29 листопада 2012 року Справа № 5002-15/2146-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Воронцової Н.В.,
суддів Сікорської Н.І.,
Заплава Л.М.,
за участю представників сторін:
представник позивача: Петричук Володимир Ростиславович, довіреність №1261 від 14.11.12р. - ФОП Бабій Лариса Олексіївна;
представник відповідача: Аширов Февзі Юсуфович, довіреність б/н від 12.12.11р. - ПП "Ена";
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бабій Лариси Олексіївни на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 17 липня 2012 року у справі № 5002-15/2146-2012
за позовом Фізичної особи-підприємця Бабій Лариси Олексіївни
до приватного підприємства "Ена"
про стягнення 70547,08 грн.
Фізична особа-підприємець Бабій Лариса Олексіївна звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного підприємства "Ена" про стягнення 70 547,08 грн. збитків.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2012 року у справі №5002-15/2146-2012 (суддя І.А. Іщенко) в позові відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано необґрунтованістю та безпідставністю позовних вимог. При цьому, суд виходив з того, що позивач не довів факт заподіяння збитків саме відповідачем та факт того, що збитки стали наслідком протиправних дій відповідача, тобто, не довів наявність протиправної поведінки відповідача та прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням у справі, Фізична особа-підприємець Бабій Лариса Олексіївна звернулася до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оспорюване рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Також, позивач просив поновити йому строк на звернення з апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що на підставі договору поставки бн від 27.12.2011р. ТОВ "Компанія Софія- Крим" поставила йому продукцію загальною вартістю 70 547,08 грн., реалізація якої повинна була здійснюватися з торгівельного магазину, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна 34-Б, який займало ТОВ "Дора" на підставі договору суборенди укладеним з ТД "Валенсія". При цьому, продукція була завезена в зазначений магазин на підставі договору поставки укладеним між позивачем та ТОВ "Дора". Проте, позивач зазначає, що при винесенні оспорюваного рішення, місцевий господарський суд позбавив його права надати документи, які б підтверджували наявність правовідносин між ТД "Валенсія", ТОВ "Дора" і ФОП Бабій Л. О.
Також, позивач посилається на те, що місцевим господарським судом при вирішенні спору не взято до уваги рішення господарського суду АР Крим у справах №5002-17/6061-2010 та №5002-17/627-2012, якими встановлено, що Торговий дім "Валенсія" на підставі договору оренди приміщень від 06.04.2006р. отримав від власника майна ПП "Ена" приміщення по акту приймання -передачі та станом на січень 2012 року по акту приймання -передачі ще їх не повернув та за знаходження в яких з нього стягнуто подвійну орендну ставку.
Ухвалами Севастопольського господарського суду від 28 серпня 2012 року поновлено строк на подання апеляційної скарги фізичній особі-підприємцю Бабій Лариси Олексіївни, апеляційну скаргу останньої прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Заплава Л. М., судді Євдокімов І. В., Латинін О. А.
Розпорядженням В. о. секретаря судової палати від 16 жовтня 2012 року, в зв'язку з відпусткою судді Заплави Л. М., відрядженням судді Євдокімова І. В. та відпусткою судді Латиніна О. А., здійснено їх заміну у складі колегії суддів на суддів Воронцову Н. В., Котлярову О. Л. і Проценко о. І. відповідно.
Головуючим суддею у справі №5002-15/2146-2012 призначено суддю Воронцову Н. В.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом надався час позивачу представити документальні докази в обґрунтування позовних вимог, для чого в судовому засіданні 17.07.2012р. було оголошено перерву. Також, відповідач посилається на відсутність підстав для скасування оспрюваного рішення, оскільки позивач не довів суду факту завдання йому збитків саме ПП "Ена". При цьому, відповідач зазначає на безпідставність посилання позивача й на те, що у спірних приміщеннях могло знаходитися ТОВ "Дора", оскільки листом ТД "Валенсія" від 02.02.2012р. вих. №57, повідомило, що орендовані приміщення були звільнені останнім 27.01.2012р.
Розпорядженням Заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.11.2012р., в зв'язку з відрядженням судді Котлярової О. Л. та відпусткою судді Проценко О. І., здійснено їх заміну у складі судової колегії на суддів Сікорську Н. І. та Заплаву Л. М. відповідно.
