04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"27" листопада 2012 р. Справа№ 5011-64/6854-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Баранця О.М.
Пашкіної С.А.
при секретарі Царук І. О.
За участю представників:
від позивача: Демський А. Л. - представник за довіреністю №48-3684 від 18.10.2011
від відповідача: Дерев'янга Ю. Л. - представник за довіреністю від 28.07.2012
Назаренко Є. О. - представник за довіреністю №255.4-12 від 26.11.2012
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційні скарги Державного підприємства «Завод 410 ЦА» та Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-Авіа»
на рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2012
у справі № 5011-64/6854-2012 (суддя Зеленіна Н. І.)
за позовом Державного підприємства «Завод 410 ЦА»
до Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-Авіа»
про стягнення коштів в сумі 391 523,90 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 391 523,90 грн., які складаються з вартості охорони, стоянки та технічного обслуговування літака АН-26, бортовий № 46, заводський № 84-05, згідно затверджених тарифів позивача, за період з 15.10.2009 по 21.03.2012 за 889 днів збереження на загальну суму 383 949,62 грн. та про відшкодування вартості збереження літака після виконаних робіт відповідно до п. 6.5 договору підряду № ПП 1330/1630-ВТФ-5-2005 від 08.02.2005 у розмірі 0,05% від вартості виконаних робіт за кожний день збереження літака за період з 15.10.2009 по 21.03.2012 за 889 днів збереження в сумі 7 574,28 грн., посилаючись на те, що після закінчення позивачем робіт, передбачених цим договором, літак був поставлений позивачем на відповідальне збереження на заводську стоянку, оскільки відповідач його не забрав,
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2012, повний текст якого підписаний 12.10.2012, у справі № 5011-64/6854-2012 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 6 399,73 грн. витрат, пов'язаних зі збереженням літака в період з 15.10.2009 по 04.11.2011, в задоволенні решти вимог в цій частині відмовлено.
Вимоги позивача в частині відшкодування йому вартості збереження літака після виконаних робіт у сумі 7 574,28 грн. суд першої інстанції задовольнив частково, за 751 день збереження за період з 15.10.2009 по 04.11.2011, виходячи з того, що позивач, починаючи з дати підписання акту виконаних робіт і по дату набрання законної сили рішенням суду у справі № 17/149 про передачу повітряного судна, зберігав повітряне судно на правових підставах, а тому відповідач зобов'язаний оплатити послуги з його зберігання за цей період згідно з п. 6.5 Договору підряду № ПП 1330/1630-ВТФ-5-2005 від 08.02.2005 в сумі 6 399,73 грн.
Повністю відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 383 949,62 грн. вартості охорони, стоянки та технічного обслуговування, суд першої інстанції, з урахуванням правил п. 29 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що він на відповідній правовій підставі (ліцензія) має право надавати послуги з охорони майна.
Крім того, суд першої інстанції визнав недоведеними вимоги позивача в цій частині, оскільки договорів щодо охорони, стоянки та технічного обслуговуванням літака між сторонами не укладалось, а будь-які докази того, що сторони погодили між собою вартість послуг з охорони, предмет охорони, термін охорони повітряного судна тощо, в матеріалах справи відсутні.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Державне підприємство «Завод 410 ЦА» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2012 у справі № 5011-64/6854-2012 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач наполягає на тому, що нарахування оплати послуг за зберігання літака потрібно задовольнити у повному обсязі, в сумі 7574,28 грн., посилаючись на те, що відмовляючи у задоволенні вимог позивача в цій частині в повному обсязі, суд безпідставно та без залучення технічних фахівців зробив висновок, що літак не відповідає технічному стану, який визначений у технічному акті 06-09.08.2004, в той час як технічний стан спірного літака може визначити лише незалежний експерт, а у справі № 17/149 суд ухвалив, що таку експертизу провести неможливо у зв'язку з відсутністю відповідних експертів.
