27.11.2012Справа №5002-7/3579-2012
За позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго»
до відповідача - фізичної особи-підприємця Вєісова Іси Мамедовича
про стягнення 7 049,15 грн.
Суддя Дворний І.І.
Представники:
Від позивача Ключник О.О., юрисконсульт, довіреність № 412-Д від 10.07.2012
Від відповідача не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство «Крименерго» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця Вєісова Іси Мамедовича 7 049,15 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 509, 525, 526, 530, 549, 611, 714 Цивільного кодексу України, положеннях Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 (зі змінами, далі по тексту - ПКЕЕ), Закону України «Про електроенергетику» та мотивовані тим, що не зважаючи на повне виконання позивачем умов договору про постачання електричної енергії за № 476 від 07.10.2004 (з додатковими угодами), укладеного між сторонами, відповідач свої зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати за спожиту електричну енергію та здійснення інших платежів, передбачених умовами договору та умовами діючого законодавства України належним чином не виконував, більш того, відповідачем було перевищено й договірну величину споживання електричної енергії, що призвело до виникнення заборгованості.
Так, несплата відповідачем вказаної заборгованості стала підставою для звернення публічного акціонерного товариства «Крименерго» до суду з позовом про її стягнення у примусовому порядку.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.10.2012 позовна заява була прийнята до розгляду та призначено дату судового засідання.
У судове засідання, що відбулось 27.11.2012 з'явився представник позивача, який підтримав вимоги заявленого позову та наполягав на його задоволенні.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, явку свого представника у судове засідання повторно не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
07.10.2004 відкрите акціонерне товариство «Крименерго» (назву якого в подальшому було змінено на публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго», за договором постачальник) та фізична особа-підприємець Вєісов Іса Мамедович (за договором споживач) уклали договір про поставку електричної енергії № 476, відповідно до розділу 1 якого постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно умов цього договору та додатків до договору, які є його невід'ємними частинами (а.с. 9-12).
В розділі 2 Договору сторони передбачили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення інших питань, які не обумовлені цим договором, сторони зобов'язані керуватися діючим законодавством України, зокрема, Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими у встановленому порядку.
Пунктом 2.1.2 договору постачальник електричної енергії зобов'язується постачати споживачу електроенергію як різновид товару.
Згідно з пунктом 3 Додатку № 4.1, який є невід'ємною частиною договору, об'єм фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням величини втрат від міста установлення засобів обліку до мереж балансової належності електромереж, встановлюється відповідно до «Акту про об'єми переданої споживачу (спожитою споживачем) електричної енергії». Споживач самостійно проводить зняття показів розрахункових приборів обліку та оформляє «Акту про об'єми переданої споживачу (спожитою споживачем) електричної енергії».
Відповідно до пункту 2.2.3 договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатків № 4.1 або № 4.2 «Порядок розрахунків».
Згідно з пунктом 7.1 Договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПОЕ та ПКЕЕ.
Перевірка стану розрахунків за електроенергію здійснюється за розрахунковий період щомісячно та оформлюється двостороннім актом звірки між споживачем та постачальником, які споживач зобов'язаний повернути підписаним до наступного розрахункового періоду
(пункт 7.2 договору).
Згідно з пунктом 7.3 Договору у випадку встановлення розрахункових засобів обліку на межі балансової приналежності електричних мереж електропередавальної організації та Споживача, обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показників розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових витрат електроенергії на ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової приналежності до місця встановлення розрахункових засобів обліку.
В пункті 1 Додатку до договору № 4.1 сторони передбачили, що розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються відповідно до пункту 6.6 ПКЕЕ. Розрахункова дата (день, коли споживач надає Акт про обсяги спожитої електроенергії, а постачальник виставляє остаточний рахунок) встановлюється 06 числа кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з 06 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.
Показники розрахункових засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів та точок комерційного обліку фіксуються 6 числа кожен місяць та оформлюються «Актом про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії» в 2-х екземплярах, по одному для кожної сторони.
Розрахунки за електричну енергію здійснюються споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. За дату сплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії або дата внесення споживачем готівки до каси постачальника.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувалися свої обов'язки за договором та поставлялася відповідачеві електрична енергія, на оплату якої виставлялися відповідні рахунки із зазначенням кількісних показників електроенергії, її вартості та загальної суми до сплати (а.с. 14, 16, 17, 19-21, 23).
Разом з тим, відповідачем зазначені вище рахунки сплачувалися несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість за спожиту активну електричну енергію, яка за період з 06.12.2011 по 06.03.2012 складає 5 279,57 грн.
