26.11.2012 року Справа № 2/5005/7700/2012
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменка І.М. -доповідача
суддів: Павловського П.П., Швеця В.В.,
при секретарі судового засідання: Єрьоміній К.В.,
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №2724-О від 04.09.12;
представники відповідача-1,2 у судове засідання не з'явилися.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Вишнене Києво-Святошинського району Київської області, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2012р. у справі №2/5005/7700/2012
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м.Дніпропетровськ
до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС", м.Дніпропетровськ
Відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Вишнене Києво-Святошинського району Київської області
про стягнення заборгованості за Договором кредиту в сумі 54 400,42 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2012р. (суддя Боділовська М.М.) позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено повністю.
Стягнуто солідарно з ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" та ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 54 400,42 грн. заборгованості із простроченого кредиту; 15 000,14 грн. простроченої заборгованості із сплати відсотків; 1 424,05 грн. заборгованості із сплати комісії; 6 330,38 грн. пені. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись з зазначеним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить дане рішення скасувати, як таке, що суперечить нормам чинного законодавства України.
Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач-2 зауважує на тому, що суд першої інстанції не прийняв до уваги укладення договору поруки без згоди на то боржника, що є неправомірним; наполягає на тому, що укладення вищезгаданого договору поруки спричинено бажанням позивача змінити територіальну підсудність даного спору.
Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідач-1 та відповідач-2 участь уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.
Зважаючи на достатність наявних у справі доказів для повного та об'єктивного вирішення спору та з огляду на сплив передбаченого ст.102 ГПК України процесуального строку розгляду апеляційної скарги, письмове клопотання ФОП ОСОБА_2 від 21.11.2012р. про відкладення розгляду справи колегією суддів відхилено.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, а також, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2011р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 приєдналася до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, які складають Договір банківського обслуговування №б/н шляхом реєстрації в мережі Інтернет в системі клієнт-банк, що розміщені на сайті банку.
Відповідно до даного Договору, відповідачу-2 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26001060427059 у розмірі 37 013,76 грн., що не заперечується самим відповідачем-2 та підтверджено випискою з банківського рахунку за період з 03.03.2011р. по 20.06.2012р., в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди (п.3.18.1.3. Умов та а.с.15-16).
Тобто, Банк (позивач) свої зобов'язання з надання відповідачеві-2 (Позичальнику) кредитного ліміту виконав належним чином.
Натомість, відповідач-2, отримавши обов'язок зі сплати коштів за Договором, у передбачений Договором строк, а саме, до 30.06.2011р., свої обов'язки не виконав, грошові кошти Банку не повернув, у зв'язку із чим станом на 20.06.2012р. у відповідача-2 утворилась заборгованість у розмірі 54 400,42 грн., з яких заборгованість з простроченого кредиту - 31 645,85 грн., прострочена заборгованість зі сплати відсотків - 15 000,14 грн., заборгованість з комісії - 1 424,05 грн. та 6 330,38 грн. пені відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України
Наведене стало приводом для звернення позивачем до суду за захистом порушеного права.
Таким чином, предметом спору є невиконання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 прийнятих на себе зобов'язань за Договором банківського обслуговування №б/н від 03.03.2011р. в частині повернення суми кредиту, відсотків за користування кредитом, а також, пені за прострочення сплати передбачених даним договором обов'язкових платежів.
В забезпечення виконання зобов'язання за Договором банківського обслуговування №б/н від 03.03.2011р., 07.02.2012р. між позивачем та Товариством з обмеже ною відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" був укладений договір поруки №80/02/12.
У відповідності до умов зазначеного вище договору поруки, у випадку невиконання відповідачем-2 будь-якого обов'язку за Договором банківського обслуговування №б/н від 03.03.2011р., позивач вправі направити на адресу поручителя (відповідача-1) письмову вимогу з зазначенням невиконаних обов'язків. Відповідач-1 (поручитель), в свою чергу, зобов'язаний виконати зазначені у вимозі позивача обов'язки впродовж 5-ти календарних днів з моменту її отримання.
Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк, згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вимог і умов -у відповідності зі звичаями ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачене договором або законом.
В свою чергу, згідно вимог ст.ст.610, 554 Цивільного кодексу України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.
Разом з цим, як вірно зазначено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, зокрема, апелянтом, направлені в адресу як боржника так і поручителя вимоги за вих.№П-03-03-1 від 20.06.2012р. щодо погашення заборгованості та вих.№П-03-03-П від 20.06.2012р. щодо виконання забезпеченого зобов'язання, зали шені без задоволення. (докази зворотного відсутні). Докази отримання адресатами згаданих вище вимог підтверджено доданими до матеріалів справи рекомендованими поштовими повідомленнями. (а.с.58-63).
Отже, з урахуванням викладеного вище, висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі колегія суддів вважає обґрунтованим та правомірним.
Натомість, викладені в апеляційній скарзі заперечення в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, виявились необґрунтованими та безпідставними.
Так, неспроможними апеляційний господарський суд вважає заперечення скаржника з приводу укладення між позивачем /Банком/ та відповідачем-1 /ТОВ "УФА "Верус"/ договору поруки без згоди на то боржника, оскільки, відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника, а, отже, згода останнього на укладення договору поруки не вимагається. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд у постанові від 13.04.2011р. у справі №40/145-10).
При цьому слід зазначити, що за п.4 ст.559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлений, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. В той же час, п.8 договору поруки №80/02/12В від 07.02.2012р. сторонами узгоджено, що даний правочин вступає в силу з дня його підписання та діє до повного виконання забезпеченого ним зобов'язання. Наведене підтверджує чинність договору поруки на час звернення позивача з позовом та, відповідно, спростовує твердження скаржника щодо допущених господарським судом порушень ст.15 Господарського суду України, а саме, прийняття оскаржуваного рішення з порушенням правил територіальної підсудності.
У підсумку, правомірним судова колегія вважає покладення на відповідача-2 судових витрат у справі, адже, згідно з ч.3 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Зважаючи на викладене вище, судова колегія вважає оскаржуване рішення правомірним, таким, що прийнято за умов надання належної юридичної оцінки наявним у справі доказам, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2012р. у справі №2/5005/7700/2012 -залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Вишнене Києво-Святошинського району Київської області -без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя П.П. Павловський
Суддя В.В. Швець