номер провадження справи 33/98/12
Запорізької області
27.11.12 Справа № 5009/4110/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі»(72312, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Луначарського, 61)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення суми
Суддя Мірошниченко М.В.
Секретар судового засідання Хилько Ю.І.
За участю представників сторін:
від позивача : Левченко Н.О. -довіреність № 1182 від 09.08.2012 р.
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі»звернулося в господарський суд Запорізької області із позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми 10572,74 грн. заборгованості за договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води № 824 від 25.05.2009 р., суми 850,20 грн. пені та суми 250,01 грн. втрат від інфляції.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 509, 525, 526, 527 ЦК України та умови укладеного між сторонами договору № 824 від 25.05.2009 р. Вказує, що в порушення прийнятих на себе зобов'язань, відповідач надані з січня 2010 р. по травень 2012 р., послуги на загальну суму 10572,74 грн. не оплатив. На підставі п. 3.4 Договору відповідачу нарахована пеня в сумі 850,20 грн. та на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 250,01 грн. втрат від інфляції. Просить позов задовольнити.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/4110/12, розгляд якої призначено на 27.11.2012 р.
За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач -ФОП ОСОБА_1 -вимоги суду, викладені в ухвалі від 05.11.2012 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
В даному випадку, ухвалу господарського суду від 05.11.2012 р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду було направлено судом на адресу відповідача: АДРЕСА_1. Згідно долученого до матеріалів справи Повідомлення про вручення поштового відправлення, 09.11.2012 р. ухвалу суду було отримано ОСОБА_1 особисто.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.
Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.
В судовому засіданні 27.11.2012 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Матеріали свідчать, що 25.05.2009 року між Мелітопольським орендним підприємством теплових мереж, яке, відповідно до п. 1.1 Статуту ТОВ «Мелітопольські теплові мережі», 19.10.2011 р. було реорганізовано в ТОВ «Мелітопольські теплові мережі», що є правонаступником всіх прав та обов'язків Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж (Виконавцем послуг з теплопостачання, позивачем у справі) та ФОП ОСОБА_1 (Споживачем, відповідачем у справі) було укладено договір № 824 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води (надалі -Договір), за умовами якого Виконавець зобов'язався надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором (п. 1.1 Договору).
В пункті 2.1 Договору сторонами узгоджено, що для нарахування плати за опалення встановлено двоставковий тариф, який містить дві складові: тариф за одиницю фактично спожитої теплової енергії та абонентської плати.
Тарифи та послуги з теплопостачання затверджуються органами місцевого самоврядування і в разі їх зміни, в установленому законом порядку, застосовуються сторонами в обов'язковому порядку без узгодження сторонами Договору з моменту прийняття такого рішення (п. 2.2 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунок виконується щомісяця. Розрахунковий період оплати послуг -один календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 20-го числа, що настає за розрахунковим, згідно наданого Виконавцем рахунку.
Згідно із п. 3.2 Договору облік відпущеною теплової енергії проводиться за приладами обліку, встановленими на тепловому вводі Споживача (субспоживача).
За умовами п. 3.3 Договору плата за надані послуги вноситься Споживачем на підставі платіжного документа на розрахунковий рахунок Виконавця через банки, які приймають комунальні платежі та касу підприємства теплових мереж.
За несвоєчасне внесення плати із Споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом, 1% від суми боргу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 3.4 Договору).
Відповідно до п. 9.1 Договір укладається на 1 рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач, в період з січня 2010 р. по травень 2012 р. надав відповідачу послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води на загальну суму 10738,46 грн., що підтверджується рахунками-актами виконаних робіт: № 873 від 04.02.2010 р. на суму 738,57 грн.; № 1485 від 05.03.2010р. на суму 600,90 грн.; № 3255 від 31.03.2010 р. на суму 516,53 грн.; № 4293 від 30.04.2010 р. на суму 22,20 грн.; № 6128 від 31.10.2010 р. на суму 369,98 грн.; № 6849 від 30.11.2010 р. на суму 369,98 грн.; № 7800 від 31.12.2010 р. на суму 543,17 грн.;№ 325 від 31.01.2011 р. на суму 745,17 грн.; № 1526 від 28.02.2011 р. на суму 740,64 грн.; № 2345 від 31.03.2011 р. на суму 595,84 грн.; № 4079 від 30.04.2011 р. на суму 108,60 грн.; № 5065 від 31.10.2011 р. на суму 420,59 грн.;№ 6067 на суму 870,03 грн.; № 7886 від 31.12.2011 р. на суму 899,02 грн.; № 379 від 31.01.2012 р. на суму 1051,25 грн.; № 1442 на суму 1188,98грн.; № 2528 від 31.03.2012 р. на суму 891,77 грн.; № 2949 на суму 65,24 грн.
