"29" листопада 2012 р.Справа № 5017/2435/2012
За позовом: Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
До відповідача: Фізична особа -підприємець ОСОБА_1
Про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Представники:
Від прокуратури: Вигнанюк Т.Л. - згідно посвідчення, Доброжан Н.І. - згідно посвідчення;
Від позивача: Одеська міська рада - Динта В.А.- згідно довіреності №149/исх-гс від 12.03.2012р., Асташенкова О.І. - довіреність №48/исх-гс від 26.01.2012р.
Від позивача: Департамент комунальної власності -Данилова Л.В.- згідно довіреності №01-13/7711 від 22.12.2011р., Тарановський Д.С. - згідно довіреності №01-13\5613 від 05.10.2012р., Пахомов В.В. -довіреність № 01-13/7709 від 22.12.2011 р., Добров Р.М. - згідно довіреності №01-13/1624 від 21.03.2012р.
Від відповідача: ОСОБА_10 - згідно довіреності №547 від 14.09.2012р.
В засіданні брали участь :
Від прокуратури: Вигнанюк Т.Л. - згідно посвідчення;
Від позивача: Одеська міська рада - не з'явився;
Від позивача: Департамент комунальної власності -Добров Р.М. - згідно довіреності №01-13\1624 від 21.03.2012р.
Від відповідача: ОСОБА_10 - згідно довіреності № 547 від 14.09.2012р.
Суть спору: Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі-Департамент), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1) про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 483 121 грн. 97 коп., пені у розмірі 9 684 грн. 24 коп. та неустойки у сумі 98 437 грн. 32 коп.
Позивач - Одеська міська рада позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні. Згідно клопотання, що надійшло до суду 31.10.2012р. Одеська міська рада просила розглядати справу за відсутністю її представника.
Позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, суд встановив:
Згідно Свідоцтва про право власності Серія САА №435118, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 29.03.2005р., нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 369, 4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.
Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси зазначає, що згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України на Прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. Зазначене конституційне положення знайшло своє відображення в ст. 5 Закону України "Про прокуратуру", де зазначено, що прокуратура виконує функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Статтею 36 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
За таких обставин, заступник прокурора Суворовського району м. Одеси, з урахуванням того, що орендна плата за користування об'єктами комунальної власності територіальної громади м. Одеси надходить до місцевого бюджету, вважає за необхідне в інтересах Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, звернутися до суду за захистом.
21 жовтня 2005р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент, (Орендодавець) та Підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений Договір №3/7 оренди нежитлового приміщення, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу , загальною площею 189,4 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , з метою використання під кафе. Термін дії договору - до 01.10.2006 р. Об'єкт оренди переданий Орендарю за актом приймання-передачі 21.10.2005р.
Відповідно до розділу 2. Договору за орендоване приміщення Орендар зобовязується щомісячно, незалежно від результатів господарської діяльності, до 15 числа поточного місяця сплачувати орендну плату, яка за перший місяць оренди складає 3 302 грн. 64 коп. (без ПДВ) та підлягає щомісячній індексації.
Додатковим погодженням від 09.01.2007р. сторони домовилися щодо зміни площі об'єкта оренди з „189,4 кв.м" на „262,5 кв.м" та щодо продовження строку дії Договору до 09.12.2007р. Крім того, сторони домовилися , що з 09.01.2007р. орендна плата становить 5 048 грн. 10 коп. (з ПДВ) у місяць.
Додатковим погодженням від 13.04.2007р. сторони домовилися, що з 01.01.2007р. орендна плата становить 8 792 грн. 40 коп. ( з ПДВ), а з урахуванням індексу інфляції 1,009 -8 825 грн. 62 коп. (з ПДВ).
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.12.2011р. у справі №34\120-08-2271 визнано недійсним Додаткове погодження від 13.04.2007р. до Договору №3\7 оренди нежитлового приміщення від 21.10.2005р., укладене між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Підприємцем ОСОБА_1; розірвано Договір №3\7 оренди нежитлового приміщення від 21.10.2005р.; виселено Підприємця ОСОБА_1 з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 262, 5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, а також стягнуто з Підприємця ОСОБА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати у сумі 39 110 грн. 24 коп. за період з 01.04.2007р. по 31.03.2008р. та пеню у сумі 3 565 грн. 13 коп.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду Одеської області від 28.02.2012р. рішення господарського суду Одеської області від 09.12.2011р. у справі №34\120-08-2271 скасовано: задоволено позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у частині розірвання Договору №3\7 оренди нежитлового приміщення від 21.10.2005р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Підприємцем ОСОБА_1; виселення Підприємця ОСОБА_1 з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 262, 5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, а також стягнення з Підприємця ОСОБА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованості з орендної плати у сумі 69 214 грн. 50 коп. за період з 01.04.2007р. по 31.03.2008р. та пені у сумі 4 051 грн. 35 коп. Зазначена постанова набрала законної сили.
Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради зазначає, що в порушення умов Договору, який був чинним до 28.02.2012р., Орендар неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим за період з липня 2009р. по лютий 2012р. за ним утворилася заборгованість у сумі 483 121 грн. 97 коп. Відповідно до п. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі, строки внесення орендної плати визначаються у договорі. Частиною 1 ст.19 зазначеного Закону передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Крім того, заступник прокурора зазначає, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
На підставі зазначеного заступник прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 483 121 грн. 97 коп.
Крім того, заступник прокурора Суворовського району м. Одеси зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно до п. 5.2 Договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. У зв'язку із неналежним виконанням Підприємцем ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати, на підставі п. 5.2 Договору, за період з липня 2011р. по лютий 2012р. їй нараховано пеню у розмірі 9 684 грн. 24 коп.
Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси також зазначає, що відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Постановою Одеського апеляційного господарського суду Одеської області від 28.02.2012р. задоволено позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у частині розірвання Договору №3\7 оренди нежитлового приміщення від 21.10.2005р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Підприємцем ОСОБА_1 та виселено Підприємця ОСОБА_1 з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 262, 5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
За таких обставин, заступник прокурора Суворовського району м. Одеси вважає, що з 28.02.2012р. Підприємець ОСОБА_1 мала повернути об'єкт оренди Департаменту. У зв'язку із неповерненням об'єкта оренди за період з 29.02.2012р. по 31.05.2012р. Підприємцю ОСОБА_1 нараховано неустойку, розмір якої складає 98 437 грн. 32 коп.
Позивач - Одеська міська рада повністю підтримує позовні вимоги заступника прокурора Суворовського району м. Одеси.
Позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради також повністю підтримує позовні вимоги заступника прокурора Суворовського району м. Одеси. Позивач також зазначив, що через неналежне виконання відповідачем зобов'язань по Договору оренди територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради місцевий бюджет недоотримав кошти, що є порушенням ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні".
Позивач також заперечує проти застосування судом строку позовної давності, посилаючись на те, що до вимог про стягнення неустойки у даному випадку не може бути застосована ст. 258 Цивільного кодексу України, адже, ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлює право наймодавця на стягнення неустойки у зв'язку з неповерненням предмету найму протягом всього часу прострочення.
До вимог щодо стягнення орендної плати встановлений загальний строк позовної давності в 3 роки, що визначений ст. 267 Цивільного кодексу України, проте ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено можливість захисту порушеного права у разі пропущення строку з поважних причин. Департамент просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості з орендної плати та неустойки, посилаючись на те, що Підприємець ОСОБА_1 у доповненні апеляційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 09.12.2011р. по справі 34\120-08-2271 оскаржувала лише розірвання договору оренди, в зв'язку з чим Департамент вважає, що вона погодилася з рішенням суду у частині стягнення заборгованості по орендній платі, а, отже, погодилася з наявністю заборгованості. Враховуючи той факт, що умовами договору оренди передбачено сплату орендної плати щомісячно, на думку Департаменту, вказані дії відповідача свідчать про визнання ним свого обов'язку в розумінні ст. 264 Цивільного кодексу України і є підставою для переривання перебігу строку позовної давності.
Крім того, позивач зазначає, що у зв'язку з необхідністю сплати істотної суми судового збору, з метою економії бюджетних коштів, Департамент був вимушений звернутися до прокуратури з проханням подати позов в інтересах Одеської міської ради та Департаменту. На думку позивача, сукупність зазначених обставин свідчить про поважність причин пропуску позовної давності щодо стягнення заборгованості по орендній платі та пені.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що ані Одеська міська рада, ані Департамент комунальної власності Одеської міської ради не є органами виконавчої влади, у зв'язку з чим заступник прокурора Суворовського району м. Одеси неправомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Крім того, відповідач вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню у зв'язку із пропуском строку позовної давності, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України, оскільки заступник прокурора Суворовського району м. Одеси просить суд стягнути заборгованість за період з липня 2009р., а позовну заяву подано до суду лише 20.08.2012р. При цьому, виходячи з п. 2.4. Договору №3\7 оренди нежитлового приміщення від 21.10.2005р. Департаменту було відомо про наявність свого права на стягнення заборгованості, адже, відповідно до зазначеного пункту Договору Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності.
