ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-9/11876-2012 20.11.12
За позовом Фізичної особи-підприємця Легеза Володимира Михайловича
До Концерну «Військторгсервіс»
Про стягнення 16 064,22 грн.
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники :
від позивача: не з'явився
від відповідача: Ровенець М.В. (дов. №98 від 02.11.2012р.)
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 20.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фізична особа-підприємець Легеза Володимир Михайлович звернувся (далі по тексту - позивач) до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Концерну "Військторгсервіс", в особі Мукачівської філії концерна "Військторгсервіс" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 16 064, 22 грн., з яких 14 697, 55 грн. основної заборгованості за Договором №5 від 04.01.2009р., 734, 88 грн. інфляційних збитків, 631, 79 грн. трьох відсотків річних, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2012 року матеріали справи №5008/531/2012 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва, оскільки встановлено, що Мукачівська філія Концерну "Військторгсервіс" не має статусу юридичної особи, а отже належним відповідачем є саме Концерн "Військторгсервіс", місцезнаходженням якого є місто Київ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/11876-2012, розгляд справи призначено на 23.10.2012 року.
22.10.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано оригінали документів та витяг з ЄДРПОУ на відповідача; просить суд розглянути справу без його участі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2012 року судове засідання відкладено на 08.11.2012 року в порядку ст. 77 ГПК України, в зв'язку з неявкою сторін, частковим виконанням позивачем та невиконанням відповідачем вимог ухвали суду від 30.08.2012 року, необхідністю належного повідомлення відповідача у справі.
07.11.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
В судовому засіданні 08.11.2012 року представником відповідача надано усні пояснення по суті спору, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та заявлено обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи через неотримання позовної заяви та необхідність ознайомитись з наданими матеріалами справи.
Ухвалою суду від 08.11.2012 року було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи на 20.11.2012 року.
16.11.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду м. Києва відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що накладні, що містяться в матеріалах справи не підтверджують факт поставки товару відповідачеві, оскільки не містять підпису уповноваженої особи та печатки відповідача у справі.
19.11.2012 року через відділ канцелярії господарського суду м. Києва позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. В судове засідання 20.11.2012 року позивач не з'явився.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
04 січня 2009 року між Фізичною особою-підприємцем Легеза Володимиром Михайловичем (далі по тексту -позивач), як постачальником та Мукачівською філією Концерну «Військторгсервіс»(далі -відповідач), як покупцем було укладено договір № 5 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору (п.1.1.), постачальник поставляє товари в асортименті та за цінами, що вказані в накладних, а покупець зобов'язується прийняти поставку та оплатити поставлений товар, вчасно повернути постачальнику зворотну заставну тару.
Відповідно до п.1.2 партією товару вважається його кількість, вказана в одній накладній.
Згідно п. 6 сторони зобов'язуються періодично здійснювати звірки взаєморозрахунків.
Позивач у позовній заяві зазначив, що протягом 2010 та початку 2011 року відповідачу по справі було поставлений товар і заборгованість по оплаті складає 14 697, 55 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.01.2011 року підписаним відповідачем.
В якості доказів підтвердження поставки товару відповідачу на загальну суму 14 697, 55 грн. позивач подав суду видаткові накладні на зазначену суму, та акт звірки взаємних розрахунків від 01.01.2011 року.
В зв'язку з неоплатою відповідачем поставленого товару, позивач просить стягнути 14 697, 55 грн. основного боргу, 734, 88 грн. інфляційних нарахувань та 631, 79 грн. 3% річних.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на недоведеність позивачем належними доказами факту поставки товару.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.
Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Фіфлії та представництва не є юридичними особами. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданою нею довіреності.
Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи.
За своєю правовою природою Договір №5 від 04.01.2009р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Частина 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами, згідно з ч. 2 ст. 9 Закону, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Акт звірки поданий позивачем в матеріали справи, в якості доказу заборгованості відповідача перед позивачем по договору на суму 14 697, 55 грн. не містить даних, що відповідач (Концерн "Військторгсервіс", в особі Мукачівської філії концерну "Військторгсервіс") підтверджує заборгованість саме по накладних наявних в матеріалах справи, тобто саме по накладних що є предметом спору.
Крім того, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак не може вважатися належним доказом проведення цих операцій та наявності заборгованості у суб'єкта господарювання.
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належним та допустимим доказом поставки товару є тільки накладна, оформлена у відповідності з вимогами чинного законодавства, із якої можна, зокрема, ідентифікувати особу (в даному випадку юридичну особу -відповідача), яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Враховуючи викладене, Акт звірки взаєморозрахунків від 01.01.2011 року, наявний в матерілах справи, відповідно до приписів чинного законодавства не є належним та допустимим доказом поставки товару позивачем відповідачу на суму 14 697, 55 грн. за договором.
Як встановлено судом, лише на двох накладних наданих, наявних в матеріалах справи присутня печатка/штамп та підпис відповідача (Концерн "Військторгсервіс", в особі Мукачівської філії концерну "Військторгсервіс"). А саме на накладній № 1 від 1.10.2010 року на суму 388, 50 грн. та на накладній № 24 від 15.11.2010 року на суму 489, 60 грн.
Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору доведена заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті поставленого товару складає 878 грн. 10 коп., а не 14 697, 55 грн. як зазначає позивач.
Позивачем умови договору виконані, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, поставлено товар на суму 878, 10 грн. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано, заборгованість по оплаті поставленого товару в розмірі 878, 10 грн. не погашена.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належних доказів на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 13 819,45 грн. (14 697, 55 -878, 1 = 13 819, 45) позивачем суду не надано. В той же час, відповідачем не спростована заборгованість перед позивачем по договору по оплаті поставленого товару на суму 878, 10 грн.
Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 878 грн. 10 коп. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення 14 697, 55 грн. основного боргу за договором підлягають частковому задоволенню.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання. Отже, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу за період з 01.01.2011 року по 06.06.2012 року підлягають частковому задоволенню, із розрахунку:
- 3 % річних 878, 1*3%:365*523=37, 75 грн.;
- Інфляційні збитки 878, 1*1,05 (середній індекс інфляції за період з 01.01.2011 по 06.06.2012 року) -878, 1=43,91 грн.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Легези Володимира Михайловича підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Концерну «Військторгсервіс», в особі Мукачівської філії концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-а; код ЄДРПОУ 33689922 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Фізичної особи-підприємця Легеза Володимира Михайловича (89600, Закарпатська обл. м. Мукачево вул. П. Набережна, 6Б/13; код ЄДРПОУ 1804203734) 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн. 10 коп. основної заборгованості, 43 (сорок три) грн. 91 коп. інфляційних витрат, 37 (тридцять сім) грн. 75 коп. 3 % річних, 19 (дев'ятнадцять) грн. 20 коп. судового збору.
3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27.11.2012р.
Суддя Г.П. Бондаренко