ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-59/14518-2012 26.11.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера"
До 1. Е.І.Дюпон де Немур енд Компані
2. Державної служби інтелектуальної власності України
Про визнання недійсним патенту України на винахід № 26336
Суддя Картавцева Ю.В.
Представники:
від позивача Фурман В.В. -представник (дов. №1 від 16.01.2012 р.) Павловський Ф.Г. -представник (дов. № 8 від 09.11.2012 р.)
від відповідача 1Биканова А.В. -представник (дов. № б/н від 14.06.2012 р.) Кудрицька Т.Ю. -представник (дов. № б/н від 30.12.2010 р.) Богатчук Д.П. -представник (дов. № 108 від 17.01.2011 р.)
від відповідача 2Ресенчук В.М. -представник (дов. №16-8/6277-с від 01.09.2011 р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Е.І.Дюпон де Немур енд Компані, Державної служби інтелектуальної власності України про 1) визнання недійсним частково патент України на винахід № 26336 від 30.08.1999 р. на винахід: назва винаходу -"ФТОРОАЛКОКСІАМІНОТРИАЗИНИ", власником якого є Е.І. Дюнои де Немур енд Компані (I.E. du Pont de Nemours and Company) та вилучити з під охорони першого пункту формули винаходу із патенту України на винахід № 26336 такі ознаки винаходу як значення R1 є СН3, С1-С3-алкокси, CН2F, CHFCH3 или CF2H; 2) зобов'язання Державну службу інтелектуальної власності України внести до Державного реєстру патентів України на винаходи відомості про визнання патенту України на винахід № 26336 недійсним частково та здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" про визнання патенту на винахід -"ФТОРОАЛКОКСІАМІНОТРИАЗИНИ" № 26336 від 30.08.1999 р. недійсним частково, власником якого є Е.І. Дюпон де Немур енд Компані (I.E. du Pont de Nemours and Company).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, винахід у патенті України на винахід № 26336 не відповідає такій умові патентоздатності як винахідницький рівень, а тому підлягає визнанню недійсним.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.10.2012 р. порушено провадження у справі №5011-59/14518-2012 та призначено справу до розгляду на 05.11.2012 р.
Представник позивача в судове засідання 05.11.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Натомість, 31.10.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю представника позивача в іншому судовому засіданні.
Розглянувши в судовому засіданні подане представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.
Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника.
Крім того, в якості доказу наявності іншого судового засідання позивачем надано примірник ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду. Даний примірник не містить жодних відміток, які б свідчили про те, що даний доказ є оригіналом або належним чином засвідченою копією. За таких обставин він не може бути прийнятий судом як доказ в підтвердження викладеного у клопотанні.
З огляду на зазначене вище суд відмовляє у задоволені клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 05.11.2012 р. представники відповідачів надали суду відзиви на позовну заяву, відповідно до яких відповідачі заперечують проти позовних вимог з підстав викладених у відзивах.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника позивача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 14.11.2012р. о 09:00 год., про що виніс відповідну ухвалу від 05.11.2012 р.
13.11.2012 р. відділом діловодства отримано від представника позивача клопотання про призначення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності.
В судовому засіданні 14.11.12 р. позивач підтримав позовні вимоги та клопотання про призначення судової експертизи.
Представник відповідача 1 заперечив проти задоволення позову та клопотання про призначення судової експертизи.
В процесі розгляду справи представником позивача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з відзивом на позовну заяву.
Судом задоволено дане клопотання та оголошено в судовому засіданні 14.11.2012 р. перерву до 14.11.2012 р. о 14:00 год.
14.11.2012 р. о 13 год. 55 хв. представником позивача через відділ діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання обґрунтовано тим, що позивачу необхідний додатковий час для підготовки заперечень, що підтверджують правову позицію позивача.