Наполягаючи на задоволенні своїх вимог в частині стягнення 383 949,62 грн., позивач посилається на те, що послуги з охорони, стоянки та технічного обслуговування літака надавалися лише з тієї причини, що після підписання акту виконаних робіт по договору підряду № ПП 1330/1630-ВТФ-5-2005 від 08.02.2005 відповідач не забрав літак, чим завдав позивачу збитків на зазначену суму, які повинен відшкодувати.
Крім того, позивач стверджує, що має право надавати послуги з охорони повітряних суден та вимагати від відповідача плату за надання цих послуг, оскільки має Сертифікат служби авіаційної безпеки, виданий Державною авіаційною службою України; що на підприємстві позивача створено програму авіаційної безпеки, основним завданням якої є здійснення заходів щодо забезпечення захисту, охорони й безпеки, в тому числі і повітряних суден, і затверджено «Інструкцію про порядок організації і здійснення охорони ПС та ДП «Завод 410 ЦА».
Також, позивач в апеляційній скарзі висловлює незгоду з висновком суду першої інстанції, що між сторонами не погоджено вартість послуг з охорони, предмету охорони, терміну охорони повітряного судна та відсутні господарські зобов'язання, оскільки зазначені умови погоджені сторонами в п. 6.5 договору підряду № ПП 1330/1630-ВТФ-5-2005 від 08.02.2005.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2012 у справі № 5011-64/6854-2012, Державне підприємство «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-Авіа» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення в частині задоволення позову та стягнення з відповідача 6 399,73 грн. витрат, пов'язаних зі збереженням літака, скасувати та відмовити у задоволенні вказаних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що у суду не було правових підстав при вирішенні спору сторін застосовувати до спірних правовідносин п. 6.5 договору підряду № ПП 1330/1630-ВТФ-5-2005 від 08.02.2005, оскільки в цьому пункті йдеться не про літак АН-26, бортовий № 46, заводський № 84-05, який сторони договору домовились скорочено іменувати як ПС, а про АТ; що згідно з умовами п. 6.5 договору підряду № ПП 1330/1630-ВТФ-5-2005 від 08.02.2005 обов'язок відповідача оплатити позивачу витрати, зв'язані зі збереженням літака, виникає за наявності одночасно двох умов - несвоєчасної оплати по виставлених позивачем рахунках та одержання літака після виконання робіт, проте відповідач рахунок-фактуру позивача № СФ-0000120 від 21.02.2005 на суму 17 043,22 грн. оплатив 21.02.2005, здійснивши повну попередню оплату відповідно до умов договору сторін, тому відсутні підстави стверджувати про несвоєчасність оплати по виставлених рахунках і застосовувати до правовідносин сторін п. 6.5 договору підряду № ПП 1330/1630-ВТФ-5-2005 від 08.02.2005; що позивачем не надано доказів в обґрунтування будь-яких його фактичних витрат на виконання робіт з технічного обслуговування літака при його збереженні, які згідно з п. 6.5 договору підряду № ПП 1330/1630-ВТФ-5-2005 від 08.02.2005 має відшкодувати відповідач; що рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2011 у справі № 17/149, яке набрало законної сили 04.11.2011, встановлено, що причиною неповернення спірного літака була незгода відповідача з технічним станом, в якому позивач намагався його повернути, і що саме позивачем було не виконано обов'язок по поверненню відповідачу літака після виконання робіт за договором підряду № ПП 1330/1630-ВТФ-5-2005 від 08.02.2005, а відтак, несвоєчасність одержання літака після виконання робіт має місце не з вини відповідача, а через прострочення передачі його позивачем, що виключає майнову відповідальність відповідача, в тому числі і у формі покладення на нього обов'язку оплатити послуги зі збереження.
Під час розгляду справи представник позивача власну апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечив, представник відповідача власну апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечив та просив залишити її без задоволення.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.
Для зручності викладення обставин справи, позивач в тексті постанови іменується судом як ДП «Завод 410 ЦА», відповідач - як ДП «УАТП «Хорів-Авіа».
