29 листопада 2012 року Справа № 5002-27/2075-2012 (№5002-5/2075-2012)
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сікорської Н.І.,
суддів Антонової І.В.,
Євдокімова І.В.,
за участю представників сторін:
позивача, Лехтман Олег Петрович (повноваження перевірені), на підставі наказу за № б/н від 12.01.10, (Директор, товариство з обмеженою відповідальністю "Грант Трейд");
відповідача, Смірнова Дінара Зеврійївна, на підставі довіреності за № 1430 від 29.08.12, (Бахчисарайський районний військовий комісаріат);
третьої особи, не з'явився, (Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим);
третьої особи, не з'явився, (Міністерство оборони України);
третьої особи, не з'явився, (Бахчисарайська районна державна адміністрація);
прокурор, Година Дмитро Андрійович, на підставі посвідчення за № 012240 від 01.11.12, (старший прокурор Севастопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері);
позивача, Хасіна Ірина Сергіївна, на підставі довіреності за № 54 від 03.01.12, (товариство з обмеженою відповідальністю "Грант Трейд");
розглянувши апеляційну скаргу Заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержання законів у воєнній сфері на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Янюк О.С.) від 13 вересня 2012 року у справі № 5002-27/2075-2012 (№5002-5/2075-2012)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Трейд" (вул. Козлова, 45,Сімферополь,95001)
до Бахчисарайського районного військового комісаріату (вул. Кримська, 10-а,Бахчисарай,98400)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим (вул. Київська, 152,Сімферополь,95000)
Міністерство оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ ,01001)
Бахчисарайська районна державна адміністрація (вул. Радянська, 5,Бахчисарай,98400)
за участю:
Заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержання законів у воєнній сфері (вул. Казанська, 27,Сімферополь,95026)
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грант Трейд"(далі -позивач, ТОВ "Грант Трейд") звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі -суд) з позовною заявою, в якій просить зобов'язати Бахчисарайський районний військовий комісаріат (далі -відповідач, Бахчисарайський РВК) усунути перешкоди у користуванні позивачем будівлею, яка розташована за адресою: вул. Кримська, буд. 10-а, м. Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, та звільнити вищевказане приміщення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Грант Трейд" посилається на ст.ст. 387, 391 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та зазначає, що відповідач займає приміщення, яке належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2009р., без будь-яких правовстановлюючих документів, що в свою чергу порушує право власності позивача закріпленого у частині 1 статті 41 Конституції України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2012 року у справі №5002-27/2075-2012 (№5002-5/2075-2012) позов задоволено.
Зобов'язано Бахчисарайський районний військовий комісаріат усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю "Грант Трейд" нежитловою будівлею, яка розташована за адресою: вул.. Кримська, буд. 10-а, м. Бахчисарай, АР Крим, шляхом її звільнення.
Стягнуто з Бахчисарайського районного військового комісаріату на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Трейд" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,00 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд посилався на частину 1 статті 321, частину 1 статті 386, статтю 391 ЦК України, а також на ту обставину, що відповідачем без достатніх правових підстав займається спірне приміщення, яке належить на праві власності позивачу, в той час як йому виділено службове та підсобне господарське приміщення у будівлі колишньої Бахчисарайської районної типографії. Однак відповідачем дій, пов'язаних з передислокацією військового комісаріату, здійснено не було.
При цьому суд звернув увагу на необґрунтованість посилання відповідача на відсутність передбаченого ст. 6 Закону України «Про Збройні Сили України» рішення Міністерства оборони України погодженого з Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого повинна здійснюватися передислокація військових частин, а також військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України до рівня з'єднання, оскільки факт наявності або відсутності такого рішення Міністерства оборони України про передислокацію, погодженого з Кабінетом Міністрів України, не є підставою для знаходження відповідача у спірному приміщенні.
Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, заступник Сімферопольського прокурора з нагляду за додержання законів у воєнній сфері звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 13 вересня 2012 року, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Як на підставу для скасування рішення господарського суду першої інстанції прокурор посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме те, що суд не врахував ту обставину, що оскільки Бахчисарайський районний військовий комісаріат є військовою частиною, тому питання щодо звільнення спірного приміщення (передислокації) може вирішувати лише Міністерство оборони України за погодженням з Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 6 Закону України "Про Збройні Сили України". Крім того, самовільне переселення з будинку до будинку забороняє стаття 179 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України.