Після перерви в судове засідання о 14:00 14.11.2012 р. представник позивача не з'явився, про причини нез'явлення представника суд не повідомлено.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
Суд, розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, відмовляє в його задоволенні, оскільки представником позивача не зазначено підстав та причин необхідності відкладення розгляду справу, у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України та не надано суду доказів неможливості розгляду справи в даному судовому засіданні.
Але у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника позивача, відповідача 2, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відкладає розгляд справи.
За таких обставин розгляд клопотання представника позивача про призначення експертизи відкладається на наступне судове засідання.
Ухвалою суду від 14.11.2012 р. відкладено розгляд справи на 26.11.2012 р.
23.11.2012 р. представником позивача через відділ діловодства суду подано клопотання про здійснення фіксації судового процесу у справі з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ч. 7 ст. 81-1 ГПК України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
За таких обставин, клопотання позивача задоволено. В судовому засіданні 26.11.2012 р. здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В судовому засіданні 26.11.2012 р. представником позивача підтримано позовні вимоги та клопотання про призначення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, подане до відділу діловодства суду 13.11.2012 р.
Представники відповідачів заперечили проти задоволення даного клопотання.
Вислухавши пояснення сторін по суті спору, дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав, у відповідності до ст. 41 ГПК України, для призначення у справі судової експертизи, а тому в задоволенні клопотання представника позивача про призначення по справі експертизи судом відмовлено.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 26.11.2012 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
Компанія «Е. І. Дюпон де Немур енд Компані»(Е.І. du Pont de Nemours and Company) (далі -відповідач-1) є власником патенту України на винахід № 26336, об'єктом якого є «Фтороалкоксіамінотриазини». Патент України № 26336 на винахід є чинним з 30.08.1999 р. (дата офіційної публікації відомостей про видачу патенту), а очікувана дата закінчення його дії -20.03.2014 р.
Патент України на винахід № 26336 був виданий Держпатентом України за результатами експертизи заявки № 94040990. Заявка на винахід за № 94040990 є перереєстрованою заявкою на винахід № 5011933/SU, яку відповідач-1 подав 20.03.1989 р. до патентного відомства СРСР.
Позивач, посилаючись на ст.ст. 6, 7, 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»№ 3687-XII від 15.12.1993 р. (далі -Закон про винаходи) просить суд 1) визнати недійсним частково патент України на винахід № 26336 від 30.08.1999 р., власником якого є відповідач-1 та вилучити з-під охорони першого пункту формули винаходу із патенту України № 26336 такі ознаки винаходу як значення R1 є CH3, C1-C3-алкокси, СH2F, CHFCH3 чи CF2H, 2) зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України (далі -відповідач-2) внести до Державного реєстру патентів України на винаходи відомості про визнання патенту України на винахід № 26336 недійсним частково та здійснити публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність»про визнання патенту на винахід - «Фтороалкоксіамінотриазини»№ 26336 від 30.08.1999 р. недійсним частково, власником якого є відповідач-1.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що винахід за патентом України № 26336 не відповідає такій умові патентоздатності як винахідницький рівень, оскільки рівень техніки заявки на винахід № 94040990 складають відомості, які стали відомими на дату пріоритету -24.03.1988 р., а саме: відомості про сполуки, що мають такі ж структури як сполуки формули винаходу за патентом України № 26336, на думку позивача, викладені у європейській заявці на винахід ЕР 0164269, опублікованій 11.12.1985 р. та у патенті Канади на винахід СА 1223589, опублікованому 30.06.1987 р.
Відповідач-1 проти позовних вимог заперечує та зазначає наступне: 1) позивачем не враховано законодавство, яке підлягає застосуванню до правовідносин у даній справі, оскільки патент України на винахід № 26336 може бути визнано недійсним (як повністю, так і частково) у разі невідповідності винаходу умовам патентоздатності, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки; 2) факт відповідності винаходу умовам патентоздатності встановлений рішенням Господарського суду м. Києва від 11.09.2012 р. у справі № 9/96 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера»до компанії «Е. І. Дюпон де Немур енд Компані»та Державної служби інтелектуальної власності України про визнання недійсним повністю патенту України на винахід № 26336; 3) позивачем не доведено наявність у нього порушеного права або охоронюваного законом інтересу, за захистом якого він звернувся до суду з позовом про визнання недійсним частково патенту України на винахід № 26336.