08.02.2005 позивач як Підрядник та відповідач як Замовник уклали договір підряду № ПП 1330/1630-ВТФ-5-2005 (далі Договір), згідно з яким позивач, за дорученням відповідача, зобов'язався виконати роботи з заміни радіостанцій Р-802 та Р-832 на «Балкан-20» (2 комплекти) на повітряному судні АН -26, бортовий № 46, заводський № 84-05 (далі Повітряне судно).
Згідно із п. 4.2. Договору загальна вартість робіт становить 17 043,22 грн.
За умовами Розділу 5. Порядок розрахунку й умови платежу Договору, розрахунки з Підрядником виконуються шляхом банківського переведення, виконаного Замовником на розрахунковий рахунок Підрядника, на підставі рахунку Підрядника на умовах 100% передоплати.
21.02.2005 На підставі рахунку-фактури позивача № СФ-0000120 від 21.02.2005 відповідач перерахував позивачу 17 043,22 грн. як повну попередню оплату за спірним Договором.
15.10.2009 сторонами підписано акт виконаних робіт (а.с.9 т.1), яким погоджено, що за умовами Договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи з заміни радіостанцій Р-802 та Р-832 на «Балкан-20» (2 комплекти) на Повітряному судні, вартість робіт складає 17 043,22 грн., роботи виконані якісно, вчасно та в повному обсязі, сторони претензій одно до одної не мають.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що після закінчення виконання робіт та підписання 15.10.2009 відповідного акту відповідач не забрав у позивача Повітряне судно, в зв'язку з чим, згідно п. 6.5 Договору, судно було поставлене на відповідальне збереження на заводську стоянку, з огляду на що відповідач має сплатити позивачу вартість стоянки, охорони та технічного обслуговування літака в сумі 383 949,62 грн. та забрати його з території позивача, а також оплатити витрати, зв'язані зі збереження Повітряного судна після виконаних робіт, в порядку, встановленому п. 6.5 Договору, в сумі 7 574,28 грн. (позивач у позові помилково визначає зазначену суму як штрафні санкції - прим. суду).
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні майнових вимог позивач в частині стягнення з відповідача 383 949,62 грн., з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступні обставини.
Вимагаючи стягнути з відповідача 383 949,62 грн., позивач ґрунтує свої вимоги на нормі ч. 1 ст. 623 ЦК України, згідно з якою боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
В судовому засіданні 27.11.2012 представник позивача визначив заявлені до стягнення 383 949,62 грн. як збитки, пов'язані із стоянкою, охороною та технічним обслуговуванням Повітряного судна, яке не забрав відповідач після проведеного ремонту.
Отже, позивач заявляє 383 949,62 грн. як свої збитки, пов'язані з протиправними діями відповідача, який порушив зобов'язання забрати Повітряне судно, а тому має нести відповідальність у вигляді відшкодування цих збитків позивачу.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором підряду, за умовами якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе обов'язок виконати роботи з заміни радіостанцій Р-802 та Р-832 на «Балкан-20» (2 комплекти) на Повітряному судні, а відповідач зобов'язався вказані роботи прийняти, оплатити та прийняти від позивача Повітряне судно після ремонту.
Пунктом 2.2 Договору сторонами погоджено, що передача Повітряного судна відповідачеві проводиться тільки після надходження в повному обсязі коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Отже, з умов Договору сторін випливає, що після повної оплати відповідачем обумовлених Договором робіт та після виконання позивачем цих робіт має відбутися передача Повітряного судна, в зв'язку із проведенням якої відповідач має обов'язок прийняти Повітряне судно, а позивач -його передати.
З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що відповідач виконані позивачем за Договором роботи оплатив в повному обсязі, а отже, відповідно до умов Договору мала відбутися передача Повітряного судна, проте така передача не відбулася.
На думку позивача, це сталося з вини відповідача, тому він має відшкодувати понесені позивачем збитки.
