ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
03.12.12 Справа № 7/83(13/100).
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІС", м. Донецьк
до Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля", м. Лисичанськ Луганської області
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Головне управління Державного казначейства України в Луганській області
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Міністерство вугільної промисловості України, м. Київ
за участю прокурора на стороні відповідача
про стягнення 2251000 грн. 00 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача -не прибув,
від відповідача -Великодний Г.С., дов. № 83 від 01.07.12,
від 3-ї особи, ГУДК, -не прибув,
від 3-ї особи, Мінвуглепрому України -не прибув,
від прокуратури -Фесенко Н.І., посв. № 007759 від 09.10.12
суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 2251000 грн. 00 коп. за невиконання обов'язків за договором № 02-01/1-КР100 від 20.06.08.
Справа була зупинена ухвалою суду від 25.10.10 до розгляду іншої, пов'язаної з цією, справою № 43/217пд, що розглядалась господарським судом Донецької області.
Згідно з рішенням господарського суду Донецької області від 14.12.10 у справі № 43/217пд, залишеним в силі постановою апеляційної інстанції від 01.03.11, у задоволенні позову Мінвуглепрому України до ТОВ "Аріс" про визнання договору на виконання робіт з капітального ремонту ГШО від 20.06.08 № 02-01/1-КР100 недійсним було відмовлено.
Представник відповідача у судовому засіданні 03.12.12 надав документи, які свідчать про перереєстрацію ВАТ "Лисичанськвугілля" у Публічне акціонерне товариство "Лисичанськвугілля" (далі -ПАТ "Лисичанськвугілля").
3-тя особа, Мінвуглепром України, визнаючи факт укладення спірного договору, не погоджується з позовом з наступних підстав.
Договір № 02-01/1-КР100 від 20.06.08 було укладено згідно з Тимчасовим положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затв. постановою КМУ від 28.03.08 № 274, тому оплата виконаних робіт повинна була здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України.
Оскільки фінансування за договором з держбюджету не відбувалось, відповідач не передавав обладнання на ремонт, а за умовою п. 5.5 договору сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно сталося не з її вини.
Крім того, спірний договір на підставі п. 8.1 не припинив свою дію, а у відповідача не виникло зобов'язання щодо передачі спірного майна на ремонт, тому не йдеться про відмову відповідача від виконання свого зобов'язання.
Позиція 3-ї особи, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області (ГУДК), щодо спірних правовідносин є аналогічною з позицією Мінвуглепрому України.
У судовому засіданні прокурор висловив усні заперечення проти позову та просить у задоволенні позову відмовити.
В обгрунтування позовних вимог позивач, ТОВ "АРІС", посилається на укладений за результатами тендерних торгів з обмеженою участю по закупівлі робіт з капітального ремонту гірничошахтного обладнання для вугледобувних підприємств, що відбулись 30.05.08, між ним, відповідачем та 3-ю особою, Мінвуглепромом України, договір № 02-01/1-КР100 від 20.06.08, відповідно до якого Мінвуглепром України є замовником, відповідач -платником, а позивач -виконавцем.
Згідно з умовами цього договору відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання щодо надання послуг з капітального ремонту обладнання відповідача, а саме: комбайну прохідницького КСП 32, машини навантажувальної 1 ППН 5, машини навантажувальної 2 ПНБ 2Б, згідно зі специфікаціями 1, 2 та 3.
Оскільки відповідач не виконав зобов'язання щодо передачі в ремонт майна, позивач направив на його адресу листа № 124 від 20.10.08 з вимогою про таку передачу протягом 7-ми днів з моменту отримання цієї вимоги.
Відповідач листом за № 01/1-КР100 від 20.06.08 відмовився від виконання свого зобов'язання.
Умовою п. 8.5 спірного договору передбачено, що в разі відмови замовника або платника від виконання своїх договірних обов'язків та/або розірвання договору з їх ініціативи, замовник (Мінвуглепром) сплачує виконавцю (позивачу) штраф у розмірі загальної вартості обумовлених робіт. При цьому платник (відповідач) несе солідарну відповідальність разом із замовником перед виконавцем за сплату штрафу.
Оскільки загальна вартість робіт за цим договором становить 2251000,0 грн. (п. 2.1), позивач просить стягнути штрафні санкції у заявленому розмірі.
Оцінивши матеріали справи, доводи учасників судового процесу і надані ними документи, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що за результатами тендерних торгів з обмеженою участю по закупівлі робіт з капітального ремонту гірничошахтного обладнання для вугледобувних підприємств, що відбулись 30.05.08, між позивачем, відповідачем та 3-ю особою, Мінвуглепромом України, договір № 02-01/1-КР100 від 20.06.08 (Т. 1. а.с. 8 -12), відповідно до якого Мінвуглепром України є замовником, відповідач -платником, а позивач -виконавцем.