Відповідач-2 проти позовних вимог також заперечує посилаючись на те, що Господарський суд м. Києва у своєму рішенні від 11.09.2012 р. у справі № 9/96 оцінив та встановив факт патентоздатності винаходу за патентом України на винахід № 26336 в цілому, здійснення чого є неможливим без оцінки та встановлення патентоздатності усіх його складових частин.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з п. 1 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»№ 3769-XII від 23.12.1993 р., Закон про винаходи вводиться в дію з 01.07.1994 р. Пунктом 3 вказаної Постанови передбачено, що авторське свідоцтво СРСР чи патент України на винахід може бути визнано недійсним у порядку, встановленому цим Законом, у разі невідповідності винаходу умовам охороноспроможності, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.
Станом на дату подачі Відповідачем-1 заявки № 5011933 SU до патентного відомства СРСР, а саме 20.03.1989 р., порядок видачі патентів на винаходи регулювався «Положением об открытиях, изобретениях и рационализаторских предложениях», затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР № 584 від 21.08.1973 р. (далі по тексту -Положення).
Таким чином, патент України на винахід № 26336 може бути визнано недійсним у разі невідповідності винаходу умовам патентоздатності, визначеним вказаним вище Положенням.
У матеріалах справи міститься копія рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2012 р. у справі № 9/96 (суддя Бондаренко Г.П.) за позовом позивача до відповідача-1 та відповідача-2 про визнання недійсним повністю патенту України на винахід № 26336 та зобов'язання вчинити дії. Як вбачається з постанови Київського апеляційного господарського суду, копія якої також міститься у матеріалах справи, вказане рішення набрало законної сили 06.11.2012 р.
Як вбачається з рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2012 р. у справі № 9/96 позовні вимоги у вказаній справі також ґрунтувалися на тому, що відомості про сполуки, які мають такі ж структури як сполуки формули винаходу за патентом України № 26336 викладені у європейській заявці на винахід ЕР 0164269, опублікованій 11.12.1985 р. та у патенті Канади на винахід СА 1223589, опублікованому 30.06.1987 р.
У матеріалах справи також міститься Висновок № 6030/10-12 від 30.12.2011 р. судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, який було складено у зв'язку з призначенням судової експертизи у господарській справі № 9/96.
З Висновку судової експертизи № 6030/10-12 від 30.12.2011 р. вбачається наступне: 1) конкретні структурні формули речовин за першим пунктом формули винаходу в європейській заявці ЕР 0164269 у випадку підставлення до загальної структурної формули відповідних значень груп Z, Y, R, L, R1 та R2, та конкретні структурні формули речовин за першим пунктом формули винаходу у патенті України на винахід № 26336 у випадку підставлення відповідних значень груп R, R1, X будуть співпадати; 2) конкретні структурні формули речовин за першим пунктом формули винаходу у патенті Канади на винахід СА 1223589 у випадку підставлення до загальної структурної формули відповідних значень груп Z, R5, E, R4, R2, R1, R6, A, R3 та конкретні структурні формули речовин за першим пунктом формули винаходу у патенті України на винахід № 26336 у випадку підставлення відповідних значень груп R, R1, X будуть співпадати.
