79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.11.12 Справа№ 5015/2324/12
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна група", м. Новояворівськ, Україна,
до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКом-Юг", смт. Пашковський, Російська Федерація,
про: стягнення заборгованості.
Суддя Т. Рим
За участю представників:
позивача:Молящий В.М. -довіреність від 07.09.2011 р.,
відповідача:не з'явився.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна група" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКом-Юг" про стягнення 7409,40 євро заборгованості. Ухвалою від 14.06.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.
Позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення договору №11-ПМ від 09.03.2011 р. не здійснив оплати за надані транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом у прямому міжнародному сполученні. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 5 300,00 євро (еквівалент станом на 21.11.2012 р. становить 213 079,61 рублів РФ РФ). Крім того, відповідачу нараховано 2 109,40 євро (еквівалент станом на 21.11.2012 р. становить 84 805,68 рублів РФ) штрафних санкцій.
Відповідач в судове засідання 21.11.2012 р. не з'явився. У відповідності з положеннями статті 125 Господарського процесуального кодексу України та статті 5 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, яка підписана між учасниками Співдружності Незалежних Держав від 20.03.1992 р., судом скеровано судове доручення про вручення судових документів ТзОВ "ТрансКом-Юг" іноземним судом. 15 жовтня 2012 р. на адресу суду (вх. №1032/12) надійшла ухвала Арбітражного суду Краснодарського краю від 25.09.2012 р. у справі №А32-28138/2012 про призначення судового засідання з питання вручення копій судових документів ТзОВ "ТрансКом-Юг" у справі №5015/2324/12. Судове засідання Арбітражним судом Краснодарського краю було призначено на 15.10.2012 року. З огляду на це судом було відкладено розгляд справи, який мав відбутися 24.10.2012 року, на 21.11.2012 року.
Станом на час вирішення спору до суду не було надіслано доказів повідомлення відповідача про день та час вирішення спору. Разом з тим, суд враховує розумність та справедливість строків вирішення спору, а також те, що судом вчинено всі передбачені законом та міжнародними договорами дії з метою належного повідомлення про день та час вирішення спору, а тому не вбачає підстав для подальшого відкладення розгляду справи.
Проти позову відповідач у встановленому законом порядку не заперечив. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.
Між ТзОВ "ТрансКом-Юг" та ТзОВ "Українська Транспортна Група" укладено договір №11-ПМ від 09.03.2011 р. про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом у прямому міжнародному сполученні (надалі -Договір). Предметом цього договору є визначення порядку взаємовідносин між експедитором (відповідач у справі) і виконавцем (позивач у справі) при плануванні і здійсненні перевезення вантажів в міжнародному сполученні і розрахунків між партнерами.
Із заявки на перевезення №М0000477 від 15.03.2011 р. (додаток до Договору) вбачається, що перевізник (позивач у справі) зобов'язується здійснити перевезення з Федеральної республіки Німеччина (Waldfischbach) до Російської Федерації (Ставрополь). Інші погоджені умови перевезення такі: автомобіль перевезення -IVECO ВС2654ВС/ВС8754ХХ; строки перевезення -завантаження 16.03.2011 р., доставка 26.03.2011 р.; ставка фрахту -4 800,00 євро; ставка за простій -100,00 євро за добу; порядок оплати -протягом 3 банківських днів після здачі оригіналів товарно-транспортних накладних і фінансових документів.
Із наказу №11/3-В від 11.03.2011 р. ТзОВ "Українська транспортна група" вбачається, що водія Кулішко М.Б. наказано відрядити для виконання рейсу за маршрутом Україна-Німеччина-Росія з 11.03.2011 р. Як убачається з міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №097120 ТзОВ "Українська Транспортна Група" здійснило міжнародне перевезення вантажу 4 790,00 кг.
Позивачем було виставлено рахунок №TG29/3-5 від 29.03.2011 р. на оплату наданих послуг за договором №11-ПМ від 09.03.2011 р. на суму 4 800,00 євро.
Мінераловодською митницею Російської Федерації складено підтвердження про прибуття вантажу від 24.03.2011 р. №10802050/240311/0000856 за транспортною накладною №097120 від 16.03.2011 р.