Позивач проти наявності його вини заперечує, посилаючись на те, що несвоєчасність одержання Повітряного судна після виконаних позивачем робіт сталася через прострочення позивача, а тому відповідач не повинен нести відповідальність у вигляді відшкодування позивачу його збитків.
Колегія суддів погоджується з відповідачем з огляду на таке.
За правилами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
До збитків відносяться втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Зі змісту вказаних правових норм випливає, що підставою виникнення цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків є наявність збитків, протиправність дій особи яка завдала збитків, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка завдала збитків. За відсутності хоча б одної з зазначених умов судом не може бути прийняте рішення про стягнення збитків, пов'язаних з порушенням договірних зобов'язань.
Колегія суддів погоджується з відповідачем в тому, що позивачем не надано документальних доказів на підтвердження розміру фактичних витрат на охорону, стоянку та технічне обслуговування Повітряного судна.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2012, повний текст якого підписаний 24.10.2011, у справі № 17/149 за позовом ДП «УАТП «Хорів-Авіа» до ДП «Завод 410 ЦА» про зобов'язання вчинити дії, яке сторонами оскаржено не було та набрало законної сили 04.11.2011 (далі Рішення суду у справі № 17/149), ДП «Завод 410 ЦА» зобов'язано передати ДП «УАТП «Хорів-Авіа» повітряне судно АН-26, бортовий № 46, заводський № 84-05 (далі Повітряне судно) в технічному стані, визначеному технічним актом від 06-09.08.2004 та з урахуванням обладнання, встановленого за договором підряду № ПП 1330/1630-ВТФ-5-2005 від 08.02.2005.
При вирішенні спору сторін у справі № 17/149 судом встановлено, що 29.07.2004 Повітряне судно передане ДП «УАТП «Хорів-Авіа» за приймально-здавальним актом; що технічним актом від 06-09.08.2004 зафіксований технічний стан Повітряного судна; що обов'язок з повернення Повітряного судна ДП «УАТП «Хорів-Авіа» після проведених за Договором робіт не виконав саме ДП «Завод 410 ЦА», оскільки передача Повітряного судна не відбулася через невідповідність його технічного стану тому стану, в якому його було передано до ДП «Завод 410 ЦА» за актом від 06-09.08.2004.
Вказані факти, що встановлені Рішенням суду у справі 17/149, враховуючи збіг суб'єктного складу сторін при розгляді господарським судом міста Києва справи № 17/149 із суб'єктним складом сторін у цій справі, не потребують доведення при вирішенні спору у цій справі в силу ч. 2 ст. 35 ГПК України, згідно з якою факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
При цьому, зі змісту Рішення суду у справі № 17/149 слідує, що протягом 2005 - 2010 років між сторонами проводились перемовини щодо повернення Повітряного судна, для чого неодноразово призначались відповідні комісії, проте передача Повітряного судна відповідачу не відбулась з тої причини, що, як випливає з листування сторін, відповідач не погодився на передачу йому Повітряного судна в тому стані, в якому позивач намагався його повернути.
Рішенням суду у справі № 17/149 позовні вимоги ДП «УАТП «Хорів-Авіа» задоволено та зобов'язано ДП «Завод 410 ЦА» передати Повітряне судно в технічному стані, встановленому технічним актом від 06-09.08.2004, та з врахуванням обладнання, вставленого за договором підряду № ПП 1330/1630 -ВТФ-5-2005 від 08.02.2005.
З наявної в матеріалах справи копії виконавчого провадження з виконання Рішення суду у справі №17/149 (а.с.102-148 т. 1) слідує, що судове рішення у справі №17/149 відповідачем до теперішнього часу не виконане.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів при вирішенні спору сторін по суті виходить з того, що за умовами Договору позивач має обов'язок передати відповідачу Повітряне судно, а відповідач - прийняти його від позивача, і що причиною того, що Повітряне судно залишилось на території позивача після закінчення ним робіт за Договором і підписання акту виконаних робіт від 15.10.2009 є дії, самого позивача, який не забезпечив належного виконання свого зобов'язання з передачі Повітряного судна відповідачу.
