"28" грудня 2012 р. Справа № 5004/1155/12
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7", м.Луцьк
про визнання договорів оренди недійсними.
Суддя Вороняк А.С.
при секретарі с/з Чорному С.О.
позивач: підприємець ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець;
від відповідача: Ящинська Н.В. -довіреність №570 від 29.02.2012 р.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представника позивача та прокурора не поступало.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
СУТЬ СПОРУ: позивач -фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" про визнання недійсними договорів оренди торгівельних місць, площ НОМЕР_1 в 6 ряді, НОМЕР_1 в 7 ряді від 07.08.2008 року.
Позивач в додаткових поясненнях від 23.10.2012р., від 27.11.2012р. та в судовому засіданні позов підтримав, зазначив, що порушено його право на зайняття підприємницькою діяльністю, оскільки відсутність статусу ринку в «торгового комплексу «Новий ринок»»не дає можливість використовувати торгові місця, площі за призначенням, земельна ділянка на території Боратинської сільської ради, належна відповідачеві, призначена для розміщення автостоянки, торгового комплексу, «торговий комплекс «Новий ринок»» не було зареєстровано в установленому порядку як ринок, стосовно земельної ділянки, належної ТзОВ "Дельта-7", рішення місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, яким відведено її для надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій, відсутні.
На території земельної ділянки не здійснюється торгівельна діяльність, територія пустує, частково відсутнє загородження території земельної ділянки та належна охорона, малі архітектурні форми, які знаходяться на території цієї земельної ділянки, знаходяться в незавершеному стані. Відсутня будь - яка інфраструктура, необхідна для здійснення торгівельної діяльності, як і торгівельна діяльність як така.
Зазначив, що відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; вважає, що відповідачем не додержано в момент вчинення правочинів вимог, вказаних в ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК, а саме: зміст правочинів суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, і правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наданий суду дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі, виданий 17.07.2008р., не має відношення до спірних правовідносин, оскільки виданий ТзОВ "Дельта-7", і дозволяє товариству здійснювати відповідну торгівлю, від власної особи. Відомості, що містяться в листі від 20.02.2012р. №128/17/2-11 відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Луцької РДА, не підтверджують права позивача на укладення спірних правочинів, оскільки Робочий проект та План благоустрою території не є належними підставами для такого. Відомості про те, що майно, яке відповідач називає торговим комплексом, введено належним чином в експлуатацію, суду не надано. І не ідентифіковано це майно. Тобто, невідомо, чим є «торговий комплекс «Новий ринок»», якщо є ринком.
Представник відповідача в поясненні від 08.11.2012р. №716, в запереченнях на пояснення позивача від 28.11.2012р. №722, згідно наданих фотокопій за 11.03.2012 р., 27.11.2012 р., та в судовому засіданні позов заперечила, зазначила, що предметом спірних договорів є торгові місця, площі НОМЕР_1 в 6 ряді та НОМЕР_1 в 7 ряді на території «торгового комплексу «Новий ринок»»для встановлення металевої конструкції в розумінні норм Цивільного кодексу України, тому торговий комплекс не є ринком і це не може бути підставою для визнання договорів оренди недійсними. 17.07.2008р. виконавчим комітетом Боратинської сільської ради був виданий дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі, тому здійснення господарської діяльності, характерної для торгівлі на ринках є цілком правомірною; позивач не звертався з претензіями чи заявами про розірвання даних договорів, хоча торговою площею користувався і ніяких змін до умов договору не вимагав, не сплачував орендної плати, а подав позов про визнання недійсними даних договорів. Торговий комплекс "Новий ринок" збудований відповідно до Робочого проекту "Розміщення автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області" від 2007 року. В робочому проекті передбачено, що територія торгового комплексу розмежовується на зони: торговельну, складську та господарську. В торгівельній зоні розташовуються торгові точки контейнерного типу для торгівлі промисловими і продовольчими матеріалами. Металеві конструкції, на території даного торгового комплексу, розміщені групою відповідно до Плану благоустрою території (м 1:500) "Розміщення автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області", затвердженого начальником управління (відділу) містобудування та архітектури Луцької райдержадміністрації. Оскільки торговий комплекс "Новий ринок" не являється ринком, то ринковий збір з позивача не справлявся і до місцевого бюджету не перераховувався. Будівництво торгового комплексу завершене, про що свідчить