36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
20.11.2012 р. Справа №18/2029/12
За позовом Державного підприємства "Донецька залізниця", вул. Артема, 68, м. Донецьк, 83000
до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", вул. І.Приходька, 139, м. Кременчук, 39600
про визнання додаткової угоди № Д/Л-112469/НЮ/д-1 недійсною.
Суддя Сірош Дмитро Миколайович
Представники:
від позивача: Мічурін О. Ю., дов. від 06.11.2012 р., Скляревська Н. О., дов. від 23.05.2012 р.
від відповідача: Плескун О. В., дор. від 22.08.2011 р. № 49 юр-156
Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 08.11.2012р.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про визнання додаткової угоди № Д/Л-112469/НЮ/д-1 недійсною.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на відсутність правових підстав для визнання оспорюваної додаткової угоди недійсною.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
4 серпня 2011 року між Державним підприємством "Донецька залізниця" та Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод", згідно рішення тендерного комітету ДП "Доненька залізниця" від 5 липня 2011 року № 135 KB/ПО, був укладений договір № Д/Л-112469/1 НЮ на поставку двосистемних дев'ятивагонних електропоїздів на загальну суму 399 999 984 грн.
Відповідно до п. 6.3. договору № Д/Л-112469/НЮ поставка повинна бути здійснена у термін до 31 травня 2012 року.
23.05.2012 року між сторонами укладено додаткову угоду № Д/Л 1-112469/НЮ/д-1, якою строк поставки було перенесено на грудень 2012 року.
Стаття 712 Цивільного кодексу України визначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Істотною умовою договору поставки поряд з ціною, асортиментом, кількістю, якістю товару є і строк поставки.
Стаття 41 Закону України N 2289-VI від 01.06.2010 р. "Про здійснення державних закупівель" в редакції, що діяла на час укладення договору № Д/Л-112469/НЮ та додаткової угоди Д/Л-112469/НЮ/д-1, визначала, що істотними умовами договору про закупівлі є: предмет договору (найменування, номенклатура, асортимент); кількість товарів, робіт і послуг та вимоги щодо їх якості; порядок здійснення оплати; ціна договору; термін та місце поставки товарів, надання послуг, виконання робіт; строк дії договору; права та обов'язки сторін; зазначення умови щодо можливості зменшення обсягів закупі залежно від реального фінансування видатків; відповідальність сторін.
Відповідно до п. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, за виключенням 8 випадків, а саме: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі; продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі; зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини 6 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", згідно якої дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю.
Отже, як стверджує позивач до вичерпного переліку випадків, при яких істотні умови договору можуть бути змінені, продовження строку поставки товару не включено.
Також п. 14.1. договору № Д/Л-112469/НЮ закріплює, що істотні умови не повинні змінюватися після підписання Договору до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків зменшення обсягів закупівля залежно від реального фінансування видатків, узгодженого сторонами Договору зменшення ціни Договору та зміни умов проведення оплат.
Таким чином, позивач вважає, що додаткова угода №Д/Л-112469/НЮ/д-1 складена без урахування вимог законодавства та самого договору № Д/Л-112469/НЮ щодо неможливості зміни терміну поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Головний державний аудитор Державної фінансової інспекції в Донецькій області при перевірці додаткової угоди №Д/Л-112469/НЮ/д-1, дійшов висновку, що додаткова угода №Д/Л-112469/НЮ/д-1 укладена з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: п. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" в частині зміни істотних умов договору, на підставі чого запропоновано розірвати додаткову угоду, про що була складена Довідка № 2 від 07.08.2012 Держфінінспекції.
Як зазначає позивач, ДП "Донецька залізниця" повідомила про вказаний висновок Держфінінспекції ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" у листі №НЗТ-03/1671 від 13.08.2012 р., із зазначенням необхідності припинити зобов'язання за договором №Д/Л-112469/НЮ від 04.08.2011 року, а додаткову угоду №Д/Л-112469/НЮ/д-1 від 23.05.2012 року вважати недійсною з моменту укладання.
ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" у листі №76-01.77/526 від 30.08.2012 висловило незгоду з цією позицією, посилаючись, зокрема, на відсутність рішення суду з цих питань.