В судовому засіданні, 29 листопада 2012 року, представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, а також просив долучити до матеріалів справи додаткові документи: копію товаро -транспортної накладної від 28.12.2011р., акт приймання -передачі по договору суборенди від 01.04.2012р., акт приймання -передачі по договору оренди між ТД "Валенсія" і ФОП Бабій Л. О.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги та скасування оспорюваного рішення заперечував за мотивами викладеними у відзиві на скаргу, а також представив суду додаткові письмові пояснення по справі, в яких зокрема зазначив, про неподання позивачем документальних доказів в обґрунтування позовних вимог, в порушення статі 33 ГПК України, а збирання судом будь -яких доказів в обґрунтування правомірності вимог заявника, суперечить принципам рівності та змагальності сторін.
Повторно переглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, прийнятий у справі судовий акт, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 27 грудня 2011 року між ТОВ "Компанія Софія-Крим" (постачальник) та Фізичною особою -підприємцем Бабій Лариса Олексіївна (замовник) укладено договір поставки б/н, за умовами якого постачальник прийняв на себе зобов'язання з поставки продукції у відповідності до видаткової накладної (а. с. 12, том 1).
У виконання умов вказаного договору, ТОВ "Компанія Софія-Крим" поставила для реалізації позивачу продукцію за адресою: м. Сімферополь, вул. Дацуна, 21-А, згідно видаткової накладної №000000037 від 28.12.2011р. на загальну суму 70 547,08 грн. (а. с. 13, том 1).
Відповідно до актів складених позивачем актів №1, 2, 3, 4 від 14.02.2012р., продукція на суму 70 547,08 грн. під впливом низької температури та сильного вітру заморозилась нижче мінус 20 градусів, що призвело до її повного пошкодження.
У своєму позові, позивач зазначає, що реалізація продукції повинна була проводитися з торгівельного магазину розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна 34-Б, торговий павільйон та продукція була завезена на вказану адресу 28.12.2011р.
Так, позивач стверджує, що надав для реалізації свою продукцію згідно з видатковою накладною №000000037 від 28.12.2011 за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 34-Б ТОВ "Дора" яка знаходилася у вказаному приміщенні на підставі договору суборенди приміщень.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що сума понесених ним збитків від незаконних дій відповідача встановлена видатковою накладною №000000037 від 28.12.2011р. у розмірі 70547,08 грн. та підтверджена актами списання пошкодженого майна від 14.02.2012р. Крім того, посилається на те, що представник ТОВ "Дора" повідомив, що реалізація вказаної продукції була неможлива у зв'язку з відключенням об'єкту від електромережі керівництвом ПП "Ена". Відкриття даху, знесення вікон та дверей проводилося за вказівкою керівництва ПП "Ена". Вказані факти на його думку підтверджуються актом встановлення відключення від електромережі, вимогою представника ПП "Ена" за довіреністю Аширова Ф.Ю. звільнити приміщення до 10.01.2012р.
При цьому, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статті 224, 225 Господарського кодексу України та статтю 1166 Цивільного кодексу України.
Отже, предметом спору у даній справі є відшкодування збитків, заподіяних продукції позивача, в результаті її пошкодження з вини відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Залежно від підстави виникнення збитків в судовій практиці розрізняють позови про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неналежного виконання договірного зобов'язання та позови про відшкодування позадоговірних (деліктних) збитків, у зв'язку з чим судам в кожному конкретному випадку необхідно з'ясувати об'єм обставин, які підлягають доказуванню та розмежовувати підстави виникнення відповідальності: делікт чи договір.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач не надав суду доказів, що спірна продукція перебувала у відповідача на умовах договору зберігання або інших договорів, також не надано суду й актів прийому-передачі цієї продукції йому на зберігання.