Згідно ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Частиною 2 ст. 613 ЦК України встановлено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Згідно ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено наявності жодної з умов, за наявності яких згідно закону може настати цивільно-правова відповідальність відповідача за завдання позивачу збитків, а саме, наявність збитків, протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між діями відповідача та збитками позивача та наявність вини відповідача, з огляду на що у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача вартості стоянки, охорони та технічного обслуговування Повітряного судна на загальну суму 383 949,62 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо вимог щодо стягнення з відповідача витрат, зв'язаних із збереженням Повітряного судна після виконаних робіт, в порядку, встановленому п. 6.5 Договору, в сумі 7 574,28 грн. слід зазначити таке.
Відповідно до п. 6.5. Договору, у випадку несвоєчасної оплати по виставлених рахунках і одержання АТ після виконання робіт, Замовник оплачує витрати, зв'язані зі збереженням АТ після виконаних робіт. До моменту вибуття її з території ремонтного підприємства в розмірі 0,05 % від вартості виконаних робіт за кожний день збереження, а також за технічне обслуговування АТ при збереженні, пов'язаному з затримкою платежу, відповідно до фактичних витрат на виконання даних робіт (якщо інше не передбачено додатковою угодою).
Незважаючи на абревіатуру АТ, що її використовують сторони у цьому пункті, колегія суддів виходить з того, що в цьому пункті, як і в цілому в Договорі, йдеться про взаємовідносини сторін за Договором щодо спірного Повітряного судна.
Отже, пунктом 6.5 Договору сторони узгодили, що відповідач має обов'язок оплачувати витрати позивача, зв'язані із збереженням Повітряного судна після виконаних робіт, в розмірі 0,05 % від вартості виконаних робіт за кожний день збереження, а також за технічне обслуговування Повітряного судна при збереженні відповідно до фактичних витрат на виконання даних робіт, проте, за умови порушення ним умов Договору щодо строків та суми оплати обумовлених Договором робіт позивача.
Однак, сторонами не заперечується, що відповідач оплатив роботи позивача за Договором на умовах 100% передоплати в повному обсязі, в сумі 17 043,22 грн., в день виставлення останнім відповідного рахунку-фактури.
Зазначений факт встановлений також Рішенням суду у справі № 17/149.
За обставин, що склалися, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для відшкодування відповідачем позивачу витрат останнього на збереження Повітряного судна у порядку п. 6.5 Договору і безпідставно, на часткове задоволення вимог позивача в цій частині, стягнув з відповідача 6 399,73 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь 7 574,28 грн. слід відмовити у повному обсязі.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2012 у справі № 5011-64/6854-2012 підлягає зміні, в задоволенні позову відмовляється повністю, витрати позивача за звернення до суду з даним позовом покладаються на позивача.
З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційних скаргах, апеляційна скарга ДП «Завод 410 ЦА» залишається без задоволення, а апеляційна скарга ДП «УАТП «Хорів-Авіа» підлягає задоволенню
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати за подачу апеляційних скарг покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Завод цивільної авіації 410» на рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2012 у справі № 5011-64/6854-2012 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-Авіа» на рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2012 у справі № 5011-64/6854-2012 задовольнити.
3. Рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2012 у справі № 5011-64/6854-2012 змінити.
4. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2012 у справі № 5011-64/6854-2012 в наступній редакції:
«В задоволенні позову відмовити повністю.»
5. Стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94, ідентифікаційний код 01128297) на користь Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-Авіа» (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 5, ідентифікаційний код 30550903) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп.
6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
8. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-64/6854-2012.
Повний текст постанови складено: 03.12.2012
Головуючий суддя Калатай Н.Ф.
Судді Баранець О.М.
Пашкіна С.А.