Таким чином, позивач просить суд визнати недійсною додаткову угоду №Д/Л-112469/НЮ/д-1, посилаючись на те, що вона не відповідає вимогам закону. Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного:
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вичерпного переліку вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Твердження позивача про недійсність додаткової угоди у зв'язку з невідповідністю господарського зобов'язання вимогам закону не відповідає дійсним обставинам справи, з огляду на наступне:
Пунктом 14.2 договору встановлено, що умови договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткових письмових угод, які є його невід'ємною частиною.
Пункт 4 частини 5 ст. 40 ЗУ "Про здійснення державних закупівель" встановлює право сторін на продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі.
Враховуючи документально підтверджену наявність двосторонніх об'єктивних обставин, а саме протокольне рішення Першого заступника генерального директора Укрзалізниці Сергієнко М. І. (п. 8 Протоколу № ЦЗ-1-С-22/13 від 06.03.2012р.) про проведення повного комплексу приймальних випробувань електропоїзду в строк до 01.09.2012р., перенесення строку поставки електропоїзду на період проведення випробувань (п. 9 Протоколу) та затримки фінансування витрат позивача, додаткова угода № Д/Л-112469/НЮ/д-1 від 23.05.2012р. укладена без порушень чинного законодавства.
Стаття 42 ЗУ "Про здійснення державних закупівель" в редакції, яка діяла на момент укладення додаткової угоди до договору 23.05.2012р., встановлює лише дві підстави недійсності договору про закупівлю, а саме: укладення його в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону, а також у разі його укладення з порушенням строків, передбачених абзацами третім, четвертим частини другої статті 31, абзацом четвертим частини п'ятої статті 36, абзацом першим частини третьої статті 39, тобто при порушення строків укладення договору після проведення торгів.
Таким чином, продовження строку поставки по договору не підпадає під випадки недійсності договору, встановлені Цивільним кодексом України та ЗУ "Про здійснення державних закупівель".
Отже, сторонами, при укладанні спірної додаткової угоди, дотримано положень чинного на той час законодавства.
В порушення вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, які встановлюють заборону на односторонню відмову від виконання зобов'язань, позивач посилається на свій лист № НЗТ-03/1671 від 13.08.2012р., в якому зазначає про необхідність припинення зобов'язання за договором з підстав відсутності бюджетного фінансування (а. с. 44).
Як досліджено судом, договір № Д/Л-112469/НЮ від 04.08.2011р. є чинним і сторонами належним чином виконуються його умови.
Так, позивач та відповідач у відповідності до п. п. 3.3 - 3.4 договору та на виконання протоколу Першого заступника генерального директора Укрзалізниці Сергієнко МЛ. № ЦЗ-1-С-22/13 від 06.03.2012 р. (45), розпоряджень Укрзалізниці від 30.08.2012 р. № ЦЗ-1-С-6/1300, від 17.09.2012 р. № ЦЗ-1-8/1059, від 12.10.2012р. № ЦЗ-1-С-6/1554, від 22.10.2012 р. № ЦЗ-1-С-6/1647 (а. с. 47-69) проводять приймальні випробування електропоїзда згідно до затвердженого зі змінами (з урахуванням оспорюваної додаткової угоди) графіку.
Посилання позивача на Довідку № 2 від 07.08.2012р. Держфінінспекції, як на доказ недійсності додаткової угоди, не відповідають вимогам, які ставляться до належності та допустимості доказів, відповідно до ст. 34 господарського процесуального кодексу України.
Так, вказана Довідка не містить ніяких фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність обставини, невідповідності вимогам закону додаткової угоди та її недійсність.
До того ж, у Довідці № 2 головним державним аудитором лише запропоновано розірвати додаткову угоду з ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (а. с. 28).
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення вимог ст. ст. 33 господарського процесуального кодексу України позивач не довів ті обставини на які він посилається, позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу, який би підтверджував невідповідність вимогам закону додаткової угоди № Д/Л -112469/НЮ/д-1 від 23.05.2012 р.
Отже, додаткова угода № Д/Л-112469/НЮ/д-1 від 23.05.2012р. відповідає вимогам чинного законодавства.
В зв'язку з викладеним, суд не вбачає правових підстав для визнання оспорюваної додаткової угоди недійсною.
Керуючись ст. ст. 32-33, 43-44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову.
Суддя Сірош Д.М.
Повне рішення складено: 20.11.2012 р.