свідоцтво про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил та підтверджує його готовність до експлуатації від 15.09.2009р. Торгові місця станом на 01.02.2008р. були готові для встановлення на них металоконструкцій, які є власністю підприємців. Документи на розміщення своєї металоконструкції повинен виготовляти саме позивач. ТзОВ "Дельта-7" побудувало «торговий комплекс «Новий ринок»»і надало торгові місця, площі в оренду позивачу для встановлення на них металоконструкцій та здійснення підприємницької діяльності. Територія торгового комплексу має відокремлену та відгороджену територію, торговий комплекс є складовою частиною ТзОВ "Дельта-7" та перешкод в здійсненні підприємницької діяльності не має, що підтверджується наданими на адресу суду фотокопіями.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, господарський суд, -
Рішенням господарського суду Волинської області від 31.08.2011р. у справі №5004/1593/11 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" про визнання договорів оренди недійсними в позові відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2011р. рішення господарського суду Волинської області від 31.08.2011р. у справі №5004/1593/11 залишено без змін, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2012р. касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, рішення господарського суду Волинської області від 31.08.2011р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2011р. у справі №5004/1593/11 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
Рішенням господарського суду Волинської області від 10.04.2012р. у справі №5004/65/12 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" про визнання договорів оренди недійсними позов задоволено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.05.2012р. рішення господарського суду Волинської області від 10.04.2012р. у справі №5004/65/12 залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" від 24.04.2012 р. - без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.09.2012р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" задоволено частково, рішення господарського суду Волинської області від 10.04.2012р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.05.2012р. у справі №5004/65/12 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
В постанові Вищого господарського суду України від 03.09.2012р. зазначено, що при новому розгляді судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, достеменно з'ясувати правову природу спірних договорів, правильно застосувати норми матеріального і процесуального права та зробити обґрунтовані висновки щодо наявності або відсутності правових підстав для задоволення заявленого позову.
Вищий господарський суд України в постанові від 03.09.2012р. вказав:
Як встановлено судами і підтверджується наявними матеріалами справи, позивач не звертався до відповідача із заявами про припинення договорів.
Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, господарські суди обох інстанцій врахували, що згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України, яка містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, при цьому особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Всупереч наведеному, обмежуючись посиланням на те, що відповідач, не отримавши статусу ринку, не мав права вчиняти спірні правочини, суди попередніх інстанцій не навели жодної норми матеріального права, яка дозволяла б суду встановити на цій підставі нікчемність укладених договорів (через пряму вказівку закону), при цьому, не зазначили, які конкретні права позивача були порушені при укладенні зазначених угод і яким чином задоволення позову призведе до їх відновлення, а також взагалі не надали оцінки дозвільній документації, наданій під час нового розгляду справи.
Слід також зазначити, що задовольнивши позов про визнання договорів недійсними, суди належним чином не з'ясували їх дійсну правову природу, а саме, не дослідили, що було предметом спірних договорів -частина площі на території торгівельного комплексу, призначена для встановлення відповідної конструкції як об'єкт оренди в розумінні норм Цивільного кодексу України, або послуги по користуванню торговим місцем на ринку в розумінні Правил торгівлі на ринках, за якими це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, прицепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, трейлерах, палатках, магазинах, торгівельних павільйонах тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, 7 серпня 2008 року між Підприємцем ОСОБА_1 (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" (далі ТзОВ "Дельта-7") (орендодавець) було укладено договір № 10 оренди торгівельного місця, площі, згідно пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне користування торгівельне місце на столах (прилавках) за №_____, торгівельну площу на території торгового комплексу площею 17,5 кв.м. для встановлення металевої конструкції за №_____, магазину за № 6 ряд - 10 місце (а.с.10, т.I).