Відтак, встановивши, що договір зберігання, предметом якого була б спірна продукція, між сторонами спору не укладався, колегія суддів прийшла до висновку, що у даному випадку йдеться мова про відшкодування позадоговірних збитків.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Звертаючись з позовом до господарського суду позивач, зокрема, зазначав, що збитки, завдані його продукції, були завдані внаслідок неправомірних дій відповідача, що виявилися у відключенні об'єкту від електромережі керівництвом ПП "Ена", відкриття даху, знесення вікон та дверей за вказівкою керівництва ПП "Ена". Вказані факти на його думку підтверджуються актом встановлення відключення від електромережі, вимогою представника ПП "Ена" за довіреністю Аширова Ф.Ю. звільнити приміщення до 10.01.2012р.
Однак, разом з цим, як встановлено судом першої інстанції та було зазначено вище, позивач не надав суду жодних доказів того, що спірна продукція перебувала у відповідача на умовах договору зберігання, а також не надав актів прийому-передачі майна на зберігання або будь-яких інших доказів, які б свідчили про стан та кількість продукції на момент завезення ї на адресу торгівельного магазину 28.12.2011р, як і доказів самого завезення цієї продукції в спірне приміщення.
При цьому, представлені позивачем акти №1, 2, 3, 4 від 14.02.2012р. про пошкодження продукції, не можуть бути взяті судом до уваги в якості доказу, який підтверджує вказані обставини, оскільки вони складені позивачем самостійно, в односторонньому порядку, що не виключає прямої заінтересованості позивача у відображенні в актах, обставин щодо повного знищення продукції.
Разом з тим, позивач не представив суду жодних доказів і в підтвердження факту здійснення робіт по відкриттю даху, знесення вікон та дверей, саме ПП "Ена", в наслідок чого останнім було б завдано збитків.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно свідоцтва про право власності серії САЕ №198522 від 28.10.2010р. та витягу про державну реєстрацію прав №27892471 від 04.11.2010р., нежитлова будівля, зупиночний павільйон з об'єктами громадського обслуговування за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 34-Б належить ПП "Ена".
06.04.2006 між Приватним підприємством Фіромою "Ена", правонаступником якої є Приватне підприємство "Ена" згідно Статуту (орендодавець) та Торговим домом "Валенсія" (орендар) був укладений договір оренди нежитлових приміщень за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна 34-Б, загальною площею 80, 00 кв.м.
Проте, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.09.2011р. у справі №5002-17/6061-2010 зобов'язано Торговий дім "Валенсія" повернути Приватному підприємству "Ена" нежитлове приміщення площею 80 кв.м., розташоване у зупиночному павільйоні по вул. Гагаріна 34-Б, м. Сімферополь, АР Крим.
Зазначені нежитлові приміщення, за твердженням відповідача, були звільнені Торговим домом "Валенсія" тільки 27.01.2012р.
Враховуючи вкладене, судова колегія вважає безпідставними посилання позивача на те, що в спірне приміщення знаходилося в суборенді Підприємства "Дора" на підставі договору суборенди укладеного між ТД "Валенсія" та ТОВ "Дора" 01.04.2011р., в зв'язку з наступним.
Так, як вбачається із пункту 1.1 зазначеного договору суборенди від 01.04.2011р., ТД "Валенсія"(орендатор) передає, а ТОВ "Дора" (суборендатор) приймає в платне і строкове володіння і користування частину не житлового приміщення, яке належить орендатору на підставі договору оренди від 10 березня 2011 року, яке розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагарін, 34-Б, загальною площею 80,0 кв.м. (а. с. 10).
Аналогічні умови закріплені й у договорі суборенди від 01.04.2011р. б/н укладеним між ТД "Валенсія"(орендатор) та ФОП Бабій Л. О. (суборендатор), за яким в суборенду передано частину зазначеного приміщення площею 40,00 кв.м.
Тобто, в один і той самий день -01.04.2011р., ТД "Валенсія" укладаються із суборендатором ТОВ "Дора" договір суборенди приміщення загальною площею 80 кв.м. та з суборендатором ФОП Бабій Л. О. договір суборенди частини, того ж самого приміщення, площею 40 кв.м., оскільки його загальна площа складає саме 80 кв.м.
