ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-71/14850-2012 28.11.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецбуд"
до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
Закрите акціонерне товариство "Планета-Буд"
про визнання договору недійсним.
Суддя Нечай О.В.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: Сімонова Є.О., довіреність б/н від 13.01.2012 р.
від третьої особи: не з'явився.
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецбуд»до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа Закрите акціонерне товариство «Планета-Буд»про визнання договору недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Кредитний договір № 152/08 від 11.06.2008 р. укладено з порушенням норм чинного законодавства, тому він має бути визнаний судом недійсним.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/14850-2012, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство «Планета-Буд», розгляд справи призначено на 08.11.2012 р.
01.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали від 22.10.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/14850-2012.
У судове засідання 08.11.2012 р. представник позивача не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Вимоги ухвали від 22.10.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/14850-2012 позивач виконав.
Представник відповідача у судове засідання 08.11.2012 р. з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали від 22.10.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/14850-2012 та заяву про застосування строків позовної давності, а також документи для долучення до матеріалів справи. Вимоги ухвали від 22.10.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/14850-2012 відповідач виконав.
08.11.2012 р. у судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача не з'явився. Вимоги ухвали від 22.10.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/14850-2012 третя особа не виконала.
Враховуючи те, що представники позивача та третьої особи у судове засідання 08.11.2012 р. не з'явилися, а також у зв'язку з невиконанням третьою особою вимог ухвали господарського суду міста Києва від 22.10.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/14850-2012 розгляд справи відкладено на 28.11.2012 р.
У судове засідання 28.11.2012 р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача у судове засідання 28.11.2012 р. з'явився, надав документи для долучення до матеріалів справи.
У судове засідання 28.11.2012 р. представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
11 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк", далі - відповідач, банк) та Закритим акціонерним товариством "Планета-Буд" (далі - третя особа, позичальник) було укладено Кредитний договір № 152/08, відповідно до якого банк зобов'язується надавати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 6 000 000,00 доларів США у порядку та на умовах, визначених цим Договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 29 109 000,00 грн. за курсом Національного банку України на день укладання цього Договору. Банк в межах ліміту кредитної лінії надає позичальнику кредит згідно умов цього Договору шляхом видачі окремих траншів на підставі укладеної між сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору щодо видачі позичальнику траншу, в якій зазначаються сума траншу, строк користування ним, розмір процентної ставки за користування траншем (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 1.2.1. Договору позичальник зобов'язується:
- у повному обсязі повернути транш, отриманий за цим Договором, в порядку та терміни, визначені відповідною додатковою угодою до цього Договору, згідно умов якої такий транш було надано або встановлено новий термін повернення такого траншу;
- у повному обсязі повернути всю суму кредиту (всі отримані за Договором транші) не пізніше 11 червня 2009 р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього Договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3, 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 5.11., 7.4. Договору.
На підставі Договору відповідачем було надано третій особі кредит у іноземній валюті, а саме в доларах США. Третя особа зобов'язалась повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами у тій валюті, у якій видано кредит.
Таким чином, позивач стверджує, що даний Договір має бути визнаний судом недійсним з огляду на те, що третя особа та відповідач не мають відповідних документів, які підтверджують їх право на використання іноземної валюти, а саме індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.
Також судом встановлено, що 11.06.2008 р. між відповідачем (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод металевих конструкцій "Планета" (далі - іпотекодавець) з метою забезпечення зобов'язань позичальника за Договором було укладено Договір іпотеки № MG-1/152/08, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно.
З метою з'ясування всіх обставин справи судом було здійснено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з якого вбачається, що позивач є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металевих конструкцій "Планета", що є стороною Договору іпотеки, а саме іпотекодавцем.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як вбачається з приписів ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договорів вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за угодою тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що Договір не суперечить нормам чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ч.ч. 1 - 4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент укладення спірного правочину) на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:
1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;
2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;
3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди:
1) операції з валютними цінностями;
2) емісію власних цінних паперів;
3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;
4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);
5) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
6) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);
7) лізинг;
8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;
9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;
10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;
11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.
Операції, визначені пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті, належать до виключно банківських операцій, здійснювати які у сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. Інші юридичні особи мають право здійснювати операції, визначені пунктами 2 - 3 частини першої цієї статті, на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій, а інші операції та угоди, передбачені цією статтею, вони можуть здійснювати у порядку, визначеному законами України.
За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції:
1) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;
2) здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;
3) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;
4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені:
з інструментами грошового ринку;
з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;
з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;
5) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;
6) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
У судовому засіданні 08.11.2012 р. представником відповідача було надано суду копії банківської ліцензії № 92 на право здійснювати банківські опреації, визначені частиною 1 та пунктами 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та дозволу № 92-1 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність". У додатку до Дозволу № 92-1 від 07.12.2007 р. визначений перелік операцій, які має право здійснювати відповідач, а саме:
операції з валютними цінностями:
- неторгівельні операції з валютними цінностями;
- ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів - нерезидентів у грошовій одиниці України;
- ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;
- ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;
- відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
- відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках.
Таким чином, доводи позивача про відсутність у відповідача ліцензії на здійснення валютних операцій спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
У судовому засіданні 08.11.2012 р. представником відповідача було подано заяву про застосування строків позовної давності.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи суд дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Як вбачається з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господакрські товариства" учасники товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом держувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.
Судом встановлено, що Кредитний договір № 152/08 та Договір іпотеки № MG-1/152/08 було укладено 11.06.2008 р. (дата укладення обох договорів), в свою чергу позивач, який згідно з інформацією із Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, є учасником товариства - іпотекодавця, звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання Кредитного договору № 152/08 недійсним лише 18.10.2012 р., про що свідчить відбиток штампу відділу діловодства господарського суду міста Києва.
Оскільки в Договорі іпотеки № MG-1/152/08 від 11.06.2008 р. міститьтся посилання на Кредитний договір № 152/08, який позивач просить визнати недійсним, суд дійшов висновку про те, що позивач як учасник товариства - іпотекодавця міг вчасно довідатися про порушення свого права.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що позивач з об'єктивних та не залежних від нього причин не міг вчасно довідатися про порушення свого права у зв'язку з укладенням Кредитного договору № 152/08.
Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності та підстав для його поновлення судом не встановлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо визнання договору недійсним не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Повне рішення складено 03.12.2012 р.
Суддя О.В. Нечай