При цьому рахунки-акти виконаних робіт: № 873 від 04.02.2010 р.; № 1485 від 05.03.2010р.; № 3255 від 31.03.2010 р.; № 4293 від 30.04.2010 р.; № 6849 від 30.11.2010 р.; № 7800 від 31.12.2010 р.; № 325 від 31.01.2011 р.; № 1526 від 28.02.2011 р.; № 5065 від 31.10.2011 р.; № 6067; № 7886 від 31.12.2011 р.; № 379 від 31.01.2012 р.; № 1442; № 2528 від 31.03.2012 р. та № 2949, узгоджені між сторонами, мають підписи уповноважених осіб сторін та згідно яких надані послуги прийняті відповідачем без жодних зауважень та претензій. На рахунках-актах виконаних робіт: № 6128 від 31.10.2010 р.: № 2345 від 31.03.2011 р. та № 4079 від 30.04.2011 р. підпис Споживача відсутній. Проте, надані позивачем маршрутні листи від 09.11.2010 р., від 06.07.2011 р. та від 6-10 травня 2011 р. свідчать про їх вручення представнику Споживача.
Вказана в актах-рахунках сума наданих послуг у встановлений Договором строк відповідачем у повному обсязі сплачена не була. Згідно наданих позивачем доказів (прибуткового касового ордеру № 1913 від 26.06.2012 р.), відповідачем, в рахунок погашення боргу за Договором було сплачено 1400,00 грн., які позивачем були частково зараховані в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди та частково в сумі 165,72 грн. в рахунок погашення боргу за січень 2010 р. Інших проплат відповідачем здійснено не було, у зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість за Договором (за період 01.01.2010 р. -01.05.2012 р.) в сумі 10572,74 грн.
Позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 суми 10572,74 грн. заборгованості за Договором, суми 850,20 грн. пені та суми 250,01 грн. втрат від інфляції, стали предметом судового розгляду у даній справі.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця.
Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини сторін врегульовані Договором, чинним протягом всього спірного періоду.
Як підтверджено матеріалами справи між позивачем та відповідачем укладено договір № 824 від 25.05.2009 р., за умовами якого позивач надає відповідачу послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а відповідач приймає та оплачує надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором.
Розрахунки за Договором здійснюються в грошовій формі, відповідно до затверджених органами місцевого самоврядування тарифів.
Згідно долучених до матеріалів справи копій рахунків-актів виконаних робіт за період з 01.01.2010 р. по 01.05.2012 р. позивач надав відповідачу послуги з опалення, постачання гарячої води на загальну суму 10738,46 грн.
Як вже зазначалось вище, рахунки-акти виконаних робіт, окрім рахунків-актів за жовтень 2010 р., за березень 2011 р. та за квітень 2011 р., узгоджені між сторонами, мають підписи уповноважених осіб сторін та згідно яких надані послуги прийняті відповідачем без жодних зауважень та претензій. При цьому, в матеріалах справи містяться докази вручення рахунків-актів за жовтень 2010 р., за березень 2011 р. та за квітень 2011 р. представнику відповідача. Будь-яких заперечень або зауважень стосовно рахунків-актів за жовтень 2010 р., за березень 2011 р. та за квітень 2011 р., позивачу від відповідача не надходило.
При цьому суд зважає на відсутність з боку Споживача (відповідача) Актів-претензій, складання яких, у разі порушення Виконавцем (позивачем) умов Договору, передбачено пунктом 7.1 Договору.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалось вище, за умовами укладеного між сторонами Договору всі розрахунки по Договору здійснюються на підставі рахунків, не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим.
Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином не виконав. В якості оплати за Договором позивачем отримано від відповідача 1400,00 грн., які позивачем були частково зараховані в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди та частково в сумі 165,72 грн. в рахунок погашення боргу за січень 2010 р. Решта боргу, в сумі 10572,74 грн., залишилась несплаченою.
Таким чином, в результаті неналежного виконання договірних зобов'язань у відповідача утворилась заборгованість за Договором в сумі 10572,74 грн.
Доказів погашення вказаної суми боргу відповідачем суду надано не було.
При цьому, судом враховується наступне:
Відповідно до п. «а»пп. 2 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.
Статтю 13 Закону України «Про теплопостачання»передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, а у ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначено їх повноваження щодо встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів Україні № 955 від 10.07.2006 р. затверджено «Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води». Пунктом 9 розділу ІІ вказаного Порядку передбачено, що підприємства застосовують двоставкові тарифи на теплову енергію, затверджені в установленому порядку.
