04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" листопада 2012 р. Справа№ 8/467
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Авдеєва П.В.
Гаврилюка О.М.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 29.11.2012 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Економіка» на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2012 року (повний текст складено та підписано 16.08.2012 року)
у справі № 8/467 (суддя Прокопенко Л.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Анекс тур»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Економіка»
про захист ділової репутації та відшкодування 175 984,00 грн. шкоди,-
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2012 року у справі №8/467 позов задоволено повністю. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Економіка» опублікувати статтю-спростування, в якій вказати про неправомірне використання знаку для товарів і послуг та авторської збірки графічних зображень «ANEX TOUR». Спростування має бути опубліковане (розміщене) тим самим шрифтом, що і текст оскаржуваної публікації, без-будь яких коментарів. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Економіка» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Анекс тур» 175 984,00 грн. збитків, 1 844,84 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Економіка» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2012 року у справі №8/467 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити. В своїх доводах відповідач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою від 05.10.2012 року апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №8/467 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
В судових засіданнях 25.10.2012 року та 05.11.2012 року під час розгляду справи №8/467 апеляційним господарським судом оголошувалась перерва.
Представник відповідача приймав участь в судових засіданнях та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2012 року у справі №8/467 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
В судовому засіданні представник позивача надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Економіка» - без задоволення.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Анекс тур» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про захист ділової репутації та відшкодування 175 984,00 грн. шкоди.
Підставою звернення ТОВ «Туристична компанія «Анекс тур» з даним позовом стало те, що на порталі delo.ua 17.05.2011 року о 9-32 годині було опубліковано статтю під назвою: «Tez Tour Ukraine добилась банкротства компании «Анекс Тур Украина» за редакцією Ольги Сороколєтової, в якій мова йде про те, що 10 травня господарський суд Харківської області визнав «Туристичну компанію «Анекс Тур Україна» банкрутом (а.с. 33).
З матеріалів справи вбачається, що в даній публікації було використано знак для товарів та послуг, виключне право на використання якого належить ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур». Вказаний знак для товарів та послуг було зареєстровано у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг від 25.10.2008 року згідно свідоцтва № 99818.
Листом від 17.05.2011 року вих. № 152/11 позивач звернувся до відповідача з вимогою спростувати неправдиву інформацію, викладену у статті «Tez Tour Ukraine добилась банкротства компании «Анекс Тур Украина» на порталі delo.ua 17.05.2011 року в найкоротші строки, а саме - до 18.05.2011 року. Відповідь на вказану претензію позивача відповідачем не надано, спростування інформації здійснено не було.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що у вказаній вище публікації було незаконно використано знак для товарів та послуг, виключне право на використання якого належить позивачу, наслідком зазначеної публікації стали численні відмови туристів та партнерів від співпраці. Згідно з твердженнями позивача, дана стаття завдає шкоду його діловій репутації. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 175 984,00 грн. у вигляді упущеної вигоди в результаті анулювання турагентами заброньованих заявок.
При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач незаконно використав знак для товарів і послуг, а вимога позивача про зобов'язання відповідача опублікувати статтю-спростування, в якій вказати про неправомірне використання знаку для товарів і послуг та авторської збірки графічних зображень «ANEX TOUR» підлягає задоволенню. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення збитків в сумі 1 759 842,00 грн. є законними та обґрунтованими, оскільки в даному разі наявні всі складові частини правопорушення.
Не погоджуючись з судовим рішенням товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Економіка» в своїх доводах, які викладені в апеляційній скарзі, зазначає, що викладена у статті інформація є правдивою і достовірною та є формою публікації новин, оскільки у статті, що розміщена на порталі delo.ua йде мова про ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур Україна», а не про позивача ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур». Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що використання знаку «ANEX TOUR» у зазначеній вище статті не призвело до негативних наслідків для позивача, оскільки відсутнє приниження ділової репутації останнього, крім того, позивачем не надано належних доказів на підтвердження спричинених йому збитків.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
Статтею 1 Закону України «Про інформацію» передбачено, що під інформацією розумієтьсяґ документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
В силу статті 14 Закону України «Про інформацію» поширенням інформації є розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.
Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» передбачено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Отже, виходячи з вищевикладеного, поширенням інформації є доведення її до відома третьої особи у будь-який спосіб.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 33 Господарського кодексу України передбачено, що неправомірним використанням ділової репутації суб'єкта господарювання визнаються: неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки; неправомірне використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу іншого виробника; порівняльна реклама. Неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, комерційного найменування, торговельної марки, інших позначень, а також належних іншій особі рекламних матеріалів тощо, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання, який має пріоритет на їх використання.
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № 21721, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України 16.08.2007 року авторська збірка графічних зображень «ANEX TOUR», призначена для використання в якості найменувань підприємств, та в якості торгових марок, знаків для товарів і послуг, логотипів і фірмових найменувань належить Гюндогду Мехмету (генеральному директору позивача).
Згідно з ч. 2 ст. 426 Цивільного кодексу України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.
Відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів надання позивачем та/або його генеральним директором відповідачу дозволу на використання знаку «ANEX TOUR», не містять такі докази і матеріали справи.
