27 листопада 2012 року Справа № 5002-22/3536-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євдокімова І.В.,
суддів Антонової І.В.,
Сікорської Н.І.,
за участю представників сторін:
представник позивача, не з'явився, Міністерство оборони Російської Федерації;
представник відповідача, Фоміних Сергій Сергійович, довіреність № б/н від 26.11.12, приватне підприємство "Срібний щит";
представник третьої особи, не з'явився, Фонд державного майна України;
представник відповідача, Вигурський Олег Леонідович, довіреність № б/н від 30.03.12, приватне підприємство "Срібний щит".
розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 26 січня 2012 року у справі № 5002-22/3536-2011
за позовом Міністерства оборони Російської Федерації
(вулиця Знаменка, 19, місто Москва, Російська Федерація, 119160),
(вулиця Совєтська, 4, місто Севастополь, 99011)
до Приватного підприємства "Срібний щит"
(вулиця Галерейна, 21, кв. 51, місто Феодосія, АР Крим, 98100)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонду державного майна України
(вулиця Кутузова, 18/9, місто Київ, 01133)
про усунення перешкод в користуванні майном
Міністерство оборони Російської Федерації звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного підприємства "Срібний щіт", просив суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди позивачу у користуванні спірним майном, шляхом звільнення займаних відповідачем приміщень та майданчиків 3-го військового містечка, розташованих за адресою: АР Крим, м. Феодосія, вул. Руська (Свердлова), 2 (частина будівлі інвентарний № 9 (приміщення № 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 16) загальною площею 265,7 кв.м.; будівлі інвентарний № 10 (всі приміщення) загальною площею 209,6 кв.м.; будівлі інвентарний № 11 (всі приміщення) загальною площею 161,3 кв.м. з майданчиком перед будівлею площею 135 кв.м.); розташованих по проспекту Айвазовського (Леніна) 17а, м. Феодосія (будівля інвентарний № 16 -повністю загальною площею 183 кв.м. з майданчиком перед будівлею площею 292,83 кв.м.).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2011 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Фонд державного майна України.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2011 зупинено провадження у справі № 5002-22/3536-2011 до розгляду Севастопольським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Приватного підприємства "Срібний щіт" на рішення господарського суду АР Крим від 18.11.2010 у справі № 5002-19/2951-2010.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2012 провадження по справі поновлено, справу призначено до розгляду.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2012 по справі № 5002-22/3536-2011 (суддя Калініченко А.А.) у задоволені позовних вимог Міністерства оборони Російської Федерації відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство оборони Російської Федерації звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2012 у справі № 5002-22/3536-2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції порушив вимоги статтей 42, 43, 22, 77 Господарського процесуального кодексу України, статтю 129 Конституції України.
Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що, в порушення вимог чинного законодавства, рішення було прийнято за відсутності представника позивача.
Також вказує, що суд першої інстанції не з'ясував того, що додаткова угода № 1 від 17.09.1999 до договору оренди № 2 від 17.09.1999 нікчемна.
Представники сторін 27.11.2012 до суду апеляційної інстанції не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомленні належним чином.
Однак, до початку судового засідання від Міністерства оборони Російської Федерації надійшло клопотання про відкладення судового розгляду, у зв'язку з тим, що змінився міністр оборони Російської Федерації.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Під час перегляду справи в апеляційному порядку на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
17.09.1999 військова частина 09882 уклала договір № 2 оренди нежитлових приміщень з колективним підприємством "Срібний щіт", відповідно до умов якого орендар отримав у користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Феодосія, вул. Руська (Свердлова) 2, пр-т Айвазовського (Леніна) 17-а, на термін до 17.09.2004 (пункт 1.2. Договору).
Позивач наполягає на тому, що у зв'язку з тим, що договір № 2 оренди нежитлових приміщень та додаткову угоду до цього договору, на підставі яких було передано спірне майно, визнані нікчемними, отже й право користування спірним майном відповідача є також нікчемним. При цьому посилається на рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 18.11.2010 у справі № 5002-19/2951-2010.
Натомість, відповідач по теперішній час незаконно займає спірне майно.
