04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" листопада 2012 р. Справа№ 5011-73/6475-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мальченко А.О.
Остапенка О.М.
при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги від 21.09.2012 року № 2109-12/1 Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг» на рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року
у справі № 5011-73/6475-2012 (суддя - Баранов Д.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю -підприємство «АВІС»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг»
про стягнення 88 611, 35 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Волошенюк О.В. - дов. № 1 від 10.01.2012 року,
відповідача: не з'явилися
18.05.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю -підприємство «АВІС» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг» про стягнення 88 611, 35 грн., з яких 74 869, 82 грн. боргу, 10 299, 19 грн. пені, 2 753, 88 грн. 3 % річних та 688, 46 грн. інфляційних втрат (а.с.2-8, т.1).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу товарів № ВН-46 від 29.03.2010 року та за договором поставки № ВН/55 від 0401.2011 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року у справі № 5011-73/6475-2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство «АВІС» 74 869, 82 грн. боргу, 10 299,19 пені, 2 753, 88 грн. 3 % річних, 688, 46 грн. інфляційних втрат та судовий збір (а.с.50-52, т.2).
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг», через місцевий господарський суд, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи та неповно досліджено докази у даній справі. Апелянт стверджує, що судом не з'ясовано той факт, що у вищевказаних договорах не було обумовлено предмета товару, а також в довіреностях на отримання товару не було зазначено номера договору на виконання кого передавався товар.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 12.11.2012 року.
Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення поштової установи про вручення 24.10.2012 року представнику апелянта ухвали від 19.10.2012 року про порушення апеляційного провадження у даній справі.
В судовому засіданні 12.11.2012 року та у відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив доводи скаржника, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
29.03.2010 року між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу № ВН-46 (далі -договір 1), відповідно до п. 1.1. якого Товариство з обмеженою відповідальністю -підприємство «АВІС» (продавець за договором, позивач у справі) зобов'язався передати у власність покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг» (відповідач у справі), а відповідач прийняв на себе зобов'язання прийняти та оплатити вказаний товар.
04.01.2011 року між сторонами у справі було укладено договір поставки № ВН/55 (далі-договір 2), згідно п. 1.1 якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язався прийняти та оплатити замовлені ним маргарини.
Договором 1 сторони передбачили, що відповідач зобов'язаний провести повний розрахунок за кожну отриману партію товару згідно отриманої накладної протягом 15 календарних днів, рахуючи з дати отримання товару( п. 3.4. договору 1).
Відповідно до п. 3.4. договору 2 відповідач зобов'язаний провести повний розрахунок за кожну отриману партію товару згідно отриманої накладної протягом 17 календарних днів, рахуючи з дати отримання товару( п. 3.4. договору 2).
Пунктом 1.4. вказаних договорів сторони встановили, що кількість товару, його часткове співвідношення, одиниці виміру, ціна одиниці виміру товару та загальна сума відповідної партії товару визначаються сторонами у товарних накладних.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору 1 та 2, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується відповідними видатковими накладними, який було отримано повноважними представниками відповідача на загальну суму 1 538 117, 70 грн. та відповідно на 500 539,42 грн. Належним чином засвідчені копії видаткових накладних представлено в матеріалах справи (а.с.15-58, т.1).
Місцевий господарський суд встановив, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 038 657,12 грн.
Претензій щодо недобросовісного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань від відповідача не надходило.
До матеріалів справи долучено копії банківських виписок (а.с. 63-156, т.1), із яких вбачається, що відповідач розрахувався за отриманий товар частково, а саме, на суму 1 963 787, 30 грн., тому станом на час подання позовної заяви, заборгованість становила 74 869, 82 грн.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те що факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 74 869, 82 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення боргу судом першої інстанції правомірно задоволено.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 10 299, 19 грн.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Відповідно до п. 6.6 договору 1 та п. 6.7 договору 2 при порушенні виконання термінів фінансових зобов'язань, вказаних в п. 3.4 договорів, відповідач сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період протермінування платежу, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних або несвоєчасно виконаних зобов'язань за кожен день прострочення.
Відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок пені, погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність нарахування пені в сумі 10 299, 19 грн.
Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 2 753, 88 грн. - 3% річних та інфляційних втрат - 688, 46 грн., нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні збитки та проценти згідно зі статтею 625 ЦК України нараховуються за неправомірне користування чужими коштами, а отже, є платою за користування чужими коштами, що не носить, на відміну від неустойки, штрафного характеру, а має компенсаційний характер заходів впливу.
Інфляційні збитки та проценти, які передбачені ст. 625 ЦК України, не розраховані на отримання прибутку кредитором, оскільки останній міг отримати значно більший прибуток в разі використання коштів у виробничо-інвестиційних цілях, а тому проценти за ст. 625 ЦК України є визначений законом мінімум від знецінення боргу.
Таким чином у цивільно-господарських відносинах кредитор вправі вимагати компенсації збитків, що виникають у випадку неправомірного використання його коштів боржником, з урахуванням приписів статті 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних у поєднанні з інфляційними втратами, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та розрахунок 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 688, 46 грн. та річних в сумі 2 753, 88 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Посилання апелянта на той факт, що видаткові накладні не ідентифікують отримувача товарів та не відповідають вимогам чинного законодавства спростовуються наявними на накладних відмітками про дату отримання товару та наявністю підпису особи, який засвідчені штампом відповідача: «ТОВ «СТІОМІ-Холдінг» хлібозавод № 1 склад сировини».
Крім того, колегія суддів зазначає, що довіреності № 10 від 01.07.2011 року, № 14 від 01.08.2011 року та № 18 від 01.09.2011 року (а.с.59-61, т.1), які видані відповідачем позивачу на підтвердження повноважень Білик Мілентини Володимирівни на право отримання товарно-матеріальних цінностей та права складання і підписання актів при виявленні розбіжностей по кількості, якості та ціні за формою та за змістом відповідають вимогам чинного законодавства і являються належними та допустимими доказами того, що уповноважений представник відповідача прийняв товар.
Твердження апелянта про те, що договори не містять істотних умов щодо найменування та кількості предмету договору спростовуються умовами договорів, які містять посилання на п.1.4. вказаних договорів, яким встановлено, що кількість товару, його часткове співвідношення, одиниці виміру, ціна одиниці виміру товару та загальна сума відповідної партії товару визначаються сторонами у специфікації або у товарних накладних.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року у справі № 5011-73/6475-2012 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються відповідача у справі (апелянта).
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 та 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу від 21.09.2012 року № 2109-12/1 Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг» на рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року по справі № 5011-73/6475-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2012 року по справі № 5011-73/6475-2012 залишити без змін.
3. Справу № 5011-73/6475-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Жук Г.А.
Судді Мальченко А.О.
Остапенко О.М.