У електронному листі від 04.04.2011 р. №04/4-0001, надісланому позивачем відповідачу, останнього повідомлено, що доставка вантажу до митного терміналу була здійснена 23.03.2011 р. Оскільки Автомобіль розвантажено 29.03.2011 р., вимагає за простій автомобіля протягом 25.03., 26.03., 27.03., 28.03., 29.03.2011 р. сплатити 500,00 євро штрафу.
Позивачем було виставлено рахунок №TG29/3-6 від 29.03.2011 р. на оплату штрафних санкцій за простій автомобіля за умовами виконання договору №11-ПМ від 09.03.2011 р. на суму 500,00 євро.
Позивачем на адресу відповідача 08.04.2011 р. надіслано рахунок №TG29/3-6 від 29.03.2011 р., міжнародну товарно-транспортну накладну від 16.03.2011 р. CMR №097120, рахунок №TG29/3-5 від 29.03.2011 р., заявку на перевезення №М0000477 від 15.03.2011 р. Документи відповідач отримав 18.04.2011 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи.
Позивачем надсилалась відповідачу претензія від 14.07.2011 р. №984 про оплату вартості наданих послуг за перевезення вантажу та штрафних санкцій за простій автомобіля. Згадану претензію відповідач отримав 25.07.2011 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи.
Доказів погашення заборгованості в сумі 5 300,00 євро. відповідачем не представлено, проти позову у встановленому порядку не заперечив.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 статті 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, укладена державами -учасницями СНД у м. Києві 20.03.1992 року, компетентні суди держав -учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.
Пунктом 5.3 Договору №11-ПМ від 09.03.2011 р. про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в прямому міжнародному сполученні сторонами погоджено, що будь-які спори, суперечності чи вимоги, що виникають із цього договору, чи у зв'язку з ним, в тому числі, які стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, в разі не досягнення згоди сторонами, підлягають вирішенню арбітражним судом за місцезнаходженням позивача. Оскільки позивач знаходиться у місті Новояворівську Львівської області (про зазначене свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серія ААБ №832161), то спір підлягає вирішенню господарським судом Львівської області.
Аналогічне передбачено абзацом 6 пункту 1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. №04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій".
Відповідно до частин 1, 3 та 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що право, яке підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
Згідно з частинами 1-4 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що претензії, які виникли при виконанні зобов'язань за цим договором, повинні бути пред'явлені в порядку, визначеному чинним законодавством Російської Федерації. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що сторонами не було явно виражено волі до застосування законодавства Російської Федерації до відносин, які виникли між ними.
Разом з тим, як убачається з пункту 3.1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. №04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" у разі відсутності волевиявлення сторін зовнішньоекономічної угоди щодо застосовуваного права господарський суд визначає його на підставі колізійної норми, яка може міститися як в міжнародних договорах, що відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, так і в національному законодавстві. Такі норми містить, наприклад, Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, укладена державами -учасницями СНД у м. Києві 20.03.1992 року, статтею 11 якої встановлено правила застосування цивільного законодавства однієї держави -учасниці СНД, на території іншої держави -учасниці СНД. За цими правилами, зокрема, права та обов'язки сторін за договором визначаються законодавством країни -місця укладення такого договору, якщо інше не передбачено угодою сторін.
Згідно з частиною 4 статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у випадках, передбачених законом чи міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.
Таким чином, оскільки Договір, за яким виникло зобов'язання експедитора з оплати вартості наданих послуг з перевезення вантажу, був укладений у місті Краснодар (Російська Федерація), при вирішенні спору застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство Російської Федерації, зокрема Цивільний кодекс Російської Федерації від 21.10.1994 р. (з наступними змінами).
Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу перевезення на підставі Договору в силу пункту 1 частини першої статті 8 Цивільного кодексу Російської Федерації.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором перевезення. Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу Російської Федерації визначено, що за договором перевезення вантажу перевізник зобов'язується доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням і видачею вантажовідправнику транспортної накладної (коносамента або іншого документа на вантаж, передбаченого відповідним транспортним статутом чи кодексом).
Відповідно до статті 307 Цивільного кодексу Російської Федерації в силу зобов'язання одна особа (боржник) повинна здійснити на користь другої особи (кредитора) певну дію, як-то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо, або утриматись від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з статтею 310 Цивільного кодексу Російської Федерації одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків визначених законом.
За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 790 Цивільного кодексу Російської Федерації).
