графіком Угоди, не надходило.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Ветінкорм" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Велес-Крим" повідомлення №1 вих. №52/05/12 від 11.05.2012 року про порушення строків виконання зобов'язань по оплаті залишку боргу. Факт отримання Відповідачем даного повідомлення підтверджується повідомленням про вручення йому 16.05.2012 року поштового відправлення за №00645147 (1 том, а.с. 13-16).
На повідомлення Позивача за вих. №52/05/12 від 11.05.2012 року про погашення Відповідачем боргу по Угоді, надано відповідь за вих. №668 від 05.06.2012 року, згідно якої Відповідач посилається на акт Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби України, згідно з висновками якого встановлено фіктивність угод, тобто не направлені на настання правових наслідків.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань призвело до утворення заборгованості перед позивачем у розмірі 290559,68 грн., що й стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із статтею 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторонами (Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвек" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ветінкорм") у підтвердження здійсненої поставки кормових добавок, ветеринарних препаратів надані договір поставки №04/12/09/Р від 01.12.2009, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, податкові накладні (т.1, а.с.141-149, т.2. а.с.13-14). Договір поставки №04/12/09/Р від 01.12.2009, як це встановлює частина 2 статті 234 Цивільного кодексу України в судовому порядку недійсними не визнавались, а отже на даний час є дійсними.
Судом першої інстанції встановлено, що з 19.04.2012 по 27.04.2012 Сімферопольською міжрайонною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ „Велес-Крим" з питань взаємовідносин з ТОВ „Оптісвіт" (правонаступник ТОВ „Інвек") за грудень 2009 року, 2010 рік, січень, лютий, березень 2011 року, що складено відповідний акт №582/22-00/34398437 від 08.05.2012року (1 том, а.с. 55-89).
По результатам перевірки на підставі того, що ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя вживалися заходи щодо проведення виїзної планової перевірки ТОВ "Оптісвіт" (попередня назва ТОВ "Інвек"), але станом на 30.05.2011 року місцезнаходження підприємства не було встановлено та, відповідно відсутня будь-яка інформація щодо наявності у ТОВ "Оптісвіт" складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, яке необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, Сімферопольська МДПІ прийшла до висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Оптісвіт" здійснюється поза межами правового поля. Оскільки, в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з не наданням для перевірки актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, податковою інспекцією зроблено висновок, що правочини, нібито укладені між ТОВ "Оптісвіт" та підприємствами постачальниками, а далі з підприємствами покупцями за період з 15.10.2009 року по 31.12.2011 рік не спричинили реального настання юридичних наслідків. Відповідно до частини 1, 2 статті 215, частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, Сімферопольська МДПІ вважає зазначені правочини нікчемними, що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.05.2012 року про збільшення ТОВ "Велес-Крим" грошових зобов'язань у загальній сумі 2 884306,74 грн.
З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
Частиною першою статті 215 Цивільного України визначені підстави визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо тільки його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 234 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, є фіктивним.
Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність у відповідності до частини другої статті 234 Цивільного кодексу України повинна бути встановлена судом.
Стосовно посилання заявника апеляційної скарги на нікчемність укладеного товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" з товариством з обмеженою відповідальністю "Оптісвіт" (правонаступник ТОВ „Інвек") договору поставки, суд виходить з того, що згідно статті 228 Цивільного кодексу України, посилання на яку в акті перевірки взагалі відсутнє, нікчемним вважається такий правочин, що порушує публічний порядок.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
Інший підхід потенційно надає можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад правопорядку демократичної, правової держави.
Акт перевірки взагалі не містить доводів і посилань на те, у чому полягає та яким чином укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" та товариством з обмеженою відповідальністю "Оптісвіт" (правонаступником ТОВ „Інвек") договір поставки порушує публічний порядок, що давало б підстави про висновок про нікчемність цього правочину.
Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в Акті перевірки, визначається законом як фіктивний (стаття 234 Цивільного кодексу України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" та товариством з обмеженою відповідальністю "Оптісвіт" та/або з іншими контрагентами, відсутні.
Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідно до презумпції правомірності правочину, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" та товариством з обмеженою відповідальністю "Оптісвіт" є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Необхідно відмітити, що третьою особою по справі (заявником апеляційної скарги) не надано будь-яких доказів, у порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б вказували на невідповідність правочинів між товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" та товариством з обмеженою відповідальністю "Оптісвіт" актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Крім того, в акті перевірки перевіряючими не вказані докази наявності між товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" та товариством з обмеженою відповідальністю "Оптісвіт" чи іншими контрагентами умислу, спрямованого на порушення існуючого в державі громадського ладу чи моральних принципів; акт перевірки не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові ВАСУ від 16 лютого 2012 року у справі №К/25143/08.
Відтак, сторони угод поставки мали (на час укладення договорів) цивільну правоздатність, державну реєстрацію, були платниками ПДВ та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства.
Згідно діючого законодавства підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Підприємство при здійсненні господарської та іншої діяльності має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України.
Таким чином, укладення товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" та товариством з обмеженою відповідальністю "Оптісвіт" договорів не суперечить чинному законодавству, оскільки не існує нормативно-правового акта, який би забороняв чи обмежував таку діяльність. Первинні бухгалтерські та інші обов'язкові документи, які підтверджують дійсність проведення операцій наявні у сторін угод та, як вже зазначалося, були надані товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" (Відповідачем) перевіряючим третьої сторони по справі під час перевірки. Будь-яких додаткових вимог на підтвердження факту здійснення операцій щодо поставки товару чинне законодавство не передбачає.
Як вже зазначалося вище, усі необхідні бухгалтерські та податкові документи, які свідчать про реальність та факт поставки товару, яка була здійснена суб'єктами господарювання з наміром одержання економічного ефекту (отримання прибутку) у результаті підприємницької діяльності, наявні та не визнані недійсними у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за поставлений товар в сумі 290559,68 грн.
Під час розгляду скарги апеляційним господарським судом представник відповідача зазначив, що не заперечує проти наявності заборгованості перед позивачем.
Отже, сума заборгованості у розмірі 290559,68 грн. правомірно стягнута з відповідача на користь відповідача за рішенням суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає доводи Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим, викладені в апеляційній скарзі, неспроможними з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2012 року у справі №5002-6/2443-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя В.Є. Дмитрієв
Судді Ю.М. Гоголь
К.В. Волков
Розсилка:
1. ТОВ "ВЕТІНКОРМ" (вул. Складська, 6,Запоріжжя,69050)
2. ТОВ "Велес-Крим" (вул. Теплична, б.4,Гвардійське,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97513)
3. Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим (вул. Бєлова, 2, Мирне,97503)