Відповідно до пункту 1.3 даного договору вказане торгівельне місце, площа якого перебуває у робочому стані, відповідає вимогам Правил торгівлі на ринках і техніки безпеки при роботі на ньому.
Пунктом 2.1 договору оренди передбачено, що вступ орендаря у користування орендованим місцем, площею настає одночасно із підписанням сторонами договору.
Орендна плата визначається у розмірі 350 грн. за місяць та вноситься щомісячно до 5 числа поточного місяця (пункт 3.1 договору).
Згідно пункту 6.1 договору цей договір діє з 01 серпня 2008 р. до 31 грудня 2008 р., а в частині розрахунків у разі невиконання їх орендарем та нанесені збитків орендодавцю - до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків.
Згідно п.6.3 зміни та доповнення до договору вносяться шляхом підписання додаткових угод, які є невід»ємною часиною договору.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору після закінчення його терміну протягом одного календарного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих же самих умовах (пункт 6.6 договору).
7 серпня 2008 року між Підприємцем ОСОБА_1 (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" (далі ТзОВ "Дельта-7") (орендодавець) було укладено договір № 10 оренди торгівельного місця, площі, згідно пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне користування торгівельне місце на столах (прилавках) за №_____, торгівельну площу на території торгового комплексу площею 17,5 кв.м. для встановлення металевої конструкції за №_____, магазину за № 7 ряд - 10 місце (а.с.11,Т.1).
Відповідно до пункту 1.3 даного договору вказане торгівельне місце, площа якого перебуває у робочому стані, відповідає вимогам Правил торгівлі на ринках і техніки безпеки при роботі на ньому.
Пунктом 2.1 договору оренди передбачено, що вступ орендаря у користування орендованим місцем, площею настає одночасно із підписанням сторонами договору.
Орендна плата визначається у розмірі 350 грн. за місяць та вноситься щомісячно до 5 числа поточного місяця (пункт 3.1 договору).
Згідно пункту 6.1 договору цей договір діє з 01 серпня 2008 р. до 31 грудня 2008 р., а в частині розрахунків у разі невиконання їх орендарем та нанесені збитків орендодавцю - до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків.
Згідно п.6.3 зміни та доповнення до договору вносяться шляхом підписання додаткових угод, які є невід»ємною часиною договору.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору після закінчення його терміну протягом одного календарного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих же самих умовах (пункт 6.6 договорів).
Оскільки, доказів звернення до відповідача із заявою про припинення дії договорів сторони суду не надали, враховуючи пункт 6.6 договорів, їх дія кожного року була продовжена на той самий термін і на тих же умовах.
Судом встановлено, що оспорювані договори також містять умови щодо передачі та повернення торгівельного місця, площі (розділ 2), орендної плати (розділ 3), прав та обов'язків сторін (розділ 4), відповідальності сторін (розділ 5) та строку дії, зміни, розірвання договорів (розділ 6).
Судом було досліджено та встановлено, що предмет спірних договорів -частина площі на території торгівельного комплексу, призначена для встановлення відповідної конструкції як об'єкт оренди в розумінні норм Цивільного кодексу України.
Ця угода містить усі істотні для договорів оренди (найму) умови предмет (торгова площа, місце № 10 в ряді №6 та торгова площа, місце № 10 в ряді №7 площею по 17, 5 кв. м), плата (350 грн. за 1 місяць), строк дії договору (до 31 грудня 2008 року) та інші.
Вищезазначені договори оренди укладено в письмовій формі, підписані сторонами, що вони й не заперечують.
Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.
