83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
29.11.12 р. Справа № 5006/12/199/2012
Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.
при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Державного підприємства «Макіїввугілля», м.Макіївка
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Макіївки
про стягнення 9663,42грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Остроухова Н.О. - за довіреністю;
від відповідача: не з'явився ;
Заявлено позов Державним підприємством «Макіїввугілля», м.Макіївка до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Макіївки про стягнення заборгованості по орендній платі за оренду державного майна в сумі 8932,63грн. та пені у розмірі 730,79грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №884/2001 від 25.12.2001р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк його не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість перед балансоутримувачем за період з 01.12.2011р. по 01.08.2012р., яка складає 8932,63грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 730,79грн. Як на правове обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на вимоги статей 509, 525, 530, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст.174,230, 231 Господарського кодексу України, ст.54-58 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Однак, через канцелярію суду 28.11.2012р. надав суду заяву, у якій позовні вимог визнає повністю та просить суд справу розглянути без її участі.
За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності - Фізичною особою ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди №884/2001 від 25.12.2001року. нежитлового приміщення, загальною площею 812,50кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі ДВАТ «Шахта «Бутівська» (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з експертною оцінкою станом на 31.09.2001р. - 69643грн.
Згідно умов п.2.1. договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта прийому - передачі майна.
Відповідно до п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць рахунку (листопад 2001р.) -584,43грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2001р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за листопад 2001р.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
За приписами п.3.3. договору сторони передбачили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% відповідно, щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним періодом.
Як вказано у п.3.5. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3. договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 120% облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Пунктом 5.6. договору сторони визначили, що обов'язком Орендаря є щомісяця, до 10 числа, надавати Орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку).
Згідно п.5.9. договору Орендар зобов'язаний щоквартально до 10 числа проводити звірку розрахунків та сплати до бюджету орендної плати з Орендодавцем по Акту звірки.
Як зазначено у п.10.1. договору цей Договір укладено строком на два роки, що діє з 25 грудня 2001р. до 25 грудня 2003р. Відповідно до п.10.6. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і а тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками сторін. Доказів відмову від договору сторонами до матеріалів справи не надано, у зв'язку із чим за висновком суду даний договір є продовженим.
До укладеного договору оренди №884/2001 від 25.12.2001року. між сторонами 25.12.2001р. було складено та підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв державне майно - нежитлове приміщення загальною площею 812,50кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходиться на балансі ДВАТ «Шахта «Бутівська», з метою здійснення спортивно-оздоровчого, розважального комплексу для сімейного відпочинку та організації дозвілля дітей і молоді.
Також між сторонами були підписані Додаток №2 - розрахунок орендної плати, який затверджений сторонами договору, у якому зазначено, що орендна плата сплачується: 70% - до державного бюджету та 30% - балансоутримувачу. Орендна плата з грудня 2001 року щомісяця корегується на індекс інфляції, встановлений Мінстатом України. ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до п.3.3. статуту Державного підприємства «Макіїввугілля» Шахта «Бутівська», яка є балансоутримувачем спірного майна є відокремленим підрозділом ДП «Макіїввугілля».
Згідно інвентарної картки обліку основних засобів №42 будівля дитячого садка №1 «Орльонок» відноситься до основних засобів шахти «Бутівська».
Як вбачається з довідки №11/3 від 12.10.2012р., наданої до матеріалів справи позивачем, розмір заборгованості за орендну плату та пені на 01.08.2012р. складає - 9663,42грн.
У зв'язку із несплатою відповідачем орендних платежів позивачем було надіслано претензії, в яких вказано про наявність заборгованості по орендній платі. Відповідач у свою чергу відповідей на претензії не надав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.
Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).
За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Водночас, на спірні правовідношення поширюються також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є спеціальними, тобто такими, що регулюють правові відносини оренди державного та комунального майна, у зв'язку з чим мають пріоритет у застосуванні норм інших законів (в тому числі норм Цивільного кодексу України), тому саме вони мають застосовуватись до спірних правовідносин.
Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.
Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.
Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Відповідно до приписів статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.3 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним періодом.
Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.
Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).
Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №884/2001 від 25.12.2001р. належним чином не виконав, орендну плату за період з грудня 2011р. по липень 2012р. в сумі 8932,63грн. не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 8932,63грн.
Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 8932,63грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення неустойки в сумі 730,79грн. на підставі умов п. 3.5 договору оренди суд зазначає наступне:
Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що він є арифметично невірним та за розрахунком суду складає 291,63грн. Відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 730,79грн. підлягають задоволенню частково в сумі 291,63грн.
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі вимог передбачених ст.ст.2, 3, 10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.11-16, 202, 509, 526, 530 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 626, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
Позовні вимоги Державного підприємства «Макіїввугілля», м.Макіївка до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Макіївки про стягнення заборгованості по орендній платі за оренду державного майна в сумі 8932,63грн. та пені у розмірі 730,79грн., задовольнити частково.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства «Макіїввугілля» (86157, м. Макіївка, пл. Советська, 2, р/р 26007344752834 в Макіївському безбалансовому відділенні філіалу «Головного управління ПАТ «Промінвестбанк», м. Макіївка, МФО 3346, код ЄДРПОУ 32442295) борг в сумі 8932,63грн. та пеню в сумі 291,63грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства «Макіїввугілля» (86157, м. Макіївка, пл. Советська, 2, р/р 26007344752834 в Макіївському безбалансовому відділенні філіалу «Головного управління ПАТ «Промінвестбанк», м. Макіївка, МФО 3346, код ЄДРПОУ 32442295) витрати по сплаті судового збору в сумі 1536,43грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.11.2012р.
Суддя Тоцький С.В.