Відповідач також зазначив, що сума заборгованості по орендній платі безпосередньо пов'язана з додатковою угодою від 13.04.2007р., що була укладена на підставі Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", Методики розрахунків, граничних розмірів та порядку використання орендної плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1846 від 27.12.2006р., згідно якої з 01.01.2007р. орендна плата встановлена у розмірі 8 825 грн. 62 коп. На думку відповідача, застосування до правовідносин між сторонами за Договором №3\7 оренди нежитлового приміщення від 21.10.2005р. зазначених нормативних актів є неправомірним, так як у даному випадку має застосовуватися Методика розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, затверджена рішенням Одеської міської ради №4840-ІУ від 09.11.2005р. За таких обставин, відповідач вважає, що зазначена додаткова угода до Договору є недійсною.
Відповідач також вважає, що строк дії Договору закінчився 09.12.2007р., після цієї дати ніякі додаткові угоди щодо продовження строку дії Договору не укладалися. Закінчення строку дії дозволу на експлуатацію об'єкта торгівлі, громадського харчування та сфери послуг (цільове призначення об'єкта оренди -під кафе) та відсутність додаткової угоди про продовження строку дії Договору оренди унеможливило отримання нового дозволу, у зв'язку з чим відповідач не використовував об'єкт оренди після закінчення строку дії Договору. Відповідач вважає, що він не мав змоги користуватися об'єктом оренди саме з вини Департаменту, який відмовився від підписання додаткової угоди про продовження строку дії Договору. За таких обставин, на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України відповідач вважає, що він звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Розглянув матеріали справи суд доходить до такого висновку:
Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України на Прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. Зазначене конституційне положення знайшло своє відображення в ст. 5 Закону України "Про прокуратуру", де зазначено, що прокуратура виконує функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Статтею 36 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень ч. 3 цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Як зазначено в п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. N 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Відповідно до п. 2 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Згідно Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011р. №384-УІ Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради, який наділений повноваженнями щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста. За таких обставин, на думку суду, заступник прокурора Суворовського району м. Одеси правомірно звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, адже, відповідно до ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на доходи місцевих бюджетів, інші кошти.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 цієї статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 жовтня 2005р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент, (Орендодавець) та Підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений Договір №3\7 оренди нежитлового приміщення, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 189,4 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, з метою використання під кафе. Термін дії договору - до 01.10.2006 р. Об'єкт оренди переданий Орендарю за актом приймання-передачі 21.10.2005р.
Відповідно до розділу 2. Договору за орендоване приміщення Орендар зобовязується щомісячно, незалежно від результатів господарської діяльності, до 15 числа поточного місяця сплачувати орендну плату, яка та підлягає щомісячній індексації.
Отже, уклавши зазначений Договір сторони за цим договором прийняли на себе певні зобов'язання, передбачені умовами Договору, зокрема, Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату за користування об'єктом комунальної власності.
У даній справі предметом спору є заборгованість відповідача по орендній платі за період з липня 2011р. по 28 лютого 2012р. У цей період орендна плата розраховувалася на підставі додаткового погодження до Договору, підписаного сторонами 13.04.2007р. Постановою Одеського апеляційного господарського суду Одеської області від 28.02.2012р. у справі №34\120-08-2271 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до підприємця ОСОБА_1, за участю першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси про розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості по орендній платі за період з 01.04.2007р. по 31.03.2008р., надано оцінку зазначеному додатковому погодженню та визнано його таким, що відповідає чинному законодавству України. Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. За таких обставин, на думку суду, безпідставним є посилання відповідача у справі на недійсність додаткового погодження до Договору №3\7 оренди нежитлового приміщення від 21.10.2005р., підписаного сторонами 13.04.2007р., у зв'язку з чим правомірним є нарахування орендної плати у розмірі, що був узгоджений сторонами саме цим додатковим погодженням, а саме у розмірі 8 825 грн. 62 коп. (з ПДВ) з урахуванням індексу інфляції, починаючи з 01.01.2007р.