Також прокурор посилався на те, що Бахчисарайський районний військовий комісаріат є не належним відповідачем по справі, оскільки не є юридичною особою, а має статус відокремленого підрозділу, що підтверджується довідками від 18.03.2008р. за № 216/08 та від 31.08.2012р. за №331/12. Крім того лист Державної казначейської служби у Бахчисарайському районі АР Крим за вих. № 26-12/348 від 08.08.2012р. свідчить про те, що відповідач не є розпорядником бюджетних коштів та не включений до мережі установ та організацій, що отримують кошти з бюджету та рахунки для його обліку та обслуговування відсутні.
Крім того, заявник апеляційної скарги зазначив, що суд не прийняв до уваги те, що виділене Бахчисарайському районному військовому комісаріату згідно з Актом перевірки приміщення не забезпечено службовими приміщеннями з дотриманням вимог, які виключають можливість ознайомлення сторонніх осіб із змістом мобілізаційних документів, та як того вимагає п.76 Інструкції „Про порядок обліку, збереження та використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, яка є власністю держави", яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України за № 1893 від 27.11.1998р.
Також прокурором заявлено клопотання про відновлення процесуального строку на подачу апеляційної скарги.
22.10.2012р. ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду прокурору відновлений пропущений строк на подачу апеляційної скарги та апеляційна скарга прийнята до провадження апеляційного господарського суду у складі судової колегії: головуючий суддя -Сікорська Н.І., судді Фенько Т.П., Антонова І.В.
22.11.2012р. за розпорядженням в.о. секретаря судової палати, у зв'язку з відпусткою, суддю Фенько Т.П. замінено на суддю Проценко О.І.
22.11.2012р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти доводів, викладених у неї, з тих підстав, що по -перше, відповідач є юридичною особою, по-друге, йому виділено майно органом місцевого самоврядування, по -третє, знаходження відповідача у спірному приміщенні порушує закріплене Конституцією України його право власності на придбане майно. Також позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін, з підстав, викладених у позові та відзиві на апеляційну скаргу.
22.11.2012р. ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладений на 29.11.2012р. та зобов'язано Військового прокурора з нагляду за додержання законів у воєнній сфері надати суду до 29.11.2012р. витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, щодо реєстрації (або виключення з реєстру) Бахчисарайського районного військового комісаріату.
29.11.2012р. за розпорядженням заступника голови суду, у зв'язку з відпусткою, суддя Проценко О.І. замінена на суддю Євдокімова І.В.
29.11.2012р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач підтримує позовні вимоги та звертає увагу на те, що на даний час Бахчисарайський районний військовий комісаріат не виключений з ЄДРПОУ, а тому він є належним відповідачем, а довідка Міністерства оборони України не є належним доказом по справі. Також позивачем, у судовому засіданні 29.11.2012р., наданий Витяг з ЄДРПОУ щодо Бахчисарайського районного військового комісаріату, який долучений до матеріалів справи.
Представники третіх осіб у судове засідання, яке призначене на 29.11.2012 року не з'явились, процесуальними правами, закріпленими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином поштовою кореспонденцією з повідомленням.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
21.12.2009р. між Відкритим акціонерним товариством "Кримпобутрадіотехніка" (продавець) та позивачем (покупець) укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі з відстрочкою платежу (далі -Договір), відповідно до умов якого продавець продав під час підписання цього договору в цілому, а покупець під час підписання цього договору в цілому придбав нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, Бахчисарайський район, м. Бахчисарай, вул. Кримська, буд. 10-а, загальна площа якої складає 578,6 кв.м. Вказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 674 кв.м. та в цілому складається з: основного літер "А"-загальною площею 578,6 кв.м., гаражу літер "Б", гаражу літер "В", гаражу літер "Г", споруд (п. 1 Договору).
Договір посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим та у відповідності до ст. 210 ЦК України зареєстрований в реєстрі за № 2736 (а.с. 10-11).
У червні 2010 року позивач звернувся до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим з листом, в якому просить звільнити приміщення, яке розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, Бахчисарайський район, м. Бахчисарай, вул. Кримська, буд.10-а, чи укласти договір оренди з позивачем з орендною платою у розмірі 15,00 грн. за один кв.м. займаної площі (а.с. 13). Службовим листом від 23.06.2010 Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим надав відповідь позивачу, із змісту якої вбачається про неможливість прийняти пропозицію позивача укласти договір оренди та вивільнення спірного приміщення (а.с. 15).
