ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-33/13063-2012 27.11.12
Суддя Мудрий С.М., розглянувши матеріали справи
за позовом заступника Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній
сфері в інтересах держави в особі Державного космічного агентства України та
державної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод"
до відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"
про визнання недійсним договору застави від 28.12.2005 року та зобов'язати вчинити дії
Представники:
від прокуратури: не з'явився;
від позивача-1: Мосійчук Ю.С.-представник за довіреністю №5775/13-Д11 від 09.10.2012 року
від позивача-2: не з'явився;
від відповідача: Хорішко О.О.-представник за довіреністю № 03/2/829 від 02.11.2012 року.
встановив :
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги заступника Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного космічного агентства України та державної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод" до відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про визнання недійсним договору застави від 28.12.2005 року та зобов'язати вчинити дії.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.12.2005 року між державною акціонерною холдинговою компанією «Київський радіозавод»(далі - позивач-2) та відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк»(далі - відповідач) укладено кредитний договір № 261, відповідно до умов якого відповідач надав позивачу-2 у строкове платне користування на умовах забезпеченості повернення та цільового характеру використання (поповнення обігових коштів) грошові кошти в сумі 2 000 000,00 грн. з процентною ставкою 20 % річних. Датою повернення кредиту відповідно до п. 2.3. кредитного договору сторони визначили 24.03.2006 року.
На виконання п. 1.3.1. кредитного договору в забезпечення виконання позивачем зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати штрафних санкцій, а також інших витрат 28.12.2005 року укладено договір застави, предметом якого були цінні папери, а саме прості іменні акції відкритого акціонерного товариства «Елміз», номінальною вартістю однієї акції - 0,25 грн., загальною кількістю акцій - 9 794 052 штуки, загальною номінальною вартістю - 2 448 513,00 грн., зі здійсненою оцінкою предмету застави у розмірі 3 073 700,00 грн.
Пунктом 9 договору застави визначене право відповідача звернути стягнення на предмет застави, реалізувати заставлені акції по ліквідній ціні або прийняти їх на свій баланс або перереєструвати право власності на акції або задовольнити за рахунок заставлених акцій свої вимоги у повному обсязі.
Отже, фактично договором застави передбачено можливість відчуження пакету акцій відкритого акціонерного товариства «Елміз»в кількості 9 794 052 штук загальною номінальною вартістю 2 448 513,00 грн., що становить 36,9526 % статутного фонду емітента, і є часткою статутного фонду (капітану) позивача-2.
Заступник Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері зазначив, що при укладені договору застави пакету акцій відкритого акціонерного товариства «Елміз», а також при здійсненні фактичного відчуження акцій не дотримано загальних вимог чинності правочину. Крім того, на думку заявника, укладення договору застави та фактичне відчуження акцій здійснено з порушенням норм чинного законодавства, порушують права позивачів та державні інтереси. Оскільки, договір застави пакету акцій відкритого акціонерного товариства «Елміз»укладено за умови відсутності відповідних дозволів та відповідних повноважень у особи, що його підписала.
Відповідно до вищевикладеного, заступник Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного космічного агентства України та державної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод" звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору застави від 28.12.2005 року та зобов'язати відкрите акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк»повернути державній акціонерній холдинговій компанії "Київський радіозавод" 9 794 052 штук акцій ВАТ «Елміз»загальною номінальною вартістю 2 448 513,00 грн., які були відчужені на підставі договору застави від 28.12.2005 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/13063-2012, розгляд справи призначено на 09.10.2012 року.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі, в судовому засіданні від 09.10.2012 року оголошено перерву до 22.10.2012 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників прокуратури та позивачів, розгляд справи відкладено на 30.10.2012 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.10.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача-2, а також необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 05.11.2012 року
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі, в судовому засіданні від 05.11.2012 року оголошено перерву до 19.11.2012 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.11.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача-2, розгляд справи відкладено на 27.11.2012 року, а також продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.