Відповідно до частини першої статті 314 Цивільного кодексу Російської Федерації, якщо у зобов'язанні встановлений або можливо визначити день його виконання або період у часі, протягом якого воно підлягає виконанню, то зобов'язання підлягає виконанню в цей день або, відповідно у будь-який момент в межах такого періоду. Згідно з пунктом 3.5 Договору оплата за перевезення здійснюється не пізніше 10 робочих днів з дати представлення оригіналів наступних документів: рахунок, акт виконаних робіт (послуг), CMR (міжнародна транспортна накладна), заявка експедитора, підтверджена виконавцем.
Таким чином, оскільки строк оплати між сторонами узгоджено, у відповідача виник обов'язок з оплати вартості наданих послуг з перевезення вантажу, проте у порушення умов пункту 3.5. Договору не виконав обов'язок з оплати вартості наданих послуг, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 800,00 євро (еквівалент 192 977,76 рублів РФ) є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Що стосується позовних вимог про стягнення 500,00 євро за простій автомобіля, то суд враховує наступне.
У відповідності з пунктом 4.2. Договору за понаднормовий простій, визначений на підставі пункту 2.1. цього договору, при умові своєчасного (до початку простою) повідомлення експедитора, за кожні повні 24 години виконавець вправі вимагати від експедитора сплати штрафу у розмірі 100 умовних одиниць за кожну добу простою у валюті, визначеній в заявці, а у випадку розрахунків у рублях -у розмірі 3 500,00 рублів РФ за кожну добу простою.
Підставою для нарахування штрафу за простій автомобіля є відмітки у товарно-транспортному документі та в дорожньому листі про час прибуття і вибуття автомобілів.
Як убачається з міжнародної товарно-транспортної накладної від 16.03.2011 р. CMR №097120 та шляхового листа №558268 від 11.03.2011 р. відмітки про простій транспортного засобу відсутні. Сам факт перебування автомобіля протягом певного часу в місці розвантаження не може автоматично бути підставою для кваліфікації цього періоду як простою. У зв'язку з наведеним відсутні правові підстави для нарахування штрафу за простій автомобіля, а тому суд відмовляє у задоволенні цієї вимоги.
Що стосується стягнення штрафних санкцій у сумі 2 109,40 євро, то суд враховує наступне.
Відповідно до пункту 4.11. Договору у випадку несвоєчасної оплати експедитор зобов'язується оплатити штрафні санкції виконавцю у розмір 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
За своєю правовою природою сума, яку вимагає позивач до стягнення є неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, зокрема, у випадку прострочення виконання (стаття 330 Цивільного кодексу Російської Федерації).
Суд вважає здійснений позивачем розрахунок пені неправильним, оскільки обчислення пені здійснено із суми, яка включає заборгованість за перевезення вантажу (4 800,00 євро) та штрафу за простій автомобіля (500,00 євро). Нарахування пені на суму штрафу є безпідставним, оскільки суперечить цивільному законодавству. Суд, провівши перерахунок пені, дійшов висновку про її обґрунтованість частково, у сумі 1 910,40 євро (еквівалент 76 805,15 рублів РФ). В решті позову у цій частині суд відмовляє.
Згідно зі статтями 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
В силу положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно.
Враховуючи наведене, керуючись 8, 307, 310, 314, 330, 785, 790 Цивільного кодексу Російської Федерації, статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", статтями 1, 3, 4, 49, 82, 83, 84, 85, 124 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКом-Юг" (адреса: вулиця Бородінська, будинок 131, селище міського типу Пєшковський, місто Краснодар, Карасунський округ, Краснодарський край, Російська Федерація, 350903; основний державний реєстраційний номер 1062312014104) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна група" (адреса: вулиця Івана Франка, будинок 1, квартира 202, місто Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область, 81053; ідентифікаційний код 30484307) 4 800,00 євро (еквівалент станом на 21.11.2012 року -192 977,76 рублів РФ) основного боргу, 1 910,40 євро (еквівалент станом на 21.11.2012 року -76 805,15 рублів РФ) пені, 1 457,72 грн. (еквівалент станом на 21.11.2012 року -5 603,08 рублів РФ) відшкодування витрат на оплату судового збору.
3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 26.11.2012 р.
Суддя Рим Т.Я.