12.12.2011р. позивач звернувся до відповідача та Військового комісаріату Автономної Республіки Крим з листом, у якому просить звільнити приміщення, яке розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, Бахчисарайський район, м. Бахчисарай, вул. Кримська, буд. 10-а, у строк до 30.12.2011 (а.с. 12). У відповідь на зазначене звернення Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим проінформував, що оскільки вимоги ст. 43 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" не виконані, вказане не дає можливості перемістити Бахчисарайський райвійськкомат в інше приміщення (а.с. 14).
Отже, не виконання вимоги щодо добровільного звільнення приміщення і стало підставою для звернення позивача до господарського суду.
Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо часткової обґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Спірні правовідносини виникли внаслідок займання Бахчисарайським райвійськкоматом приміщення, яке є власністю позивача за договором купівлі-продажу від 21.12.2009р. у ВАТ «Кримпобутрадіотехника».
Таким чином, до предмету доказування у даний справі входить встановлення обставин, які підтверджують права власності позивача та встановлення наявності або відсутності правових підстав для займання спірного приміщення Бахчисарайським райвійськкоматом, оскільки віндикаційний позов має право заявляти лише власник або титульний володілець спірного майна.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
Як встановлено господарським судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, право власності позивача на спірну будівлю виникло у нього на підставі Договору купівлі-продажу, зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів, та відповідно до витягу про державну реєстрацію прав від 29.08.2011 № 31107597 зареєстроване Кримським республіканським підприємством "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації". Вищевказаний договір є чинним та недійсним у судовому порядку не визнавався.
Отже, правомірність набуття права власності позивачем на спірне приміщення є доведеним та підтверджується матеріалами справи.
Частиною 1 ст. 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Стаття 391 ЦК України надає власнику майна право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Отже, звертаючись до суду за захистом права власності позивачем вірно обраний спосіб захисту порушеного права, оскільки саме порушене право потребує судовому захисту.
Як доказ порушення права власності позивача є займання Бахчисарайським райвійськкоматом правомірно набутого позивачем приміщення.
Факт займання приміщення не заперечується ані прокурором, ані самим Бахчисарайським райвійськкоматом.
Проте, як на підставу для відмови у задоволенні позову та скасуванню рішення, прокурор в апеляційній скарзі посилається на припис статті 6 Закону України "Про Збройні Сили України".
Однак з таким правовим обґрунтування правомірності займання приміщення, яке належить позивачу, не погодився господарський суд першої інстанції та не погоджується судова колегія з тих підстав, що факт наявності або відсутності передбаченого статтею 6 Закону України "Про Збройні Сили України" рішення Міністерства оборони України, погодженого з Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого повинна здійснюватися передислокація військових частин, а також військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України до рівня з'єднання, не є підставою для зайняття відповідачем спірного приміщення, оскільки вказане не узгоджується з приписами статті 11 Цивільного кодексу та нормами Конституції України, як нормами прямої дії.
Таким чином, господарський суд першої інстанції правильно зробив висновок, що вищевказані обставини не можуть бути підставою для обмеження у здійсненні права власності позивача на належне йому нерухоме майно.
Також безпідставним є посилання прокурора на статтю 179 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, оскільки цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Дія Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, війська Цивільної оборони України та на інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту.
Стаття 179 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України передбачає, що військові частини (підрозділи військових частин) розміщуються у населених пунктах за письмовим розпорядженням Міністра оборони України, його заступників та командувачів військ оперативних командувань в адміністративних будинках, а у разі їх відсутності - у придатних для житла будівлях (приміщеннях) на умовах, визначених законодавством.
Самовільне переселення з будинку в будинок забороняється.
Таким чином, вказана стаття передбачає розміщення військових частин в адміністративних будинках, а у разі їх відсутності - у придатних для житла будівлях (приміщеннях) на умовах, визначених законодавством та забороняє самовільне переселення з будинку в будинок.
Частиною 4 статті 43 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»від 25 березня 1992р №2232-XII обов'язок забезпечення військових комісаріатів службовими будинками покладено на місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
На виконання вимог вказаного Закону, Бахчисарайському райвійськкомату органом місцевого самоврядування надане приміщення у будівлі колишньої Бахчисарайської районної типографії, про це вказується також відповідачем у службовому листі за №3088 від 23.06.2012р.