В судове засідання 27.11.2012 року з'явились представники позивача-1 і відповідача та надали пояснення по суті позовних вимог. Представник позивача-1 в повному обсязі підтримав, заявлену заступником Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, разом з позовною заявою, заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на 9 794 052 штук простих іменних акцій ВАТ «Елміз» загальною номінальною вартістю 2 448 513,00 грн., а також шляхом заборони реєстроутримувачу акцій емітента відкритого акціонерного товариства «Елміз»товариству з обмеженою відповідальністю «Українське реєстраційне бюро»вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно переходу права власності, в тому числі списання та зарахування простих іменних акцій емітента відкритого акціонерного товариства «Елміз»в кількості 9 794 052 штук простих іменних акцій ВАТ «Елміз» загальною номінальною вартістю 2 448 513,00 грн.
Вказані вимоги заступника Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки позивачами не надано доказів, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду або зробити його неможливим.
Окрім того, представник позивача-1 підтримав, порушене перед судом клопотання про поновлення пропущеного з поважних причин строку звернення до суду, а також в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги заступника Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та просив суд визнати недійсним договір застави від 28.12.2005 року та зобов'язати відкрите акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк»повернути державній акціонерній холдинговій компанії "Київський радіозавод" 9 794 052 штук акцій ВАТ «Елміз»загальною номінальною вартістю 2 448 513,00 грн., які були відчужені на підставі договору застави від 28.12.2005 року, а також покласти на відкрите акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк»судові витрати.
Представник відповідача в повну обсязі підтримав заяву про застосування строку позовної давності та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.
Представники прокуратури та позивача-2 в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки повноважних представників прокуратури та позивача-2 суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належний чином.
Заслухавши пояснення представників позивача-1 та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
28.12.2005 року між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк»(заставодержатель за договором) та державною акціонерною холдинговою компанією «Київський радіозавод» (заставодавець за договором) укладено договір застави в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 261, що укладений 26.12.2005 року між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк»(кредитодавець) і державною акціонерною холдинговою компанією «Київський радіозавод»(позичальник), з усіма подальшими змінами та доповненнями до нього, згідно з яким позичальнику надається кредит в сумі 2 000 000,00 грн., терміном до 16:00 год. 24.03.2006 року, зі сплатою процентної ставки за користування кредитом в розмірі 20 % річних, також в забезпечення всіх інших плат, комісій та штрафних санкцій, які мають сплачуватися позичальником згідно з кредитним договором, заставодавець надає заставодержателю в заставу цінні папери, а саме іменні прості акції в кількості 9 794 052 штуки, емітента відкритого акціонерного товариства «Елміз», загальною номінальною вартістю акцій в розмірі 2 448 513, 00 грн.
Положеннями статті 1 Закону України «Про заставу»встановлено, що застава -це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 статті 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше вставлено законом (право застави).
У відповідності до положень ст. 576 ЦК України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ. цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про заставу», сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.
Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про заставу»).
Згідно п. 3 договору застави, належність заставодавцеві предмета застави підтверджується постановою Кабінету міністрів України від 01.06.2002 року № 755 «Про завершення формування статутного фонду Державної акціонерної холдингової компанії «Київський радіозавод», актом від 01.09.1999 року № 279, що складений Фондом державного майна України та державною акціонерною холдинговою компанією «Київський радіозавод»та випискою про залишки на рахунках в цінних паперах № 010788 станом на 28.12.2005 року.
Частина 3 ст. 11 Закону України «Про заставу»встановлює, що відкрите акціонерне товариство, створене у процесі корпоратизації, всі акції якого перебувають у державній власності, здійснює заставу належного йому майна за погодженням із органом, який здійснює управління корпоративними правами держави в цьому товаристві у порядку, передбаченому для державних підприємств.
Відповідно до п. 9 Положення про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації, затвердженого Указом Президента України від 11.05.1994 року 224/94, холдингові компанії створюють у формі відкритого акціонерного товариства шляхом об'єднання у статутному фонді контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств га інших активів.
