29.11.2012Справа №5002-23/3760-2012
За позовом Спільного українсько - німецького підприємства «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (пров. Нестеровський, 7/9, м. Київ, 04053)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА КРИМ ВИНО» (вул. Леніна, 128, с. Вільне, Бахчисарайський район, АРК, 98433)
про стягнення 23 949, 26 грн.
Суддя Доброрез І.О.
Представники:
Від позивача - не з'явився,
Від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Спільне українсько - німецьке підприємство «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА КРИМ ВИНО» про стягнення заборгованості за товар на суму 23949,26грн. по договору №5150 (на умовах відстрочки платежу) від 10.12.2010 р.
Позовні вимоги мотивовані тім, що 10.12.2010 р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу №5150, згідно з яким позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та поставив товар відповідачу на загальну суму 95 578,02 грн. Відповідно договору відповідач повинен здійснити оплату товару на поточний рахунок позивача в гривнах у розмірі повної вартості отриманого за накладною товару не пізніше 60 діб від дати приймання товару. Відповідач оплатив товар на загальну суму 7 000 грн., та повернув товар на загальну суму 64 628,76 грн. Таким чином борг відповідача склав 23 949,26 грн. Позивач прийняв усі міри для досягнення врегулювання спору мирним шляхом, але жодних оплат на момент подачі позову від відповідача не надійшло, що ї стало підставою для звернення з позовом до суду.
Представник позивача в судове засідання 29.11.2012 не з'явився, направив клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання, що відбулось 29.11.2012 р. явку свого представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Тим самим судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.
Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1, п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд
встановив:
10 грудня 2010 р. між Спільним українсько-німецьким підприємством «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА КРИМ ВИНО» (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу № 5150 (на умовах відстрочки платежу), надалі - Договір.
Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується продати у власність Покупцю за його заявками товари народного споживання належної якості - в подальшому «Товар», а Покупець зобов'язується протягом дії цього Договору купувати товар і своєчасно сплачувати його вартість.
В п. 1.2. договору визначено, що конкретний асортимент (номенклатура), кількість і вартість товару вказуються в накладних на товар, які після оформлення є невід'ємною частиною Договору. Асортимент, що вказаний в накладних, може бути змінений, при цьому загальна сума Договору перед та після зміни товару одного асортименту на інший залишається незмінною.
Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та поставив товар відповідачу на загальну суму 95 578,02 грн.
Відповідно до п. 4.3. Договору, Покупець здійснює оплату товару на поточний рахунок Продавця в гривнях у розмірі повної вартості отриманого за накладною товару не пізніше 60 діб від дати приймання товару.
Відповідач оплатив Товар на загальну суму 7 000,00 грн. та повернув Товар на загальну суму 64 628,76 грн.
Таким чином, борг Відповідача складає 23 949, 26 грн.
Відповідно до ч.2 п.4.5. Договору, до повного остаточного розрахунку за кожну партію раніше одержаного товару (за кожною накладною), будь-яке наступне перерахування Покупцем грошових коштів в оплату за товар, зараховується Постачальником як сплата за партію товару (за накладною), яку одержав Покупець раніше від інших партій товару, незалежно від того, який номер накладної (або інше формулювання про сплату) вказано в платіжному дорученні Покупця.
Таким чином, відповідач частково не оплатив заборгованість у розмірі 6337,34 грн. за товар, поставлений за накладною від 10.02.2011 №8У000953 на суму 13681,20грн. та від 16.02.2011 №ЗУ004016 на суму 17611,92грн.
Позивачем було відправлено вимогу від 12.07.2012р., яку Відповідач отримав 17.07.2012р..
01.08.2012р. відповідач надіслав листа, яким зобов'язався погасити заборгованість до 30.09.2012р., але жодних оплат на момент подачі позову від відповідача не надійшло.
Дослідивши надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.
У розумінні діючого законодавства зобов'язанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).
Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
У порушення вимог статей 33, 34 Господарського кодексу України відповідачем доказів належного виконання зобов'язань за договором купівлі - продажу купівлі-продажу № 5150 від 10.12.2010 суду не надано.
Таким чином, суд приходить висновку, що станом на день розгляду справи заборгованість відповідача становить 23949,26грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.
Понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1609,50 грн. судом покладаються на відповідача у відповідності до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА КРИМ ВИНО» (вул. Леніна, 128, с. Вільне, Бахчисарайський район, АРК, 98433; р/р 260086538 в ПАТ «Укрбізнесбанк», МФО 334969, ідентифікаційний код 36551352) на користь Спільного українсько - німецького підприємства «Марком» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (пров. Нестеровський, 7/9, м. Київ, 04053; р/р 26002962498128 в ПАТ «ПУМБ» в м.Києві, МФО 334851, ідентифікаційний код 14364757) суму боргу в розмірі 23949,26грн. та витрати з оплати судового збору в розмірі 1609,50 грн.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.О. Доброрез