"26" листопада 2012 р.Справа № 4/59/5022-786/2012
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
Розглянув справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1
до Теребовлянського районного споживчого товариства провулок Князя Василька 6, м.Теребовля, Тернопільської області
про зобов'язання передати в користування орендоване, згідно договору оренди № 77/А від 01.06.2009р., приміщення магазину-бару "Продтовари" загальною площею 72 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_1
За участю представників сторін:
позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 19.03.1996р.,
адвокат ОСОБА_2, ордер №1553
відповідача: Помазанська С.І., довіреність №1/209 від 15.12.2011 р.
Суть справи:
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 АДРЕСА_1 звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Теребовлянського районного споживчого товариства провулок Князя Василька 6, м.Теребовля, Тернопільської області про зобов'язання передати в користування орендоване, згідно договору оренди № 77/А від 01.06.2009р., приміщення магазину -бару "Продтовари" загальною площею 72 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_1
В судових засіданнях позивач та його представник позовні вимоги підтримали та зазначили, що Теребовлянське РайСТ безпідставно в порушення норм закону в односторонньому порядку розірвало договір оренди від 01.06.2009р., оскільки ніяких листів і повідомлень про розірвання договору позивач не отримувала.
Представник відповідача проти позову заперечив та підтримав поданий у канцелярію суду відзив за №169 від 23.10.2012р, в якому зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки термін дії договору закінчився 30.04.2010р., а позивач позбавлений переважного права на продовження договору відповідно до ст. 764 ЦК України, оскільки мало місце неналежне виконання умов договору - прострочення орендної плати за вересень 2009р. та відсутність орендної плати, починаючи з жовтня 2009р. Крім того, на час закінчення дії договору оренди 30.04.2010р. позивач не користувалась приміщенням і тим самим підтвердила факт припинення дії договору оренди. Більше того, згідно договору оренди №66 від 15.01.2010р. та акту приймання-передачі від 15.01.2010р. бар-магазин "Продтовари" загальною площею 72 кв.м. в АДРЕСА_1 Теребовлянське районе споживче товариство передало в оренду іншій особі -ОСОБА_4 На даний час приміщення знаходиться в занедбаному стані.
У відповідності до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався та оголошувалась перерва до 15.11.2012р., 22.11.2012р., 26.11.2012р. для надання можливості сторонам подати додаткові докази на підтвердження заявлених ними вимог і заперечень, а також для оголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України здійснювалась за заявою позивача №б/н від 23.10.2012р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарським судом встановлено наступне:
- 01.06.2009р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 АДРЕСА_1 та Теребовлянським районним споживчим товариством, провулок Князя Василька 6, м.Теребовля, Тернопільської області укладено договір оренди №77/А від 01.06.2009р., згідно п.1.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування магазин "Продтовари" ''Бар-магазин'', загальною площею 72 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та діє з 01.06.2009р. до 30.04.2010р. включно;
- п. п. 5.1, 5.2 договору сторони погодили розмір орендної місячної плати, який становить 360 грн. та порядок розрахунків за користування об'єктом оренди, відповідно до якого Орендар повинен сплачувати орендну плату на рахунок Орендодавця до 10-го числа кожного місяця в якому здійснюється користування об'єктом оренди;
- у п. 4.2 даного договору передбачено, що у випадку, коли Орендар користується орендованим майном після закінчення строку договору, у разі відсутності заперечень зі сторони Орендодавця, договір вважається укладеним на невизначений термін і кожна із сторін даного договору має право відмовитись від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць;
- відповідно до п.7.4 Орендодавець має право відмовитися від цього договору і вимагати повернення об'єкта оренди, якщо Орендар прострочив сплату орендної плати більше як на один місяць. У разі відмови Орендодавця від цього договору договір є розірваним з моменту одержання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від договору;
- п.10.2 сторони встановили, що на відносини, які виникають з цього договору, не поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна";
- 09.12.2009р. Теребовлянське районне споживче товариство звернулося до позивача з листом за №302 про необхідність забрати в триденний термін із приміщення бару-магазину в с.Плебанівка, вул.Кн.Василька, 52-а весь інвентар у зв'язку із розірванням договору оренди № 77/А від 01.06.2009р.;
- не погоджуючись із діями орендодавця, позивач звернулась до прокуратури Теребовлянського району Тернопільської області, у відповідь на що прокуратура листом №180-09 від 14.12.09р. вказала на існування між ним та Теребовлянським районним споживчим товариством цивільних правовідносин і про його (позивача) право на звернення за захистом порушеного права до суду.
Заявляючи позов про зобов'язання передати в користування приміщення магазину-бару "Продтовари", загальною площею 72 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_1 згідно договору оренди №77/А від 01.06.2009р., як на підставу заявлених вимог позивач посилається на те, що даний договір у встановленому законом порядку не розірваний, а тому він вправі користуватися зазначеним приміщенням у відповідності до його умов.
З метою підтвердження факту внесення орендної плати в поряку та розмірах, передбаченому умовами договору, позивач заявив клопотання №б/н від 15.11.2012р. про виклик у судове засідання працівника Теребовлянського РайСТ ОСОБА_5 у зв'язку з тим, що у вересні 2009р. від дочки позивача він отримав орендну плату за вересень-жовтень 2009р., проте квитанцію не видав, судом відхилено з огляду на те, що:
- Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34. ГПК України);
- ст. 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В свою чергу, іншими особами, які беруть участь у судовому процесі є прокурор, треті особи із самостійними вимогами на предмет спору та без них, перекладач, судовий експерт.