Частиною 1 статті 34 Господарського кодексу України визначено, що перешкодами у процесі конкуренції вважаються: дискредитація суб'єкта господарювання, нав'язування споживачам примусового асортименту товарів (робіт, послуг), схиляння до бойкоту суб'єкта господарювання або дискримінації покупця (замовника), або до розірвання договору з конкурентом, підкуп працівника постачальника або покупця (замовника).
Згідно з ч. 2 статті 34 Господарського кодексу України, дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
Відповідно до інформаційного листа Вищого Господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими дами законодавства про інформацію» від 28.03.2007 року № 01-8/184 ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської· (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб'єктам господарювання, а тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню за правилами статей 1166 та 1167 ЦК України.
У пункті 8 цього ж інформаційного листа зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам необхідно виходити з того, що недостовірність негативної інформації є правовою презумпцією.
Нормами частини 3 статті 277 Цивільного кодексу України регламентовано, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Згідно з п. 13 зазначеного вище інформаційного листа зазначено, що у разі розміщення інформації в мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного ознайомлення, особа, чиї права та законні інтереси, порушені її поширенням, може подавати відповідні позовні вимоги до власника веб-сайту, на якому розміщена ця інформація.
Якщо інформацію, яка завдає шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання, було розповсюджено на Інтернет-сайті (хоча б і не зареєстрованому як засіб масової інформації) і судом встановлено, що така інформація не відповідає дійсності, то згідно з судовим рішенням її має бути спростовано на тому ж самому Інтернет-сайті з додержанням вимог, визначених частинами третьою шостою статті 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».
В силу статті 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати, і це право підлягає захисту в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є в тому числі ділова репутація; ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Нормами статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом особистого немайнового або майнового права та інтересу та вимагати відшкодуванням моральної (немайнової) шкоди грішми, іншим майном, або в інший спосіб.
Згідно з ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знак для товарів та послуг» порушенням прав власника свідоцтва вважається будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 даного Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дії, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.
У п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта.
Якщо автор поширеної інформації невідомий, або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
На офіційному сайті національного реєстатора доменних імен http//imena.ua/ зазначено, що домен delo.ua належить відповідачу - ТОВ «Видавництво «Економіка» (а.с. 44).
На переконання судової колегії, використання знаку «ANEX TOUR» у статті «Tez Tour Ukraine добилась банкротства компании «Анекс Тур Украина» на порталі delo.ua призвело до негативних наслідків для позивача, що проявились у приниженні ділової репутації, появі сумнівів у контрагентів та клієнтів позивача щодо його чесності та порядності.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торгової марки (знаку для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб'єкта господарської діяльності, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення в господарській діяльності, що призвело або може призвести до змішування з діяльністю даного суб'єкта господарської діяльності.
Частиною 4 статті 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Відповідно до ч. 6 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
Спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача щодо опублікування статті-спростування, в якій вказати про неправомірне використання знаку для товарів і послуг та авторської збірки графічних зображень «ANEX TOUR» підлягають задоволенню.
Окрім цього, нормами статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 175984,00 грн., розмір якої підтверджується висновком експертного економічного дослідження № 062/11-1005 від 14.06.2011 року по визначенню розміру упущеної вигоди ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур» за період з 17.05.2011 року по 18.05.2011 року включно та актом щодо проведення службової перевірки ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур» від 17.05.2011 року.
У пункті 1 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 року №02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» (в редакції рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 року № 04-5/239) зазначено, що, вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).
Позивач до збитків у розмірі 175 984,00 грн. відносить вартість заявок №939400 від 16.05.2011 року на суму 81 024,00 грн., № 939380 від 16.05.2011 року на суму 78 922,00 грн., №940307 від 17.05.2011 року на суму 15 968,00 грн., які після опублікування статті 17.05.2011 року були анульовані турагентами з посиланням на інформацію на порталі delo.ua (на підтвердження викладеного позивачем надано виставлені рахунки-фактури та листи про ануляцію заявок).
Нормами статті 5 Закону України «Про туризм» передбачено, що туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про туризм» передбачено, що за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.
На підтвердження факту існування правовідносин між підприємством позивача та турагентами за вказаними заявками, позивачем надано суду копії договорів про посередницьку діяльність з реалізації турпродуктів №17-47 А/11 від 05.01.2011 року, який укладено між позивачем та ПП «Туристична агенція «Глорія лайн» та №16-01 А/11 від 05.01.2011 року, який укладено між позивачем та ПП «Бі Муві».
Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення збитків в сумі 1 759 842,00 грн. є законними та обґрунтованими, оскільки в даному разі наявні всі складові частини правопорушення.
Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Економіка» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 10.08.2012 року про захист ділової репутації та відшкодування 175 984,00 грн. шкоди.
Також підлягають відхиленню судовою колегією за неспроможністю доводи скаржника про те, що викладена у статті інформація є правдивою та достовірною та є формою публікації новин, оскільки вказана інформація є правдивою відносно ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур Україна», проте не відносно позивача - ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур», знак якого «ANEX TOUR» було використано у статті, що призвело до введення в оману його клієнтів та контрагентів.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2012 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.
Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2012 року у справі №8/467 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Економіка» - без задоволення.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Економіка» на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2012 року у справі №8/467 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2012 року у справі №8/467 залишити без змін.
3. Справу №8/467 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Майданевич А.Г.
Судді Авдеєв П.В.
Гаврилюк О.М.