Також позивач зазначає, що відповідач незаконно займає і використовує наступні об'єкти 3-го військового містечка Чорноморського флоту Російської Федерації: частина будівлі інв. № 9 (приміщення № 7,8,9,10,11,12,13,14,16 загальною площею 265,7 кв.м.); будівля інв. № 10 (усі приміщення) загальною площею 209,6 кв.м.; будівля інв. № 11 (усі приміщення) загальною площею 161,3 кв.м. з майданчиком перед будовою площею 135 кв.м.; будівля інв. № 16 (усі приміщення) загальною площею 183 кв.м. з майданчиком перед будовою площею 292,83 кв.м.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як на підставу заявлених позовних вимог позивач посилається на висновки, зроблені господарським судом АР Крим при прийнятті рішення від 18.11.2010 у справі № 5002-19/2951-2010 щодо нікчемності договору № 2 оренди нежитлових приміщень та додаткової угоди до нього, укладених між військової частиною 09882 і колективним підприємством "Срібний щит", у зв'язку з чим позивач вважає безпідставним знаходження відповідача в орендованих приміщеннях.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 у справі № 5002-19/2951-2010 апеляційну скаргу ПП "Срібний щіт" залишено без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2010 у справі № 5002-19/2951-2010 залишено без змін.
Так, колегія суддів апеляційної інстанції, при прийнятті постанови від 07.12.2011 у справі № 5002-19/2951-2010 в мотивувальній частині дійшла наступних висновків.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції з посиланням на статті 203, 215 Цивільного кодексу України (в редакції від 16.01.2003), Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 555-р «Про управління державним майном, яке використовував Чорноморський флот колишнього СРСР», Закон України «Про оренду державного та комунального майна»(№ 2269-ХІІ від 10.04.1992 із змінами і доповненнями), зазначив, що сторонами у даній справі у передбаченому законом, зокрема статтею 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(№ 2269-ХІІ від 10.04.1992 із змінами і доповненнями), не дотримано порядку та форми укладення договорів даного типу, а якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Проте, колегіє суддів було визначено необхідним в мотивувальній частині зазначити власну правову кваліфікацію спірних правовідносин та правову оцінку обставинам справи, у зв'язку з наступним.
В даному випадку підставами заявленого позову у даній справі було невідповідність внесення змін шляхом укладання додаткової угоди № 1 в частині, які стосуються продовження строку дії договору до 17.09.2017р., вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна»зокрема статті 10, відповідно до умов якої, строк договору оренди є істотною умовою, а тому при укладанні додаткової угоди до договору в частині продовження строку його дії, сторонам необхідно було погоджувати це із Фондом державного майна України.
Але, судова колегія дійшла висновку про те, що оскільки на момент укладання договору оренди №2 законодавством, яке діяло на момент укладання договору, не був передбачений обов'язок сторін за договором, погоджувати строк його дії з Фондом державного майна України, а тому не потрібно було робити цього і при укладанні додаткової угоди, оскільки, договір №2 та додаткова угода №1 датовані однією датою - 17 вересня 1999 року.
Щодо визнання недійсним пункту 1.2 договору № 2 в частині внесення змін, які стосуються продовження строку дії договору до 17.09.2017, судова колегія зауважила наступне
Як вбачається з договору оренди № 2 від 17.09.1999, він має письмову форму укладення.
Так відповідно до статті 154 Цивільного кодексу Української РСР (який діяв на момент укладання договору оренди та додаткової угоди), коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми .
Отже, з цього вбачається необхідність укладення відповідних змін договору у відповідному порядку, а тому запис який зроблений ручкою поверх іншої дати договору, не має ознак внесення до пункту 1.2 договору змін, а тому не може бути підставою для визнання останнього недійсним.
У подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2012 справі № 5002-19/2951-2010 касаційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації залишено без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 у справі № 5002-19/2951-2010 залишено без змін.
Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Колегія суддів касаційної інстанції, при прийнятті постанови від 21.03.2012 у справі № 5002-19/2951-2010 дійшла наступних висновків.
Так, відповідно до статті 48 Цивільного кодексу Української РСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошовій формі, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, яка діяла на момент укладення оспорюваної угоди) зазначено, що однією з істотних умов договору оренди є зокрема термін, на який укладається договір оренди. Проте вказана стаття, містить в собі лише перелік істотних умов договору та ніяким чином не встановлює умови узгодження із Фондом державного майна України строків укладання договору.
З цього вбачається, що посилання позивача щодо невідповідності додаткової угоди № 1 на вищевказану норму закону, як на підставу позову є необґрунтованими.
У процесі перегляду справи апеляційною інстанцією, суд керувався також положеннями Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту, Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, Угоди між Російською Федерацією та Україною про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, які вчинені 28.05.1997 (ратифіковані Законом України від 24.03.1999 № 547-ХІV).
За Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України (далі - Угода про взаємні розрахунки), Уряд України передав Уряду Російської Федерації в оренду земельні ділянки і розміщені на них об'єкти берегової інфраструктури, зазначені в додатках № 2 і № 3 та картах № 1 і № 2 до Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту (далі - Угода про параметри поділу), за умовами та на строк дії Угоди між Російською Федерацією та Україною про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України (далі - Угода про статус та умови перебування).
Відповідно до статті 1, 2 Угоди про параметри поділу ЧФ РФ використовує об'єкти ЧФ в місті Севастополі і Феодосійському порту, зазначенні у додатках № 2, № 3 та на картах № 2 та № 3 до Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту.
Відповідно до статті другої Угоди про взаємні розрахунки Уряд України передав Уряду Російської Федерації визначені Угодою про параметри поділу об'єкти, але орган управління цим майном Урядом України не був визначений до прийняття Кабінетом Міністрів України 21.12.2005 розпорядження №555 "Про управління державним майном, яке використовував Чорноморський флот колишнього СРСР", яким функції управління зазначеним майном було покладено на Фонд державного майна України.
Наведене свідчить про те, що на час укладення договору та наступної пролонгації його дії, Фонд державного майна України не мав повноважень щодо управління нерухомим майном, переданим в оренду РФ зазначеними вище міжнародними Угодами, в тому числі стосовно майна, яке є предметом за спірним договором. Невизначений, як на час укладення спірного договору, так і на час його пролонгації, порядок узгодження договорів оренди нерухомого майна, переданого в оренду РФ, спростовує доводи позивача щодо необхідності узгодження із Фондом державного майна України договору оренди майна.
З огляду на те, що оскільки на момент укладання договору оренди № 2 законодавством, не був передбачений обов'язок сторін за договором, погоджувати строк його дії з Фондом державного майна України, а тому не передбачено такого порядку і при укладанні додаткової угоди, оскільки, договір № 2 та додаткова угода № 1 датовані однією датою, а саме 17.09.1999.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що за підставами, заявленими у позовній заяві, судом не може бути задоволений позов про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди.
Крім того, сам договір оренди № 2 від 17.09.1999 позивачем не оскаржувався в цілому, а лише додаткова угода до вказаного договору в частині строку його дії, а саме до 17.09.2017.
Так, як правильно зауважив апеляційний господарський суд, судом першої інстанції в своєму рішенні до спірних правовідносин застосовані норми статей 203, 215 Цивільного кодексу України (в редакції від 16.01.2003).
Проте, на час укладення договору, спірні правовідносини були врегульовані нормами Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963, який втратив чинність з 01.01.2004.
Отже, оскільки договір укладений до набрання чинності Цивільним Кодексом України № 435-IV від 16.01.2003, відповідність його законодавству має перевірятись з урахуванням діючих на момент його укладення нормами Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963.
Таким чином, судова колегія касаційної інстанції зробила висновок, що судом не може бути задоволений позов про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 17.09.1999 до договору оренди № 2 від 17.09.1999.
Оскільки, додаткову угоду № 1 від 17.09.1999 до договору оренди № 2 від 17.09.1999 не визнано недійсною, то й підстав для задоволення вимог Міністерства оборони Російської Федерації про усунення перешкод у користуванні майном немає.
З огляду на викладене, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено у повній відповідності до вимог чинного законодавства, при повному дослідженні всіх обставин у справі, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2012 року у справі № 5002-22/3536-2011 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2012 року у справі № 5002-22/3536-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Євдокімов
Судді І.В. Антонова
Н.І. Сікорська
Розсилка:
1. Міністерство оборони Російської Федерації
(вулиця Знаменка, 19, місто Москва, Російська Федерація, 119160)
2. Представник Міністерства оборони Російської Федерації Зровка І.А.
(вулиця Совєтська, 4, місто Севастополь, 99011)
3. Приватне підприємство "Срібний щит"
(вулиця Галерейна, 21, кв. 51, місто Феодосія, АР Крим, 98100)
4. Фонд державного майна України
(вулиця Кутузова, 18/9, місто Київ, 01133)
5. Арбітражний суд міста Москви (вулиця Велика Тульська, 17, місто Москва, 117997)
(на русском языке: Арбитражный суд города Москвы: улица Большая Тульская, 17,
город Москва, 117997)