Згідно з умовами цього договору відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання щодо надання послуг з капітального ремонту обладнання відповідача, а саме: комбайну прохідницького КСП 32, машини навантажувальної 1 ППН 5, машини навантажувальної 2 ПНБ 2Б, згідно зі специфікаціями 1, 2 та 3 (т. 1, а.с. 13 -15).
За своєю юридичною природою спірний договір є змішаним, який поєднує в собі відносини підряду та інші.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Разом з тим, сторони у спірному договорі передбачили зобов'язання з передачі обумовленого майна в ремонт.
Так, пунктом 3.2 договору передбачено, що обладнання, що підлягає ремонту, повинно бути передане платником (тобто відповідачем) шляхом підписання акту приймання-передачі обладнання в ремонт і це обладнання вважається переданим позивачу з моменту підписання акту приймання-передачі.
Згідно з умовами договору обов'язок відповідача щодо постачання позивачу як виконавцю для ремонту обладнання взагалі відсутній, зокрема, у п.1.1 договору визначено, що платник дає доручення, а виконавець зобов'язується надати послуги з капітального ремонту обладнання, а у розділі 3 договору лише визначено певний порядок передачі обладнання в ремонт, але не обов'язок відповідача. Тобто, з умов договору вбачається, що виконанню позивачем своїх зобов'язань з надання послуг з капітального ремонту обладнання повинно передувати доручення відповідача на вказані послуги, але не зобов'язання відповідача поставити обладнання.
Доручення на ремонт обладнання від відповідача не надходило на адресу позивача.
Позивач направив відповідачу листа № 124 від 20.10.08 із вимогою виконати зобов'язання за договором № 02-01/1-КР100 та передати обладнання позивачу протягом 7-ми днів з моменту отримання вимоги (Т. 1, а.с. 16 -17).
За правилом ст. 851 ЦК України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.
Відповідно до приписів статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Позивач звернувся з цим позовом до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій у зв'язку з відмовою відповідача від виконання обов'язків, обумовлених договором (п. 8.5).
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 цього Кодексу під неустойкою (штрафом, пенею) розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як вбачається з тексту спірного трьохстороннього договору (п. 3.2), обладнання, що підлягає ремонту, повинно бути передане платником (відповідачем) та прийнято виконавцем (позивачем) шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі.
Разом з тим, умови вказаного договору не містять такого зобов'язання відповідача, як поставка обладнання в ремонт позивачу, тому вимога позивача, викладена у листі № 124 від 20.10.08, про передачу обладнання протягом 7-ми днів з моменту отримання цієї вимоги, не тягне за собою обов'язку відповідача здійснити його поставку, зважаючи на те що:
згідно ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
На підставі п. 3.2 договору і позивач, і відповідач мали скласти та підписати акт приймання-передачі обладнання в ремонт.
У тексті договору відсутні не лише строки передачі обладнання в ремонт, а і взагалі односторонній обов'язок відповідача щодо його передачі.
Вимога позивача щодо отримання грошей у вигляді штрафних санкцій з державного бюджету у розмірі 2251000 грн. не має законних підстав, оскільки пунктом 2.2 вказаного договору передбачено, що обов'язок з оплати у розпорядника коштів (відповідача) виникає лише за умови наявності на його рахунку бюджетних коштів на відповідні цілі, натомість відповідач грошей від замовника (з держбюджету) на ремонт обладнання не отримував.
За спірним договором замовником є Мінвуглепром України, права та обов'язки якого у вказаному договорі не визначені. Разом з тим, аналізуючи правовідносини в сфері закупівель товарів, робіт та послуг за державні гроші, та законодавчі акти, які регулюють ці відносини між сторонами договору, Мінвуглепром України, як замовник ремонтних робіт вартістю 2251000 грн., зобов'язаний надати замовлення на виконання таких робіт позивачу, а кошти - розпоряднику державних бюджетних коштів, відповідачу. Доказів щодо вчинення таких дій матеріали справи не містять.
На час проведення торгів та укладення спірного договору № 02-01/1-КР100 від 20.06.08 (травень-червень 2006 року) сторони мали керуватися, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 274 від 28.03.08 Про здійснення закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти та Тимчасовим положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, яке затверджене вищезазначеною постановою.
Відповідно до програми бюджетного фінансування на 2008 рік кошти на ремонт обладнання замовником платнику не надавалися, що підтверджується 3-ю особою, Головним управлінням Державного казначейства України в Луганській області.
За таких обставин суд не вбачає наявність порушення умов спірного договору відповідачем, а тому вимога позивача про застосування штрафних санкцій за порушення договору є необґрунтованим.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову ТОВ "Аріс" - відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення підписане 04.12.12.
Суддя А.Г.Ворожцов