В пункті 6 Додатку № 4.1 сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати обумовлених даних Порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачеві нарахування за весь час прострочення, включаючи день фактичної оплати:
- пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, яка діяла в період, за який здійснюються нарахування;
- 3% річних від простроченої суми.
Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання по сплаті за активну електричну енергію, на підставі вищевикладеного відповідачу була нарахована пеня за весь період прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 276,48 грн.
З метою відшкодування матеріальних втрат постачальника від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, останнім були нараховані 3% річних від простроченої суми платежу. Так, за прострочення сплати активної електроенергії відповідачу було нараховано 3% річних у розмірі 59,16 грн.
З метою захисту майнового права та інтересу постачальника шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові, останнім також було здійснено інфляційні нарахування за активну електроенергію - 31,56 грн.
Також, матеріали справи свідчать про те, що сторонами було укладено додаток № 1 до договору, яким встановлено договірні величини споживання електричної енергії, згідно до вимог Закону України «Про електроенергетику» та ПКЕЕ.
Згідно з пунктом 4.2.2 договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначеної згідно з вимогами розділу 5 цього договору, споживач оплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується з споживачів з приєднаною потужністю 150 кВа (кВт) і більше.
Пунктом 5 додатку № 4.1 сторонами також було визначено відповідальність за перевищення договірних величин споживання електроенергії.
Так, на розрахунковий період з 07.11.2011 по 06.12.2011 відповідачу був затверджений ліміт споживання в розмірі 700 кВтг. Фактично за вказаний період було використано 1214 кВт/г.
Таким чином, за розрахунковий період з 07.11.2011 по 06.12.2011 відповідачем було перевищено договірну величину у розмірі 514 кВт/г на суму 450,37 грн., про що представниками енергопостачальної організації було складено акт (а.с. 15).
За розрахунковий період з 07.12.2011 по 06.01.2012, відповідно до додатку № 1 до договору по об'єкту «Торговий кіоск» був затверджений ліміт споживання в розмірі
705 кВт/г. Фактично за вказаний період було використано 1254 кВт/г. Таким чином, за розрахунковий період з 07.12.2011 по 06.01.2012 відповідачем було перевищено договірну величину у розмірі 544 кВт/г на суму 492,01 грн., про що був складений акт (а.с. 18).
За розрахунковий період з 07.01.2012 по 06.02.2012, відповідно до додатку № 1 до договору був затверджений ліміт споживання в розмірі 740 кВт/г. Фактично за вказаний період відповідачем було використано 1254 кВт/. Таким чином, за розрахунковий період з 07.01.2012 по 06.02.2012 відповідачем було перевищено договірну величину у розмірі 514 кВт/г на суму 460 грн., про що також був складений акт (а.с. 22).
На підставі цього, на оплату перевищення договірного електроспоживання позивачем були виставлені рахунки № 476/45/1211Л1 від 06.12.2011 (а.с. 16), № 476/45/0112Л1 від 06.01.2012 та № 476/45/0212Л1 від 06.01.2012 (а.с. 17,19) на загальну суму 1402,38 грн., які відповідачем оплачені не були.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувалися умови договору та поставлялась відповідачу електрична енергія. Однак, відповідач умови договору в частині повної та своєчасної оплати порушував, в наслідок чого, у останнього перед позивачем склалась заборгованість за активну електричну енергію та заборгованість за перевищення договірної величини. Несплата вказаних коштів послугувала підставою для звернення позивача з позовними вимогами до суду про їх стягнення в примусовому порядку з нарахуванням на суму основної заборгованості передбачених договором пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на таких підставах.
Судом встановлено, що спірні правовідносини, виниклі між сторонами, регулюються договором, Законом України «Про електричну енергію» та ПКЕЕ.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Аналогічний припис міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії (частина 7 статті 26 Закону України «Про електроенергетику»).
Згідно з приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Так, матеріали справи свідчать про те, що відповідач свої зобов'язання за договором в частині здійснення повних та своєчасних платежів виконував неналежним чином, у зв'язку з чим перед позивачем за період з 06.12.2011 по 06.03.2012 виникла заборгованість у розмірі
5 279,57 грн.
Так, відповідач свої зобов'язання порушив, оскільки умови договору виконував належним чином, зокрема не сплатив всю суму заборгованості за договором, договірну величину споживання електричної енергії перевищив.
Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач заборгованість не сплатив, доказів її погашення не надав, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у розмірі 5279,57 грн. підлягають задоволенню.
Також, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача:
- інфляційні втрати за активну електроенергію у розмірі 31,56 3% річних за активну електроенергію у розмірі 59,16 грн., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором за активну електроенергію в розмірі 276,48 грн.