У той же час, експерти встановили наступне: 1) речовини, вказані у патенті України № 26336 та в описі до нього, не розкриті в матеріалах європейської заявки на винахід ЕР 0164269 та у патенті Канади на винахід СА 1223589; 2) у матеріалах європейської заявки на винахід ЕР 0164269 та в описі до патенту Канади на винахід СА 1223589 зазначена сфера застосування речовин, зокрема те, що вказані речовини використовують для боротьби з бур'янами. Разом з тим, як встановили експерти, у вказаних документах не розкривається сфера застосування речовин, вказаних у патенті України на винахід № 26336, зокрема боротьба з небажаною рослинністю у посівах цукрового буряку; 3) сполуки, які були досліджені і на які було видано патент України № 26336, можна вважати селективними і в результаті цього новими.
З урахуванням викладеного вище, господарський суд у справі № 9/96 встановив наступні фактичні обставини:
1) на дату пріоритету заявки № 94040990 на винахід відповідача-1 -24.03.1988 р., ані в матеріалах європейської заявки на винахід ЕР 0164269, ані у патенті Канади на винахід СА 1223589 не було розкрито речовини та їх фізико-хімічні властивості, вказані у патенті України на винахід № 26336, а також сфера застосування (використання у посівах саме цукрових буряків) та спосіб отримання речовин, вказаних у зазначеному патенті відповідача-1 (стор. 6 рішення Господарського суду м. Києва у справі № 9/96);
2) винахід за патентом України № 26336 є селективним винаходом, оскільки технічним результатом вказаного винаходу є створення похідних сульфосечовини, які мають більш високу гербіцидну активність у порівнянні з іншими похідними сульфосечовини, для боротьби з небажаною рослинністю саме у посівах цукрових буряків (стор. 7 рішення Господарського суду м. Києва у справі № 9/96).
На підставі викладених обставин, Господарський суд м. Києва у справі № 9/96 прийшов до висновку, що винахід за патентом України № 26336 відповідає умовам охороноспроможності, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки (стор. 7 рішення Господарського суду м. Києва у справі № 9/96), та відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про визнання патенту України на винахід № 26336 недійсним повністю.
Статтею 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно з пунктом 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 р. № 18 не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.
У зв'язку з викладеним, судом прийнято до уваги, що у справі № 9/96 брали участь ті самі сторони, що і у даній справі; предметом позову у цій справі є вимоги про визнання патенту України на винахід № 26336 недійсним частково, а предметом позову у справі № 9/96 були вимоги про визнання вказаного патенту недійсним повністю; фактичні обставини стосовно відповідності патенту України на винахід № 26336 умовам патентоздатності повністю встановлені рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 9/96.
Відтак, суд дійшов до висновку, що факти, які встановлені рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 9/96 не повинні доводитися знову при вирішенні даної справи.
Окрім того, враховуючи положення статті 35 ГПК України, з урахуванням фактів, які встановлені рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 9/96, суд відхилив заявлене позивачем клопотання від 13.11.2012 р. про призначення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у даній справі.
Пунктом 21 Положення встановлено, що «изобретением признается новое и обладающее существенными отличиями техническое решение задачи в любой области народного хозяйства, социально-культурного строительства или обороны страны, дающее положительный эффект. Решение признается новым, если до даты приоритета заявки сущность этого или тождественного решения не была раскрыта в СССР или за границей для неопределенного круга лиц настолько, что стало возможным его осуществление. Решение признается обладающим существенными отличиями, если по сравнению с решениями, известными в науке и технике на дату приоритета заявки, оно характеризуется новой совокупностью признаков. Объектом изобретения могут являться: новое устройство, способ, вещество, а также применение известных ранее устройств, способов, веществ по новому назначению».
Згідно з п. 44 Положення «в описании изобретения должна быть изложена цель, достигаемая изобретением, детально описано изобретение, в том числе его отличительные признаки, указаны данные о технико-экономической эффективности применения изобретения, области техники, к которым относится изобретение и где оно может быть применено, формула изобретения. В описании и поясняющих его чертежах, схемах и других графических материалах изобретение должно быть изложено настолько полно и ясно, чтобы были видны его новизна и существенные отличия и чтобы по ним можно было использовать изобретение».
