"27" листопада 2012 р. Справа № 5011-35/3873-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, суддіДемидової А.М.,
суддівКоваленко С.С. (доповідач), Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Київенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2012р.
у справі№ 5011-35/3873-2012 господарського суду міста Києва
за позовомДП "Енергоринок"
доПАТ "Київенерго"
простягнення 355569,68 грн.
За участю представників сторін
від позивача Гасюк О.А. дов.,
від відповідача Кардашевська Т.В. дов.
Державне підприємство "Енергоринок" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення штрафу у розмірі 355569,68 грн., а також понесені ним по справі судові витрати.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.2012 року у справі №5011-35/3873-2012 (суддя Літвінова М.Є.) позов задоволено повністю, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь державного підприємства "Енергоринок" 355 569,68 грн. штрафу, 7 111,39 грн. судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2012 року у справі № 5011-35/3873-2012 (судді Іоннікова І.А., Синиця О.Ф., Зеленін В.О.) рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2012 року залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "Київенерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 30.05.2008 року між державним підприємством "Енергоринок"(далі по тексту -ДПЕ) та публічним акціонерним товариством "Київенерго"(далі по тексту -ЕК) укладено Договір №4721/01 (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого ДПЕ зобов'язався продавати, а ЕК зобов'язався купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору ЕК надає до ДПЕ повідомлення про замовлене добове (по годинах) та місячне (по годинах) споживання електроенергії, повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ (Оптового ринку електричної енергії), а також інформацію, про замовлений обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ по всіх постачальниках електроенергії на території ліцензованої діяльності ЕК.
В п. 6.2 Договору сторонами узгоджено, що перерахування коштів ЕК за куплену у ДПЕ електроенергію здійснюється кожного банківського дня розрахункового місяця з урахуванням умов пункту 6.3. і зараховується Сторонами як оплата за електричну енергію, куплену ЕК у ДПЕ у цьому місяці з урахуванням умов п.п.6.4 та 6.5 цього Договору та окремих рішень Кабінету Міністрів України.
Згідно п. 6.3 Договору 11-го, 21-го та останнього числа розрахункового місяця ДПЕ перевіряє суму, що надійшла на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ, як оплата ЕК електричної енергії, купленої за першу, другу та третю декаду місяця відповідно.
Розмір оплати ЕК за першу декаду визначається шляхом множення 30% замовленого місячного споживання електроенергії і відповідно за другу декаду - 30% та за третю декаду - 40% на прогнозну оптову ринкову ціну, затверджену постановою НКРЕ (Національної комісії регулювання електроенергетики), з урахуванням суми місячного обсягу дотацій для компенсації втрат ЕК від здійснення постачання електричної енергії за регульованим тарифом згідно постанови НКРЕ, що встановлює суму дотацій, а також з урахуванням встановлених НКРЕ вирівнювальних націнок (знижок) для коригування платежу ЕК у зв'язку із застосуванням єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для кожного із класів споживачів, крім населення, на території України. В залежності від структури споживання ЕК вказані відсотки можуть бути змінені за домовленістю сторін. У цьому випадку ЕК надає до ДПЕ письмове підтвердження своєї структури споживання.
В разі здійснення корегування замовленого місячного обсягу купівлі електроенергії, розмір оплати за третю декаду визначається відповідно до п.4.15.1 цього Договору.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач вказав, що відповідач у період з 01.01.2011 р. по 31.04.2011 р. та з 01.06.2011 р. по 31.12.2011 р. порушив умови п. 6.3. Договору щодо подекадної оплати купованої електроенергії.
В п.6.3.1. Договору визначено, що у разі, якщо сума оплати, здійсненої ЕК у відповідну декаду, менша за визначену відповідно до п. 6.3. суму оплати з урахуванням переплати за попередню(і) декаду(и) розрахункового місяця, ДПЕ надсилає ЕК факсимільним зв'язком попередження про неповну декадну оплату електроенергії, купленої у ДПЕ. ЕК зобов'язується здійснити перерахування недостатньої суми з поточного рахунку ЕК на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ впродовж двох банківських днів після закінчення відповідної декади, вказавши при цьому в призначенні платежу декаду, за яку здійснюється доплата.
Суди встановили, що матеріалами справи підтверджується, що на виконання вказаних умов Договору позивач направляв на адресу відповідача відповідні листи-попередження про необхідність термінового погашення заборгованості, що утворилася внаслідок неповних подекадних розрахунків за куповану електроенергію.
Відповідно до вимог ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця щодо оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З огляду на приписи ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні положення містить також частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи звіти про надходження коштів з розшифровкою платіжних доручень з 01.01.2011 р. по 31.04.2011 р. та з 01.06.2011 р. по 31.12.2011 р., довідки про стан виконання відповідачем умов п. 6.3. Договору в частині подекадної оплати купованої електроенергії з 01.01.2011 р. по 31.04.2011 р. та з 01.06.2011 р. по 31.12.2011 р., місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що відповідачем були порушені зобов'язання, передбачені п. 6.3. Договору щодо подекадної оплати придбаної електроенергії.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З огляду на приписи ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В п. 6.3.2 Договору встановлено, що у випадку нездійснення ЕК доплати згідно з п. 6.3.1 цього Договору, ДПЕ через 3 банківські дні після закінчення відповідної декади має право виставити ЕК вимогу про сплату штрафу у розмірі 0,05% від недоплаченої суми. Штраф повинен бути сплачений в термін не більший від 3-х банківських днів з моменту отримання ЕК письмового повідомлення від ДПЕ.
Як вірно зауважив суд апеляційної інстанції, відповідач, підписавши Договір № 4721/01 від 30.05.2008 р., визнав обов'язковим застосування до нього штрафних санкцій у визначених договором розмірах та порядку.
Щодо тверджень відповідача про те, що одночасне стягнення штрафу та пені (яка присуджена до стягнення рішенням господарського суду міста Києва № 5011-22/2376-2012 від 14.05.2012 року) за порушення порядку розрахунків за Договором суперечить положенням ст. 61 Конституції України щодо недопустимості притягнення двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, суд попередньої інстанції правомірно залишив поза увагою, оскільки чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання; штраф та пеня є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.
Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем нарахованої позивачем суми штрафу в розмірі 355 569,68 грн., судова колегія повністю погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 355 569,68 грн.
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115 , 1117, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу ПАТ "Київенерго" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2012р. у справі № 5011-35/3873-2012 залишити без змін.
Головуючий, суддя А.М. Демидова
Суддя С.С. Коваленко
Суддя С.Р. Шевчук