ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-59/14996-2012 26.11.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Бізнесторгінвест"
До Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва
Державної податкової служби України
Про захист ділової репутації.
Суддя Картавцева Ю.В.
Представники:
від позивача Бачинська А.Ю. -представник (дов. № б/н від 30.10.2012 р.)
від відповідача Мильнікова М.М. -представник (дов. № 4712/9 від 10.10.2012 р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Бізнесторгінвест" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби України, відповідно до якого просить суд: 1)визнати недостовірною та такою, що порушує недоторканість ділової репутації, інформацію, поширену Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва, яка викладена в Акті камеральної перевірки № 2796/15/332-34185749 від 06.09.2012 р., про те, що "право на бюджетне відшкодування у розмірі 732420,00 грн., по від'ємному значенню, що виникало у періодах понад 1095 днів підприємство мало, але не скористалося ним. Декларуючи залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, рядок 24 (26) декларації з ПДВ, поданої платником за липень 2012 р., що складався із періодів право на отримання бюджетного відшкодування яких становить більше 1095 днів, а саме за жовтень-грудень 2006 р., січень-грудень 2007 р., січень-вересень, листопад-грудень 2008 р., січень-березень 2009 р.у на загальну суму 732420,00 грн. підприємством порушено п. 102.5 ст.102 Податкового кодексу України. Суму, на яку зменшено залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду у розмірі 732420,00 грн., підприємству необхідно відобразити у р.21.3 податкової декларації з ПДВ наступного звітного податкового періоду. В порушення п. 102.5 ст.102, п.200.1, п.200.4, п.200.6, п.200.7 та п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України платник податку ТОВ "Компанія "Бізнесторгінвест" позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі - 732420,00 грн., в тому числі: жовтень 2006 р. в розмірі - 84,00 грн.; грудень 2006 р. в розмірі - 100,00 грн.; січень 2007 р. в розмірі - 117,0 грн.; лютий 2007 р. в розмірі - 117,00 грн.; березень 2007 р. в розмірі - 137,00 грн.; квітень 2007 р. в розмірі - 117,00 грн.; травень 2007 р. в розмірі - 122,00 грн.; червень 2007 р. в розмірі - 132006,00 грн.; липень 2007 р. в розмірі - 104716,00 грн.; серпень 2007 р. в розмірі - 233,00 грн.; вересень 2007 р. в розмірі - 124,00 грн.; жовтень 2007 р. в розмірі - 105150,00 грн.; листопад 2007 р. в розмірі - 117,00 грн.; грудень 2007 р. в розмірі - 391,00 грн.; січень 2008 р. в розмірі - 104911,00 грн.; лютий 2008 р. в розмірі - 72108,00 грн.; березень 2008 р. в розмірі - 29948,00 грн.; квітень 2008 р. в розмірі - 114330,00 грн.; травень 2008 р. в розмірі - 12,00 грн.; червень 2008 р. в розмірі - 41,00 грн.; липень 2008 р. в розмірі - 41808,00 грн.; серпень 2008 р. в розмірі - 14,00 грн.; вересень 2008 р. в розмірі - 25389,00 грн.; листопад 2008 р. в розмірі - 7,00 грн.; грудень 2008 р. в розмірі - 22,00 грн.; січень 2009 р. в розмірі - 95,00 грн.; лютий 2009 р. в розмірі - 15,00 грн.; березень 2009 р. в розмірі - 89,00 грн.; 2) зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва відкликати Акт № 2796/15/332-34185749 від 06.09.2012 р. про результати камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Компанія "Бізнесторгінвест" код 34185749 з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення по декларації з ПДВ за липень 2012 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, викладені в Акті про результати камеральної перевірки від 06.09.2012 р. не відповідають дійсності, оскільки позивачем при поданні податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 р. правильно та у відповідності до законодавства України, відображено залишок відємного значення за період з жовтня 2006 р. по березень 2009 р. у розмірі 735 562,00 грн.
Саме тому, поширена відповідачем інформація, що викладена в Акті № 2796/15/332-34185749 від 06.09.2012 р., має негативний характер, та є недостовірною, оскільки в даному Акті стверджується про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, та завдає шкоди діловій репутації позивача.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.10.2012 р. порушено провадження у справі №5011-59/14996-2012 та призначено до розгляду на 12.11.2012 р.