Стаття 193 ГК України встановлює загальні умови виконання господарських зобов'язань: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Поряд з тим, предметом даного позову є вимога позивача про визнання недійсними договорів оренди торгівельного місця, площі № 10 в ряді №6 та № 10 в ряді №7 від 07.08.2008 року, внаслідок невідповідності їх вимогам ч.ч. 1,5 ст. 203 ЦК України та п.п. 2, 3, 6, 14, 16, 20, 30, 31, 45 Правил торгівлі на ринках, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2002 року за № 288/6576.
Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадку та порядку, визначеному цивільним законодавством.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч.5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів.
Розглядаючи спір про визнання договору недійсним, суд перевіряє відповідність умов цього договору законодавству, що діяло станом на час його укладення.
Поряд з тим, такі твердження фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що його введено в оману, оскільки належна відповідачу земельна ділянка не є ні торговим комплексом, ні ринком не приймаються судом з огляду на те, що ТзОВ "Дельта-7" є власником земельної ділянки площею 6 га на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області для розміщення автостоянки, торгового комплексу, що підтверджується державним актом від 10.08.2007 року (а.с. 38). Отже, не поінформованість позивача стосовно права власності ТОВ "Дельта-7" на земельну ділянку, на якій розміщений торговий комплекс "Новий ринок", не може бути підставою для висновку про введення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в оману.
Обґрунтовуючи підстави звернення з даним позовом до суду, позивач не зазначив конкретних підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними, а посилаючись на ст. 203 ЦК України вказав, що «торговий комплекс «Новий ринок»»не було зареєстровано в установленому порядку як ринок, а тому як вважає позивач порушено його право на здійснення підприємницької діяльності, оскільки належна відповідачу земельна ділянка не є ринком, а є торговим комплексом, але позивач не вказує, яким чином задоволення позову призведе до відновлення його прав.
Разом з цим, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідна земельна ділянка, яка наразі є власністю відповідача, що стверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №288159(а.с.38 Т.1), була відведена йому для розміщення автостоянки та торгового комплексу на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області.
Копією плану благоустрою території м 1:500 погодженим відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Луцької районної державної адміністрації Волинської області від 23.10.2006 р. вбачається розміщення автостоянки, торгового комплексу та благоустрою на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області(а.с. 62 Т.2).
Копією листа №17 від 06.03.2007 року Луцької районної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України стверджується погодження місце розташування торгового центру та автостоянки(а.с. 52 Т.2).
Копією висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №2/35 від 06.03.2007 р. стверджується погодження будівництва та обслуговування автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради(а.с. 53 Т.2).
Копією листа №04/3329 від 04.06.2007 р. ГУМНС у Волинській області стверджується погодження розташування автостоянки та торгового комплексу на території Боратинської сільської ради Луцького району(а.с. 55 Т.2).
Копією висновку Луцької районної санепідемстанції №412 від 02.04.2007 року стверджується, що земельна ділянка придатна для розміщення автостоянки та торгового комплексу(а.с.50 Т.2).
Копією акту від 01.08.2008 року стверджується готовність торгових місць на території торгового комплексу «Новий ринок»до експлуатації, зокрема для встановлення металевих конструкцій(а.с. 84 Т.2).
Копією дозволу на розміщення об»єкту торгівлі виданого виконавчим комітетом Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області від 17.07.2008 року, стверджується, що ТзОВ «Дельта-7»надано дозвіл на торгівлю з малих архітектурних форм, транспортних засобів, лотків, столів, палаток (а.с. 60 Т.2).
При цьому розміщення на торговому комплексі групи металевих конструкцій здійснено відповідно до Плану благоустрою території(м 1:500), що стверджується повідомленням відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Луцької районної державної адміністрації Волинської області № 128/17/2-11 від 20.02.2012 (а.с.61 Т.2).
Копією свідоцтва Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинські області №03000392 підтверджено відповідність збудованого об'єкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельним нормам і правилам та підтверджує його готовність до експлуатації(а.с. 83 Т.2).
