01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"27" листопада 2012 р. Справа № 25/122-12
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова -фінансова група "Нафтахім",
04071, м. Київ, Подільський район, вул. Набережно - Лугова, 8
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер - ГТВ",
09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 85
про стягнення 437 130,55 грн.
за участю представників:
позивача -Яценко О.С. (довіреність від 21.11.2012);
Гончар Л.В. (довіреність від 21.11.2012);
відповідача - Зубарєва О.В. (довіреність від 25.07.2012).
Обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова -фінансова група "Нафтахім" (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер - ГТВ" (далі -відповідач) про стягнення 437 130,55 грн., з яких: 432 046,00 грн. -основний борг, 4 237,14 грн. -пеня, 847,41 грн. -3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар за договором від 02.04.2012 №02/04/12.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.10.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.11.2012.
13.11.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18291 від 13.11.2012) позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем основного боргу у розмірі 80 000,00 грн. Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.
За таких обставин, у даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 360 856,45 грн., з яких: 352 046,00 грн. -основний борг, 7 342,05 грн. - пеня та 1 468,40 грн. -3% річних.
Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".
У судове засідання 13.11.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 30.10.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 27.11.2012.
27.11.2012 через канцелярію господарського суду Київської області
(вх. № 19177 від 27.11.2012) позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої заявлено до стягнення 363 281,35 грн., з яких: 352 046,00 грн. -основний борг, 9 362,80 грн. -пеня та 1 872,55 грн. -3 % річних.
На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято судом.
За таких обставин, у даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 363 281,35 грн., з яких: 352 046,00 грн. -основний борг, 9 362,80 грн. -пеня та 1 872,55 грн. -3 % річних.
Також, в заяві про збільшення розміру позовних вимог позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на адвокатські послуги в розмірі 4 670,92 грн.
У судовому засіданні 27.11.2012 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові, відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти позову в судовому засіданні не заперечив.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.11.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова -фінансова група "Нафтахім" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер - ГТВ" (далі - відповідач, покупець) укладено договір від 02.04.2012 № 02/04/12 (далі -Договір), відповідно до умов якого, постачальник продає, а покупець купує товар в кількості і по ціні згідно специфікацій, оформлених у вигляді додатків, які є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.1. Договору). А згідно пункту 6 специфікації від 29.08.2012 №13 та специфікації від 11.09.2012 №14 до Договору сторони погодили, що покупець проводить 100% оплату обумовленої партії шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 календарних днів з дати поставки товару, згідно пункту 4 вказаних специфікацій датою поставки товару вважається дата виписки видаткової накладної. Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014, але, у будь-якому випадку, Договір вважається дійсним до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (пункт 12.4. Договору).
Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору у відповідності до специфікації від 29.08.2012 №13 до Договору по видатковій накладній від 30.08.2012 №РН-0001826 на суму 531 846,00 грн., що підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, позивач передав відповідачу товар, а відповідач, за довіреністю від 29.08.2012 №1003, яка підписана керівником відповідача та скріплена відбитком його печатки, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладної та довіреності, оригінали оглянуті судом у судовому засіданні.
Також, на виконання умов Договору у відповідності до специфікації від 11.09.2012 №14 до Договору по видатковій накладній від 12.09.2012 №РН-0001919 на суму 85 200,00 грн., що підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, позивач передав відповідачу товар, а відповідач, за довіреністю від 11.09.2012 №1053, яка підписана керівником відповідача та скріплена відбитком його печатки, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладної та довіреності, оригінали оглянуті судом у судовому засіданні.
Таким чином, відповідно до специфікацій від 29.08.2012 № 13 та від 11.09.2012 №14 позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 617 046,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Умовами специфікацій від 29.08.2012 № 13 та від 11.09.2012 №14 передбачено, що оплата товару має відбуватись протягом 30 календарних днів від дати поставки товару.
Як зазначається представником позивача та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив отриманий товар, на загальну суму 265 000,00 грн., що підтверджується банківськими довідками від 12.11.2012 № 70-1-1/1673 та від 13.11.2012 №1502-01-05/11406, що засвідчені підписами уповноважених осіб банківських установ та скріплені відбитками їх печаток (оригінали в матеріалах справи).