Отже, на даний час відповідач забезпечений адміністративним будинком, але продовжує займати приміщення, яке знаходиться у приватній власності.
Щодо посилань відповідача в обґрунтування правомірного займання спірного приміщення на невідповідність наданої будівлі типографії вимогам, які виключають можливість ознайомлення зі змістом документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять конфедеційну інформацію, яка є власністю держави, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки зазначені обставини стосуються вимог до умов обладнання приміщення, яке зобов'язана надати за законом Бахчисарайська районна державна адміністрація, тому до предмету спору по вказаній справі не відноситься.
Таким чином, місцевий господарський суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо забезпеченості Бахчисарайського райвійськкомату іншим приміщенням, що відповідає обставинам справи та не спростований прокурором у апеляційній скарзі.
Що стосується неналежного відповідача - Бахчисарайського районного військового комісаріату, то судова колегія вважає зазначити наступне.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд виходив з того, що Бахчисарайський районний військовий комісаріат є юридичною особою, яка зареєстрована у передбаченому законом порядку, яка може нести відповідні права та обов'язки, зокрема обов'язок звільнити спірне приміщення.
Однак прокурор в апеляційній скарзі заперечує вказаний факт та вказує на те, що навпаки, Бахчисарайський районний військовий комісаріат є відокремленим підрозділом, та як доказ, надав довідку за №331/12 від 31.08.2012р.видану Міністерством оборони України.
Однак судова колегія не приймає в якості належного доказу зазначену довідку з огляду на наступне.
За статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певним засобам доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правоприємником у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Отже, належним доказом підтвердження статусу відповідача в якості юридичної особи має бути витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
В матеріалах справи містяться витяги з ЄДРПОУ від 15.06.2012 за № 14061449 (а.с. 16-17) та спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформований господарським судом першої інстанції за електронним запитом від 05.07.2012 за № 14193979 (а.с. 26-28), згідно із якими відповідач зареєстрований як юридична особа.
Також для перевірки реєстрації в якості юридичної особи Бахчисарайського районного військового комісаріату, апеляційним господарським судом було зобов'язано прокурора надати Витяг з ЄДРПОУ стосовно даного учасника судового процесу, однак прокурором не виконано вимоги ухвали від 22.11.2012р.
Проте, за клопотанням позивача в судовому засіданні до матеріалів справи був долучений Витяг з ЄДРПОУ, який підтвердив реєстрацію відповідача в якості юридичної особи, відомості про державну реєстрацію припинення юридичної особи, відсутні.
Таким чином, висновки місцевого господарського суду про те, що Бахчисарайський районний військовий комісаріат є юридичною особою, тому є належним відповідачем по вказаній справі, є обґрунтованим та таким, що відповідають матеріалам та обставинам у справі.
Отже, рішення господарського суду першої інстанції у даній справі не підлягає скасуванню за підставами, викладеними в апеляційній скарзі.
Проте, переглядаючи справу повторно, колегія суддів прийшла до висновку щодо зміни рішення місцевого господарського суду в частині розподілу судових витрат, оскільки відповідач не є розпорядником бюджетних коштів та не включений до мережі установ та організацій, що отримують кошти з бюджету, а рахунки для його обліку та обслуговування відсутні, що унеможливлює виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача судових витрат. (лист Державної казначейської служби у Бахчисарайському районі АР Крим за вих. № 26-12/348 від 08.08.2012р.).
Отже, оскільки питання розподілу судових витрат не є предметом спору, а по суті рішення місцевого господарського суду є правильним та обґрунтованим, колегія суддів вважає за необхідне його змінити в частині розподілу судових витрат, відмовивши у його стягненні з відповідача.
Керуючись статтями 101, пунктом 4 частини 1 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержання законів у воєнній сфері задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2012 року у справі № 5002-27/2075-2012 (№5002-5/2075-2012) змінити.
3. У стягненні витрат зі сплати судового збору з Бахчисарайського районного військового комісаріату на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант Трейд" у розмірі 1073,00 грн., відмовити.
4 В іншій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2012 року у справі № 5002-27/2075-2012 (№5002-5/2075-2012) залишити без змін.
Головуючий суддя Н.І. Сікорська
Судді І.В. Антонова
І.В. Євдокімов