З огляду на викладене та з урахуванням наведених вище фактів, встановлених рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 9/96, суд приходить до висновку, що на дату пріоритету заявки № 94040990 на винахід відповідача-1 -24.03.1988 р., ані в матеріалах європейської заявки на винахід ЕР 0164269, ані у патенті Канади на винахід СА 1223589 не було розкрито речовини та їх фізико-хімічні властивості, вказані у патенті України на винахід № 26336, а також сфера застосування (використання у посівах саме цукрових буряків) та спосіб отримання речовин, вказаних у зазначеному патенті відповідача-1.
Судом також враховано встановлений рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 9/96 факт, що сполуки, на які було видано патент України № 26336, можна вважати селективними і в результаті цього новими.
Так, згідно з пунктів 6.5.2.1.-6.5.2.3. Наказу Міністерства освіти і науки від 15.03.2002 р. № 197 «Про затвердження Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель»винахід визнають новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки включає всі відомості, що стали загальнодоступними в світі до дати подання заявки до Держдепартаменту, або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Пунктами 6.5.3.1. -6.5.3.3. вказаних Правил передбачено, що винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно з рівня техніки; при перевірці винахідницького рівня встановлюють відомість з рівня техніки впливу сукупності ознак заявленого винаходу на досягнення зазначеного заявником технічного результату. Якщо така відомість не встановлена, то винахід визнається як такий, що відповідає умові винахідницького рівня; умові винахідницького рівня відповідають зокрема: індивідуальна сполука, яка підпадає під загальну структурну формулу групи відомих сполук, але вона не описана як спеціально одержана і досліджена, і виявляє при цьому нові невідомі для цієї групи сполук властивості в кількісному і (або) якісному відношенні (селективний винахід).
Таким чином, винахід за патентом України № 26336 є селективним винаходом, оскільки технічним результатом вказаного винаходу є створення похідних сульфосечовини, які мають більш високу гербіцидну активність у порівнянні з іншими похідними сульфосечовини, для боротьби з небажаною рослинністю саме у посівах цукрових буряків.
Судом також прийнято до уваги, що у матеріалах справи міститься Висновок спеціаліста № 93/2-273 від 16.06.2010 р., складений старшим науковим співробітником Інституту загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського НАН України, кандидатом хімічних наук, Труновою О.К., з якого вбачається, що на дату пріоритету заявки № 94040990 на винахід відповідача-1 -24.03.1988 р. ані в матеріалах європейської заявки на винахід ЕР 0164269, ані у патенті Канади на винахід СА 1223589 не було розкрито речовини та їх фізико-хімічні властивості, вказані у патенті України № 26336 на винахід, а також сфера застосування (використання у посівах саме цукрових буряків) та спосіб отримання речовин, вказаних у зазначеному патенті відповідача-1.
Належних доказів, які б заперечували вказані вище обставини, позивачем не надано.
У відповідності до положень ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд вважає, що матеріалами справи є доведеним факт того, що винахід за патентом України № 26336 відповідає умовам охороноспроможності, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки. Відтак, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера»стосовно визнання недійсним частково патенту України на винахід № 26336 задоволенню не підлягають.
Позивач також звернувся до суду із вимогою про зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести відомості про визнання недійсним частково патенту України № 26336, об'єктом якого є «Фтороалкоксіамінотриазини»до Державного реєстру патентів України на винаходи та опублікувати відомості про це у офіційному бюлетені «Промислова власність».
Як вбачається з викладеного вище, суд дійшов висновку, що патент України № 26336 відповідає умовам патентоздатності, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні. За таких обставин вимоги позивача про зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести відомості про визнання недійсним частково патенту України на винахід № 26336, об'єктом якого є «Фтороалкоксіамінотриазини»до Державного реєстру патентів України на винаходи та опублікувати відомості про це у офіційному бюлетені «Промислова власність» задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення
складено 03.12.2012 р.
Суддя Ю.В. Картавцева