Постановою Кабінету Міністрів України № 987 від 08.09.1997 року «Про створення Державної акціонерної холдингової компанії «Київський радіозавод»створено Державну акціонерну холдингову компанію «Київський радіозавод» на базі державного підприємства «Київський радіозавод».
Постановою Кабінету Міністрів України № 755 від 01.06.2002 року «Про завершення формування Державної акціонерної холдингової компанії «Київський радіозавод»визначено перелік відкритих акціонерних товариств, пакети акцій яких будуть становити статутний фонд державної акціонерної холдингової компанії «Київський радіозавод», серед яких був і пакет акцій ВАТ «Елміз».
Згідно з п. 4.1. статуту державної акціонерної холдингової компанії «Київський радіозавод», затвердженого Наказом національного космічного агентства України від 24.10.2005 року № 256, компанія є господарським товариством і має організаційно-правову форму відкритого акціонерного товариства. Засновником та акціонером компанії є держава (п. 5.1 статуту).
Відповідно до ст. 141 ГК України (в редакції чинній на момент укладення оскаржуваного правочину), акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності належать до державного майна у сфері господарювання. Управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти.
Стаття 167 ГК України ГК України (в редакції,чинній на момент укладення оскаржуваного правочину), встановлює поняття корпоративних прав, під якими слід розуміти права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до ст. 168 ГК України (в редакції.чинній на момент укладення оскаржуваного правочину), корпоративні права держави здійснюються визначеними законом центральними органами виконавчої влади та уповноваженими особами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 236-р від 25.03.1999 року Державну акціонерну холдингову компанію «Київський радіозавод»передано до сфери управління Державного космічного агентства України.
Заступник Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в обґрунтування заявлених позовних вимог стверджує, що договір застави від 28.12.2005 року в порушення приписів ст. 1 1 Закону України «Про заставу», укладено без відповідного погодження Державним космічним агентством України, як особи, до сфери управління якої відноситься державна акціонерна холдингова компанія «Київський радіозавод».
Однак, як встановлено судом при дослідженні наданих сторонами доказів, листом № 5475/10- 4к від 25.11.2005 року Державним космічним агентством України надано дозвіл та погоджено укладення між державною акціонерною холдинговою компанією «Київський радіозавод»та відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» договору застави з предметом застави у вигляді цінних паперів - простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства «Елміз»у кількості 9 794 052 штуки.
Крім цього, судом встановлено, що листом від 03.04.2006 року №1555/10-6 Державне космічне агентство України погодило та надало державній акціонерній холдинговій компанії «Київський радіозавод»дозвіл на відчуження предмету застави відповідно до кредитного договору від 26.12.2005 року № 261, укладеного між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та державною акціонерною холдинговою компанією «Київський радіозавод».
Також, рішенням господарського суду м. Києва у справі № 2/240 від 12.05.2006 року, за позовом відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»до державної акціонерної холдингової компанії «Київський радіозавод»про стягнення заборгованості за рахунок заставленого майна (цінних паперів), визнано право власності відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»на іменні прості акції (емітент - ВАТ «Елміз»), номінальна вартість однієї акції - 0,25 грн., кількість акцій - 9 794 052 штуки, загальна номінальна вартість акцій 2 448 551,00 грн.
Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3. 5 та 6 статті 203 ЦК України.
Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору (як дво- або багатостороннього правочину) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Таким чином, у статті 203 ЦК України мова йде про відповідність закону саме змісту правочину, а не його форми. Тому визнавати договір застави недійсним на тих підставах, що він не містить певних умов, зокрема, умов про погодження з боку Державного космічного агентства України не можна.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України та частини 2 статті 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною 3 статті 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Таким чином, істотними умовами є ті умови, без наявності яких договір не може існувати. Ці умови повинні визначатися законом саме як істотні, бути такими виходячи із правової природи даного виду договору.
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Посилання заступника Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на приписи Закону України «Про холдингові компанії»не беруться до уваги з огляду на наступне.