Відповідно до пункту 1.4 договорів оренди встановлена металева конструкція, палатка, магазин являється власністю орендаря.
Як вбачається з видаткових накладних № РН-0000247 від 02.12.2008 р. на суму 20000,00 грн., № РН-0000246 від 02.12.2008 р. на суму 6000,00 грн., та з квитанцій до прибуткового касового ордера № 253, № 254, позивачем за власний рахунок було придбано та встановлено металоконструкції (а.с.12-13, Т.1).
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (ст. 320 ЦК України).
Отже, не набуття ТОВ "Дельта-7" статусу ринку в розумінні Правил торгівлі на ринках, які затверджені наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 288/6576 від 22.03.2002 року(далі-Правила) та носять рекомендаційний характер для затвердження правил торгівлі на ринках органами місцевого самоврядування(п.2 зазначених Правил), в силу положень ст.ст. 319, 320 ЦК України, не було перешкодою для укладення спірних договорів з метою надання їх власником торгового місця, площі в оренду позивачу -як власнику металоконструкцій.
Крім того, надаючи правову оцінку спірним договорам, суд враховуючи положення ст.ст. 203, 215 ЦК України прийшов до переконання, що в порушення ст.ст. 33, 34 ГПК України позивач не надав жодних доказів, що вказані договори суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірні правочини; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірних правочинів; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами.
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Більше того, ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 33 ГПК визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, позивачем не доведено порушення його права чи охоронюваних законом інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки він орендує торгову площу, місце(фактично земельну ділянку, яка перебуває у власності відповідача) на території торгового комплексу «Новий ринок», як об»єкт оренди в розумінні норм Цивільного кодексу України, а не отримує послуги по користуванню торговим місцем на ринку в розумінні Правил торгівлі на ринках, за якими це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, прицепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, трейлерах, палатках, магазинах, торгівельних павільйонах тощо.
Крім того, згідно ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 ГК України, у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).
Відповідно до частини першої статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Нормами статті 184 ЦК України передбачено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
Індивідуальні ознаки торгових площ, місць, які передавалися відповідачу в оренду згідно з договорами від 07 серпня 2008 року, визначені в пункті 1.1 цієї угоди.
Об'єктами оренди за спірними договорами були торгові місця № 10, площею 17,5 кв.м. кожне на 7 ряді та 6 ряді, а отже, у такому випадку вказівка на торгівельні площі, які є предметами договорів оренди свідчить про включення до договорів відповідної істотної умови. При цьому, індивідуальними ознаками вказані торгівельні місця наділені також схемою розміщення автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, відповідно до якої торговим місцям присвоєні індивідуальні номери та їх розташування закріплено на території торгового комплексу «Новий ринок».
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що підписання сторонами договорів про оренду торгівельних місць, умовою серед яких є розміщення на них металевих конструкцій є підтвердженням погодження сторонами предмету оренди - торгівельного місця, яке наділене індивідуально визначеними ознаками.
Суд розцінює дії позивача як ухилення від сплати орендної плати, це підтверджується тим, що позивач за час існування договірних відносин з відповідачем ні разу не звернувся до нього з вимогою про припинення дії договорів, внесення змін до існуючих редакцій, їхнього розірвання в судовому порядку, не сплачував встановлений розмір орендної плати, а дочекавшись останнього дня, щодо спливу 3-х річного строку позовної давності подав позов до суду про визнання спірних договорів недійсними.
Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та пояснення сторін, виходячи з умов договорів від 07.08.2008 р., з урахуванням приписів законодавства, якими такі правовідносини регулюються господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про безпідставність пред'явленого позивачем до відповідача позову та необхідність відмови позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі при відмові в позові покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
У позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" про визнання договорів оренди недійсними - відмовити.
Повний текст рішення
складено 03.12.12
Суддя А. С. Вороняк