При розгляді вказаних вимог, судом встановлено наступне.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за активну і реактивну енергію, суд погоджується з його правомірністю, у зв'язку з чим, вимоги публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Так, умовами договору про постачання електричної енергії, укладеного між сторонами, зокрема пунктом 4.2.1 встановлено, що за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього договору, з порушенням строків, визначених додатком №4.1, № 4.2, споживач зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу, враховуючи дату фактичної оплати. Вказаний пункт договору узгоджується й з пунктом 6 Додатку № 4.1 до договору.
Перевіривши розрахунок пені за активну електроенергію, суд погоджується з його правомірністю, у зв'язку з чим, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені також підлягають задоволенню.
Матеріали справи також свідчать, що відповідачем було допущено перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахункові періоди з 07 грудня 2011 року по 06 січня 2012 року.
В пункті 2.2.2 договору сторони передбачили, що споживач зобов'язується додержуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору.
Як встановлено пунктом 4.4 ПКЕЕ, споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.
Споживач, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, та/або споживач постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності.
Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.
Відповідно до пункту 5.1 договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач, не пізніше 15 листопада поточного року, надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (Додаток №1 «Обсяги поставки електричної енергії споживачу та субспоживачу»).
У випадку ненадання споживачем вищевказаних відомостей у встановлений строк розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік встановлюється постачальником на рівні фактичних показників відповідних періодів поточного року. Аналогічні положення закріплені в пункті 4.2 Правил користування електричною енергією.
Матеріали справи свідчать про те, що сторонами було укладено додаток №1 до договору, яким встановлено договірні величини споживання електричної енергії, згідно до вимог Закону України «Про електроенергетику» та ПКЕЕ.
Згідно з пунктом 4.2.2 договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначеної згідно з вимогами розділу 5 цього договору, споживач оплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується з споживачів з приєднаною потужністю 150 кВА (кВт) і більше.
Пунктом 5 додатку № 4.1 сторонами також було визначено відповідальність за перевищення договірних величин споживання електроенергії.
З заявою про корегування договірної величини споживач до постачальника не звертався, докази зворотного в матеріалах справи відсутні. Фактичні витрати електричної енергії за період з 07.11.2011 по 06.12.2011 (ліміт споживання 700 кВтгод) склали 1214 кВт/г з перевищенням договірної величини у розмірі 514 кВт/г; фактичні витрати електричної енергії за період з 07.12.2011 року по 06.01.2012 (ліміт споживання 705 кВт/г.) склали 1214 кВт/г з перевищенням договірної величини у розмірі 544 кВт/г; фактичні витрати електричної енергії за період з 07.01.2012 по 06.02.2012 (ліміт споживання 740 кВт/г) склали 1254 кВт/г з перевищенням договірної величини у розмірі 514 кВт/г.
Всього на загальну суму 1 402,38 грн.
Підсумовуючи викладене, приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів повної сплати виниклої перед позивачем заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» про стягнення вартості перевищення договірної величини обґрунтовані та підтверджуються матеріалами справи, з огляду на що підлягають задоволенню, втім, лише частково, у розмірі 1 402,38 грн., а не у заявленому розмірі 1 403,03 грн., оскільки при розрахунку вказаної суми позивачем була допущена арифметична помилка, яку позивач визнав. Разом з тим, в матеріалах справи належна заява позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу щодо зменшення позовних вимог на вказану суму подана не була.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, встановлені шляхом дослідження матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають
5 279,57 грн. заборгованості за активну електричну енергію, інфляційні втрати за активну електроенергію у розмірі 31,56 грн. 3% річних за активну електроенергію у розмірі 59,16 грн., пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором за активну електроенергію в розмірі 276,48 грн. та 1 402,38 грн. вартості перевищення договірної величини.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.11.2012 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Повне рішення складено 30.11.2012.
Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Вєісова Іси Мамедовича (вул. Джамі-Йолу, 55, с. Піонерське, Сімферопольський р-н, АР Крим, 95034, ЄДРПОУ 2191004151) на користь публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» (вул. Київська, 74/6,
м. Сімферополь, 95034, рр 260323051142 КРУ АТ «Ощадбанк», м. Сімферополь, МФО 324805, ЄДРПОУ 00131400) 5279,57 грн. заборгованості за активну електричну енергію, 31,56 грн. інфляційних втрат, 59,16 грн. 3% річних, 276,48 грн. пені, 1402,38 грн. вартості перевищення договірної величини та судовий збір у розмірі 1609,50 грн.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя І.І. Дворний