За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 363 281,35 грн. -різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України -на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.
Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та довіреності -у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківські довідки від 12.11.2012 № 10-1-1/1673 та від 13.11.2012 №1502-01-05/11406 -у якості письмових доказів для встановлення розміру перерахованих відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем виконане частково, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 352 046,00 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною, обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.
Крім того, позивач на підставі підпункту 11.3. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, складає 9 362,80 грн.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 9 362,80 грн. відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних в розмірі 1 872,55 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних за періоди прострочення: з 29.09.2012 по 30.09.2012, з 30.09.2012 по 01.10.2012, з 01.10.2012 по 08.10.2012, з 08.10.2012 по 11.10.2012, з 11.09.2012 по 12.10.2012, з 12.10.2012 по 23.10.2012, з 23.10.2012 по 25.10.2012, з 25.10.2012 по 26.11.2012, з 12.10.2012 по 22.10.2012 та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірними та відповідає обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 1 872,55 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 352 046,00 грн. основного боргу, 9 362,80 грн. пені та 1 872,55 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.
Також, позивач заявляє до стягнення з відповідача 4 670,92 грн. витрат з оплати адвокатських послуг.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру», дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, що є адвокатом, визначено в статті 2 Закону України «Про адвокатуру»наступним чином: адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Як слідує із матеріалів справи, судові витрати у розмірі 4 670,92 грн. на оплату послуг адвоката заявлені, оскільки для захисту своїх порушених прав та майнових інтересів позивач звернувся за послугами до Товариства з обмеженою діяльністю «Юридичний синдикат «Машков та друзі», в особі директора адвоката Яценка О.С. (посвідчення адвоката на заняття адвокатською діяльністю від 09.09.2012 №5031/10). На підтвердження цих витрат, позивачем надано договір про надання адвокатських послуг від 16.01.2012, додаткову угоду до Договору про надання адвокатських послуг від 19.10.2012, протокол узгодження договірної ціни від 15.11.2012, акт наданих послуг від 23.11.2012, платіжне доручення від 23.11.2012 №2753 на суму 4 670,92 грн., копію посвідчення адвоката Яценка О.С. від 09.09.2012 №5031/10. Згідно протоколів судових засідань, адвокат Яценко О.С. брав участь у судових засіданнях 13.11.2012 та 27.11.2012.
Оскільки внесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено законом, надання послуг адвокатом та оплата їх позивачем підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про включення витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 4 670,92 грн. до складу судових витрат у даній справі.
Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 4 670,92 грн. покладаються судом на відповідача.
Разом з тим, приписами частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про судовий збір" від 25.08.2011 № 01-061175/2011 сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених, зокрема, у частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (зменшення позивачем розміру позовних вимог). Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/2011 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.
У зв'язку з вищевикладеним, судовий збір, що сплачений позивачем згідно платіжного доручення від 22.10.2012 №2168 у розмірі 1 477,05 грн. підлягає поверненню позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислова -фінансова група "Нафтахім" з Державного бюджету України, а решта судового збору у розмірі 7 265,95 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер - ГТВ" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 85, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31781365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова -фінансова група "Нафтахім" (04071, м. Київ, Подільський район, вул. Набережно - Лугова, 8, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36472721) 352 046 (триста п'ятдесят дві тисячі сорок шість) грн. 00 коп. основної заборгованості, 1 872 (одна тисяча вісімсот сімдесят дві) грн. 55 коп. 3% річних, 9 362 (дев'ять тисяч триста шістдесят дві) грн. 80 коп. пені, 1 477 (одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн. 05 коп. судового збору та 4 670 (чотири тисячі шістсот сімдесят) грн. 92 коп. витрат на послуги адвоката.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислова -фінансова група "Нафтахім" (04071, м. Київ, Подільський район, вул. Набережно - Лугова, 8, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36472721) з Державного бюджету України 1 477 (одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн. 05 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням від 22.10.2012 №2168.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 03.12.2012.
Суддя С.О. Саванчук