Судом також не приймається до уваги додані позивачем до матеріалів справи пояснення свідка ОСОБА_6 від 21.11.2012р., оскільки чинний ГПК України не передбачає можливості використання пояснень свідків, як одного із засобів доказування.
Господарський суд, проаналізувавши докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним вимог та відповідачем в підтвердження його заперечень, керуючись нормами чинного законодавства, прийшов до висновку, що в позові слід відмовити. При цьому суд виходить із такого:
- приписами ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений строк;
- взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 ЦК України наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк;
- право позивача на користування спірним майном виникло на підставі договору №77/А від 01.06.2009р., термін дії якого визначений з 01.06.2009 р. по 30.04.2010р.;
- позивач стверджує, що певний період, перебуваючи на заробітках у Польщі, в орендованому приміщенні працювала її донька, а коли повернулася із заробітків, в орендоване приміщення її не впустили, і лише листом від 09.12.2009р. за №302 Теребовлянське районне споживче товариство просило її забрати із приміщення магазину-бару інвентар, холодильне та газове обладнання, крісла, столи у зв'язку із розірванням договору оренди №77/А від 01.06.2009р;
- із наявного в матеріалах справи листа за №302 від 09.12.2009р., долученого позивачем до позовної заяви слідує, що орендодавець дійсно вимагав звільнення майна (приміщення) у зв'язку із розірванням договору;
- представник відповідача на запитання суду щодо дотримання порядку та способу розірвання договору №77/А від 01.06.2009р. пояснив, що враховуючи час, який минув з моменту розірвання цього договору, надати суду докази в підтвердження факту надіслання на адресу позивача письмової відмови від договору в порядку ст. 782 ЦК України та п. 7.4 договору неможливо (звукозапис пояснень представника відповідача на диску СD-R, серійний номер 9QA608283045Е09);
- згідно із нормою ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд;
- при цьому у разі відмови наймодавця від договору найму, він є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору;
- крім цього, згідно з ч.2 ст.9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання;
- відповідно до ч.1 ст.4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України. При цьому, відповідно до ч.2 ст.4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом;
- таким чином, спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. Винятком є випадки, коли норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України. Тоді слід застосовувати правила, встановлені ЦК України;
- згідно з імперативними приписами ч.1 ст.291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. При цьому, вказана стаття не містить жодних нормативних чи договірних застережень щодо можливості надання одній із сторін договору оренди права на таку односторонню відмову ("якщо інше не передбачено законом чи договором") тощо;
- вказана імперативна норма цілком узгоджується з положенням ч.3 ст.651 ЦК України, відповідно до якої у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим;
- в свою чергу, у відповідності до ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору;
- отже, на відміну від імперативної норми ч.1 ст.291 ГК України, яка категорично забороняє односторонню відмову від договору оренди з боку орендодавця або орендаря, стаття 782 ЦК України все ж таки надає орендодавцю право на таку відмову за наявності певних умов, як-от, невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд;
- враховуючи принцип свободи договору, його сторони - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (з однієї сторони) та Теребовлянське районне споживче товариство (з іншої сторони) на власний розсуд у п. 7.4 встановили, серед іншого, умови зміни та розірвання договору №77/А від 01.06.2009р., згідно з яким Орендодавець має право відмовитися від цього договору і вимагати повернення об'єкта оренди, якщо Орендар прострочив сплату орендної плати більше як на один місяць. У разі відмови Орендодавця від цього договору договір є розірваним з моменту одержання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від договору;
- таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому законом порядку не довів факту відмови від договору, тому підстав рахувати його розірваним суд не вбачає, більше того, зважаючи на те, що п. 4.2 договору сторони передбачили можливість його пролонгації на невизначений термін у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця, а також те, що кожна із сторін даного договору має право відмовитись від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць та закінчення строку його дії 30.04.2010р.,-суд прийшов до висновку, що станом на момент прийняття рішення у справі договір є продовженим на невизначений термін, оскільки жодна із сторін належним чином не висловлювала наміру його припинити;
- орендареві забезпечується його захист на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством, встановленим щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну фізичними та юридичними особами, включаючи орендодавця;
- відповідно до норм чинного законодавства України, кожна особа може звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України;
- ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, який здійснюється шляхом:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Таким чином, позивач вправі звертатися до суду за захистом свого порушеного права у будь-який спосіб, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити це порушене право.
Встановлені ж судом обставини свідчать, що:
- договір оренди №77/А від 01.06.2009р. з огляду на його пролонгацію на невизначений термін згідно з п. 4.2 цього договору є чинним на момент ухвалення рішення;
- позивачу, згідно з умовами цього договору майно -приміщення магазину-бару в АДРЕСА_1 у користування передано, про що не заперечує жодна із його сторін;
- ні позивачем, ні відповідачем доказів в підтвердження факту повернення майна -приміщення магазину-бару з оренди в порядку, встановленому цим договором, не надано;
- дії відповідача по недопущенню позивача в орендоване приміщення не носить характеру порушення, що дає йому можливість захистити порушене право на користування орендованим майном шляхом зобов'язання відповідача передати його, оскільки не є адекватним змісту порушеного права.
З огляду на наведене вище, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання Теребовлянського районного споживчого товариства передати в користування орендоване, згідно договору оренди № 77/А від 01.06.2009р., приміщення магазину-бару "Продтовари" загальною площею 72 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_1 до задоволення не підлягають як необґрунтовано заявлені.
Судовий збір згідно ст. 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір" покладається на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Цивільним кодексом України, господарський суд
1. В позові відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Повне рішення складено 03.12.2012р.
Суддя Н.М. Бурда