Закон України «Про холдингові компанії»був прийнятий 15.03.2006 року за № 3528-1V (опублікований у газеті Голос України. 2006, 05, 18.05.2006 N 89, газеті Урядовий кур'єр, 2006, 04, 18.04.2006 N 73-74, Офіційний вісник України, 2006, N 15 (26.04.2006), ст. 1065, Відомості Верховної Ради України, 2006, N 34 (25.08.2006), ст. 291). Вказаний Закон України набрав чинності з 18.04.2006 року.
Відповідно до абзацу 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Дана норма Конституції України відображена у статті 5 ЦК України, відповідно до якої акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (абзац 3 пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
Таким чином, посилання заступника Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на приписи Закону України «Про холдингові компанії», який станом на момент укладання договору застави від 28.12.2005 року не був чинним, є помилковим.
Окрім наведеного, заступник Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері стверджує про відсутність повноважень у виконуючого обов'язки голови правління державної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод" на підписання договору застави від 28.12.2005 року, внаслідок чого вказаний договір застави підлягає визнанню недійсним в силу ст. 227 ЦК України.
Проте, суд не погоджується з викладеною позицією, оскільки згідно з п. 9.3. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року за № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», за загальним правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження. Наприклад, продавець, укладаючи договір, підписаний генеральним директором акціонерного товариства, знає про відповідні обмеження повноважень, оскільки є акціонером товариства і брав участь у загальних зборах, якими затверджено статут.
У цих випадках угода може бути визнана недійсною за позовом особи, в інтересах якої встановлено обмеження, але заявник повинен довести, що друга сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження.
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.
Заявником не надано доказів того, що підписуючи оспорюваний договір особа, яка вчинила правочин, діяла поза волею та волевиявленням Державного космічнеого агентства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
У пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»зазначено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Усі вище наведені вимоги статті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладання договору застави від 28.12.2005 року.
09.10.2012 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності.
В судовому засіданні 09.10.2012 року представником прокуратури подано клопотання про відновлення строку позовної давності. В обґрунтування поданого клопотання представник прокуратури посилається на те, що державна акціонерна холдингова компанія «Київський радіозавод» стала піднаглядним об'єктом Дарницької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері лише з липня 2012 року, а перевірку позивача-2 завершено лише в серпні 2012 року, і тому вважає, що строки звернення до суду прокуратурою пропущено з поважних причин.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 2 статті 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Частина 3 статті 267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Частина 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України, порушене право позивача-1 та позивача-2 підлягало захисту судом у разі звернення позивачів за його захистом протягом встановленого законом загального 3-річного строку позовної давності з моменту, коли позивачі дізналися або повинні були дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до вищевикладеного, суд не вбачає законних підстав для задоволення клопотання про відновлення строку позовної давності з мотивів недоведеності поважності причин її пропуску.
Оскільки договір застави був укладений між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк»та державною акціонерною холдинговою компанією «Київський радіозавод»28.12.2005 року, з огляду на зазначені положення, строк позовної давності, в межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу, закінчився 22.08.2011 року.
Як вбачається з відмітки відділу діловодства господарського суду м. києва, позовна заява надійшла до суду 14.09.2012 року, тобто після закінчення трирічного строку.
Натомість, застосування позовної давності можливе саме в разі обґрунтованості вимог позивача (заявлення вимог які б мали бути судом задоволені), що внаслідок закінчення строку позовної давності є підставою для відмови у їх задоволенні.
В свою чергу, обставини які наводяться заступником прокурора у позовній заяві не відповідають дійсності, заявлені вимоги по суті не підлягають задоволенню, а відтак підстави для застосування позовної давності відсутні, оскільки права позивачів не порушені, вимоги про їх захист в судовому порядку не могли бути задоволені, навіть в разі звернення позивачами в межах встановленого законом строку позовної давності.
З огляду на вищевикладене, заступником Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та позивачами не надано будь-яких допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору застави від 28.12.2005 року укладеного між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк»та державною акціонерною холдинговою компанією «Київський радіозавод», а вимоги позивача є необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 30.11.2012 року
Суддя С.М.Мудрий