В судовому засіданні 12.11.2012 р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечив проти позовних вимог вказуючи на те, що інформацію котра встановлена у висновках акту перевірки не можна вважати недостовірною, оскільки інформація отримана в ході проведеної перевірки містить відомості щодо порушення позивачем податкового законодавства, що відповідає дійсності, чинному законодавству України та виявлена під час виконання Відповідачем завдань та функцій, органів державної податкової служби визначених законодавством України.
В судовому засіданні 12.11.2012 р. представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та ознайомлення з відзивом на позовну заяву. Клопотання задоволено.
В судовому засіданні оголошено перерву до 26.11.2012 р.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 26.11.2012 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -
Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.
Положеннями п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Згідно з ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами орган державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Так, на виконання функцій та завдань покладених на відповідача законодавством України - 05.09.2012 р. по 06.09.2012 р. проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Компанія Бізнесторгінвест" з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення по декларації з податку на додану вартість за липень 2012 р.
За результатами даної перевірки складено Акт №2796/15/332-34185749 від 06.09.2012 р., яким встановлено порушення п. 102.5 ст. 102, п. 200.1, п.200.4, п.200.6, п.200.7 та п.200.8 ст.200 ПК України, в результаті чого позивач позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі - 732420,00 грн.
Позивач вважає, що оскільки висновки відповідача, викладені в Акті про результати камеральної перевірки від 06.09.2012 р., не відповідають дійсності, то поширена відповідачем інформація, що викладена в Акті № 2796/15/332-34185749 від 06.09.2012 р. є недостовірною та має негативний характер на господарську діяльність позивача.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує на те, що інформацію котра встановлена у висновках акту перевірки не можна вважати недостовірною, оскільки інформація отримана в ході проведеної перевірки містить відомості щодо порушення Позивачем податкового законодавства, що відповідає дійсності, чинному законодавству України та виявлена під час виконання Відповідачем завдань та функцій, органів державної податкової служби визначених законодавством України.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.
Право на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право за своєю природою може належати не лише фізичній, але й юридичній особі.
Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті права, які можуть їй належати, і це право підлягає захисту в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є в тому числі ділова репутація; ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 28 березня 2007 року № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.
Згідно ст. 34 ГК України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
За своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту про поширення інформації, що шкодить його діловій репутації.
Статтею 200 ЦК України передбачено, що інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.
Згідно ст. 1 Закону України "Про інформацію", інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Відповідно до ст. 86 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Так, акт камеральної перевірки містить інформацію про порушення допущені позивачем, котрі були встановлені відповідачем під час проведення перевірки з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення по декларації з податку на додану вартість за липень 2012 р.
Відповідно до ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).
Так, позивачем не надано жодного доказу заперечень, незгоди з Актом камеральної перевірки, зокрема не надано доказів звернення до відповідних органів з такими запереченнями, оскарженнями, тощо.
Отже, суд приходить до висновку, що дії органу державної податкової служби щодо проведення камеральної перевірки та встановлення у висновках акту порушень податкового законодавства, не були оскаржені в порядку адміністративного судочинства, а отже немає рішення суду, яке б визнавало протиправними дії органу державної податкової служби.
Тобто, не має відповідного рішення, висновку з приводу того, що відомості встановлені в Акті визнані неправдивими, неточними, неповними або такими, що не відповідають нормам законодавства в сфері оподаткування.
Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості по них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що інформацію котра встановлена у висновках акту перевірки не можна вважати недостовірною, оскільки інформація отримана в ході проведеної перевірки містить відомості щодо порушення позивачем податкового законодавства, що відповідає дійсності, чинному законодавству України та виявлена під час виконання відповідачем завдань та функцій, органів державної податкової служби визначених законодавством України.
Стосовно поширення відповідачем будь-якої інформації, слід зазначити наступне.
Згідно ст. 14 Закону України "Про інформацію" поширенням інформації є розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.
Згідно п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" передбачено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Акт камеральної перевірки це сукупність відомостей і даних, що отримані повноважними представниками податкового органу в процесі своєї професійної діяльності і необхідні для реалізації покладених на них завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Так, акт - це службовий внутрішній документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень.
Таким чином, суд приходить до висновку, що складання відповідачем Акту не є поширенням інформації, в розумінні Закону України "Про інформацію", зокрема не є опублікуванням у пресі, переданням по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширенням в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладенням в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомленням в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Як зазначено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено поширення відповідачем недостовірної інформації, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення
складено 03.12.2012 р.
Суддя Ю.В. Картавцева