01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"23" листопада 2012 р. Справа № 12/105-12
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Грабець С.Ю.
секретар: Шапаренко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО»
до державного підприємства «Науково-дослідний,
виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»
про стягнення заборгованості в розмірі 178 920,35 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Іващенко О.В. -представник
(довіреність №93/2012/02/15-5 від 15.02.2012 року);
від відповідача: не з'явився,
06 серпня 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО»(далі -позивач) до державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»(далі -відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 178 920,35 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №810331 від 01.08.1999 року, згідно з якими позивач зобов'язувався надавати відповідачу теплову енергію у гарячій воді (далі -послуги), а відповідач зобов'язувався вказані послуги приймати та оплачувати вчасно і в повному обсязі.
Відповідач послуги, надані позивачем у період з грудня 2010 року до червня 2012 року, оплатив частково, а саме в розмірі 178 705,25 грн.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 164 372,22 грн., 7 830,81 грн. пені, три проценти річних у розмірі 3 042,67 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 3 674,65 грн.
Ухвалою суду від 06.08.2012 року позовну заяву було повернуто без розгляду, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач звернувся із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, яка постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 року задоволена, ухвалу господарського суду Київської області від 06.08.2012 року скасовано, а справу передано до господарського суду Київської області для розгляду по суті.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 25.09.2012 року та призначено до розгляду на 31 жовтня 2012 року.
30 жовтня 2012 року представник відповідача направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його хворобою.
У зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, розгляд справи було відкладено на 14 листопада 2012 року.
13 листопада 2012 року представник відповідача направив на адресу суду відзив на позовну заяву, проти наявності боргу у відповідача перед позивачем не заперечував, просив суд зменшити розмір пені.
14 листопада 2012 року представник відповідача в судовому засіданні просив суд зменшити розмір пені.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 21 листопада 2012 року.
21 листопада 2012 року представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 23 листопада 2012 року.
23 листопада 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявив клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, суд дійшов наступних висновків:
01 серпня 1999 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»та державним підприємством «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»(далі -відповідач) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №810331 (далі -договір), згідно з умовами якого акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»зобов'язувалась надавати відповідачу теплову енергію у гарячій воді (далі -послуги), а відповідач зобов'язувався вказані послуги приймати та оплачувати вчасно і в повному обсязі.
Як вбачається із загальних положень Статуту публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО»(далі -Статут), акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»заснована відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.08.1995 року №177 шляхом перетворення виробничого енергетичного об'єднання «Київенерго»в акціонерну компанію згідно з Указом Президента України від 04.04.1995 року №282/95 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України». Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»і виробничого енергетичного об'єднання «Київенерго»стосовно майна, прав та зобов'язань відособлених підрозділів та управління об'єднання, які розташовані в м. Києві та на базі яких вона створена, відповідно до актів приймання-передачі, затверджених Міненерго України 26.06.1995 року. Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»перейменована у публічне акціонерне товариство «КИЇВЕНЕРГО»(далі -позивач) у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства»№514-VI від 17 вересня 2008 року.
Позивач надав відповідачу послуг у період з грудня 2010 року до червня 2012 року на загальну суму 343 077,47 грн., що підтверджується обліковими картками №4616 за грудень 2010 року, №4640 за січень 2011 року, №4607 за лютий 2011 року, №4580 за березень 2011 року, №4578 за квітень 2011 року, №4552 за травень 2011 року, №4550 за червень 2011 року, №4549 за липень 2011 року, №4570 за серпень 2011 року, №4573 за вересень 2011 року, №4626 за жовтень 2011 року, №4675 за листопад 2011 року, №4675 за грудень 2011 року, №4669 за січень 2012 року, №4688 за лютий 2012 року, №4685 за березень 2012 року, №4694 за квітень 2012 року, №4681 за травень 2012 року, №4693 за червень 2012 року, долученими до матеріалів справи.
Відповідач послуги, надані позивачем, оплатив частково, а саме в розмірі 178 705,25 грн., що підтверджується розрахунком ціни позову, а також довідкою про надходження коштів, долученими до матеріалів справи представником позивача.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що кошти, відображені у довідці про надходження коштів, зараховувались позивачем також в якості оплати за послуги, надані раніше. Таким чином, оплата за послуги, надані в період з грудня 2010 року до червня 2012 року, здійснена відповідачем частково, а саме в розмірі 178 705,25 грн.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 164 372,22 грн., 7 830,81 грн. пені, три проценти річних у розмірі 3 042,67 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 3 674,65 грн.
Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України закріплено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 цієї статті).
Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 цієї статті).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 цієї статті закріплено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).
13 листопада 2012 року представник відповідача направив на адресу суду відзив на позовну заяву, проти наявності боргу відповідача перед позивачем не заперечував.
Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 164 372,22 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 7 830,81 грн. пені, три проценти річних у розмірі 3 042,67 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 3 674,65 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 2 додатку №4 до договору №810331 від 01.08.1999 року (далі -додаток №4), відповідач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у міжрайонному відділенні із збуту теплової енергії №4 за адресою: вул. Борщагівська, буд. 171/18, розрахункова група, тел. 456-52-73, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає МВРТ-4), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідач отримував у позивача документи, зазначені у п. 2 додатку №4, проте всупереч вказаному пункту, не повертав позивачу другий примірник акту звірки, оформлений належним чином. При цьому, заперечень або зауважень до акту звірки відповідач також позивачу не направляв.
Пунктом 3 додатку №4 передбачено, що сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України).
Частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 3.5 додатку №4 передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Як вбачається з розгорнутого розрахунку ціни позову, долученого представником відповідача до матеріалів справи 23 листопада 2012 року, позивач просив стягнути пеню за період з 26.02.2012 року до 25.07.2012 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
13 листопада 2012 року представник відповідача направив на адресу суду відзив на позовну заяву, зокрема, просив суд зменшити розмір пені, у зв'язку з тим, що відповідач є державним підприємством.
Оскільки обставини, на які послався представник відповідача у відзиві на позовну заяву, не являються підставами для зменшення розміру пені, то суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з 26.02.2012 року до 25.07.2012 року, суму боргу в розмірі 148 356,51 грн., облікову ставку Національного банку України, що до 22.03.2012 року становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), а з 23.03.2012 року -7,5% (Постанова НБУ від 21.03.2012 р. №102), складає 8 567,74 грн.
Так як позивачем пеня визначена в розмірі 7 830,81 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Прострочення платежу з 26.01.2011 року до 25.07.2012 року складає 547 днів, тому три проценти річних від суми 148 356,51 грн. становлять 3 042,67 грн., які підлягають стягненню.
Як вбачається з розгорнутого розрахунку ціни позову, позивач просив стягнути суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за періоди з 26.01.2011 року до 25.06.2011 року та з 26.08.2011 року до 25.04.2012 року.
Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 26.01.2011 року до 25.06.2011 року: у лютому - 100,9% (УК №43 від 10.03.2011 р.), березні - 101,4% (УК №64 від 08.04.2011 р.), квітні - 101,3% (УК №83 від 11.05.2011 р.), травні - 100,8 (УК №103 від 08.06.2011 р.), червні - 100,4% (УК №122 від 08.07.2011 р.) та за період з 26.08.2011 року до 25.04.2012 року в 2011 році: у вересні - 100,1% (УК №187 від 11.10.2011 р.), жовтні - 100,0% (УК №208 від 09.11.2011 р.), листопаді - 100,1% (УК №229 від 08.12.2011 р.), грудні - 100,2% (УК №4 від 11.01.2012 р.); у 2012 році: в січні -100,2% (УК №23 від 07.02.2012р.), лютому - 100,2% (УК №44 від 07.03.2012р.), березні -100,3% (УК №65 від 10.04.2012р.), квітні - 100,0% (УК №82 від 11.05.2012р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 107 507,36 грн., складає 5 783,72 грн., які підлягають стягненню.
Беручи до уваги те, що позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 3 674,65 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 275, ч. 1 ст. 265, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ч. ч. 1, 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ст. 655, ч. ч. 1, 2 ст. 712, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, Правилами користування тепловою енергією, ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО»до державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»про стягнення заборгованості в розмірі 178 920,35 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»(Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 63, ідентифікаційний код 00849296) на користь публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО»(м. Київ, площа Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) основний борг у сумі 164 372,22 грн. (сто шістдесят чотири тисячі триста сімдесят дві грн. 22 коп.); 7 830,81 грн. (сім тисяч вісімсот тридцять грн. 81 коп.) пені; три проценти річних у розмірі 3 042,67 грн. (три тисячі сорок дві грн. 67 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 3 674,65 грн. (три тисячі шістсот сімдесят чотири грн. 65 коп.); 3 578,41 грн. (три тисячі п'ятсот сімдесят вісім грн. 41 коп.) витрат на сплату судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 28.11.2012 року.
Суддя С. Грабець