Відповідно до п. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі, строки внесення орендної плати визначаються у договорі. Частиною 1 ст. 19 зазначеного Закону передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин, правомірною є вимога заступника прокурора Суворовського району м. Одеси щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі. Але, слід зауважити, що згідно позовної заяви заступник прокурора Суворовського району м. Одеси просить суд стягнути заборгованість по орендній платі за період з липня 2011р. по 28 лютого 2012р. Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За приписами ст. 257 цього ж Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 2.4 Договору Орендар вносить плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. Отже, позивачам було відомо про порушення свого цивільного права ще 16 липня 2011р. Але, позовну заяву заступником прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради було подано лише 16 серпня 2011р.
Згідно ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у справі подано до суду заяву про застосування позовної давності до вимог заступника прокурора Суворовського району м. Одеси щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, пені та неустойки. При цьому, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради подано до суду заяву про визнання поважними причин пропущення позовної давності. Але, з заяви Департаменту не вбачається наявності поважних причин, які могли б привести до пропущення позовної давності, у зв'язку з чим у суду не має підстав для задоволення такої заяви Департаменту.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про часткове задоволення вимог заступника прокурора Суворовського району м. Одеси щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, та вважає правомірним стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у сумі 469 457 грн. 37 коп. (за період з серпня 2011р. по 28 лютого 2012р.).
Відповідно до п. 5.2 Договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Перевіривши зроблений позивачем розрахунок суми пені, нарахованої на підставі зазначеного пункту Договору, суд вважає його правомірним, у зв'язку з чим вимога щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 9 684 грн. 24 коп. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Стаття 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" також передбачає необхідність повернення орендарем орендодавцю об'єкту оренди у разі припинення орендних відносин.
Як вже зазначалося вище, постановою Одеського апеляційного господарського суду Одеської області від 28.02.2012р. задоволено позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у частині розірвання Договору №3\7 оренди нежитлового приміщення від 21.10.2005р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Підприємцем ОСОБА_1 та виселено Підприємця ОСОБА_1 з нежитлового приміщення підвалу , загальною площею 262, 5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. За приписами ст. 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. За таких обставин, на думку суду, правомірним є нарахування відповідачу неустойки за період з 28.02.2012р. по 31.05.2012р., розмір якої складає 98 437 грн. 32 коп.
Що стосується посилання відповідача у справі на припинення Договору в наслідок закінчення строку договору, на який його було укладено, то з цього приводу слід зазначити, що постановою Одеського апеляційного господарського суду Одеської області від 28.02.2012р., яка набрала законної сили, вже надано оцінку правовідносинам сторін за Договором №3\7 оренди нежитлового приміщення від 21.10.2005р., та встановлено, що Договір станом на дату розгляду справи є чинним, адже, лише чинний договір міг бути розірваний судом у зв'язку із неналежним його виконанням однією з сторін.
Що стосується посилання відповідача на неможливість використання об'єкта оренди у зв'язку із наявністю обставин, за які він не відповідає, а саме: у зв'язку із закінчення строку дозвільних документів на використання об'єкта під кафе (за цільовим призначенням), то з цього приводу слід зазначити, що як зазначає сам відповідач у відзиві на позовну заяву, строк дії дозволу на експлуатацію об'єкта торгівлі, громадського харчування та сфери послуг закінчився ще у 2007р., і саме з цього часу він не використовує об'єкт оренди. Отже, у випадку неможливості використання об'єкта оренди під кафе Орендар був не позбавлений права укласти угоду з Орендодавцем про розірвання Договору та повернути об'єкт оренди, або укласти угоду з Орендодавцем щодо зміни цільового призначення об'єкта оренди. Крім того, слід зауважити, що обставини, з якими відповідач пов'язує неможливість використання об'єкта оренди , на думку суду, не є обставинами, за які він не відповідає.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За таких обставин, позовні вимоги заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради підлягають частковому задоволенню, у частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у сумі 469 457 грн. 37 коп., пені у сумі 9 684 грн. 24 коп. та неустойки у розмірі 98 437 грн. 32 коп.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України .
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовну заяву заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код 26302595, р/р37323031001909 ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЗКПО 26302595) заборгованість по орендній платі у сумі 469 457 грн. 37 коп., пеню у сумі 9 684 грн. 24 коп. та неустойку у розмірі 98 437 грн. 32 коп.
3. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008, одержувач ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір у сумі 11 551 грн. 58 коп.
4. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 04 грудня 2012р.
Суддя Рога Н. В.