На підставі вищезазначених нормативних актів, виконавчим комітетом Запорізької міської ради було прийнято рішення № 327 від 28.07.2008 р. «Про встановлення базових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, на послуги з централізованого опалення і підігріві питної води для населення, затвердження загальних вказівок до базових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, на послуги з централізованого опалення і підігріві питної води для населення», за змістом якого, з 01.08.2008 р. введено двоставковий тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії.
Згідно з умовами Договору та прийнятим рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради (№ 327 від 28.07.2008 р.) за спірний період, позивачем нараховано відповідачу 2742,75 грн. абонплати та 7829,99 грн. плати за опалення.
Разом за спірний період часу сума до сплати послуг, наданих позивачем відповідачу становить 10572,74 грн. = (2742,75 грн. + 7829,99 грн.).
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Пунктом 4 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»визначено структуру двоставкового тарифу. Так, двоставковий тариф -грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної). При цьому зазначено, що умовно-постійна частина двоставкового тарифу - абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год.) теплового навантаження об'єктів теплоспоживання як грошовий вираз решти планованих економічно обґрунтованих витрат, що включаються до повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії з урахуванням планованого прибутку.
Теплове навантаження об'єкта теплоспоживання визначається технічними умовами на приєднання споживача та договором між теплопостачальною організацією і споживачем про використання теплової енергії та гарячої води, а кількість теплової енергії, використаної для надання послуги з централізованого опалення, визначається за показниками приладів обліку, а в разі їх відсутності - шляхом проведення розрахунку за договірними технічними показниками системи опалення або для житлових будинків - з урахуванням нормативних питомих витрат теплової енергії для опалення будинків відповідного населеного пункту п. 88 Постанови КМУ № 869 від 01.06.2011 р.).
Оскільки між позивачем та відповідачем було укладено Договір, пунктом 2.1 якого було чітко визначено, що для нарахування плати за опалення встановлено двоставковий тариф, який містить дві складові: тариф за одиницю фактично спожитої теплової енергії та абонентської плати, позивачем протягом спірного періоду, нараховувалась абонплата, відповідно до додатку № 1 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 327 від 28.07.2008 р., яким передбачено, що плата за одиницю приєднаного теплового навантаження нараховується за кожний місяць протягом року.
За приписами статті 632 ЦК України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
При цьому, слід зазначити, що вказане рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради було оприлюднене в місцевих засобах масової інформації, не визнано незаконним, а тому є обов'язковим для виконання як для Виконавця послуг з теплопостачання, так і для Споживачів.
Відтак, зміст Рішення № 327 від 28.07.2008 р. доведено до споживачів, в тому числі до відповідача.
При цьому пунктом 2.2 Договору було передбачено, що тарифи та послуги з теплопостачання затверджуються органами місцевого самоврядування і в разі їх зміни, в установленому законом порядку, застосовуються сторонами в обов'язковому порядку без узгодження сторонами.
За таких обставин, позовна вимога про стягнення основного боргу за Договором в загальній сумі 10572,74 грн. заявлена обґрунтовано, а тому задовольняється у повному обсязі.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 10572,74 грн. підтверджено матеріалами справи, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 250,01 грн. (нарахованих за період з березня 2010 р. по вересень 2012 р.) за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірною і обґрунтованою, а тому задовольняється у повному обсязі. Розрахунок судом перевірено та визнано вірним.
Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
В даному випадку сторони в п. 3.4 Договору встановили, що за несвоєчасне внесення плати із Споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом, 1% від суми боргу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені, за своєю правовою природою заявлена правомірно.
Разом з тим, перевіривши арифметичний розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд зазначає, що вимога про її стягнення підлягає частковому задоволенню: за заявлений позивачем період сума пені належна до стягнення становить 848,66 грн., тому в решті вимоги про стягнення пені слід відмовити як заявленої необґрунтовано.
За таких обставин, позовна вимога в цій частині задовольняється частково.
В даному випадку, відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов'язань за договором № 824 від 25.05.2009 р.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. За таких обставин, враховуючи, що спір доведений до суду з вини відповідача, витрати зі сплати судового збору (1609,50 грн.) у повному обсязі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Інд. Номер НОМЕР_1, рахунки в установах банку не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі»(72312, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Луначарського, 61, код ЄДР 05541114, р/р № 26036300640599 в АТ «Ощадбанк», м. Запоріжжя, МФО 313957) суму 10572 (десять тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн. 74 коп. основного боргу, суму 848 (вісімсот сорок вісім) грн. 66 коп. пені, суму 250 (двісті п'ятдесят) грн. 01 коп. втрат від інфляції та суму 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 29.11.2012 р.
Суддя М.В. Мірошниченко