Разом з тим, позивачем не представлено суду самого договору оренди, на підставі якого ТД "Валенсія" укладалися договори суборенди, а саме договору оренди від 10.03.2011р. та відповідач пояснив суду, що такий договір ПП "Ена" із ТД "Валенсія" взагалі ніколи не укладався, а правовідносини останніх з оренди спірного приміщення були засновані тільки на договорі оренди від 06.04.2006р., після строку закінчення якого ТД "Валенсія" не звільняла приміщення, що стало підставою для звернення ПП "Ена" до суду -справа №5002-17/6061-2010.
Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає, що договори суборенди укладені ТД "Валенсія" 01.04.2011р. із ТОВ "Дора" і ФОП Бабій Л. О., не можуть бути доказом виникнення у них правовідносин щодо суборенди зазначених приміщень, оскільки вони укладені на підставі неіснуючого договору оренди від 10.03.2011р.
При цьому, враховуючи фактичну відсутність договірних відносин із суборенди не житлового приміщення між ТД "Валенсія" і ТОВ "Дора", місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, про відсутність підстав для їх залучення до участі у справі в якості третіх осіб.
Крім того, враховуючи, що позивач постійно в позові посилається на те, що в спірному приміщення знаходилася ТОВ "Дора" та саме останньому ним була поставлена продукція, позовні вимоги про відшкодування завданих збитків ним чомусь заявлені саме до ПП "Ена".
Дійсно, судовою колегією буди витребувані від позивача додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, з ціллю повного та всестороннього розгляду справи (ст. 43 ГПК України) і таким правом суд апеляційної інстанції користується в силу положень ч. 2 ст. 99 ГПК України, в зв'язку з чим позивач представив копію видаткової накладної №5 від 03.01.2012р., з якою вбачається, що позивач поставив, а ТОВ "Дора" прийняв зазначену в ній продукцію на суму 70 547,08 грн. (а. с. 14, том 2), яка також була предметом поставки за видатковою накладною №000000037 від 28.12.2011р.
Таки чином, зазначеною видатковою накладною №5 від 03.01.2012р., підтверджується вибуття спірної продукції із власності позивача у власність та користування ТОВ "Дора", а відтак у випадку завдання відповідачем шкоди цій продукції, саме ТОВ "Дора", як її законний власник вправі звертатися до суду за захистом свого порушеного права, враховуючи й те, що за твердження позивача, такі збитки були завдані саме 14.02.2012р., тобто після поставки товару ТОВ "Дора". Отже, ФОП Бабій Л. О. не доведено порушення її прав, які потребують удового захисту.
Разом з тим, при встановлені факту знаходження в спірному приміщенні чи ТОВ "Дора" чи ФОП Бабій Л. О., вина відповідача в завданні ним збитків позивачу, які виразилися в пошкодженні продукції, не підтверджується, оскільки жодних належних та допустимих доказів в порушення ст. 33 ГПК України позивачем представлено не було, не зважаючи на те, що останній мав змогу скористатися таким правом під час розгляд справи як в суді першої так і апеляційної інстанції. Також, твердження позивача про його обмеження в здійснення такого права судом першої інстанції, є неспроможним, оскільки ухвалою господарського суду АР Крим від 03.07.2012р. суд зобов'язав останнього надати на дату судового засідання, яке відбулося 17.07.2012р., документальне та нормативне обґрунтування позовних вимог, а також оголосив в судовому засіданні 17.07.2012р. перерву для надання позивачу такої можливості (а. с. 48-51, том 1), однак позивач не скористався таким правом. А представлені позивачем докази суду апеляційної інстанції, ніяким чином не спростовують встановлених місцевим господарським судом обставин справи.
Враховуючи викладене, судова колегія встановила, що факт того, що збитки, які були спричинені позивачу, стали наслідком дій відповідача із відключенням об'єкту від електромережі, відкриття даху, знесення вікон та дверей, позивачем не доведено.
Відтак, взявши до уваги встановлені обставини справи, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не довів, що збитки в сумі 70 547,08 грн. є наслідком протиправних дій відповідача, тобто позивач не довів наявність протиправної поведінки відповідача та прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що відповідно до статей 22, 1166 Цивільного кодексу України унеможливлює задоволення позову про стягнення збитків.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанцій дійшов до вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх недоведеність.
Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бабій Лариси Олексіївни залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2012 року у справі №5002-15/2146-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.В. Воронцова
Судді Н.І. Сікорська
Л.М. Заплава