04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" листопада 2012 р. Справа№ 5011-22/10286-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мальченко А.О.
Остапенка О.М.
при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги від 08.10.2012 року № 485 Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року
у справі № 5011-22/10286-2012 ( суддя - Самсін Р.І.),
за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
до Комунального підприємства «Житлово-комунальна організація-112 Голосіївського району»
про стягнення 539 630, 30 грн. боргу, 3% річних від простроченої суми в сумі 4 624, 35 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сумі 23 883, 71 грн. та 3 852, 32 грн. інфляційних втрат
за участю представників сторін:
від позивача: Стельмащук Ю.М. - дов. № 296 від 01.10.2012 року,
відповідача: не з'явилися
30.07.2012 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Житлово-комунальна організація-112 Голосіївського району» про стягнення 539 630, 30 грн. боргу, 3% річних від простроченої суми в сумі 4 624, 35 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сумі 23 883, 71 грн. та 3 852, 32 грн. інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року у справі № 5011-22/10286-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Житлово-комунальна організація-112 Голосіївського району» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 186 635, 21 грн. боргу за договором № 08111/2-01 від 02.01.2008 року, 3 660, 74 грн. судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва в частині відмови та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 385 355, 47 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають дійсним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2012 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 12.11.2012 року.
У судовому засіданні 12.11.2012 року апелянт (позивач) підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року частково та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення коштів в сумі 385 355, 47 грн.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів апелянта, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
02.01.2008 року між сторонами у справі було укладено договір № 08111/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - договір), відповідно до умов якого позивач (постачальник за договором) зобов'язався надавати відповідачу (абонент за договором) послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води. Абонент за умовами зазначеного договору зобов'язався здійснювати систематичну оплату наданих послуг на умовах цього договору та дотримуватися правил користування питною водою з комунальних водопроводів, встановлених Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Мінюсті України 22.07.1994 року за № 165/374 (далі Правила № 65), (які діяли на момент укладення договору та втратили чинність з 18.10.2008 року), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002р., а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за договором.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання за договором про надання послуг з постачання води, згідно якого, в силу статті 901 ЦК України одна сторона зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу з постачання води (п.1.1 договору), яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а друга сторона (абонент за договором) зобов'язується оплатити надані послуги, якщо інше не встановлено договором. За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір про надання послуг - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.
Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626 ЦК України підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Облік води, порядок розрахунків та вартість послуг визначено договором у розділі 2, та зокрема, згідно з п. 2.1.1 облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водопостачання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.
Відповідно до п. 2.2.2 та п. 2.2.3 договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента; за згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
Сторони визначили строк дії договору - цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами; договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення; відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором (п. 7.1. договору).
Позивач стверджує, що відповідач не виконав умови договору № 08111/2-01 від 02.01.2008 року, не сплатив за послуги з постачання води та приймання стічних вод з 01.09.2011 року по 30.04.2012 року, тому борг на час подачі позову становив 539 630, 30 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог частково, а саме в частині стягнення боргу в сумі 186 635, 21 грн. з огляду на наступне.
Оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води та матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, місцевим господарським судом правомірно визнанні необґрунтованими та відмовлено у задоволенні даних позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що за результатами вирішення спорів між тими ж сторонами та по тому ж договору, що і у даній справі, позивачу було відмовлено по стягненню вартості холодної води, яка була поставлена на теплові пункти для підігріву (обліковується за кодом 1-51591) - (справа 7/243 (період виникнення заборгованості з 01.02.2009 р. по 01.12.2009 р.); справа № 7/294-38/56 (період виникнення заборгованості з 01.12.2009 р. по 01.05.2010 р.); справа № 23/615 період виникнення боргу з 01.05.2010 року по 31.07.2010 року), 20/129 (період виникнення заборгованості з 01.08.2010 р. по 01.05.2011 р.), справа № 4/558 (період виникнення боргу з травня 2011 року по вересень 2011 року).
Предметом розгляду у даній справі наступний період з 01.09.2011 року по 30.04.2012 року.
Нормами ст. 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Відповідно до п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.
Згідно з п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопо стачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мініс терства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р., суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.
Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.
Відтак, гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.
Отже, позовні вимоги позивача про стягнення вартості гарячого водопостачання до задоволення не підлягають.
За даних обставин колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що позивач не є особою, яка надає послуги з гарячого водопостачання, як самостійного різновиду енергії (продукції).
Враховуючи, що позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу надані послуги з постачання холодної води для її підігріву місцевим господарським судом правомірно встановлено, що факт наявності у відповідача боргу у сумі 234 670, 82 грн. (з нарахованої суми 454 324, 93 грн. при зарахованій оплаті 178 667, 59 грн. та здійсненому перерахунку на суму 40 986, 52 грн.), що обліковується за кодом 1-51591 (постачання питної води, що використовується для підігріву) є недоведеним.
Враховуючи, що за період з 01.09.2011р. по 30.04.2012р. позивачем надано відповідачу послуги з водопостачання питної води водовідведення на суму 1 882 653, 19 грн., з яких також сплачено 178 667, 59 грн. за кодом 1-51591 (питна вода, що іде на підігрів), яку слід врахувати як оплату за водопостачання та водовідведення згідно умов укладеного сторонами договору (всього сплачено 1 282 679, 57 грн.), отже, заборгованість відповідача по оплаті спожитої води за заявлений у позові період складає 186 635, 21 грн. (1 882 653, 19 грн. -1 282 679, 57 грн. - 413 338, 41 грн. ((454 324, 93 -40 986, 52 грн.) сума нарахованої вартості води, що використовується для підігріву обліковується за кодом 1-51591 з урахуванням проведеного перерахунку на суму 40 986, 52 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постановах № 42/230 від 03.03.2011р., 42/199 від 01.03.2011р., 7/294-38/56 від 27.10.2011р., 20/129 від 01.03.2012р., № 4/558 від 19.07.2012р. та інших.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми в сумі 4 624, 35 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сумі 23 883, 71 грн. та 3 852, 32 грн. інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу; нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано; оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі (п. 4.2. договору).
В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок щодо правомірності нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат на суму боргу, оскільки відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення виконання грошового зобов'язання абонентом встановлена п. 4.2. договору, а обов'язковість сплати інфляційних збитків та річних в розмірі 3% на вимогу кредитора встановлено ст. 625 ЦК України, однак нарахування вказаних санкцій проведено як за послуги із постачання холодної питної води так і за послуги з постачання питної води, що іде на підігрів, тому оскільки неможливо встановити період прострочення зобов'язання та суми боргу при розрахунках вартості послуг окремо з постачання холодної питної води. Крім того, розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат не містять необхідних елементів для їх обчислення та перевірки правильності нарахування, відтак місцевий господарський суд правомірно відмовив у цій частині позовних вимог.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року у справі № 5011-22/10286-2012 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються позивача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 та 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу від 08.10.2012 року № 485 Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року по справі № 5011-22/10286-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року по справі № 5011-22/10286-2012 залишити без змін.
3. Справу № 5011-22/10286-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Жук Г.А.
Судді Мальченко А.О.
Остапенко О.М.